Роман ЗЦВ. Розділи 193-194
Розділ 193. Ванна кімната у замку | Розділ 194. Лілі
Розділ 193. Ванна кімната у замку
Театральна вистава мала великий успіх.
За останні два тижні «Попелюшку» поставили тричі, багато містян подивилися виставу кілька разів. Якщо на першу виставу багато людей прийшло через активну рекламу, то на наступні рази жителі приходили з власного бажання. Деякі містяни навіть приходили до ратуші, щоб запитати, коли буде четверта вистава.
Роланд був надзвичайно радий такій реакції, історія так усіх захопила, що майже ніхто не заперечував допомозі, яку Попелюшка отримувала від відьми. Наступного місяця будуть ставити «Півень кричить опівночі», що присвячена простолюдинам, але поки що невідомо, як раби сприймуть відьму, яка допомагатиме у виставі.
Радувало також і те, що акторська трупа осіла в містечку і змирилася з існуванням відьом – після трьох виступів Ірен взяла ініціативу знайти Роланда і запитати, звідки під час вистав береться несподіваний «звуковий супровід». Тож принц познайомив її з Луною.
Соловейко потайки спостерігала за цим, Ірен хоч і була здивована, але не показала жодних ознак образи чи огиди. Після того, як вона оговталася, їй стало дуже цікаво. Ірен поставила Луні купу запитань і попросила продемонструвати на що здатен «Оманний звук». Ось так Луна доєдналася до акторської трупи і відповідала за музичний супровід, ховаючись за лаштунками. Щоб уникнути неприємностей, Луна з Ірен репетирували лише тоді, коли потрібно було підібрати певні звукові ефекти, решта трупи про це нічого не знала. Жодних сумнівів, що наступна вистава досягне нових вершин у звуковому розмаїті.
Інша річ, яка його тішила, це те, що замок ось-ось вступить в еру водопровідної системи.
Висока водонапірна вежа стоїть на задньому дворі замку. Корпус вежі – залізний каркас трикутної форми. На вершині вежа з’єднана із залізною бочкою діаметром два метри і висотою три метри. У бочці є поплавковий клапан, за допомогою якого зручно контролювати рівень води. Залізну вежу зварила Анна, далі Солоя покрила її антикорозійним покриттям, і нарешті завдяки здібності Колібрі вага вежі була зменшена і вони успішно поставили її на попередньо залиту бетоном основу.
Водонапірна вежа на задньому дворі замку навіть вища за водонапірні вежі на березі річки Червона Вода, вежа біля замку має висоту близько дванадцяти метрів, майже на одному рівні з найвищою точкою замку. Щоб запобігти обвалу вежі, Роланд побудував навколо неї стіни, таким чином з’єднавши її з замком.
Парову машину для забезпечення водонапірної вежі водою встановили за межами заднього двору, джерелом води слугував колодязь, який знаходився за замком. Якщо добре подумати, то це вже третє покоління парових двигунів, найбільшим досягненням цього покоління є значне зниження шуму при роботі.
У кожній точці з’єднання парової машини встановлені прокладки – світло-блакитні прокладки, саме того кольору, яким Солоя малювала небо. Вони дуже м’які та пружні, що значно знижує вібрацію під час роботи парової машини. Внутрішня частина циліндра та краї поршня вкриті трав’яним кольором, це зменшує витік повітря та підвищує ефективність роботи. Частини, які були найбільше схильні до вібрації, такі як вихлопна труба, були замінені на шланги з покриттям.
Щоб уберегти парову машину від сонця та дощу, а також для додаткової ізоляції шуму, Роланд звів навколо неї невелике приміщення. Стіни Солоя покрила зображенням бджолиного стільника, який використовувався як пористий звукопоглинальний матеріал. Результати випробування показали, що навіть коли парова машина працює вночі, її шум не розбудить людей у замку.
Однак спроба Роланда зробити автоматичну подачу палива для парової машини провалилася. Він планував, що клапаном ящика з дровами керуватиме куля регулятора парової машини. Коли тиск падає, куля опускається, клапан відкривається, щоб дрова котилися в піч. Але у такому випадку регулятор має бути дуже великим, інакше ваги кулі не достатньо, щоб привести в дію клапан. Після довгих роздумів Роланд вирішив відмовитися від цієї ідеї. Після використання дров з ящика його потрібно знову наповнювати вручну. Ліпше поставити людей, які щодня наповнюватимуть резервуар водою через рівні проміжки часу.
Останнім кроком був водопровід, а також встановлення змішувачів, душу, ванн і водостоків.
Однак замок не схожий на новозбудовані цегляні будинки, де залишали потрібні отвори, тут стіни і дах зроблені з каменю, що ускладнювало внесення змін. Тож цей крок затягнувся майже на тиждень. Заради кращого і щасливішого життя Роланд особисто давав вказівки Карлу по перероблюванню кімнат на другому і третьому поверхах у ванні кімнати.
Нова здібність Солої і тут зіграла ключову роль. Після того, як підлогу, де проклали труби, замазали цементом, вона покрила їх тонким шаром намальованої трави, це не тільки дало потрібну водонепроникність, але і дарувало відчуття прогулянки по траві, коли заходиш до ванної. Отримавши від цього натхнення, Роланд сказав їй розмалювати всю кімнату. Стеля – це блакитне небо та хмари, на стінах виднілася далека долина, вкрита зеленню, а стінки ванни стали кришталево чистими, як коштовне каміння.
У день, коли система водопостачання запрацювала, принц покликав усіх відьом у ванну, щоб вони оцінили це велике досягнення.
Бак для води на задньому дворі вже був повний, коли він відкрив кран вода полилася з труби.
– Відсьогодні більше не потрібно брати воду з колодязя, – переможно оголосив Роланд. – Більше не потрібно використовувати одну й ту саму воду для купання три дні підряд. Щоб покупатися, потрібно лише стати під душ і відкрутити вентиль.
– Га? Звідки взялася вода? – Блискавка висунула язик і зловила кілька крапель з невпинного потоку води. – Вона солодка.
Мейсі висунула голову з-під руки Блискавки і повторила за нею:
– Дуже солодка, куу!
Роланд притримав Нану, що хотіла стати третьою і теж скуштувати воду:
– Всі, хто хоче випити цієї води, спочатку має прокип’ятити її. Воду, що тече з-під крана, можна використовувати лише для миття рук і купання.
– Це… принцип сифона, правильно? – Анна поглянула на Роланда, її блакитні, як озеро, очі зблиснули.
– Що це? – запитала Колібрі, піднявши руку.
За час навчання у вчительки Сувій відьми сформували звичку піднімати руку, щоб поставити запитання.
– Елементарна фізика каже, що коли рівень води у двох ємностях різний, то коли їх з’єднати трубкою під дією сили тяжіння кількість рідини в обох ємностях буде однаковим, попри те, яку форму має трубка. – Пригадуючи, пояснила Анна. – Ми знаходимося нижче водонапірної вежі, тому вода буде текти сюди.
– Саме так, – похвалив Роланд. Вміти пов’язувати набуті знання з реальністю – вона справді талановита.
– А що це таке? – Соловейко з цікавістю показала на високо підвішену душову лійку. – Чому тут на дні стільки маленьких дірочок?
Роланд повернув вентиль, щоб крихітні крапельки полетіли вниз:
– Це щоб легше було митися. Стаєш під душ і легко миєш своє тіло.
– То ти цілий тиждень повзав по замку, щоб зручніше було митися? – Лілі скривила губи і додала трохи тихіше: – Як і очікувалося від розбалуваного дворянина.
– Лілі! – вигукнула Сувій, нахмурившись.
– Все добре, – Роланд махнув рукою, показуючи, що не звернув на це уваги. – Прагнення до насолоди – одна з рушійних сил людського прогресу, і я, звичайно, не виняток.
Розділ 194. Лілі
Невдовзі після того, як принц повернувся до кабінету, до нього прийшла Сувій.
– Ваша Високосте, вибачте, Лілі – дитина… вона не робила це навмисно.
– Мене це не турбує, – він усміхнувся, – вона ще така юна.
– Тільки ви такий терплячий до нас, – зітхнула Сувій. – Спочатку вона не була такою, але після того, як її обдурили, вона навряд чи зможе так просто довіряти людям.
– Це сталося до того, як вона приєдналася до Союзу Співпраці? – запитав принц. – Пригадую, вона з вами лише рік.
– Саме так, я знайшла її на околицях міста Червона Вода, – сказала Сувій. – Ви вже знаєте, я можу відчувати присутність магічної сили. Що ближче до джерела, то сильніше відчуття. Хоча я не можу прямо бачити форму і колір магічної сили, як Соловейко, але принаймні можу використовувати це відчуття для пошуку нових відьом. Тому у кожному новому місці я прикидалася знатною пані, що хоче усиновити дитину, й відвідувала місцеві притулки чи сиротинці у пошуках сестер, що можуть скоро прокинутися. – Вона замовкла на мить. – У той час Лілі жила у віддаленому від міста притулку, однак коли я виявила бажання усиновити її, мені відмовили. Власник притулку сказав, що тут вони продають лише повнолітніх дівчат.
– Чому? – спантеличено запитав Роланд. Найпізніший час пробудження відьми – день повноліття, може справа в цьому?
– Ми теж тоді подумали, що це дуже дивно, тому попросили Соловейка пробратися до притулку, щоб знайти розрахункові книги, записи та будь-яку пов’язану з цим інформацію. На щастя, притулок знаходився далеко від міста, тому ми могли залишитися там на довший час.
– Чому ви просто не забрали Лілі? З допомогою Соловейка жодних складнощів не мало виникнути, так?
– Це справді не було складно, – кивнула Сувій. – Окрім божого каменю відплати, який носив власник притулку, там не було інших каменів чи чогось подібного. Але ми не могли цього зробити. Уже був прецедент для таких ситуацій.
– Який прецедент? – Роланд налив чашку чаю і протягнув Сувою.
– Дякую, – вона взяла чашку, – спочатку ми силою забирали відьму, як тільки знаходили її, але нещасний випадок в окрузі Морський Бриз змінив наш підхід. Тоді щойно пробуджена молода відьма подумала, що ми злі, після того, як ми повернулися разом з нею до табору Союзу Співпраці, вона відмовилися слухати пояснення і напала на нас. Як результат, дві сестри були серйозно поранені та померли. Вона також була вбита магічною змією Хакали на ім’я «Смерть». Тож відтоді ми деякий час ретельно спостерігали за відьмою, щоб визначити її ситуацію та думки, перш ніж діяти. Якщо церква натрапляла на наш слід, у нас… не було іншого вибору, як покинути її.
– Отже, зустріч Соловейка і Венді не була випадковою?
– Звичайно, ні, – Сувій відпила чаю і з усмішкою похитала головою. – Минуло понад місяць від моменту, як ми дізналися про існування Соловейка, і до їхньої зустрічі з Венді. Протягом цього часу ми також знайшли інших сестер, як ось Червоний Перець і Погоня За Вітром… – коли вона говорила це її обличчя потемнішало. – Шкода, що вони всі загинули в пустці. Було б чудово, якби ми вирішили осісти у Прикордонному Місті з самого початку.
Роланд теж відчув неабиякий жаль. Якби в місті зібралося понад сорока відьом із Союзу Співпраці, цілком можливо, що вже зараз це місце досягнуло небувалого розвитку.
– Не будемо говорити про це, – Сувій глибоко вдихнула, – поговорімо про Лілі. Обшукавши притулок і простеживши за пересуваннями власника, ми виявили приголомшливий факт – цей невеликий заміський будиночок насправді не був ні притулком, ні місцем для виявлення відьом.
– І яка ж мета?
– Задоволення егоїстичних бажань власника. – Навіть у такої стриманої людини, як Сувій, вираз обличчя кам’яніє, коли вона каже: – Щотижня власник їздив у нетрі міста Червона Вода, щоб обманом викрадати бездомних дівчат. Він розповідав їм, що він аристократ, який із добрих намірів відкрив притулок у передмісті, куди часто потайки навідуються поважні вельможі, щоб знайти собі прийомних дочок, і якщо їх оберуть, їм більше не потрібно буде турбуватися про їжу й одяг до кінця життя. Не всіх ввели в оману його солодкі слова, але… за останні десять років, окрім 66 дівчат, що вже були у притулку, туди пішли сотні дівчат.
– Так багато? – Роланд нахмурився. – Але ти сказала, що притулок був невеликий.
– Сотні з них були лише записами у книгах. Більшість… померла, – прошепотіла Сувій. – За останні десять років він виявив трьох відьом і продав їх церкві. Тих дівчат, що були гарнішими, гарно одягали і продавали тим, хто висловив бажання їх купити, але інших убивали у лісі за притулком.
– … – принц якусь мить не знав, що сказати. Раптом він відчув, як на його плечі легенько поклали руки.
– Ймовірність пробудження відьми невисока, тому без урахування витрат на проживання він заробив близько 20 золотих драконів за ці роки. Це висновок з розрахункових книг. І за ці 20 золотих загинуло майже 300 людей, яма в лісі була заповнена трупами. Коли Хакала допитувала його, чому він це робить, то він сказав, що навіть не мав наміру заробляти золоті дракони, вони були потрібні лише для того, щоби притулок продовжував існувати. Тому він обирав продавати дівчат, коли вони досягали повноліття. Відьми коштували дорожче, ніж звичайні дівчата. Його мета була – насолоджуватися владою, вирішуючи хто житиме, а хто помре. Розпоряджаючись життями тих бездомних дівчат, він відчував себе королем. Хакала вбила його у пориві люті, а коли ми спробували відпустити дівчат, більшість із них сердито дивилися на нас, ніби ми позбавили їх шансу бути усиновленими дворянами.
– Лілі теж так поводилося спочатку, аж поки Хакала не відвела її до лісу за притулком. У лісі вона побачила свою подругу, про яку власник сказав, що вона щасливиця була обрана дворянами і залишила притулок місяць тому. Побачивши тіла у смердючій брудній ямі, Лілі вирвало, а потім вона знепритомніла на руках Хакали. Коли вона отямилася, її обличчя ніби заціпеніло, а в очах не було світла. Вже пізніше, від турботи Венді, вона почала оговтуватися. Але відтоді вона насторожено й недовірливо ставиться до звичайних людей, і особливо до дворян. – Сувій додала: – Але я думаю, що поступово вона змінить свою думку, зрештою ви також є членом дворянства.
– То он воно що, – Роланд подумки зітхнув. Пережити подібне і взяти себе в руки – у неї сильна воля.
Сувій взяла чайник, знову наповнила їй чашки та після довгої мовчанки сказала:
– Ваша Високосте, у мене є до вас питання.
– Яке питання? – він нашорошився, бо обличчя у Сувій було серйозним.
– Соловейко, ти тут?
– Угу, – Соловейко вийшла з туману, – потрібно, щоб я пішла?
– Ні… ти все одно про це знаєш, – похитала головою Сувій, – цього разу будеш свідком.
Сказавши це, вона поглянула на принца Роланда.
– Ви колись сказали, що готові взяти відьму за дружину, але я не знаю, чи відомо вам, що відьми не можуть мати дітей. – Сувій на мить замовкла, а потім, з притиском вимовляючись слова, запитала: – Ваша Високосте, тепер, знаючи це, ви не змінили свою думку?
Коментарі
Дописати коментар