Роман ЗЦВ. Розділи 187-188
Розділ 187. Нова торгова організація | Розділ 188. «Шоу тільки починається!»
Розділ 187. Нова торгова організація
Коли настало літо, до Прикордонного Міста прибула річкова флотилія Марґорі.
Роланд навмисно зустрів торговицю на пристані, заодно і перевірив, які товари вона привезла.
Найголовніше – три повні кораблі селітри. Наразі запаси пороху у Прикордонному Місті майже вичерпані, тому довелося навіть припинити стрілецьку практику першої армії. Хоча вони потроху почали оснащувати військо револьверними гвинтівками, але це невеликий масштаб і люди поки що навчаються правильно заряджати та чистити зброю. Тепер, отримавши цю партію селітри, нарешті можна відновити стрільби.
Крім селітри, вона також привезла дві партії злитків металу, як було домовлено, головним чином залізо і мідь, а також зелений купорос. На розвантаження всього знадобиться десь два-три дні.
Роланд виставив дві парові машини у привабливому місці, накрив їх, за звичкою, червоною тканиною та прив’язав великі атласні квітки, щоб справити гарне враження на Марґорі. По правді кажучи, Захід Індастріз витратив майже місяць на те, щоб зібрати одну парову машину, це був результат сотень непридатних деталей, тому Роланду не залишилося нічого іншого, як попросити Анну про допомогу. Деталі, що не надто відрізнялися від заданих параметрів, обробили і зробили другий паровий двигун, щоб наздогнати графік.
На подив Роланда, цього разу Марґорі прибула не одна, вона привела з собою групу купців зі столиці.
Доставивши товар, Марґорі та її товариші попрямували за Роландом до замку, щоб насолодитися розкішним обідом.
– Ваша Високосте, це – Хоґе, мій старий друг, один із найбільших торговців рудою у столиці. – Марґорі представляла купців один за одним. – Це Ґамор, він, як і Марлан, входять до каравану затоки Півмісяця. В основному вони займаються торгівлею між Сірим Замком і фіордами. Їх дуже зацікавили парові двигуни. Я давно з ними знайома, і мені соромно продавати їм машини за вищою ціною, тому я вирішила вас познайомити.
– Мої найщиріші вітання, Ваша Високосте, – сказав Хоґе, у нього великий живіт і блискуче обличчя, – я чув від Марґорі, що ця машина може замінити людей та швидко перекачує воду і витягує руду з шахти. Вона дуже потужна і може працювати цілий день. Чи можу я побачити це на власні очі?
– Звичайно. – Роланд зробив ковток вина. Спочатку він не міг звикнути до кислого смаку, але тепер уже призвичаївся до нього. – Однак якщо ви хочете перевозити руду, потрібно зробити колію. Після обіду я можу відвезти вас до шахти Північного Схилу, щоб ви самі це побачили.
– Ваша Високосте, мене дуже цікавить спосіб використання парового двигуна, про який ви говорили. Його справді можна встановити на вітрильник, щоб рухатися вперед, не використовуючи вітрила? – запитала Марґорі. – А якщо це великий корабель з трьома-чотирма щоглами, як морський корабель? Можливо, він буде недостатньо потужним.
– Парові двигуни, як коні. Одні потужніші, інші слабші. Все залежить від моделі та коли вона виготовлена. Звичайно, машини з високою потужністю – дорожчі. А якщо однієї буде мало, можна встановити дві або чотири. – Усміхнувся Роланд.
Встановлення парового двигуна на корабель, навіть на найпримітивнішому пароплаві, потребує складної системи живлення, трансмісії та керування. Крім Прикордонного Міста, жодне інше місто у Сірому Замку не має технічних можливостей зробити це. Вартість модифікації корабля неминуче перевищить ціну парової машини.
– У такому разі караван затоки Півмісяця також хоче замовити у вас цю машину, – Ґамор взяв щойно приготовану парову булочку і запхав до рота, мружачи очі від того, яка гаряча в середині начинка з підливою.
Ясна річ, схожі люди тягнуться одне до одного. Друзі багатих також виявляються багатими. Вони ще навіть не бачили машину в дії, а приймають рішення і роблять замовлення. Здається, що ціна в сотні золотих драконів їх взагалі не тривожила.
Роланд похитав головою:
– На жаль, у Прикордонному Місті бракує людей, а виробництво парових двигунів дуже складне. До того, як буде виконано замовлення Марґорі, буде складно виготовити додаткові машини.
– Я можу дати необхідних вам людей, Ваша Високосте, – стукнув себе у груди Ґамор, – теслі, ковалі, навіть кораблебудівельники, у моєму порту їх чимало, вам не доведеться їм платити!
– Хочеш, щоб вони вивчили метод виробництва, і потім ти зможеш виготовляти їх сам? – перебив Хоґе.
– Ні! Звичайно, ні! – сказав Ґамор, округливши очі. – Я навіть про таке не думав. Десять років, Ваша Високосте, – він розчепірив пальці на руках, – вони працюватимуть на вас десять років. Я платитиму їм зарплату. Є лише одна вимога, парові двигуни, які вони вироблятимуть, спочатку продаватимуться каравану затоки Півмісяця.
«Це цікава пропозиція, – подумав Роланд, – схожа на технічне партнерство майбутніх поколінь». Він надаватиме технологію та продовжуватиме заробляти. Ясна річ, купець отримуватиме парові двигуни так швидко, як тільки можна, а через десять років він ще отримає групу кваліфікованих робітників. Виплата зарплати за ці десять років еквівалента купівлі технології.
– Не поспішайте приймати рішення. Ми можемо обговорити деталі, коли ви побачите машину, – Роланд притиснув долоню до столу. – Крім того, тут можна купити не лише парові двигуни. Є багато речей, що можуть вас зацікавити. Наприклад, це. – Він клацнув пальцями, і охоронець, що стояв поряд, дістав із дерев’яного ящика біля ніг кілька речей та поклав їх на стіл одну за одною.
– Це нова продукція Прикордонного Міста, в незалежності, що це, вони мають високу якість та справедливу ціну, як ось ці чашки. – Сказав Роланд, показуючи на різнокольорові чашки на столі. – Вони легкі та красиві, але не такі крихкі, як кришталеві чаші. Малюнок на них може бути різним, також вони не мокнуть, тому їх легко чистити.
– Не мокнуть? – Марґорі взяла чашку й уважно оглянула її.
– Можна спробувати з вином. – Пожартував принц. – Випивши, можна прикинутися п’яним і кинути чашку на землю. Вона моя, якщо розіб’ється.
– Цей товар, цмок, справді чудовий… Але, гадаю, не можна гарантувати, що кожна чашка матиме таку якість? – Хоґе з великим животом уже наповнив вином чашку і випив його одним махом. – О, вона всередині справді суха.
Звичайно, вона досі суха, по суті, це звичайна дерев’яна чашка, але покрита шаром магії Солої, малюнки також придумала вона.
– Ці чашки не конкуруватимуть з кришталевими чашами, вони більше підходять для будуарів багатих дам, ніж для офіційних бенкетів, – сказав Роланд. – Наскільки мені відомо, панянкам подобаються яскраві та красиві речі, вони не можуть встояти перед такими предметами.
– Я теж так думаю, – Марґорі з цікавістю кивнула. – Ви, здається, непогано в цьому розбираєтеся.
– Кхем, кхем, – принц двічі кашлянув, – а тепер погляньте на це. Повний нагрудник з однаковою товщиною. У нього є дві частини – передня та задня, вони виготовлені з кованого заліза. Нагрудних легший за пластинчасті лицарські обладунки, і його можна одягнути без сторонньої допомоги. При носінні немає щілин, він підходить для охоронців, що супроводжують караван. Але найважливіше те, що вони дешевші, ніж пластинчасті обладунки…
……
Після показаних товарів, купці почали перешіптуватися між собою. Роланд дав їм можливість обговорити, встав і вийшов із кімнати та попрямував боковим коридором до саду, щоб перевести дух.
– Ваша Високосте, я не бачила вас цілий місяць, а тут з’явилося стільки нового. – Марґорі пішла за ним.
– Ти не хочеш поговорити з ними?
– Ні, мені не потрібно слухати думку інших щодо товарів або людей, що мене зацікавили. – Вона усміхнулася та похитала головою. – Караван, мабуть, залишиться тут на три-чотири дні, тож… чи зможу я знову побачити Блискавку?
– Хоча вона тебе не впізнала, але минуло разу Блискавка не проявила до тебе ніякої неприязні, тому я не думаю, що виникнуть якість проблеми.
– Дякую! – радісно сказала Марґорі.
– Це легко зробити, – усміхнувся Роланд. – До речі, якщо ви всі будете тут кілька днів, то чому б вам не подивитися виставу? Перша вистава у Прикордонному Місті буде через три дні.
– Ви за місяць побудували театр? – здивувалася вона.
– Звичайно, ні. Вистава буде просто неба на майдані в центрі міста. Гадаю, вона відрізнятиметься від того, що ти бачила раніше.
– З великою пошаною приймаю цю пропозицію, Ваша Високосте, – Марґорі приклала руку до грудей і поклонилася.
Розділ 188. «Шоу тільки починається!»
Після відвідин шахти Північного Схилу і двох днів переговорів Роланд уклав нові торговельні угоди з Хоґе та караваном затоки Півмісяця.
Коли Хоґе побачив, як швидко, ніби літають, їздять вагонетки по рейках у шахті, в нього мало очі не вивалилися. Він навіть запропонував вкласти гроші у будівництво заводу у Прикордонному Місті, який спеціалізуватиметься на створені шахтних колій і допоміжного обладнання, а прибуток розділити навпіл. Проте Роланд відмовився. Вкладати гроші можна тільки тоді, коли в тебе є люди. Зараз йому не вистачає людей, а не інвестицій.
Зрештою Хоґе всього лише торговець рудою. Хоча він володіє кількома шахтами та керує срібним рудником для графа Карбала в місті Срібного Сяйва, купець може надати лише шахтарів. Порівняно з караваном затоки Півмісяця, який володіє островом, можливості набагато менші. Тому вони підписали контракт, який передбачав замовлення на 10 парових машин і повний набір транспортної системи для шахти (разом з рейсами і вагонетками). Половину замовлення доставлять до Місяців Демонів, а решта буде в наступному році.
Караван затоки Півмісяця має більші можливості, тому Ґамор підписав десятирічний контракт. Наступного разу, коли припливе караван, він привезе з собою групу з 300 осіб, в основному ковалів і теслів. Зарплату їм виплачуватиме караван затоки Півмісяця, Роланду потрібно лише забезпечити їх житлом та їжею. Парові двигуни, які ці люди виготовлятимуть у наступні 10 років, в першу чергу продаватимуть каравану затоки Півмісяця. Коли закінчиться контракт, вони самі вирішать їхати чи залишитися тут. Роланд домовився про цей пункт після неодноразового обговорення.
Жодних сумнівів, що серед тих 300 осіб буде багато вірних каравану, навіть після додавання цього пункту купець точно вибере людей максимально лояльних затоці Півмісяця. Невідомо скільки з них залишиться. Можливо, це буде менше половини. Але для Роланда завжди мало кваліфікованих робітників, навіть якщо це буде 10% – він все одно у виграші. Його хвилював не витік інформації про технологію, а те, що ніхто не зможе перенести її на реальний продукт.
Крім парових машин, другим великим замовленням стало переобладнання кораблів.
Разом із трьома сотнями майстрів також прибудуть два річкових вітрильники. Караван затоки Півмісяця хотів, щоб Прикордонне Місто переробило їх у парові пароплави. Ціна за переобладнання одного вітрильника сягала 1800 золотих драконів, а вартість за два кораблі перевершила замовлення Марґорі на парові двигуни. Однак хоч він і отримав три замовлення на чашки, загальна вартість не досягнула 300 золотих драконів. І це при тому, що Роланд запропонував товар за ціною в десять разів вищою за ринкову. Це змусило його відчути різницю у прибутку між промисловою продукцією та продукцією цивільного призначення. Якщо не можна досягнути масового виробництва, продукція цивільного призначення буде задовольняти потреби жителів містечка.
На здивування принца, обладунки та залізне сільськогосподарське знаряддя нікого не зацікавили. Пізніше, під час вечері, Марґорі пояснила йому:
– Хоча ваш нагрудник справді дешевший, продукції надто мало. Якщо перепродати його, після вирахування транспортних витрат і податків, як прибуток можна отримати лише п’ять-шість золотих драконів. Крім того, нагрудник викуваний молотом, так? Чи ви використовуєте парову машину… Хай там що, ціна на такий товар майже не зміна. В основному тому, що платять за залізо, а не за ручну роботу. – Вона на мить зупинилася. – І нам немає сенсу купувати їх для власного використання. Ми – морські торговці, наші охоронці та матроси рідко носять важкі залізні обладунки, бо вони можуть потягнути їх на дно при падінні у воду. У більшості випадків це кайдани, а не захист.
– Та сама ситуація із сільськогосподарським знаряддям. Якщо ви не зможете придбати багато дешевого заліза, то хоча ціна й низька, але вона недостатньо низька. Тому буде важко конкурувати з подібною місцевою продукцією. А от ціна на барвисті чашки не прив’язана до чогось, якщо вони припадуть до душі вельможам можна заробити в кілька разів більше.
– Зрозумів. – Роланд трохи подумав і дійшов до висновку, що все так… Для обладунків і сільськогосподарських знарядь, які мають досить фіксовані ціни, важко знизити ціну надто сильно, коли ціна на матеріал для всіх однакова. Його товари дешевші завдяки паровій машині, але, на жаль, різниця не настільки велика, щоб викликати інтерес у великих купців.
Крім того, біла пластинчаста броня та захисний покров Солої – це частина майбутнього спорядження першої армії. Поки не зросте обсяг виготовлення заліза, цей товар неможливо продавати у великій кількості.
……
Незабаром буде довгоочікувана театральна вистава.
У другій половині дня містяни заповнили центральну площу так, що яблуку ніде впасти, і це після того, як Роланд збільшив площу вдвічі, знісши старі навколишні будівлі.
Щоб зробити рекламу театральному виступу серед містян, принц наказав зробити оголошення тиждень тому, а також велів міністерству сільського господарства послати людей до околиць міста та заохочувати рабів іти на виставу.
Як володар, Роланд, очевидно, має найкращу позицію для перегляду. Навпроти сцени Карл установив тимчасову дерев’яну платформу з трьома рядами, вона може вмістити близько сотні людей. Роланд сидить посередині третього ряду. З одно боку сидів Союз Відьом, Анна сиділа поряд з ним, з іншого боку – група купців, найближче до принца – Марґорі.
Перший і другий ряд в основному займали чиновники ратуші та їхні помічники.
Для забезпечення безпеки навколо дерев’яної платформи розмістили солдатів першої армії, на час перегляду вони відділятимуть принца та інших від натовпу.
Було близько четвертої години дня, сонце вже не пекло. Разом з періодичним прохолодним вітерцем від Венді, всі на платформі насолоджувалися VIP-обслуговуванням.
Актори виходили одне за одним на сцену під оплески натовпу.
Щиро кажучи, Роланд не мав жодного уявлення, яким буде остаточний вплив вистави. Після того, як він віддав сценарії Ірен, принц про них більше не думав. Пошуком акторів і репетиціями займалася Ірен разом з Фейріном. Якщо подумати, то скільки досвіду має новачок, що виступав на сцені театру лише раз? Ба більше, друзі, яких вона запросила, швидше за все статисти, які приїхали сюди, бо не мали шансу виступити у театрі фортеці.
Іншими словами, це нова п’єса, зрежисована, аранжована та виконана командою новачків.
На щастя, Роланда не турбував провал. Ця вистава зроблена не для продажу квитків і не для реклами того, наскільки хороший сценарій. Основна мета – просвітлення і зміна думок. Вистави проходитимуть неодноразово. Якщо цього разу вони виступлять погано, то наступного – ситуація покращиться.
– Я знаю, чому ви такий впевнений у цій виставі, – раптом вигукнула Марґорі. – Ви запросили пані Мей!
Роланд здивувався:
– Хто?
– Мей! Не говоріть мені, що ви про неї не знаєте. О боже, ще до приїзду сюди я бачила її виступ у столиці, – Марґорі прицмокнула губами. – Чи це розуміння персонажа, чи втілення емоцій – вона чудово вловлює потрібні нюанси. Її гра у «Принц у пошуках кохання» викликала сльози незліченної кількості глядачів, і навіть сам Каджін Фіс хвалив її!
– Хто такий Каджін Фіс? – Роланд покопався у пам’яті, але зовсім не пригадував цього імені.
– …Ваша Високосте, а ви справді зі столиці? – Марґорі кліпнула очима. – Я навіть ризикну запитати, кого ви найкраще знаєте у столиці? За винятком людей з палацу.
– Йорко, Магічна Рука, – випалив Роланд і негайно зрозумів, що сказав щось не те.
– О, – багатозначно глянула на нього торговиця, – найвідоміший улесник дам, чула, що він може використати лише одну руку і жінка ніколи його не забуде… розумію.
– Рукою? – Анна повернула голову. – Це як?
– Ні… нічого такого. – Роланд приклав руку до чола. – Приділимо увагу виставі.
Коментарі
Дописати коментар