Роман ЗЦВ. Розділи 91-92
Розділ 91. Спіймане серце | Розділ 92. Створення регулярної армії
Розділ 91. Спіймане серце
Місячне
світло лилося крізь вікна коридору, освітлюючи половину обличчя дівчини, її очі
сяяли, ніби зірки у темряві, слабким блакитним світлом. Тіло Анни притулилося
до дверей, більш частина постаті ховалася в тіні, але обриси фігури були доволі
помітними – хороше харчування змінило її худорляве тіло, і тепер вона мала
прекрасну фігуру молодої дівчини, сповнену неповторної юнацької чарівності
цього віку.
Роланд прикинувся спокійним і повільно пішов уперед. Анна теж помітила його, підняла очі та зустрілася з ним поглядом.
– Це була випадковість, я не знав, що вона… – почав він.
– Я розумію.
– Блискавка ще юна, це мене зовсім не хвилювало…
– Це я також розумію.
Анна відреагувала зовсім не так, як очікував Роланд, на її обличчі не було невдоволення, вона виглядала серйозною. В її блакитних, як озеро, очах не було жодної хвилі, він зрозумів, що це відверта дівчина, вона не любила брехню і сама нічого не приховувала. Звичайно, Анна проявила ініціативу і сказала:
– Я не така смілива, як Блискавка, щоб зробити такий… хоробрий вчинок перед усіма, тому мені довелося чекати тебе тут.
Сказавши це, на її щоках з’явився ледь помітний рум’янець, але навіть так вона не відступила, її очі дивилися прямо на Роланда, а вираз обличчя був надзвичайно серйозним.
Його серце сповільнилося на два удари, він хотів щось сказати, але в цей момент усі слова здавалися зайвими. Її могли збентежити дії Блискавки, але ображатися чи скаржитися – це не так, як вона діє, Анна вміє прямо висловлювати свої почуття.
«Не слід відмовляти чесним і працьовитим дітям», – подумав він. Роланд нахилився так близько до Анни, що відчував на щоці її легкий подих, що нагадував весняний вітерець, який перебирає струни в серці. У тихому коридорі чітко чути злегка знервоване дихання, а потім м’які губи легенько притиснулися до щоки Роланда.
– Добраніч, Ваша Високосте. – Прошепотіла Анна.
***********
Венді сиділа на ліжку, гортаючи книгу.
Для неї такі миті дозвілля були рідкістю, також це було життя, про яке вона навіть подумати не могла, перебуваючи у Союзі Співпраці Відьом.
Невдовзі після того, як вона прибула в місто, Венді звикла вмиватися перед сном, одягати шовкову нічну сорочку, яку не потрібно ні зав’язувати, ні застібувати, сидіти, схрестивши ноги під ковдрою і підклавши м’які подушки між спиною та узголів’ям ліжка, читаючи книгу, яку позичила у Його Високості.
Сьогодні, щоб укласти Блискавку спати, знадобилося багато часу, тому вона не планувала повертатися назад у задній сад, Венді вирішила вмитися і піти до ліжка.
Перед нею книга з історії про походження церкви.
Хоча вона і виросла в монастирі, про це їй мало що відомо. Монахині постійно говорили їм виконувати вчення Бога, але жодного разу не згадували Його імені – це викликало здивування у Венді, коли вона була дитиною. У всіх є імена, то чому немає імені в найблагороднішого Бога?
Записи у книзі в основному збігаються з чутками, які вона чула, коли стала старше. Спочатку на материку існувало три великі релігії, вони вважали одна одну єрессю, вважали, що інші вірять в неправедних богів. Боротьба релігій тривала майже сотню років. Зрештою, нинішня церква здобула велику перемогу і проголосила, що злі боги знищені. Відтоді Бога заборонено називати якимось ім’ям, звертатись до нього можна тільки Бог.
Наступні сторінки були присвячені славі та безсмертю Церкви, включаючи частини про заснування Старого Святого Міста і Нового Святого Міста, а також перемоги над лихими відьмами. Венді дещо у цьому здавалося дивним. Вона також взяла у Його Високості Роланда «Історію Королівства Ґрейкасл» і «Коротку історію континенту». У першій книзі майже в усіх подробицях описано створення, розвиток та основні події королівства. Наприклад, ім’я кожного короля, сімейний стан і деталі про дітей правителя. Родинні гілки записані для кожного короля були настільки детальними, що це майже нагадувало книгу про генеалогію.
«Коротка історія континенту» зосередилася на розвитку чотирьох королівств, зміні влади та політичній боротьбі, але записи про життя правителів кожного королівства були доволі ретельними.
Але в книзі про історію церкви не згадується ім’я жодного Папи, ніби їхні імена, так само як і ім’я Бога, замінили словом Папа. Прочитавши книгу, здається, що був тільки один Папа і він пройшов крізь сотні років історії. Це не відповідає здоровому глузду, це більше схоже не на диво, а на навмисну оману.
У цю мить у кімнаті раптом з’явилася Соловейко. Венді відклала книжку і поглянула на неї з цікавістю:
– Як ти змогла прийти до мене о такій пізній порі?
Соловейко потерла шию, підійшла до ліжка і сіла:
– Я щойно відвела Нану додому, а як Блискавка?
– Вона заснула, коли впала на ліжко, по дорозі вона продовжувала і продовжувала говорити про свого батька, – знизала плечима Венді. – Вона зазвичай поводиться як доросла смілива дівчина, але вона ще дитина.
– У твоїх очах усі діти, – Соловейко вихопила з її рук книжку. – Його Високість говорив, що не треба читати книжки уночі, особливо лежачи в ліжку. Коли мало світло, це може нашкодити твоєму зору.
– Так-так, Його Високість говорив.
Вони провели багато часу разом, починаючи від міста Їньґуань до Непрохідного гірського хребта. Тому, коли вони щось обговорювали, наприклад, про можливу страту відьми у містечку чи об’єднання з принцом для боротьби під час Місяців Демонів, Соловейко говорила одне слово, а Венді доповнювала речення. Ці двоє сформували мовчазне розуміння за довгі п’ять років. Час повільно тік і коли от-от мала згаснути свічка Венді усміхнулась і запитала:
– Що, не можеш заснути, побачивши дії Блискавки?
– Про що ти говориш…
– А що ще це може бути? – Венді похитала головою, продовжуючи усміхатися. – Вероніко, ми відьми, ти повинна знати, що це означає.
– … – Соловейко якийсь час мовчала, після чого сказала: – Так.
Це – доля, доля, якої не може уникнути жодна відьма. Венді припинила усміхатися і тихо зітхнула:
– Роланд Вімблдон – четвертий принц королівства, ми повинні зробити все, щоб допомогти йому зійти на трон і стати королем Ґрейкаслу. Він добре керуватиме королівством і дасть нашим сестрам дім. Але це також означає, що він стане правителем. Коли прийде час, йому доведеться одружитися з дочкою герцога, або принцесою з іншої країни – і у них будуть діти. Одна дитина або кілька дітей, хлопчик або дівчинка. Хлопчик успадкує королівство, а дівчинку видадуть заміж у дворянську сім’ю.
Сказавши це, Венді зупинилася на мить, після чого сказала Соловейку слова, які жодна відьма не хоче чути:
– Вероніко, ми – відьми, а відьми не можуть народжувати дітей.
– При найоптимістичніших прогнозах, після того, як Його Високість проведе при владі близько ста років, наші сестри нічим не відрізнятимуться від звичайних людей, і зможуть вільно ходити по всім територіям королівства. Деякі видатні відьми зможуть досягнути вищого класу, можливо, навіть отримують дворянський титул. Але той факт, що відьми безплідні, залишиться незмінним. Навіть у найвидатніших відьом не буде дітей, які б несли славу сім’ї, тому дворянські сім’ї не розглядатимуть шлюб з відьмою. Бог дав нам щось і щось забрав у нас. Це доля. – Венді тихо прошепотіла: – Будь милосердною.
– Я розумію, – прошелестіла Соловейко.
… …
Коли Соловейко пішла, Венді почувалася не дуже добре, але вона вірила, що Вероніка зможе витримати це, адже вони подолали стільки труднощів, зможуть подолати і цю перешкоду.
Венді була в цьому переконана.
Розділ 92. Створення регулярної армії
– На цьому наша служба закінчена, чи не так? – на площі Маочжао прибирав залишки від багаття і з жалем сказав: – Я справді не хочу повертатися до роботи на шахті. Серйозно, зараз я навіть трохи сумую за Місяцями Демонів.
– Еге, я теж не хочу повертатися до того каміння. – Відповів Юпі. – Найголовніше, що плата сильно відрізняється. Де ще можна знайти роботу з такими перевагами, як у артилерійському загоні? Ми щодня можемо їсти м’ясо і кожного місяця отримуємо платню – 15 срібних вовків.
– Що за нісенітниці ти говориш? – сердито сказав Фаньна, який тримав смолоскип. – Цього разу, завдяки тому, що Його Королівська Високість роздав багато їжі, ніхто не помер з голоду. Пригадай, скільки людей із старого району не вижили за попередні два роки! І ти досі сумуєш? До того ж, команду не розпустять. Його Високість набрав нас в артилерійський загін і спалив стільки пороху, невже ти думаєш це просто так?
– Але демонічні звірі відступили. Навіщо Його Високості залишати артилерійський загін? – запитав Родні, спираючись на мітлу.
Тому що артилерійський загін потрібен не для боротьби з демонічними звірами. Фаньна якийсь час подумав, але зрештою не сказав цього.
– У всякому разі, ми дізнаємося відповідь завтра. – Він позіхнув і нетерпляче махнув рукою. – Швидко розберіться з цим, я хочу раніше лягти спати.
Зранку наступного дня під час зборів слова Фаньна були підтверджені.
Після того, як усі зібралися, Залізна Сокира став перед шеренгою і голосно сказав:
– Ви виконали перший етап завдання – захистили Прикордонне Місто від демонічних звірів. Після трьох місяців і шести днів боротьби – ви отримали визнання Його Високості! У подальшому загони ополчення будуть перетворені на регулярну армію принца. Якщо є ті, хто не бажає продовжувати боротьбу, вони можуть піти прямо зараз. Його Високість сказав, що тим, хто зараз покине ополчення, буде виплачена зарплата в повному розмірі, а також їм додатково видадуть 25 срібних вовків як… – він пригадав слова Його Високості, – ну, як пенсійну виплату.
Ніхто з трьох сотень людей не ворухнувся, тільки Маочжао підняв руку і сказав:
– Дозвольте спитати.
Це також одне з дивних правил, які Його Королівська Високість сформував під час тренування: членам загону заборонялося шепотом обговорювати питання, які виникали.
Залізна Сокира кивнув:
– Говори.
– Що мається на увазі під регулярною армією, це означає, що нас посвятять у лицарі?
Фаньна не зміг стримати сміх, але швидко повернувся до серйозного виразу обличчя.
Лицарі? Їх також можна вважати вельможами, які не тільки володіють майном і мають бойовий загін, але і володіють землею. Поставити таке питання – справжня ганьба для артилерійського загону.
– Ні, – Залізна Сокира розпочав терпляче пояснювати, либонь, він також питав про це у Його Високості, – регулярна армія – це бойові загони, які воюють для захисту принца та його територій. Іншими словами, поки гірники працюють у шахті, ви тренуєтеся. Поки фермери збирають пшеницю на полях – ви тренуєтеся. Коли купці продають свій товар – ви тренуєтеся. Усі ці тренування потрібні для перемоги в майбутніх битвах, як ви робили це під час Місяців Демонів.
– Чим же це відрізняється від ополчення? – знову запитав Маочжао.
– Частіші тренування, суворіший розклад та ліпші винагороди.
– Питання! – цього разу був Родні. Після того, як Залізна Сокира кивнув, він нетерпляче запитав: – Які це, ліпші винагороди?
Фаньна зітхнув, чому хлопці з його загону такі поривчаті? Хоча він також хотів би знати відповідь на це питання.
– У регулярній армії буде впроваджена ширша система офіцерських звань. Ті, хто виконуватимуть бойові завдання за визначеним планом або матимуть високі показники, можуть бути підвищеними до офіцерів. – Голосно сказав Залізна Сокира. – Наприклад, хтось може зайняти моє місце.
Це те, що сказав Його Високість?.. Фаньна подумав собі, що якщо це справді буде так, то хіба це не заохочення для кожного? Він потайки озирнувся, але всі, здається, не бачили проблеми, вони досі з цікавістю слухали.
– Офіцери отримуватимуть більшу платню і… володітимуть землею.
Останні слова викликали бурхливу реакцію у людей, і Фаньна не став винятком, навіть подумав, чи почув він усе правильно. Якщо вони можуть отримати землю, тоді яка різниця між цим і лицарством?
– Однак пам’ятайте, як тільки ви вирішите стати регулярною армією, система, якої ви повинні будете дотримуватися, повністю відрізнятиметься від системи ополчення. Наприклад, невиконання завдань, втеча, заколот та інші порушення дисципліни будуть суворо каратися. Покарання буде полягати не в зменшені кількості яєць на обід, а в каторжних роботах, ув’язнені та навіть повішенні. Крім того, всі здобуті посади і нагороди будуть відібрані. – Залізна Сокира якийсь час помовчав. – Зараз ще не пізно відмовитися.
У натовпі запала тиша, після того, як Залізна Сокира закінчив говорити люди встигли зробити по кілька десятків подихів, але ніхто не поворухнувся. Він не втримався від усмішки і сказав:
– Дуже добре, то ж, від сьогодні, ви регулярна армія, що безпосередньо підкоряється Його Високості Роланду Вімблдону!
Фаньна почувався неймовірно. Якби він почув про ці страшні покарання три місяці тому, то негайно б втік. Яка користь від підвищення, яка користь від володіння землею, коли потрібно рятувати власне життя. Але тепер він без жодних вагань залишився на місці. Якщо порівнювати з поверненням до шахти Північного Схилу, де потрібно дробити каміння, чи залишитися у старому районі, де нема чого робити, Фаньна відчув, що це те, куди він найбільше підходить.
– Гарне спостереження, як тебе звати?
– Містере Фаньна, хороша робота.
Згадавши про заохочення від Його Високості, він підтвердив своє рішення – він належить до ополчення і відтепер також продовжуватиме боротися за принца у складі регулярної армії.
… …
Залізна Сокира незабаром оголосив про перше тренування дня: польові навчання.
Спочатку Фаньна не вважав це чимось особливим, розклад з бігом рідко змінювався навіть під час Місяців Демонів. Після сніданку вони перевіряли погоду і бігли два кола по місту, поки не випадав великий сніг. За словами Його Високості, це корисно для м’язів і кісток, а при оборонні міської стіни руки і ноги не будуть затиснутими так, що навіть спис не піднімеш.
Але коли загін вибіг з Прикордонного Міста, він одразу відчув різницю між тренуваннями.
Наразі на полях сніг ледь почав танути, три місяці частих снігопадів насипали снігу по коліна. Тож це швидше можна назвати повзання по снігу, ніж бігом. Загін розбився на невеличкі групи, яким доводилося докладати чимало зусиль, щоб просунутися далі.
Безсумнівно, що ідея таких навчань – це задумка Його Королівської Високості. Фаньна уже зрозумів задум принца. Наразі протести будуть малоефективними, єдине, що можна зробити, вистояти до кінця.
Цілий ранок вони борсалися у снігові. Коли загін повернувся до міста, Фаньна здалося, що він ніби рухається не на своїх ногах.
Сніг, що потрапив до чобіт, перетворився на воду. Навіть стоячи на сонці, більшість людей тремтіли від холоду. Величезне фізичне навантаження ще більше посилювало відчуття холоду. Навіть для Залізної Сокири це було занадто. Він оголосив, що загін може розійтися, а обід перенесено на півгодини, тож усі можуть змінити промоклі чоботи та штани.
На радість для всіх, післяобіднє тренування також скасували.
Звісно, вони не знали, що Блискавка стежила за їхнім тренуванням весь час – це частина щоденного тренування дівчини: точне керування магічною силою, щоб літати з постійною швидкістю. Коли вона повідомила інформацію про те, що бачила, Роланду, той не знав сміятися йому чи плакати.
Загальна відстань, яку за ранок пройшов загін: чотири кілометри.
Коментарі
Дописати коментар