Розділ 203. Дім | Розділ 204. Тіллі Вімблдон
Розділ 203. Дім
Море схоже на блакитну землю, тільки рівніше.
Якби Мейсі була тут, вона постійно б цвірінькала, розказуючи як далеко вони від острова, але зараз до її вух долинає лише шум хвиль, що б’ються об борт корабля. Хоча слухати це протягом тривалого часу дещо нудно, але це щасливий ритм для екіпажу. Це означає, що сьогодні хороша погода для плавання.
«О, є ще дехто», – подумала Попіл. Від кроків поскрипували дошки, сповіщаючи, що до неї хтось іде.
– Не очікував, що ви всі вирішите жити на Сонному Острові, – сказав старий сивоволосий чоловік, підійшовши до неї і поклавши руки на поруччя. – Хоча острів виглядає великим, щойно починається приплив, більша частина його території опиняється під водою. Це місце не підходить для проживання. Чому б вам не осісти в Затоці Півмісяця? Це другий за величиною острів у фіордах, там є ще багато вільного місця.
Одноокий Джек, капітан Красунечки, відповідно до свого імені носив пов’язку, що повністю закривала ліве око. Він один із небагатьох капітанів, який готовий доставляти припаси для відьом. Хоча жителі фіордів не відчували до відьом ненависті, як жителі континентальних королівств, однак вони не дуже люблять спілкуватися з чужинцями.
– Не всі так охоче співпрацюють з відьмами, як ти, – усміхнулася Попіл. – Сонний острів справді іде під воду, проте саме через це він, третій за величиною острів у фіордах, досі не заселений.
– Третій за величиною не означає, що він також дає третю за величиною площу для проживання, – знизав плечима капітан Джек. – Якщо ви не можете на ньому жити, то не має значення наскільки він великий. Взяти, наприклад, острів Палаючого Вогню.
– Це те, що відьми вміють найкраще: змінювати природу. – Щиро сказала вона. – Ба більше, цей острів став нашим домом. Поки нас не придушуватиме церква, ми зможемо створити абсолютно інший світ… Новий світ. – Вона на мить замовкла. – Як давно ти був на Сонному Острові?
Капітан підняв капелюха і почухав потилицю:
– Майже місяць минув. Тоді я доправив групу відьом і повний трюм перлового рису. Щиро кажучи, від привабливої зовнішності тих дівчат весь мій екіпаж зробився дурним. Знаєш, як складно молодим хлопцям плавати в морі, вони схожі на вулкани, що можуть вивергнутися в будь-який момент, але, на щастя, я їх зупинив. Інакше мій улюблений корабель перетворився б на тріски.
Попіл автоматично проігнорувала половину його слів.
– Одного місяця достатньо, щоб сталися карколомні зміни, капітане. Б’юся об заклад, що Сонний Острів, який ви всі побачите цього разу, точно відрізнятиметься від того, що ви пам’ятаєте.
– Справді? – Джек присвиснув. – Чекатиму з нетерпінням… хвилинку, що це? – він нахилився вперед, намагаючись роздивитися. – Мавпо! На щоглу, попереду щось є!
Матрос, відомий як Мавпа, швидко видерся на вершину щогли та підняв далекогляд:
– Капітане, це острів!
– Острів? Що ти мелеш? – капітан дістав компас і поглянув на нього. – Які тут можуть бути острови, крім Сонного?
– Але це справді острів, клянуся, капітане!
– Для мене твої клятви, що пустий звук, дай-но я гляну. – Сказав Джек, знявши капелюха.
– Ні-ні-ні, капітане, вам краще сюди не підніматися, тут сильний вітер. – Мавпа якийсь час вивчав, що попереду. – Три боги над нами! – він недовірливо вигукнув: – Я знаю, що це за острів. Це Сонний Острів! Він виріс!
……
Красунечка повільно наближалася до пристані Сонного Острова, люди на борту корабля не могли повірити власним очам.
Острів тепер, немов гора, височіє над морем. Поверхня стіни була рівною, а форма злегка округлою. Вона піднімалася принаймні на кілька чжанів над морем.
Попіл, яка вперше прибула на цей острів, показала набагато спокійнішу реакцію, ніж члени екіпажу. В очах капітана Джека це був символ спокою і впевненості.
– Ти виграла, – зітхнув він, – не очікував, що ви зможете підняти острів. Не дивно, що ті божевільні з церкви так глибоко ненавидять відьом. Вашу силу можна порівняти з силою бога.
– Дядьку Джеку, це не так, як ви сказали, ми не підняли острів, – сказала з усмішкою дівчинка, що стояла на пристані, – ми побудували навколо Сонного Острова «стіну». Якщо хочете, то пізніше можете піти з нами і побачити все на власні очі. – Сказавши це, вона повернулася до Попіл, схилила голову, вітаючи. – Нарешті ви повернулися, пані Тіллі турбувалася про вас.
Попіл торкнулася до її голови:
– Не будь такою ввічливою, Моллі. Я дам тобі клопітке завдання: перенести речі.
– Залиште це мені, – сказала дівчинка, поплескавши себе по грудях.
Після того, як моряки вивантажили провізію з трюму на пірс, Моллі викликала магічного слугу, світло-блакитну кулю, що мала дві руки. Форму магічного слуги вона могла змінювати за бажанням. Куля взяла в руки всі мішки, після чого її руки перетворилися на сітку, а куля піднялася в повітря.
– Ходімо, – гордо сказала Моллі.
– О, яка чудова здібність, – капітан стукнув кулаком об долоню. – Бачите, хлопці? З роботою, де потрібно задіяти цілу купу людей, впоралася одна дівчинка.
Пристань розмістилася на півдорозі до вершини, тому їм довелося підніматися сходами. Коли вони досягнули вершити, то Попіл негайно зрозуміла значення слів «побудували стіну навколо острова».
Суть не в тому, що острів піднявся, а в тому, що вони підняли краї острова, весь Сонний острів перетворився на западину з високим товстим краєм. І цей край був стіною, як і сказала Моллі. З внутрішньої сторони стіни є багато сходів, що ведуть вниз, а внизу лежала основна частина Сонного Острова.
– Це… неймовірно, – цмокнув губами капітан Джек. – Ви перетворили острів на місто. Тільки уявити, що буде, коли настане час припливу! О небо, ви ж будете жити нижче рівня моря!
– Це правда, – Моллі прикрила широку усмішку, – тому в нас є дві пристані. Одна на дні, а інша на поверхні моря. Звичайно, також можна сказати, що одна пристань на поверхні, а інша – у повітрі.
Якщо йти до центру острова, то навколо побудовані різні будинки, проте на відміну від дерев’яних або кам’яних хатинок, ці будівлі ніби виросли з-під землі, їхній фундамент повністю зливався з ґрунтом. Жодних сумнівів, ці будинки і стіна навколо острова – шедеври Лотос.
– Сестро Попіл, найпівнічніший дім – це палац пані Тіллі. Я візьму капітана з собою і закінчу доставку вантажу, тому тобі не потрібно мене супроводжувати. Іди до пані. – Моллі махнула рукою, показуючи напрямок.
Попіл кивнула, попрощалася з ними і швидко пішла на північ. Дорогою вона бачила багато знайомих облич, всі вони схиляли перед нею голови або махали рукою з усмішкою на губах. Дім відьом, ці слова наливалися кольором у серці Попіл, сповнюючи її сили.
А засновницею цього дому є Тіллі Вімблдон, королева відьом.
На відміну від королівського палацу в цьому просторому будинку немає охоронців і замкнених дверей. Попіл пройшла через вестибюль до внутрішнього двору, де побачила знайому постать.
Вона навшпиньки підкралася до неї зі спини і затулила долонями очі сивої дівчини.
– Я помітила тебе ще у дверях, – усміхнулася вона, – не забувай, як знайшла тебе в натовпі.
Надзвичайні мають здібність відчувати магічну силу в інших людях, і це почуття ще гостріше стосовно інших надзвичайний. Цей зв’язок магічної сили схожий на невидиму нитку, що міцно з’єднує їх з Тіллі.
– Я повернулася, – тихо сказала Попіл.
– Так, – радісно відповіла Тіллі, – ласкаво прошу додому.
Розділ 204. Тіллі Вімблдон
Обидві на якийсь час завмерли, потім Попіл помітила перед собою купу речей схожих на коштовності та з цікавістю запитала:
– Що це?
– Сюди, – Тіллі поплескала біля себе, – я покажу тобі дещо цікаве.
Попіл сіла біля неї, схрестивши ноги, і побачила, що на руці Тіллі одягнута біла шовкова рукавичка, на тильній стороні кріпився червоний кришталевий камінь, схожий на рубін.
– Це… магічний камінь стеження?
Тіллі не відповіла, вона з усмішкою витягнула руку до відкритого простору. Раптом з кінчиків її пальців вискочила блискавка і з тріском ударилася об землю, після цього піднявся клубок зеленого диму, залишаючи після себе чорну випалену пляму розміром з долоню.
Попіл на мить власним очам не повірила:
– У тебе… нова здібність?
Тіллі Вімблдон – надзвичайна відьма, магічна сила впливає на її тіло, що проявляється у неперевершеному інтелекті, проте вона не могла вивільняти свою магічну силу, як інші відьми. Але щойно продемонстрована блискавка означала, що Тіллі має абсолютно нову здібність, однак відьми не можуть мати двох основних здібностей, це те, що знають всі сестри.
Тіллі зняла рукавичку і протягнула її Попіл:
– Справа не в тому, що я маю нову здібність, а у цьому камені, – вона усміхнулася краєм губ. – Він змінив спосіб застосування магії, тому магічна сила проявила себе інакше.
Попіл потерла коштовний камінь у центрі рукавички, вона була приголомшена до глибини душі. Тіллі б не стала їй брехати. Тож це означає, що небойові відьми також отримають можливість битися, а сили відьом для протистояння ворогам значно зростуть. – Скільки у нас таких каменів?
– Такий лише один, – здавалося, Тіллі здогадалася про думки Попіл, – і його непросто використовувати. Потрібно уявити магічну силу як щось, що існує насправді, заповнити нею магічний камінь, а потім вивільнити її.
Попіл тривалий час намагалася зробити це, але блискавка так і не з’явилася.
– Тепер зрозуміла? – Тіллі засміялася. – Ми надзвичайні, тому чутливі до магічної сили, але для інших відьом все набагато складніше. Для цього потрібно неймовірна уява і розуміння. По правді, я перевірила багатьох відьом і лише двоє-троє зі ста можуть швидко осягнути суть і вивільнити блискавку.
– Смієшся, бо я не настільки розумна? – Попіл зняла рукавичку.
– Майже, – Тіллі підняла брову, – я використовувала ум…
Попіл поцілувала її, від чого Тіллі смикнулася і тихо застогнала… Розірвавши поцілунок, Тіллі видихнула:
– Гаразд, ти не така вже і дурна.
– А що з іншими каменями? – Попіл виразно облизала губи. Лише поряд з п’ятою принцесою вона могла повністю розслабитися. – Невже вони теж мають різні здібності?
– Так, вони демонструють різноманітні ефекти, – виправили Тіллі, на її щоках досі пашів рум’янець. – Це не означає, що звичайні люди можуть користуватися відьомськими здібностями, лише магічна сила може активувати камені. – Вона на мить замовкла. – Що змусило мене задуматися над питанням.
– Яким питанням?
– Що таке магічна сила? – Тіллі заспокоїлася і тепер говорила так, ніби зважувала кожне слово. – Протягом довгого часу відьми мали різні здібності, показуючи високий ступінь невизначеності, їхні сили також відрізняються у сприйняті надзвичайних. Але магічний камінь уніфікує магічну силу. Завдяки йому будь-яка відьма може отримати один і той самий ефект. Тому, ймовірно, раніше я думала у неправильному напрямку. Магія сама по собі всеохопна сила, але ми, відьми, може проявити лише одну з її форм.
– А ці магічні камені? – запитала Попіл.
– Вони можуть вивільняти магічну силу, але не можуть її накопичувати. Незрозуміло, створили їх люди чи сформувалися вони природним шляхом, – з жалем сказала Тіллі. – По тому, що говорять, ці магічні камені знайшли в руїнах, більшість каменів розійшлося по людях. Я змогла зібрати досить незначну кількість… Чула, що у Східному Лісі округу Морський Бриз є стародавні руїни, я дуже хочу відправитися туди і побачити їх на власні очі. Можливо, там я знайду більше інформації про магічну силу та забуту історію.
«Вона знову говорить про те, чого я не розумію, – безпорадно подумала Попіл. – Але поки ми живі, кого хвилює, що сталося понад 400 років тому».
– Краще туди не їхати, зараз округ Морський Бриз, мабуть, одне з найнебезпечніших місць у Сірому Замку.
– Чому?
– Перед тим, як я відпливла з порту Чиста Вода, то чула, як матроси балакали, що флот Ґарсії «Чорні Вітрила» вирушив у дорогу, а пунктом призначення є округ Морський Бриз на території Тіфіко. Схоже, вона планує скористатися своєю перевагою на воді та завдати удару по його тиловому таборі. – Попіл пояснила: – Я не могла покинути порт, поки не скасували воєнний стан. Якщо вони говорили правду, то, боюся, округ Морський Бриз уже охоплений полум’ям.
– Вони досі воюють одне з одним? – Тіллі виглядала стурбованою. – Якщо так триватиме і далі, церква скористається цим. Якщо ми не об’єднаємося, церква поглине Сірий Замок, як зробила це з Вічною Зимою.
Ці слова немов блискавкою пронизали Попіл, і п’ята принцеса одразу помітила її незвичну поведінку.
– Що сталося?
– Нічого, – вона кліпнула, – ви дещо схожі з Роландом Вімблдоном, і він сказав те саме.
– О? То ти справді з ним зустрілася? – зацікавилася Тіллі. – До речі, ти так і не розповіла мені про свою поїздку в західний регіон. Поквапся і розкажи мені все!
– Я попрямувала до Прикордонного Міста, коли почула новини про Союз Співпраці. Тінь мала розповісти тобі про це. – Попіл обійняла Тіллі. – Лише коли я дісталася туди, то дізналася, що так званий пошук Святої Гори насправді брехня спланована Роландом. Обманом він заманив до себе Союз Співпраці та планував таємно залучити ще відьом… – вона коротко розповіла про те що чула і бачила за тиждень, який провела у містечку. – Зрештою він сказав мені, що ми повинні об’єднатися, щоби протистояти церкві. Якщо ми більше не зможемо залишатися у фіордах, він з радістю прийме нас у Прикордонному Місті.
– Гм… – Тіллі на мить задумалася, а потім раптом сказала: – Ця людина – не Роланд Вімблдон, його замінили.
– Га?
– Ти сказала, що навколо нього було багато відьом, так? Припускаю, що хтось із ним може керувати них або хтось змінив зовнішність і перетворився на нього, – прямо сказала Тіллі. – Я виросла разом з Роландом, тому добре його знаю. У порівняні зі старшими братами і старшою сестрою найгірше йому вдається щось приховувати. Коли він бреше, то це одразу стає очевидним. Він не міг прикинутися іншою людиною. Щодо зброї проти армії божої кари, про яку ти згадала, то вона лише підтверджує мій здогад… Людина може приховати свій характер, але не може підробити знання, придворний наставник ніколи не навчав нас чомусь подібному, то звідки він таке знає? – Тіллі сказала відверто: – Люди не народжуються зі знаннями, тому ця людина не можу бути моїй дурним і впертим братом.
– Он… воно як? – Попіл нахмурилася.
– Але навіть так, мені все одно потрібно зв’язатися з ними, – зітхнула Тіллі. – Роланд Вімблдон – все-таки мій старший брат. Хоча він і невіглас, але не безнадійний. Поміж інших він найнешкідливіший. Сподіваюся відьми з Союзу Співпраці не закопали його в землю.
– Не думаю, що вони це зробили. – Попіл негайно подумала про Венді. – Я залишила там Мейсі, наприкінці місяця вона принесе нам більше новин про містечко.
– Це все, що ми поки що можемо зробити. Зрештою зараз у нас інше завдання. – П’ята принцеса вислизнула з обіймів і пішла до саду, розправивши руки. – Оскільки ти повернулася, ми можемо розпочати план очищення. Я хочу бути певною, що у фіордах більше не буде церкви, а фіорди стануть справжнім домом для відьом.
Сонячне світло лилося з-за спини Тіллі, воно ніби огортало її тілом шаром золота. Довге сиве волосся торкалося щік, немов пучки світло-золотих ниток, а обличчя мало впевнений вираз, ніби ніщо не могло її зупинити.
– Я готова присвятити вам усю себе, моя королево, – усміхнулася Попіл.
Коментарі
Дописати коментар