Роман ЗЦВ. Розділи 133-134
Розділ 133. Лицар родини Елк. Частина 2 | Розділ 134. Вранішнє Світло
Розділ 133. Лицар родини Елк. Частина 2
Перед тим, як Пріус увійшов до кабінету, його знову обшукали. Цього разу обшук був набагато прискіпливішим – всі, місця, де можна заховати ніж чи кинджал, промацали зверху до низу, не забули навіть про підошви черевиків.
Після цього він увійшов до кабінету і зустрівся з людиною, яка перемогла коаліцію герцога, – з четвертим принцом Ґрейкасла, лордом Прикордонного Міста та новим володарем західного регіону – Роландом Вімблдоном.
Принц має типовий для королівської родини символ – сиве волосся, однак його обличчя виглядає дуже молодим, йому десь років двадцять. За винятком волосся, він не мав інших атрибутів приналежності до королівської родини. Він не носив корони, а на його тонких пальцях, що тримали перо, не було жодного персня чи навіть браслета – таке рідко зустрінеш навіть серед представників знаті.
– Пріус Діса, лицар графа Елка? – Роланд відкинувся на спинку стільця, переглядаючи список у руці.
– Так, Ваша Високосте, – сказав Пріус, опустившись на одне коліно.
Він не міг повірити, що такий молодий чоловік, який навіть бороди не має, міг керувати групою шахтарів і мисливців та перемогти герцога Раяна, який давно володів західним регіоном.
– Ти грамотний? Можеш читати і писати? Піднімись і відповідай.
– Я можу читати і писати, Ваша Високосте, це базові вимоги до лицаря. – Пріус піднявся і раптом подумав про старших лицарів, які отримали лицарські звання у час, коли королівство Ґрейкасл не було таким сильним. Тоді лицарські звання отримували навіть простолюдини з хорошими військовими досягненнями, тож він додав: – Я говорю про нове покоління лицарів.
За останні три десятиліття все менше людей отримували звання лицаря через силу, військові заслуги чи щось подібне, в той же час зросла потреба в інших якостях для лицаря. Якщо людина не вміє читати і писати офіційні документи, важко як отримати прихильність лорда, так і керувати власними територіями. А поява таких видатних парубків, як лицар Холодного Вітру у столиці та лицаря Вранішнього Світла у західному регіоні, підняли вимоги до лицарів на новий рівень.
Тому, ставши учнем лицаря, перш за все потрібно навчитися читати і писати, а якщо є прагнення досягнути вищого рівня, то потрібно оволодіти різними видами етикету.
Але Пріус не розумів, чому Його Високість поставив таке запитання.
– Дуже добре, – кивнув принц, – тоді зараз я оголошу вирок.
Ці слова змусили Пріуса на мить затамувати подих.
– У тебе є два варіанти, перший – піти на шахту Північного Схилу і працювати там двадцять років, щоб спокутувати свої гріхи, а другий – стати вчителем і навчати моїх людей читати і писати. Якщо ти станеш шахтарем, то не вважатимешся рабом, твоя робота оплачуватиметься і ти матимеш три дня вихідних щомісяця. Як вчитель ти не тільки отримуватимеш зарплату, але також матимеш безплатне житло і два дня вихідних щотижня. Однак, якщо ти обереш другий варіант, то повинен працювати до п’ятдесяти років, тільки тоді ти зможеш покинуту цю роботу, але навіть після звільнення отримуватимеш плату, як і раніше.
Вислухавши це, Пріус відчув невелике полегшення, як і він і очікував, це не страта і не заслання. Проте ці два варіанти його спантеличили. Шахтарський варіант звучав так, що там доведеться викластися на повну, але Його Високість сказав, що також буде і зарплата і… вихідні?
А для вчителювання хіба не потрібно мати великий об’єм знань? Він вміє тільки читати і писати. Крім того, що означає: навчати підданих принца? Невже Його Високість хоче перетворити цих простолюдинів на дворян?
Але найважливіше те, що в жодному варіанті не згадується, що станеться з його територіями.
Пріус, зібравши всю хоробрість, поглянув на принца і обережно запитав:
– Ваша Високосте, що станеться з моїми територіями, якщо я виберу один з варіантів…
– З моменту, коли ти підняв свій меч проти мене, твоя територія більше тобі не належить, – прямо сказав Роланд. – Я вже обговорив цю ситуацію зі спадкоємцем родини Елк, він перетворить власність на твоїй території на золоті дракони, які виплатять тобі як компенсацію, і після того, як ти зробиш вибір, новий граф надішле компенсацію та твою родину до Прикордонного Міста, щоб звільнити місце для нового лицаря.
Серце Пріуса стиснулося, на його землях стоїть лише один будинок, є купка курей, качок і риби у ставку – якого ж розміру буде ця компенсація? Новий граф неодмінно зріже тут стільки, скільки можна буде… Важко сказати чи назбирається там хоч тридцять золотих драконів. Як тільки граф помер, його спадкоємець отак покинув лицаря своєї родини. Ця безжальність розчарувала Пріуса.
– Для спільника повстанців це дуже легкий вирок. – Роланд зробив паузу. – Крім того, чого шкодувати про пусту територію? Незалежно від вибору, піти в шахту чи стати вчителем, ти зможеш назбирати грошей для придбання землі у Прикордонному Місті.
Почувши це речення, Пріус трохи збадьорився. Він точне не піде в шахту, а от щодо іншого варіанту…
– Ваша Високосте, яка зарплатня у вчителя?
– У вчителя молодших класів – 20 срібних вовків на місяць зі щорічною надбавкою 5 срібних вовків і так аж до п’ятдесятирічного віку. Заробітна плата після 50 років нараховується відповідно до максимальної надбавки. До того ж, професія вчителя не успадковується і не передається наступникам.
Подумки швидко порахувавши, Пріус зрозумів, що щорічний дохід буде майже 3 золотих драконів, і він зростатиме щороку. Тож через чотири-п’ять років, зарплата може наздогнати дохід з його колишніх територій.
– Ваша Високосте, що ви маєте на увазі під вчителем молодших класів… є й інші вчителі?
– Звичайно, є. Вчителі молодших класів навчають лише читати і писати, а вчителі середніх і старших класів викладають різноманітні знання з багатьох предметів. Маючи унікальні навички та знання, що допоможуть у розвитку Прикордонного Міста, ти можеш отримати цю позицію. – Роланд сів прямо. – Як щодо цього, є щось, у чому ти гарно розбираєшся? Верхова їзда і володіння мечем мене не цікавлять.
«Але я погано розбираюся у цьому», – подумав Пріус. Трохи провагавшись, він сказав:
– Ваша Високосте, у мене добре виходить вирощувати курей і качок. Я також добре ловлю рибу.
Щойно він це сказав, то одразу пошкодував. Що це за вміння? Багато аристократів тримають котів і птахів, але ніхто особисто не займався їхнім вирощуванням. Щодо риболовлі… то її, як і полювання, можна вважати лише хобі.
Несподівано принц зацікавився його навичками.
– О? Можеш розповісти мені, як ти їх вирощуєш?
Не маючи ліпшого вибору, Пріус почав розповідати про зібрані знання.
– Е, відповідно до мого досвіду вирощування виводку птахів, важливо давати зерно на світанні, тоді вони ростимуть швидше. А якщо змішати зерно з піском, ефект буде таким самим, і це дозволить використовувати менше зерна. Сарай найкраще встановити у провітрюваному місці, він також даватиме тінь і захищатиме від дощу та холоду. В особливо жаркі дні, якщо немає сараю, кури, швидше за все, перестануть нести яйця. Взимку до сараю потрібно класти солому, щоб кури не замерзли до смерті. Крім того, якщо щомісяця годувати курей дрібною рибою, виводок рідко хворітиме, і також дуже важливо чистити сарай від посліду…
Закінчивши, він побачив, що Його Високість розсміявся:
– Так, здається, аристократи західного регіону зовсім не нікчемні.
– Ваша Королівська Високосте? – Пріус на якусь мить не був певний, що мав на увазі принц.
На щастя, Роланд Вімблдон швидко розвіяв його хвилювання:
– Я пошлю когось купити виводок курей і качок у фортеці Лонгсонг, а також виділю тобі шматок землі на заході Прикордонного Міста, там ти займешся вирощуванням птиці. Твоя зарплата буде на рівні вчителя середніх класів, починаючи з 50 срібних вовків на місяць у перший рік і зростаючи щороку на 10 срібних вовків. Звичайно, якщо ти зазнаєш невдачі, твоїм єдиним варіантом буде шахта Північного Схилу.
Розділ 134. Вранішнє Світло
Записавши на листочку, що потрібно для Пріуса, Роланд відклав перо і потер зболілу шию.
Голос Соловейка проник до його вух:
– Ваша Високосте, хочете, щоб я допомогла вам розслабитися?
– Залишилося більше 30 людей, з якими потрібно розібратися, можливо пізніше. – Роланд усміхнувся і похитав головою, він підняв дзвоник, що стояв на краю столу, і кілька разів дзенькнув ним. Що швидше він покінчить з цими справами, то раніше зможе взятися за поширення освіти у Прикордонному Місті. А ще майбутнє дослідження нової здібності Анни, сповнило його нових очікувань.
Наступним охорона привела високого лицаря, що був надзвичайно привабливим, він не поводив себе надто зарозуміло, якщо порівнювати з Картером, який має виразну чоловічу красу. Звісно, в очах Роланда ця привабливість мала негативний відтінок. Він глянув у список:
– Фейрін Сіерте? – на відміну від інших, за його ім’ям був ще текст, який Роланд теж прочитав: – Командир лицарів левів, Вранішнє Світло, перший лицар західного регіону… у тебе багато титулів.
– Так, Ваша Високосте, – Фейрін опустився на одне коліно.
– Я думав, що такі люди, як командири лицарів, будуть у перших рядах на полі бою, – Роланд підняв брову. – Як ти вижив?
– Я сховався позаду. – Спокійно відповів лицар. – Якщо добре контролювати коня, здається, що він мчить з усіх сил, але насправді його швидкість не надто зростає.
Роланд був дещо здивований такою відвертою відповіддю. Він думав, що лицар знайде якесь виправдання, щоби приховати свій страх перед битвою і той факт, що він втік. Здається, справа не така проста, як йому думалося.
Фейрін швидко продовжив:
– Уранці третього дня вашої погоні, тобто в день, коли герцог зазнав поразки, я весь час слідував за ним і намагався знайти можливість убити його, але навколо нього було надто багато охоронців. Так багато, що я не зміг відшукати можливості позбутися від нього. На щастя, ваші війська вбили його, тож, незалежно від того, куди ви мене пошлете, я зроблю все, що потрібно.
Останнє речення можна розглядати як присягу у вірності. Роланд був приголомшений на мить, перш ніж сказав:
– Спочатку піднімись. Розкажи мені, що сталося?
– Слухаюся, – відповів лицар, підводячись. – Моя дружина Ірен – простолюдинка, що працює в театрі фортеці. Ми випадково зустрілися і покохали одне одного. Я хотів на ній одружитися, але мій батько і моя матір не підтримали цей шлюб, тому я покинув родині землі та винайняв кімнату на фермі поряд з фортецею, там ми і провели весілля. Після нашого одруження Ірен нарешті змогла вперше виступити. – Голос лицаря зробився нижчим. – Я не очікував, що герцог також подивиться виставу і йому припаде до смаку Ірен. Коли я був на завданні, він увірвався до нашого дому та зґвалтував її.
– Мені знадобилося багато часу, щоб випросити у неї, що сталося, а коли дізнався, що сталося, то хотів, щоб герцог відповів за свої дії, проте Ірен стала навколішки і благала мене не бути безрозсудним. Глибоко всередині я також розумів, що шанси на успіх доволі малі. Навіть якщо мені б вдалося його прикінчити, я б не зміг втекти від його охоронців, а Ірен… ймовірно, стала б мішенню для помсти спадкоємця герцога Раяна. Тому я міг тільки вичікувати, аж поки він не пішов проти Прикордонного Міста.
– Хоча я не зміг помститися особисто, але Ірен нарешті може спати спокійно, не турбуючись про те, що хтось увірветься вночі до її кімнати, а я вільний від цього важкого тягаря. Тому дозвольте мені щиро подякувати вам.
Перо стукнуло об стіл. Це був сигнал, про який вони заздалегідь домовилися з Соловейком. Коли потрібно перевірити чи не бреше відвідувач, він стукав по столу. Невдовзі він відчув, як пальці Соловейко щипнули його ліву лопатку – це означає, що лицар сказав правду… Але щипок був доволі сильним, Роланд посміхнувся:
– Ти можеш читати і писати?
– Е-е… – Фейрін був збентежений, він не зміг вловити про думає принц. – Так.
– Тоді я оголошу свій вирок. – Роланд повторив те, що до цього часу говорив не один раз. – …що ти обираєш?
– Ваша Високосте, вам не потрібні мої бойові здібності, я…
– Ні, не потрібні, – перебив Роланд. – У моїй армії немає дворян, і я не набиратиму дворян до неї в майбутньому. Це армія, що складається тільки з простолюдинів. І ти більше не матимеш можливості взяти до рук зброю.
– Справді? – Фейрін довго мовчав, перш ніж кивнути: – Я розумію, раз така справа, я вибираю бути вчителем.
– Мудрий вибір. Вчителі можуть отримати житло і мати досить хорошу зарплату. Я пошлю когось, щоб забрати твою дружину сюди, тож ви зможете жити разом. – Роланд жестом попросив лицаря піти.
– Будь ласка, Ваша Високосте, зачекайте, дозвольте запитати. – Фейрін вагався, але не пішов. – Ви пропонували це й іншим лицарям? Якщо вони не можуть стати вчителями, їм доведеться працювати у шахті двадцять років?
– Саме так.
– …Ваша Високосте, в мене є підлеглий на ім’я Харон. Він досвідчений старий лицар, але неграмотний. Чи можу я заплатити золотими драконами, щоб його не відправляли у шахту?
– Звісно, ні, – Роланд розвів руками, – якщо за свої злочини можна розплатитися грошима, то всі лицарі повернуться до фортеці.
– Але йому майже п’ятдесят і така важка праця нашкодить його тілу.
– У нього немає сил для роботи в шахті, але він має їх для атаки на Прикордонне Місто? Крім того, моя шахта це не місце, де тяжко видобувають вугілля. У ній не тільки стоїть паровий двигун, що допомагає транспортувати добуте і качати воду, а працівники ще мають вихідні, досить добре, так? – Роланд підняв дзвоник, готовий дати команду, щоб привели наступного.
– Ваша Високосте! – Фейрін скрипнув зубами і знову опустився на коліно. – У мене є карта скарбів, яку передають у моїй родині з покоління в покоління. Їй щонайменше чотириста років. Я готовий обміняти її на свободу Харона.
– Карта скарбів, який більше чотирьох сотень років… – Принц нахмурився. – Ти впевнений, що ваші предки не намалювали її вугіллям, щоб розважити молодші покоління?
- Ні, вона намальована не вугіллям чи чорнилами, – лицар злегка похитав головою, ніби згадуючи карту. – Я не можу сказати, що використовували. Текстура ніжна, гладка і еластична на дотик. Вона десятиліттями лежала у підвалі, але лінії і текст анітрохи не вицвіли. Мій батько казав, що вона переходила з покоління в покоління. Скарб знаходиться у глибині Туманного лісу на північному заході, але це дике місце, куди прості люди не можуть дістатися.
Роланд ще раз стукнув пером об стіл, але Соловейко уже щипнула його з лівого боку.
– Що ж, навіть якщо те, що ти говориш правда, карта досі перебуває у підвалі будинку твоєї родини. Ти відмовився від прав на спадщину, тож не думаю, що вони будуть раді бачити тебе знову.
– Це правда, – Фейрін кивнув. – Але я повністю запам’ятав зображення і текст на ньому, тому можу приблизно зобразити його.
– Тоді намалюй її. – Роланд штовхнув до нього перо і аркуш паперу. – Якщо це правда, я можу зробити виняток, щоб задовольнити твоє прохання.
– Ваша Високість милостива. – Лицар підійшов до столу і почав малювати карту скарбів.
Власне кажучи Фейрін Вранішнє Світло не тільки добре б’ється, але і має талант малювати і вправний у каліграфії. Невдовзі перед Роландом з’явилася приблизна топографічна карта.
Мапа показувала територію, що лежить за Непрохідними горами, нижній правий кут займав гірський хребет. У центрі малюнку зображений рівносторонній трикутник. Кожна вершина трикутника вказувала на певні точки, одна з яких знаходить біля підніжжя гори Північний Схил, а ще одна розташована у Туманному лісі та позначене шестикутною зіркою, ймовірно, так зване місце скарбів.
Але увагу Роланда повністю поглинула вершина трикутника, що розмістилася у пустці, позначена пагорбом і з написаним над ним словом: Такіла.
Коментарі
Дописати коментар