Роман ЗЦВ. Розділи 189-190
Розділ 189. Зірка і квітка | Розділ 190. Перемога і поразка
Розділ 189. Зірка і квітка
Не було ні завіси, ні спеціального приміщення, сцену від кімнати підготовки відділяла дерев’яна дошка. Уперше в їхньому житті вони виступатимуть на такій простій сцені, й уперше для більшості з них це буде справжній виступ.
– Ця історія сталася у столиці королівства. У передмісті жила красива і добра дівчина…
Під звуки розповіді Ірен повільно вийшла на сцену. Вона була в брудно-сірій сукні, волосся розпатлане на маківці, а обличчя вимазане чорним попелом.
Помахуючи мітлою, вона ретельно підмітала сцену, іноді навіть нахиляючись, щоб витерти краєм одягу бруд.
Після кількох днів репетицій Ірен запам’ятала весь сюжет. Історія дуже проста: простолюдинка, яка втратила матір, зазнавала знущань вдома, але вона була доброю і за це відьма допомогла їй, вона використала свою магічну силу, щоб відправити дівчину на бал, який проводив принц. Простолюдинка закохалася в нього з першого погляду. Однак дія магії була обмежена у часі, тому їй довелося поспішно покинути бал і в паніці вона залишила позаду кришталеву туфельку. Щоб знайти цю прекрасну дівчину, принц, не вагаючись, обшукав усе місто, та нарешті знайшов її у передмісті. Після цього вони жили разом довго і щасливо.
Історія проста і зрозуміла, а сюжет перейшов від звичної розповіді про кохання між принцесою та принцом до розповіді про простолюдинку, що своєю доброю вдачею і завдяки допомозі відьми завойовує прихильність принца. Як головна героїня п’єси, Попелюшка проходить шлях від смиренної терпимості до мужності чинити опір гнобленню, це те, на чому актриса мала зосередитися.
Але Ірен ніколи не очікувала, що Мей відмовиться від ролі головної героїні.
Вона була на сьомому небі від щастя вже від думки про те, що зірка західного регіону буде з нею на одній сцені. Мей, як стовп театру фортеці, має достатньо гордості та впевненості, щоб зіграти головну роль у будь-якій виставі. Але в «Попелюшці» вона вирішила зіграти зведену сестру головної героїні.
Ірен просто не могла у це повірити, і лише після того, як Мей неодноразово підкреслила, що це нова вистава, вона взяла на себе роль Попелюшки.
На репетиціях вона наполегливого працювала, Ірен не тільки неодноразово репетирувала кожну сцену, але навіть у ліжку, коли гасили свічки та потрібно було спати, відточувала акторську майстерність, якої її навчила Мей. Щоб нікого не підвести.
На щастя, Ірен мала певний досвід. Під поглядами незліченої кількості людей, вона розслабила тіло та відтворила рухи і слова, що неодноразово практикувала. Ірен відчуває, що поки що перебуває у хорошій формі та не допустила жодної помилки. Коли Роксія, яка грала відьму, так нервувала, що забула слова, вона підбадьорила її поглядом.
– Я дам вам половину своєї порції каші. Не кваптеся, вона ще гаряча.
– Спасибі за твою доброту, дівчино, я колись тобі віддячу.
Коли Роксія згорбилася та пішла за лаштунки, натовп зааплодував – Ірен відчула полегшення. Вона знала, що коли актор забував слова під час вистави у театрі фортеці, то це абсолютно неприпустима помилка. Вельможі замість аплодисментів лише освистуватимуть і сміятимуться над актором.
У цю мить на сцені з’явилася Мей.
Цей момент сюжетної лінії є першим конфліктом між підлою старшою сестрою і Попелюшкою, якій через гніт і образи не залишається нічого іншого, як ховатися у підвалі та тихо ридати перед портретом матері.
Але коли Мей стала перед нею, Ірен раптом відчула, що атмосфера на сцені різко змінилася.
Вона більше не була мовчазною зіркою театру, як на репетиціях, тепер – це володарка сцени. Її піднесені манери, правильні рухи тіла та неприховане презирство в очах викликали в Ірен сильне почуття пригнічення.
– О, погляньте, хто це? Що ти собі думаєш, коли не працюєш серед білого дня?
– Нікому не потрібна бідолашка, чому б тобі не поквапитися і не почистити мою сукню!
– І тобі краще не діяти незграбно, це сукня для балу, якщо пошкодиш – не розплатишся за все життя.
Мей сильно її штовхнула. Спочатку Ірен мала вдати, що падає, але під цим холодним поглядом вона не втрималася і зробила кілька кроків назад, випадково спіткнулася і впала, де ніщо не пом’якшувало її падіння, лікоть ударився об сцену і вона відчула пекучий біль.
– Справді жодної користі… – Мей більше не дивилася на неї, вона вийшла на центр сцени, стала обличчям до мовчазного натовпу на площі та почала свій монолог.
– Як і очікувалося від пані Мей, – у захваті прошепотіла Марґорі, – кілька слів – і вона привернула загальну увагу, її персонаж повністю ожив.
– Що ж, це справді сильно, – кивнув Роланд. Але це було аж занадто сильно. Огида та презирство, які вона проявила до Ірен, здавалися реальними, навіть з цього місця відчувалася її безжальність. Емоції Мей захопили увагу глядачів… Але вона не головна героїня. Досить непогана гра Ірен затьмарена нею. Якщо так продовжиться, є всі шанси, що другорядна роль затьмарить головну героїню.
Ірен була приголомшена.
Вона знала, що має швидко встати. Монолог Мей в основному зводився до того, що вона хоче познайомитися ближче з принцом і бути головною зіркою на балі. Монолог триватиме недовго і їй потрібно покинути сцену до того, як він закінчиться. Але знайоме відчуття з репетицій уже покинуло її, і тепер сцена відчувалася чужою.
Ти лише на цьому рівні?
Вона не оговталася, поки Мей не закінчила монолог і не пройшла повз нею, ударивши її по обличчю краєм спідниці, що розвівалася. Мей нічого не сказала, але Ірен прочитала ці слова у холодних очах Зірки Заходу. Ірен знала, що Мей не може допомогти їй піднятися. Їхні персонажі, як вогонь і вода. Щойно Мей протягне руку, на драмі можна ставити хрест. Вона міцно закусила губу та відчула запах заліза. Дивлячись на спину Мей, що зникла за перегородкою, Ірен хотіла встати та піти за нею. Але на сцену вже вийшли Гайт і Сем, що несли реквізити. Сем, скориставшись нагодою, поставив поряд дерев’яну бочку і прошепотів:
– Наступна сцена твоя, продовжуй грати. Ти впораєшся!
Ірен знала, що це суперечить правилам, але це була правда… вона вже втратила шанс закінчити цю сцену.
Тому глядачі спостерігали за дивовижною зміною: Попелюшка нерухомо сиділа на сцені, а навколишні декорації змінювалися з вітальні на підвал, гарний круглий стіл і дерев’яні стільці перетворилися на бочки з вином і плетені кошики. Люди несли реквізит туди сюди, а дівчина зберігала своє положення, ніби завмерла в часі.
Суть наступного акту в тому, що Попелюшка опинилися у пастці підвалу, а відьма прийшла їй на допомогу, вона не тільки подарувала красивий одяг, але і створила карету, що відвезе Попелюшку до палацу.
– Запам’ятай, заклинання триватиме лише до півночі. Ти маєш покинути палац до того, як годинник проб’є дванадцяту, інакше одяг і карета зникнуть.
– О… так. Зрозуміла, дякую вам.
Ірен не могла позбутися заціпеніння. Вона ховалася на задньому плані та таємно спостерігала за виступом Мей. Вона думала, що ця жінка, яка здатна так діяти та посміхатися перед більш ніж тисячею глядачів, дуже могутня, але коли вона стояла на сцені та зіткнулася з цією яскравою зіркою, то повністю зрозуміла дивовижну силу акторської гри Мей.
Це різниця між зіркою і квіткою?
Після сухого обміну фразами з Роксією далі був перший великий акт драми: придворний бал. Щоб досягнути ефекту грандіозного балу в цьому акті, крім неї, також будуть задіяні інші – Мей, Гайт, Сем, Роксія та Тіна надягнуть маски й одягнуться як знатні персони на бал. А роль його високості виконуватиме її коханий – Фейрін Сіерте.
Розділ 190. Перемога і поразка
– Актор, що грає принца, досить гарний, але у нього дерев’яний вираз обличчя. – Сказала Марґорі.
– А, це ж він, – дещо здивовано сказав Роланд, – Вранішнє Світло, перший лицар західного регіону, зараз працює вчителем у Прикордонному Місті, тому його не можна вважати актором.
– Не актор? – Торговиця була шокова. – То як він міг вийти на сцену?
– Бо людей мало, – усміхнувся Роланд. – Поглянь на двох інших, це актори, що раніше переносили реквізит. Якби хтось із цих двох зіграв принца, то… ну, було б складно повірити, що Попелюшка закохалася в когось з них із першого погляду.
– ...ваша правда.
Ірен, яка переодяглася у найкращу сукню, стояла збоку та спостерігала, як Мей підійшла до Фейріна Сіерте, вона поклала руку на його плече та затанцювала з ним – ні, Фейрін не танцював, він слідував за кроками Мей, слідуючи її чудовим танцювальним навичкам. Цього не було на репетиції, Ірен зрозуміла, що це імпровізація Мей.
– Старша сестра всіляко намагалася спокусити принца, але він був незворушним і ввічливо розмовляв з нею. Лише коли перед ним з’явилася Попелюшка, вся його увага зосередилася на цій чарівній дівчині з блискучими очима і гарною усмішкою.
Ірен знала, що як тільки вона підійде, Фейрін згідно зі сценарієм забуде про Мей і закохається у неї з першого погляду, але будь-хто міг побачити, що вона з її збентеженим виглядом менш приваблива за Мей. І тоді виникає питання, чому принц має забути про красиву та красномовну панянку і вибрати звичайну дівчину?
В цю мить вона побачила, як Фейрін перевів на неї погляд.
У ньому і безсилля, і втіха, і підбадьорення, і… любов.
Ірен раптом відчула, як все навколо затихло; сміх, вигуки і розмови містян зникли, зникли і товариші з театру, на сцені залишилися лише Мей, Фейрін і вона сама.
Так, її акторські здібності далекі від Зірки Заходу, то що, їй здатися і визнати поразку?
Ні, у голові Ірен прошепотів тихенький голос, ні, вона хоче продовжувати акторську діяльність, це рідкісна можливість для неї, точніше… її останній шанс. Якщо вона зараз здасться, то, ймовірно, більше не матиме можливості конкурувати на одній сцені з такою видатною актрисою.
Вона хоче стати такою, як Мей, вміти змінювати атмосферу кожним жестом, щоб вся увага зосереджувалася лише на ній.
Вибач, Мей.
Подумки сказала вона.
Якби принца грав театральний актор, їй навряд чи вистачило сміливості змагатися. Зараз Ірен майже неможливо перемогти Зірку Заходу своєю акторською майстерністю.
Але це не абихто. «Він – Вранішнє Світло, мій коханий, – подумала Ірен, – будь ласка, вибач мені цю нечесність, я не хочу програти тобі перед ним».
Сцена зникла, Ірен побачила перед собою пшеничне поле – золоті колоски дозріли, важко звисаючи вниз та м’яко погойдуючись на вечірньому вітерці, очікуючи, коли їх зберуть люди. Вдалині виднілося сонце, що повільно котилося за горизонт, промені вкривали тихий плин річки Червона Вода теплими кольорами. Це місце, де вони часто зустрічаються. У червоно-помаранчевому заході принц знову перетворився на лицаря. Вони покохали одне одного дуже давно.
Перед ним вона завжди буяє своєю найкрасивішою стороною, тому він не може відвести від неї погляд… Це не акторська гра, а її справжнє я. Ірен підняла поділ важкої сукні, стисла тканину в руках і пішла до Фейріна.
Упевненість повернулася до неї, тепер все виходило природно. Коли вона підійшла до лицаря, то усміхнулася Мей і та несвідомо прибрала руку з його плеча.
– Чи можу я з вами потанцювати? – запитала вона.
У кутиках очей Фейріна з’явилася знайома усмішка:
– Звичайно, пані.
Попри те, що вона не була такою досвідченою, як Мей, під її керівництвом лицар танцював природніше, ніж раніше. Мовчазне розуміння між ними двома привабило глядачів. Люди почали аплодувати та свистіти, після почали лунати радісні вигуки.
Шум повернув Ірен на сцену, вона стала навшпиньки, ніжно поцілувала принца в щоку, потім відштовхнула його та швидко вибігла зі сцени. Водночас над майданом прокотився дзвін, а з гір долинула слабка луна. Ні більше, ні менше, рівно дванадцять разів.
Скоро мав відбутися останній акт, який є останньою сценою п’єси.
Принц ішов від будинку до будинку в місті та передмісті й нарешті дійшов до дому Попелюшки. Дівчина знову була вдягнена у брудну сіру сукню та тримала мітлу. Старша сестра відштовхнула її в бік. Персонажка Мей продовжувала бути красивою і красномовною й також могла взути кришталеву туфельку.
– Ваша високосте, чому ви досі вагаєтеся? Я саме та людина, яку ви шукаєте.
– Ні, це не вона.
– Ти… мовчи!
Хоча гра Мей у цю мить не поступалася попереднім сценам і навіть показувала ще сильніший тиск, Ірен більше не відступала, вона вийшла з кутка, ступаючи крок за кроком до центру сцену, дивлячись прямо в очі Зірці Заходу, всім своїм виглядом вона демонструвала непоступність і готовність до боротьби.
Всі аплодували цій чудовій сцені.
У цю мить несподівано з’явилася відьма, вона підняла руки, знову одягаючи Попелюшку в розкішну сукню:
– Ваша високосте, ось людина, яку ви шукали.
Роксія зірвала сіру сукню з Ірен, показуючи бальне вбрання. Майже одночасно з цим моментом, скручене на голові волосся звільнилося з тугої зачіски. Перед ними з’явилася прекрасна постать.
Ця атмосфера переповнила глядачів емоціями.
Коли принц обнімав Попелюшку, натовп вирував, у потрібний момент пролунав салют, що ще більше сповнив людей емоціями. Оплески і радісні вигуки не закінчувалися навіть тоді, коли лунала фінальна частина розповіді, актори поклонилися та покинули сцену, лише після цього оплески почали затихати.
– Справді чудово, – сказала Марґорі сповнена емоцій, плескаючи в долоні. – Я думала, що дівчина буде повністю пригнічена Мей, зовсім не очікувала, що вона може показати таку гру. Плюс, не знаю чи мені здалося, але взаємодія між нею і принцом природніша, ніж між принцом і Мей, ніби… їй справді судилося бути з принцом.
– Це справді дивовижно, – кивнув Роланд.
Під кінець Ірен здавалася іншою людиною, вона не просто грала, а використовувала своє справжнє я, тому і змогла зберегти упевненість перед натиском Мей. За короткий час вона змогла перетворити принца назад у свого чоловіка та звільнитися від сценічних кайданів. З плином часу вона стане справжньою висхідною зіркою. Крім того, звук дзвонів та салютів, створених Луною, теж були ідеальними. Оскільки вона не мала жодних репетицій, Роланд перед початком вистави сказав їй діяти вільно, але був здивований ефектом.
……
«Я програла», – Мей заплющила очі.
Вона старалася з усіх сил, щоб Фейрін Сіерте зіграв роль принца, для того, щоб мати можливість справити на нього враження на сцені, де могла показати себе найкраще. Використати акторські здібності, щоб повністю перемогти Ірен і так показати йому розрив між ними.
Саме тому вона, не вагаючись, залишилася в цьому містечку майже на тиждень, репетируючи драму з акторами, на який зазвичай не звертала уваги. Після такої довгої затримки є всі шанси, що коли Мей повернеться до фортеці Довга Пісня, власник театру більше не буде ставитися до неї так, як раніше. А найсмішніше, що навіть на сцені вона не змогла перемогти Ірен остаточно. Вона програла не акторським здібностям Ірен, а їхньому коханню.
Раз так, настав час відступити.
Мей глибоко вдихнула, переодягнулася і вийшла з кімнати зі спокійним обличчям.
Коли вона спускалася вниз зі сцени дерев’яними сходами, до неї раптом підійшов чоловік.
Він теж високий і статний, з гарною зовнішністю, вбраний у срібний обладунок, певно, один із лицарів Прикордонного Міста – на відміну від Вранішнього Світла, Фейріна, який завжди тепло усміхався, його підняті брови, вузькі очі та стиснуті губи справляли враження зарозумілості й байдужості.
– У чому справа? – Мей нахмурилася.
– Вітаю, пані Мей. – Раптом враження холодності та байдужості розвіялося. – Я головний лицар Його Високості, Картер Ланніс. Ваш виступ був чудовим. Чи можу я запропонувати вам напій?
Коментарі
Дописати коментар