Роман ЗЦВ. Розділи 183-184
Розділ 183. План розбудови міста | Розділ 184. Вибір
Розділ 183. План розбудови міста
– Що це? – запитала Соловейко, дивлячись на блискучий чорний камінь на столі.
– Обсидіан, – Роланд навіть не підняв голову, зосередившись на креслені.
– Об… що за камінь?
– Та так, я просто говорю дурниці, – зітхнув він. Якщо брати форму і колір, то біс знає, що це за камінь. Роланд не займався георозвідкою, і не міг розрізнити чисті метали, що вже говорити про руди. Знання в його голові підказували лиш те, що більшість руд є сполуками зі складних компонентів, а різні домішки мають різний колір. Взяти, наприклад, залізну руду. Гематит, пірит і сидерит були зовсім іншими за зовнішнім виглядом. Особливо пірит, який іноді має світло-жовтий металевий блиск, його часто приймають за золоті жили, тому він отримав назву «золото дурнів».
Що стосується термостійкості… самі сполуки не мають фіксованої точки плавлення, що пов’язано з домішками та інгредієнтами, тому види неможливо розрізнити за температурою. Крім того, навіть якби металеві елементи перебували в іонному стані, без знання способу очищення, це марна витрата матеріалів.
– Є щось, чого ти не знаєш? – здивовано запитала Соловейко.
– Купа всього, – Роланд відклав перо і зробив собі чашку чорного чаю, – хочеш?
– Ні, – вона махнула рукою, – до речі, в’ялена яловичина не така смачна, як сушена риба, в майбутньому в шухляді ліпше тримати сушену рибу.
– … – Роланд на мить втратив дар мови, а потім вирішив вдати, що не чув її слів.
Принц планував передати камінь головному алхіміку Каймо Страєру, щоб той розібрався з цим. Все-таки мінерали мають певну радіоактивність, залишати їх у кабінеті як прикрасу не дуже розумний вибір.
Після нещодавнього розвитку здібностей Солої, він виявив, що тепер може зробити набагато більше.
Перше – це система водопостачання, що значно підвищить рівень життя мешканців. Тільки подумати, що повернувшись спітнілою додому після напруженого дня, людина намагається омити липке тіло та виявляє, що резервуар для води порожній, і потрібно йти до колодязя, щоб набрати води, – яке це жахливе відчуття. Крім того, Роланд також дуже втомився від процесу набирання води з резервуара, щоб вмитися і помили руки. Він постійно думає про те, що якщо залишити воду в резервуарі на кілька днів, у ній почнуть розвиватися якісь паразити, до того ж резервуар очищають не частіше одного разу на місяць. Якщо підійти ближче і придивитися, то можна побачити осад на дні, що рухається і нагадує гусениць.
Якщо для водопостачання використати водонапірну вежу, немає технічних труднощів у використанні парової машини для перекачування води з річки Червона Вода до водонапірної вежі. Після цього можна покластися на принцип сифона, щоб вода надходила до кожного дому через трубопровід, утворюючи автоматичну систему водопостачання. Причина, чому Роланд досі цього не реалізував це… матеріали.
Для виготовлення труб використовують залізо або мідь. Якщо залізні труби не оброблені антикорозійними засобами, їх через кілька років використання доведеться здавати на брухт. Мідні труби – ідеальні для водопостачання, вони стійкі до корозії, не покриваються нальотом на внутрішній стінці, нетоксичні, а іони міді навіть мають бактерицидну дію. Але використовувати метал, який іде на карбування монет, для створення труб? Видобутку шахти Північного Схилу не вистачить на подібну розкіш. Навіть у наступних поколіннях мідні водопровідні труби могли дозволити собі лише багаті.
Зараз Прикордонне Місто не тільки не продає руду, а і завозить злитки металу. Тому, незалежно від то, чи це залізна труба, чи мідна, Роланд не хотів використовувати їх для системи водопостачання, що в більшості призначена для власного задоволення і не принесе вигоди.
Але тепер все інакше, бо покриття Солої означає, що він може використати магію для створення труб. Наприклад, взяти залізну трубу як форму, обернути її папером і нехай Солоя використає магічне покриття. Витягнувши форму, вони отримають трубу. Навіть якщо такий водопровід не буде стійким до тиску, достатньо просто помістити його в закритій канаві.
Друге – система електропостачання… Звичайно, немає можливості за короткий час поширити її на все місто, але наповнити замок світлом – ось чого хотів досягнути Роланд. Читати при слабкому світлу свічки надто боляче, та ще і шкодить очам. Крім того, наближалося літо, як вони почуватимуться, коли в задушливу ніч навколо буде повно смолоскипів і свічок?
Тепер, коли у нього є генератор і дроти, здається, не за горами час, коли він приведе замок в епоху електрики… Роланд туманно пам’ятав, що до використання вольфрамових ниток люди зазвичай використовували карбонізовані бамбукові нитки для виготовлення ламп розжарювання. Бамбук не рідкість, його можна знайти в лісах на південь від річки Червона Вода.
Проте на даний момент найбільше Прикордонне Місто потребує заводів з виплавки чавуну. Це прямо пов’язано з великим машинобудуванням, виготовленням зброї, а також є основою виживання міста.
– Ти малюєш… вежу? – з цікавістю запитала Соловейко, сидячи на столі.
– Майже, – кивнув Роланд, – але всередині воно порожнє, його можна заповнити паливом і рудою. Воно працює як шахтна піч і може переплавляти залізну руду в чавун.
Це доменна піч, поліпшена версія старої шахтної печі.
Роланд з’їздив на будівництво, щоб подивитися на шахтну піч, яку спроєктував Лосій. Щиро кажучи, за винятком невеликої потужності та низької температури плавлення, конструкція дуже близька до доменної печі. Він планував побудувати ще десяток таких печей, але сталася еволюція Солої, і це дало місту можливість виготовляти вогнетривку цеглу.
А маючи вогнетриву цеглу настав час подумати про доменну піч з вищою температурою плавлення та більшою продуктивністю.
Висота нової печі становити майже вісім метрів, що в чотири рази перевищує висоту нинішньої шахтної печі. Вона має форму вежі, з максимальним внутрішнім діаметром у три метри. Щоб запобігти обвалу внизу будуть розміщенні опори. Стіни печі будуть тоншими зверху і товстішими знизу, низ матиме товщину десь до пів метра. Внутрішній шар буде зроблений з вогнетривкої цегли з покриттям від Солої. Також будуть отвори для подачі повітря, про це подбає парова машина.
Щоб повністю використати потужність парового двигуна, Роланд також розробив набір обладнання для автоматичної подачі матеріалів у доменну піч, сюди входила рухома рейка та спеціальний транспортний візок з дверцятами на дні. Після того, як візок підніметься до верхньої частини під дією тяги парового двигуна, пряжка внизу візка буде вставлена в гак, таким чином відкриваючи вихідний отвір і скидаючи паливо або руду в піч. Для цього часу ця система вважатиметься передовою технологією.
На відмінну від шахтних печей з великими отворами і низьким темпом нагрівання, ця доменна піч після запуску не зупинятиметься надовго. В неї потрібно безперервно подавати паливо і руду, а її продуктивність вища, ніж у шахтних печей. Достатньо побудувати 5-6 таких доменних печей – і виробництво чавуну в місті зросте в геометричній прогресії.
……
Намалювавши всі деталі рисунка, Роланд потер занімілі зап’ястки, після чого дістав із шухляди коробку і штовхну її до Соловейка.
Відьма здивувалася:
– Це…?
– Ну… я планував віддати його раніше, але мені знадобився час на гравіювання візерунка. Зрештою я не дуже вправний у роботі з машинами на заводі. Відкрий і поглянь, – усміхнувся Роланд.
Вона протягнула руку, відкрила коробку, і видала здивований звук.
Соловейко побачила два револьвери, що повністю відрізнялися від прототипів, які тримав на випробуванні Картер. Ці два револьвери сяяли сріблом, а поверхня була настільки блискучою, що могла відображати силуети людей. Руків’я та корпуси вкриті вишуканими візерунками, а на стволі також було вигравіювано: для Вероніки.
Ця ідея давно визрівала у голові Роланда. У порівняні з незручними крем’яними рушницями, де потрібно заздалегідь зарядити зброю, новий револьвер є більш зручним у цьому плані. Безпека і скорострільність теж на високому рівні. Цікаво побачити, якою потужною стане ця зброя у руках такої спритної відьми, як Соловейко.
– Дякую, – вона усміхнулася, беручи обидва револьвери та зістрибуючи зі столу. Соловейко стала так, ніби стріляє: – Навчиш мене ними користуватися?
– Звичайно, – кивнув Роланд. Соловейко була одягнена в біле вбрання вбивці та сліпуче усміхалася. Завдяки цьому він зрозумів, що означає бути до того красивим, що аж не мати друзів. – Це нескладно. Просто підкрадися до цілі, натисни на курок і крикни при цьому: час настав!
Розділ 184. Вибір
Сувій стояла перед дверима спальні, якусь мить вона вагалася, перш ніж штовхнути їх та зайти.
Венді із сумним обличчям сиділа за столом, тримаючи в руках книгу. Сувій навіть не придивляючись могла здогадатися, що це «Базові принципи природознавства».
Сувій не змогла стриматися від сміху, вона рідко бачила Венді з таким виразом обличчя. Навіть у той критичний момент, коли Союз Співпраці опинився у пастці Непрохідних гір, а запаси продуктів майже вичерпалися, вона все одно усміхалася та підбадьорювала кожну сестру, здавалося, що вона не хвилювалася через подібні труднощі.
Несподівано саме книга вибила її з колії.
– Ти взагалі цього не розумієш, чи не так? Зі мною було те саме, коли я прочитала цю книгу вперше, – сказала Сувій.
– Я думала, що це Соловейко, – Венді повернула голову, коли почула її слова. – … А тепер як?
– Досі не розумію.
– На щастя, ти така сама, як і я, – зітхнула Венді. – Не буду говорити про Анну, але я не очікувала, що саме Солоя якось збере все до купи і розвине свою здібність. Починаю думати, що якщо не буду старанно працювати, молодше покоління мене перевершить. Не розумію, чому Його Високість так багато знає та здатен описати невидимий для ока світ, як реальний.
– Насправді він не так багато знає, – Сувій знизала плечима, – я говорю про певні аспекти.
– Про які?
– Наприклад, Соловейко. – Сувій відсунула стілець і сіла поряд з Венді. – Ти помітила, що її нинішня поведінка сильно відрізняється від того, що було раніше. Тепер, захищаючи Його Високість, вона рідше ховається, раніше, коли вона кудись виходила, то все одно накидала капюшон, і… вона уважно слухала на вчорашніх уроках. Ти ділиш з нею одну кімнату, тому повинна знати краще за мене. Можеш пояснити, що сталося?
– По суті, нічого такого, – Венді похитала головою. – Вона зробила свій вибір.
Її поведінка здивувала Сувій:
– Вибір?
– Що ж, все так, як ти здогадалася. – Венді закрила книгу і сказала прямо: – Вона закохалася в Його Високість Роланда Вімблдона. Це помітно з першого погляду. Коли Союз Співпраці подорожував, ми нерідко чули плітки, що ті, хто давали притулок відьом, завоювали їхні серця.
– Це всього лише історії, вигадані кимось, для відьом подібне закінчується погано.
– Його Високість відрізняється від інших.
Сувій здивувалася, вона не очікувала, що Венді, яка ще донедавна дотримувалася тих же думок, що і сама Сувій, скаже щось подібне:
– Ти знаєш, що відьми не можуть мати дітей, а принц не може…
– Принц візьме відьму за дружину, – Венді розвела руками, – він сам тобі це сказав.
Як вона дізналася… Невже Соловейко була там? Сувій дещо усвідомила:
– Ти звинувачуєш мене в тому, що я приховала це від тебе? Ні, Венді, я про це не говорила, бо не хотіла, щоб ця інформація стала відомою. Це може погано вплинути на сходження Його Королівської Високості на трон.
– … – Ведні якийсь час мовчала, перш ніж знову заговорила: – Я знаю, і не звинувачую тебе, бо це те, що я сказала Соловейку. До того, як я про це дізналася, я думала, що у сестер немає шансів, але тепер, коли принц не заперечує, чи повинні ми змушувати їх змінити думку? Порівняно з тим, якою пригніченою Соловейко була раніше, коли придушувала свої почуття, я віддаю перевагу їй нинішній. Попри кінцевий результат, принаймні вона йде за своїми бажаннями.
«То он воно що», – подумала Сувій. Хоча вона погодилася з ідеєю не поширювати інформацію, але також вона не планує зупиняти почуття сестер і не буде робити вибір від їхнього імені. На відміну від Хакали, Венді завжди дивиться на ситуацію з точки зору сестер, готова підтримати у складний момент.
– Але чи відомо про це Його Високості? – Сувій раптом подумала про серйозне питання. – А що, якщо його готовність базується на незнанні про безпліддя відьом?
– Ох… – голос Венді стишився, – чому б тобі не запитати?
*******************
На захід од міської стіни.
Майже літо, сонце заливало луки світлом, вдалині виднілися стада великої худоби та овець, що неквапливо жували траву. Складно уявити, що три місяці тому ці місця були вкриті льодом і снігом, і, за винятком страхітливих демонічних звірів, тут нікого не було.
Тренування зі стрільби тривало вже майже півдня, і Соловейко опанувала навичку стрільби набагато швидше, ніж очікував Роланд. «Мабуть, у кожного свої таланти, – подумав він, – деякі люди більш придатні до бою». Тепер вона не виглядала як новачок, коли перезаряджала, прицілювалася та стріляла.
– Якби вона народилася у лицарській родині, то точно стала б найосяйнішим зірковим лицарем Сірого Замку, – не міг стримати похвали Картер, – таким, як я.
– На щастя, цього не сталося. Я не хочу, щоб її руки були такими ж товстими, як у тебе. – Роланд поглянув на нього. – Як це відчувалося – зіткнутися з надзвичайною відьмою?
– У мить, коли мене відкинуло в повітря, я подумав, що бився з тараном. Мені здалося, що грудна клітина розтрощена. – Чесно сказав Картер. – Щиро кажучи, це було жахливо.
– Наступного разу не буде, – засміявся Роланд.
Після завершення ще одного раунду стрільби, принц поаплодував Соловейку:
– Поки що все було дуже добре. Тож проведемо тренування-імітацію.
Заклавши револьвери за пояс, Соловейко підійшла до принца. Від яскравого сонячного світла піт на кінчику її носа трохи блищав.
– Бачиш ті цілі? – Роланд вказав на п’ять невисоких мішеней неподалік. – На них висять божі камені відплати, ти маєш чітко бачити їх у тумані. Що ти далі робиш – поєднуєш свою здібність зі стрільбою, щоб знищити ворогів за найкоротший час.
В тумані об’єкти і простір змінюються, тому важко переконатися, що куля летить прямо в ціль. Раніше вона намагалася стріляти прямо в тумані, але дев’ять з десяти куль вийшли з туману і змінили траєкторію, одна мало не влучила в Роланда, який стояв позаду неї.
Тому під час пострілу Соловейко має бути поза туманом, і що менше часу, то ворогам складніше атакувати її.
– Зрозуміла, – вона легко усміхнулася, однією рукою підняла плащ і зникла в повітрі прямо перед принцом і лицарем.
Коли пролунав перший постріл, Роланд побачив лише, як тихо з’явилася біла постань, а потім з вибухом мішень розлетілася. Ще до того, як дерев’яні шматки упали, вона вже опинилася за другою мішенню на відстані трьох-чотирьох метрів і натиснула на курок.
Далі третя мішень, четверта… Щоразу, коли вона стріляла, Соловейка навіть не виходила з туману повністю. Крім сріблястої зброї та спалаху вогню, Роланд не бачив жодних деталей, уже тільки вловити її рухи очима було важко. Коли Соловейко з’являлася і зникала, користуючись туманом, це виглядало, ніби вона телепортується. Подібну сцену можна було почати лише в кіно. У мить всі п’ять мішеней були знищені, він кліпнув, і Соловейко вже стояла поруч.
– Ну як? – запитала вона з усмішкою.
– Е-е… – Роланд поглянув на приголомшеного Картера і запитав: – Що думаєш?
– Гадаю, ніхто не зможе спіймати пані Соловейко, – головний лицар глибоко вдихнув, – навіть якби це була Попіл з божим каменем відплати.
– Отже, я закінчила навчання? – вона змахнула піт з носа і витерла його об Роланда.
– Зви… чайно.
Коментарі
Дописати коментар