Роман ЗЦВ. Розділи 99-100
Розділ 99. Нічні розмови | Розділ 100. Стародавня книга та реліквія. Частина 1
Розділ 99. Нічні розмови
О цій пізній годині відьми не спали, після низки незгод вони не могли повірити, що принц прийняв їх. І їм дозволили жити у замку, у просторих і зручних кімнатах; невже тут не буде ні кайданів, ні варти?
Венді, мабуть, здогадалася про тривоги сестер. Разом із Соловейком вона скликала всіх до себе в кімнату, відьми вмостилися навколо ліжка і розмовляли, щоб вгамувати емоції.
«Ось так поводиться лідер», – подумала Листочок. Якби це була Хакала, вона ніколи б не була такою турботливою, а навіть якби вона щось помітила, у неї не було часу втішити сестер.
– Сестро Венді, Його Королівська Високість… що ми будемо робити? – несміливо запитала Колібрі. – Наші здібності поступаються і вашим, і сестри Соловейко.
Ці слова відгукнулися в інших сестрах, які дружно кивнули.
Венді всміхнулася:
– Дайте-но подумати, м… Перше, що ви будете робити, це тренувати свої здібності.
– Тренувати здібності? – Солоя вагалася. – Чи можливо, що Його Високість дозволить мені продовжувати малювати?
– Цілком можливо, – Венді погладила Міюе, яка опустила голову, – і тобі теж, хоча Хакала забороняла тобі використовувати свої здібності в таборі, але Його Високість не буде цього робити. Навпаки, він тільки заохочуватиме вас практикуватися, щоб ви опанували власні здібності.
– Моя здібність принесе тільки неприємності моїм сестрам. – Прошепотіла Міюе.
– Її теж потрібно тренувати, – твердо сказала Венді, – це пов’язано з нашим життям і нашою смертю.
– Життя і смерть? – не могла не запитати Листочок.
– Саме так, Його Високість Роланд знайшов спосіб, щоби відьми безпечно провели день пробудження, – сказала Соловейко замість Венді. – Відтепер ми можемо попрощатися з болем демонічного поглинання, а сестри зможуть спокійно зустрічати повноліття.
Всі відьми дивилися на Соловейка широко розплющеними очима. Деякий час вони не могли повірити своїм вухам. Шуцзюань здивовано запитала:
– Це через міс Анну, про яку ти згадувала минулого разу? Але тоді ти сказала, що не знаєш конкретної причини.
– Так, тоді це було всього лише припущення Його Високості, але пізніше день пробудження Нани підтвердив це – вона також не постраждала.
– І цей метод… – Шуцзюань затамувала подих.
– Потрібно витрачати магічну силу щодня, – Соловейко карбувала слово за словом, – у тумані я бачу магічні сили, постійне використання магічної сили збільшує кількість магії, яку може накопичити тіло, і зменшує біль від демонічного поглинання. Коли наближається день пробудження, якщо вся магічна сила буде використана, тоді навряд чи буде шкода для тіла.
– Думаю, кожна з нас це слабко відчувала, – додала Венді. – У дні, коли за нами гналася і полювала церква, ми ховалися в закутках міст, не наважуючись користуватися своїми здібностями. Тому щозими багато сестер залишало нас. Але цього року ми були в таборі у Непрохідних горах, окрім Айрі й Еббі, всі пережили Місяці Демонів.
«Он воно що». – Листочок глибоко вдихнула, вона зіткнулася з демонічним поглинанням у пустці, тривалість процесу була доволі короткою.
– Тобто Свята Гора не в тих нічийних землях…
– Правильно, Свята Гора не є особливим місцем, – кивнула Венді, – це там, де нас можуть прийняти і не вважають відьом посіпаками диявола. Будь-яке місце, де не обмежують здібностей сестер, – це і Свята Гора.
– Венді також попросила у Його Високості Роланда дозволу піти до табору після закінчення Місяців Демонів і розповісти вам усім новини. – Соловейко подивилася на Венді та тихо додала: – Навіть якби ви не знайшли Святу Гору, то могли б добре жити в горах.
– Оскільки тепер усі тут, не потрібно про це згадувати, – Венді всміхнулася і похитала головою. – Тож, незалежно від того потрібні ваші здібності Його Високості чи ні, для вашої безпеки, ви повинні тренувати їх щодня.
– Якщо це ключ до послаблення демонічного поглинання, то чи помітили це інші відьми? – Шуцзюань на мить задумалася і додала: – Ми не перша організація, що збирає відьом разом. Є й інші організації відьом у Королівстві Ченьсі та Королівстві Лансінь, я надіслала їм листи, бажаючи запросити їх разом знайти Святу Гору, але так і не отримала відповіді.
Листочок тихо зітхнула, вона знала, що Шуцзюань дечого не сказала. Відтоді, як Хакала знайшла стародавню книгу в підземних руїнах Східного лісу, вона твердо вела всіх по дорозі пошуків Святої Гори. У той момент Союз Співпраці розпочав свій довгий шлях вигнання, пройшовши майже весь Ґрейкасл. По дорозі вони зустріли багато нових сестер і неменше втратили. Якби вони з самого початку вирішили сховатися у тих руїнах, чи відшукали б вони цей ключ?
– Ми можемо спробувати зв’язатися з відьмами, що переховуються в інших місцях, – сказала Соловейко. – У Його Високості є план, пустивши плітки, він хоче, щоби відьми почули про це віддалене містечко. Якби ми допомогли у цьому, то це, безсумнівно, знизить недовіру інших відьом.
– Але я досі не розумію, з якою метою Його Королівська Високість прийняв нас? – Луна виглядала розгубленою, ця чужоземка з крайнього півдня постраждала більше, ніж інші відьми. Її продали купцям з порту Чиста Вода самі піщаники, а потім перепродали до Королівського міста. Вона була змушена навчатися танцям, придворному етикету та навіть прийомам, щоб догодити чоловікам. Якби її випадково не врятував Союз Співпраці, Луну могли дорого продати герцогу або міністру. Вона досі розмовляє з виразним чужоземним акцентом.
– Можливо, він такий самий, як ті, що хотіли тебе купити, – надула губи Лілі, – чоловіки…
– Не говори дурниць, Лілі, – невдоволено сказала Соловейко, – Його Високість Роланд відрізняється від тих людей. Проживши деякий час тут, ви все зрозумієте.
– Я це вже чудово розумію, – сказала Венді з ніжною усмішкою. – Вже пізно, всім потрібно розійтися по своїм кімнатам та лягти спати. Не хвилюйтеся, навіть якщо ваші здібності зараз не будуть задіяні. Його Високість одного разу сказав, що він хоче, щоб відьми на його території жили нормальним життям. Якщо ви справді хочете знати, що завтра скаже Його Високість, – вона навмисно зробила паузу, – то я гадаю, все почнеться з підписання контракту.
Листочок і Шуцзюань повернулися до своєї кімнати, Шуцзюань недбало зачинила двері:
– Давай теж ляжемо спати.
– Так. – Коли Його Високість раніше розпитував про її здібність, то він влаштував Листочка і Шуцзюань в одній кімнаті. Він сказав, що це тимчасово, в майбутньому в них будуть новенькі одномісні кімнати. Але на її думку в цьому не було потреби, на такому широкому ліжку можуть спати троє людей.
Вона зняла плащ і залізла під ковдру. Невимовна м’якість і комфорт огорнули її тіло. Листочок не втрималася, тихо застогнала і закопалася лицем у подушку. Через довгий час вона тихо спитала:
– Ти звинувачуєш Хакалу?
– … – Шуцзюань легенько зітхнула. – Ніхто не може передбачити майбутнє, щоб вона не робила в кінці, принаймні спочатку вона дуже хотіла знайти дім, де відьми могли б жити спокійно. Тепер про це марно говорити, давай спати, дитино.
Листочок заплющила очі:
– На добраніч.
Розділ 100. Стародавня книга та реліквія.
Частина 1
Як і говорила Венді, наступного ранку після того, як покоївки покликали відьом на перший поверх для сніданку, принц передав кожній з них по згортку тонкого пергаменту. Врахувавши те, що деякі відьми не могли читати, Шуцзюань переказала зміст тексту всім, після цього вони розписалися та поставили відбиток руки.
Роланд знав, що їм по-справжньому важко зрозуміти значення кожного речення контракту, але це не мало значення, вони зрозуміють все пізніше. Він також знав, що якби це був якийсь інший договір, у цю мить вони б і його підписали. Роланд не вважав, що запропонувавши їм відносно м’який договір, завдасть собі шкоди. Оскільки він вирішив йти цим шляхом, то повинен дивитися трохи далі. Те, що Роланд робить зараз, – це формулювання хорошого циклу, що в майбутньому перетвориться на безпрограшну структуру, яку можна реалізувати протягом тривалого часу.
Отримавши контракти, Роланд розповів по черзі їм тренувальні завдання відповідно до плану, створеного минулої ночі, а потім покликав Листочка, Шуцзюань і Солою до свого кабінету.
Коли двері зачинилися, Соловейко показалася і підморгнула сестрам.
– Я думав про те, що Венді розповіла мені вчора, – Роланд відкрив штори, щоб впустити яскраве сонячне світло. – Вона сказала, що ви зіткнулися з жахливими монстрами, і лише сімом людям вдалося вижити. Навіть наставниця Союзу Співпраці загинула в пустці. Я хочу знати з чим точно ви зіткнулися, демонічними звірами змішаного виду?
Листочок заговорила першою:
– Це не гібриди, це демони, які вийшли з Брами Пекла. Вони були високими, їздили на демонічних звірах і вони володіли магічною силою, так само, як… – вона завагалась, – так само, як і ми.
– Демони? – Роланд нахмурився і подивився на Солою. – Ти була там?
Вона кивнула.
– Ти можеш намалювати, що тоді сталося, правильно? – Роланд подав їй листок.
Солоя заплющила очі, виглядаючи так, ніби їй було трохи боляче, але вона все одно взяла аркуш паперу і підійшла до столу.
З проявом здібності в її руці з’явилося перо з гострим кінчиком, який переливався різними кольорами, перо вилетіло з руки і почало швидко рухатися по паперу. На папері поступово вимальовувалася яскрава картина, а Солоя не розплющувала очей.
Роланд підійшов до столу. Він побачив, що малюнок на папері виглядає як реальний – він сказав собі, що це не картина, це більше схоже на зйомку тієї сцени в реальному часу. Її здібність, як відеокамера, від першої особи відтворює бійню, що сталася в диких землях.
Коли картина була закінчена, чоло Солої вкрилося краплями поту. Мабуть, цей спогад був для неї нічним жахом.
Соловейко в цей момент просунула голову:
– Оце демони?
– Це вони. – Листочок вказала на найближчий до себе куток малюнку. – Цей демон в металевих рукавицях міг викликати блискавку, це дуже потужна атака, більше десяти сестер загинуло від його рук. Демон подалі міг кидати списи у кілька разів швидше за арбалет. Однак вони не могли використовувати свої особливі атаки постійно. Скориставшись цим, я вбила їх.
– Сама? – запитав Роланд.
– Трубка під шоломом монстра це слабкість демонів, – Листочок вказала на демона з залізними рукавицями. – Магічна змія Хакали порвала його трубку і врешті померла разом з ним. Я скористалася цим, щоб вбити іншого демона з ручного арбалета. Здається, у трубці зберігається якийсь червоний газ і вони помирають, якщо він витікає.
Ну, це нагадує трубку від кисневого балона. Але звідки таке створіння взялося на пустці? Роланд був збентежений. Можливо хтось би міг сказати, що це інопланетяни, але чому вони опустилися до такого рівня. Тільки від погляну на шкіряну трубку, покриту латками, і одяг зі шкур тварин – можна сказати, що рівень їхньої цивілізації приблизно на такому ж рівні, як і цивілізація людей цього світу.
Чи це використання технологій чи магії, можливість подорожувати на інші планети говорить сама за себе – люди Землі доклали немало зусиль тільки для того, щоб висадитися на Місяць.
Звісно, не можна виключати якоїсь дивної цивілізації з неймовірними талантами. «Загалом, – думав Роланд, – «демони» не є непереможними ворогами, їх теж можна вбити».
– Крім демонів, ми бачили місто, що пливло в повітрі, – додала Листочок. – Як би швидко ми не йшли до нього, ми все одно не могли наблизитися до міста. Блискавка згадувала про щось подібне, розповідаючи про свої пригоди, воно, здається, називається міраж.
– Ти можеш це наплювати? – запитав Роланд у Солої.
Вона кивнула, знову викликала магічне перо і намалювала на папері плавуче місто, про яке говорила Листочок.
Роланд уважно подивився на малюнок, але розмите зображення містило мало інформації. Якщо місто справді міраж, то це принаймні означає, що воно справді є десь у диких землях. А кривавий туман, який огортає небо міста – це той самий газ, яким дихають демони. Це пояснення набагато достовірніше, ніж говорити про прибульців. Зрештою, пустка на захід від Непрохідних гір – це таємнича територія, на якій ніхто не був, тож не дивно, що там є інші раси.
Тепер залишилося лише одне питання:
– Я чув і від Соловейка, і від Венді, що Хакала вирішила шукати Святу Гору через стародавню книгу. – Ролад запитав: – Шуцзюань, ти читала ту книгу?
Шуцзюань якусь мить вагалася:
– Хакала, нікому не дозволяла читати ту книгу, але… я трохи підглядала. Слова, записані в ній, були безладними та… неймовірними.
– Можеш зробити її копію? Я хочу подивитися.
– Ті слова не є правдою, Ваша Високосте, відсутність Святої Гори довело це, – вона зітхнула і підняла праву руку, – сподіваюся, ця книга не зіб’є вас з пантелику.
У повітрі з’явилася книга із золотою облямівкою, вона була розкритою, сторінки швидко перегорталися. Затим книга захлопнулася з глухим звуком і опустилася на руку Шуцзюань.
– Ваша Високосте, сподіваюся, ви будете єдиним, хто це прочитає. Я не хочу, щоб інші сестри стали такими ж, як Хакала.
Роланд взяв книгу:
– Розумію.
Після того, як відьми вийшли з кабінету, Соловейко тихо з’явилася поряд з диваном. Як завжди, вона підняла низ плаща, поклала ноги на низький столик і жувала сушену рибу.
– Не хочеш підійти подивитися? – з усмішкою запитав Роланд.
Соловейко глумливо відповіла:
– Мене не цікавить, що читала та божевільна.
Він похитав головою, повернувся за стіл і обережно розгорнув книгу, наче вона була сповнена магії.
Як і говорила Шуцзюань, більшість рядків хаотичні та незрозумілі, схоже, формулювання і граматика не в сучасному стилі. У записах згадувався криваво-червоний місяці та величезні кам’яні ворота, але слова «Свята Гора» не зустрічалися. По суті, за винятком кількох слів, решта була абсолютно нечитабельною, підводячи риску: він знав кожне слово, але взагалі не розумів сенсу. Не було зрозуміло, це через те, що Шуцзюань читала книгу шматками і тому частина була відсутньою, чи книга від самого початку була записана так.
Роланд пропустив довгі абзаци на початку і перейшов до кінця. Доволі проблемна книга, тільки перші сторінки мали записи, решта була абсолютно пустими. Але на останній сторінці запис раптово змінився. Попередні тексти були охайними, цей же був почерканим, ніби нашвидкуруч записаний, але запис був чіткім і зрозумілим.
Перше речення говорило: «Ми зазнали невдачі. Прості люди не можуть перемогти демонів».
Коментарі
Дописати коментар