Роман ЗЦВ. Розділи 151-152
Розділ 151. Переговори. Частина 1 | Розділ 152. Переговори. Частина 2
Розділ 151. Переговори. Частина 1
Після спостереження за паровою машиною Роланд і Марґорі повернулися до кабінету в замку, щоб продовжити обговорення деталей ділової угоди. Зазвичай такий вид переговорів передбачає торг, який триває між двома сторонами протягом дня-двох, тому такими справами займається помічник міністра фінансів, а самому лорду міста потрібно зачекати на кінцевий результат і поставити свій підпис. Однак Марґорі вже погодилася на запропоновану ціну, тож Роланд заощадив багато часу та зусиль.
– Я очікую, що наступного разу приїду сюди через місяць, зі мною буде три судна, наповнених селітрою. – Торговиця швидко записала на папері: – На основі 90% ринкової ціни, це коштуватиме близько трьохсот п’ятнадцяти золотих драконів.
– На той час місто зможе виготовити дві парові машини, – Роланд навмисне зменшив кількість, – це 1000 золотих драконів. Різницю можете покрити золотими монетами, або використати для цього інші товари.
– Які товари вам потрібні?
– Залізо, мідь, свинець і купорос, – сказав він, – поширені речі. Однак перші три потрібні мені не у вигляді руд, а уже в готових злитках. Крім того, мені потрібно десять комплектів кришталевого посуду. Неважливо є на них різьблення чи нема, графини це чи келихи для вина, але вони повинні бути продуктом найвищої якості, виробленим алхімічною майстернею столиці. Якщо загальна сума перевищить різницю, я можу покрити її золотом або вирахувати з вартості двох парових двигунів наступного місяця.
– Здається, ви думаєте про мене, як про постійного торгового партнера, – сказала Марґорі з легкою усмішкою. – Хоча я не володію шахтами, я знаю кількох колег, які торгують рудою. Однак я не очікувала, що на цих віддалених прикордонних землях є так багато можливостей для торгівлі. Тут проживає небагато дворян, але вони потребують так багато селітри; це невеличке місто, побудоване для роботи шахти Північного Схилу, але доводиться купувати руду з інших місць. Це просто не відповідає здоровому глузду торгового світу. Ваша Високосте, ваші території неймовірні.
Однією з характеристик промислового виробництва є поглинання великої кількості сировини та експорт готової продукції. Роланд розвів руками:
– У майбутньому місту знадобиться більше, думаю, ми можемо досягнути довгострокової…
У цю мить очі Марґорі раптом розширилися і вона приголомшено дивилася кудись за спину Роланда. Його це здивувало і він підсвідомо повернув голову, щоб побачити мокру Блискавку, яка припала до великого вікна. Її обличчя було блідим і сповненим паніки, пасма волосся прилипли до чола і з них стікала вода, ніби вона щойно виринула з річки.
Роланд швидко встав і відчинив вікно. Після того, як Блискавка влетіла до кімнати, вона кинулася в обійми Роланда. Паніку змило з її обличчя, тіло розслабилося і дівчина знепритомніла.
– Соловейко, негайно поклич Нану, – сказав він стурбовано.
– Слухаюсь, – пролунала відповідь з пустоти.
Що сталося? Вона не мала зіткнутися з демонічними звірами чи демонами в повітрі; невже у них є можливість літати? Роланд швидко оглянув Блискавку, він відчув полегшення, коли виявив, що помітних травм немає.
– Ваша Високосте, вона… це Блискавка, про яку ви згадували? – Марґорі прикрила рот, повільно наблизившись до принца й уважно поглянувши на маленьку дівчину в його руках.
Серце Роланда забилося швидше: прокляття, як він міг про неї забути? Роланд крикнув до дверей:
– Шоне!
До кабінету зайшов охоронець.
– Мені шкода, пані Марґорі, я змушений попросити вас залишитися тут на деякий час. – Принц підняв Блискавку на руки. – Відведи столичну торговицю до гостьової кімнати на першому поверсі та добре подбай про неї. Без мого наказу не випускати її.
– Як накажете!
– Що? Ні, Ваша Високосте… будь ласка, заждіть, – вона раптом усвідомила ситуацію, – я не маю злих намірів щодо відьом, не кажучи вже про доньку Грома, я не доповім церкві…
– Це про всяк випадок, – перебив Роланд. – Пізніше я прийду для перевірки.
… …
– Ваша Високосте, вона прокинулася, – сказала Соловейко, відчинивши двері.
Роланд кивнув і пішов за Соловейком у спальню. Вода у відрі біля великого ліжка ще сходила паром, а мокрий одяг недбало висів на краю. Група відьом оточила ліжко, а Венді сиділа біля узголів’я ліжка, обережно розчісуючи ще неповністю висохле волосся дівчини. Раніше бліде обличчя Блискавки трохи почервоніло. Вона обпиралася на дві подушки, ковдра була високо натягнута, показуючи лише очі, що уважно дивилися на Роланда.
– Яка ситуація?
– Жодних трав, вона втратила свідомість, бо вичерпала магічну силу, – відповіла Соловейко. – Венді допомогла їй вимитися, вона прокинулася незадовго після того, як її поклали в ліжко.
Роланд підійшов до ліжка й усміхнувся Блискавці:
– Що сталося? Чому ти в паніці повернулася під дощем?
– Я знайшла руїни, – тихо прошепотіла вона, – але всередині демони.
Ці слова викликали зміну на обличчях присутніх.
– Ти зайшла всередину? – запитала Сувій.
– Ні, – похитала головою Блискавка і пояснила ситуацію, – демон охороняє двері до підвалу, а людина там кликала на допомогу. Та я була такою наляканою, що хотіла лише втекти, а не думати про те, як її врятувати. – Блискавка мотнула головою, стискуючи ковдру. – Хіба в мене є право бути дослідницею?
– Ні, ти все зробила правильно, – заспокоїв Роланд. – Хороший дослідник уміє оцінювати ситуацію і не буде умисне наражати себе на небезпеку. Ти не могла врятувати її сама, тому втеча – це, без сумніву, правильне рішення.
– То у кам’яній вежі відьма? – уголос подумала Венді. – Ніхто не може досягнути глибин Туманного лісу, крім відьом.
– Відьмам туди не дійти, – Шуцзюань похитала головою, – це руїни 450-річної давнини. Як би не було мапи, що вказує напрямок, було б важко знайти розташування кам’яної вежі у величезному морі дерев. Якщо тільки…
– Якщо тільки? – запитав Роланд.
– Якщо тільки там хтось не жив, – повільно сказала Шуцзюань.
– Хочеш сказати, що вони не прийшли з королівства, а жили там покоління за поколінням понад чотириста років, відокремлені від іншого світу? – принц негайно відкинув це припущення: прожити так довго у Туманному лісі неможливо! Звірі приходять і йдуть, усілякі жахливі комахи та отрути, немає стабільного джерела їжі… навіть Бер Гріллз не зміг би довго протягнути в цьому лісі. Крім того, є ще сніжна зима, що триває кілька місяців, і демонічні звірі з демонами. Оселитися в Туманному лісі – чисте самогубство. Він подивився на Блискавку: – Чи є біля руїн сліди людського перебування?
– Нема, – похитала головою дівчина.
– Можливо існує більше ніж одна мапа, – сказала Солоя. – Може є такі ж люди, як ми, що шукають розташування Такіли.
– Хай там що, ми не можемо їм допомогти, – зітхнула Листочок. – Ніхто не може швидко дістатися до кам’яної вежі, крім Блискавки.
– Боюся, ми не дізнаємося правди, поки не навідаємося туди, – Роланд потер підборіддя. – Одним словом, добре, що ти повернулася цілою і неушкодженою. Сьогодні занять не буде, тож всі добре відпочиньте. Коли прийде час, загадка буде вирішена.
Вийшовши зі спальні Блискавки, він сказав Соловейку:
– Що ж, у нас є ще одна проблема, яку потрібно вирішити.
– Як тільки вона зніме божий камінь відплати, мені все стане ясно, – сказала вона з усмішкою.
Розділ 152. Переговори. Частина 2
Шум дощу за вікном майже припинився, а призахідне сонце пофарбувало хмари в червоний колір.
Роланд штовхнув двері гостьової кімнати на першому поверсі, Марґорі ходила туди-сюди перед каміном зі стривоженим виразом обличчя. Побачивши принца, Шон, особистий охоронець, який сторожив її, віддав честь і вийшов, а сама Марґорі підійшла до нього і нетерпляче запитала:
– Ваша Високосте, як Блискавка?
Роланд був приголомшений, він уявляв собі різні реакції, від спокою і злості до байдужості, але не очікував, що її перші слова будуть такими.
– Вона в порядку… просто втомилася.
– Справді? Це добре. – Схоже, вона відчула полегшення.
– Ви, здається, турбуєтеся про неї.
– Вона дуже схожа на батька, особливо її вузькі очі та гострий ніс… Я можу упевнено сказати, що вона донька Грома.
Закінчивши говорити, вона зітхнула, опустила голову і розстебнула золотий ланцюжок прикраси, що висіла на шиї.
– Перевірка, про яку ви згадували раніше… означає, що є відьма з такою здібністю? Якщо це так, то задля доведення моєї щирості, чи може вона теж приєднатися до нашої розмови? Мені не подобається відчуття, коли за мною шпигують.
Кулон складався з нитки золотого ланцюжку і величезного світло-блакитного дорогоцінного каменю, ограненого у вигляді шестикутника. Це повинен бути високоякісний камінь божої відплати.
Роланд думав, що йому говорити для зменшення обурення і сумнівів торговиці, але не очікував, що вона візьме ініціативу на себе. Щиро кажучи, він трохи захоплювався цією фіордською жінкою, яка, хоч і опинилася у вкрай невигідній ситуації, намагалася взяти ініціативу в розмові. Чи це навичка вести переговори, чи манера поведінки – вона відповідає статусу успішного торговця.
Він узяв протягнутий божий камінь відплати і повісив його на вішалку біля каміна. Божий камінь відплати такої якості, за оцінкою, блокує магію десь у радіусі одного метру. В очах Соловейка це схоже на велику чорну діру. Можливо, щоб уникнути впливу каменю, вона відійшла якнайдалі.
– Ходімо до приймальні, там і поговоримо, – сказав Роланд. Оскільки Марґорі проявила щирість, йому не варто поводитися скупо. Коли вони зайшли до приймальні, Соловейко вже сиділа біля головного крісла, підперши обома руками підборіддя, навмисне вдаючи, що довго чекала. Схоже, вона подумала так сама, як і він.
Зайнявши своє місце, Роланд представив:
– Цю жінку звуть Соловейко, вона може судити про правдивість ваших слів.
– Вітаю, міс Соловейко, – кивнула їй Марґорі, отримавши привітання у відповідь.
– Раніше ви сказали, що не маєте злих намірів щодо відьом, чому? – поставив Роланд перше запитання, відповідь на яке хотів знати найбільше. – Наскільки мені відомо, церква також має вплив у фіордах.
– Але її вплив набагато менший, ніж вплив віри у трьох богів. Іншими словами, вірування більшості людей моря подібні до вірувань людей пісків, які поклоняються небу, морю та землі. Що стосується мене… – вона зробила паузу, – колись у мене була чудова подруга. Коли ми разом рибалили, стався шторм і величезні хвилі розтрощили вітрильник. У тому нещасному випадку вона стала відьмою і могла дихати, як риба. Вона знайшла непритомну мене і витягнула на берег.
– Що було далі? – зацікавлено спитала Соловейко.
– Після того, як я отямилася, вона зникла… Можливо, їй більше хотілося бути в морі, ніж залишитися зі мною, – із жалем сказала Марґорі. – Я більше ніколи її не бачила. Люди часто говорять, що у туманні дні вона своїм співом направляє рибальські човни, щоб вони уникали рифів. Хай там що, моя подруга не може бути злою людиною, а тим більше слугою Диявола.
Роланд кивнув. Усі відьми до свого пробудження були звичайними людьми. Якщо до пробудження у людини з відьмою було взаєморозуміння або глибокий контакт, сформоване враження складно змінити односторонньою риторикою церкви.
– Ви, здається, багато знаєте про здібності відьом? Змогли здогадатися, що тут ховається більше однієї відьми, лише завдяки одному реченню.
– Чесно кажучи, через мою подругу дитинства мене дуже цікавлять відьми, я навіть думала про те, щоб взяти до себе цих дивовижних жінок. – Усміхнулася Марґорі. – На жаль, столиця не таке хороше місце, як Прикордонне Місто, там надто ризиковано приймати відьом, тож я облишила цю ідею. Те, як діяла Блискавка, показало, що ви дуже близькі, а вона відьма… тому я подумала, що ви не відчуваєте ненависті до відьом, як і я. Для лорда неважко сховати кількох відьом, особливо тут, на прикордонні. Та все одно ви повинні буди дуже обережними, якщо церква дізнається, вам буде складно їх уберегти.
До речі, про це, Соловейко не виявила жодних ознак брехні з боку Марґорі, тому можна відкинути можливість, що торговиця сповістить церкву. Роланд нарешті відчув полегшення і вибачливо сказав:
– Схоже, я справді надумав багато, сподіваюся, ви не візьмете це близько до серця.
– Ні, дії Вашої Високості спрямовані на безпеку Блискавка і… цієї міс, – Марґорі помахала рукою, – якби ви нічого не зробили, це було би безвідповідально.
– Ви знайомі з Громом? – запитав Роланд. – Ваша любов до Блискавки більша за любов звичайних людей до дітей героїв.
Зіткнувшись з цим запитанням, Марґорі на мить завагалася. Роланд сказав, що якщо вона не хоче відповідати, то може удати, що він ніколи цього не питав, але вона зрештою почала повільно говорити:
– По правді, після того, як я покинула рибальське село, то приєдналася до експедиції капітана Грома і провела з ним довгий час. Ми подорожували і досліджували. Я була новенькою у команді, капітан Грім і його дружина проявляли до мене особливу турботу. Я також була з ними, коли народилася Блискавка.
– Вона народилася на кораблі?
– Так, під час сильного шторму. Поза каютою лютували грім і блискавка. Невдовзі після її народження дружина капітана Грома померла від сепсису. Я… була для неї як мати. Грудного молока не було, я змішувала подрібнену пшеничну кашу і рибну ікру, то годувала її потроху. – Голос Марґорі став дуже ніжним. – Хоча капітан Грім був дуже засмучений, він все одно продовжував командувати флотом – без кістяка експедиція розвалилася б за кілька місяців плавання. Я залишалася в каюті та спостерігала, як повільно росте Блискавка. Аж поки капітан Грім не виявив Тіньові острови, після чого повернувся до бухти Морського Дракона, на цьому експедиція завершилася. Пізніше я… покинула фіорди і оселилася у столиці Ґрейкаслу.
– То он воно що, – Роланд подумки зітхнув. Не дивно, що коли вона почула ім’я Грім, у неї була така сильна реакція. Стосовно того, чому Марґорі не продовжила слідувати за Громом у його експедиціях, він може приблизно здогадатися про причини. Початок історії кохання це одне, а от її результати це зовсім інше.
Дивовижний збіг обставин… Тепер, коли у них є певний зв’язок, чи може він отримати більшу знижку в угоді? Він кашлянув:
– Міз Марґорі, оскільки тепер ми можемо вважатися знайомими, щодо угоди…
– Ваша Високосте, цього не можна робити, – усміхнулася Марґорі, – угода є угода. Це основний принцип торгівлі.
Коментарі
Дописати коментар