Розділ 205. Мікроскоп | Розділ 206. Комашиний рій
Розділ 205. Мікроскоп
Спокій у місті відновився після того, як вони дали відсіч військам Тіфіко.
Роланд обрав трьох людей з відділу освіти ратуші, а також двох учителів, щоб сформувати групу, і відправив їх до фортеці Довга Пісня з книгами, які скопіювала Солоя. Якого ефекту вони б не досягнули, він нарешті зробив перший крок до асиміляції фортеці.
Хоча Педро погано показував себе у битвах, але він чудово проявляв себе в управлінні. Всього за тиждень дві тисячі найнятих робітників прибули кількома окремими групами у супроводі лицарів. Якби не нова партія доменних печей, яку запустили у виробництво, Роланд би не наважився прокладати кам’яну дорогу між двома містами. Але зараз у нього з’явилася можливість проявити марнотратство.
Цю дорогу Роланд назвав головною королівською дорогою, і за нею повністю відповідає міністр будівництва Карл. Структура дороги точно така, як на вулицях містечка, цементно-стабілізований шар гравію. В час, коли на дорогах немає важких транспортних засобів, такого дорожнього полотна має вистачити для основних завдань. Плюс воно має хороші дренажні показники, тому в майбутньому можна додати асфальт або бетон, залежатиме від ситуації.
Про будівельний матеріал дбали чотири дробильні машини з паровими двигунами, вони замінили людей у видобуванні й виробляли десятки тонн щебеню щодня. Однак слабка транспортна спроможність обмежує подальше збільшення виробництва. Для того, щоб перевезти таку кількість щебеню на будівельний майданчик потрібно понад сотню людей, які керуватимуть запряженими кіньми возами. В наступних поколіннях для такої роботи вистачило б однієї вантажівки.
За винятком чотирьох печей, які випалювали глиняну цеглу, решта доменних печей були зайняті виробництвом цементного порошку. Після випробувань різноманітних компонентів, а також переконавшись, що шахта забезпечує достатню кількість залізного порошку, цемент, який сьогодні виробляє містечко має набагато кращу якість та характеристики у порівняні з першими партіями.
Однак перевезення великої кількості щебеню і цементного порошку такою кількістю людей приносила місту чимало негативних наслідків, найсерйознішим з яких є пил. Удень, коли був лише невеликий вітерець, добре видно, як по небу летить густий пил, від якого вулиці стали світло-жовтими. Хоча більшість містян не заперечували проти цього, але для Роланда не було нічого гіршого, ніж зачиняти двері й вікна спекотним літом.
Тому візки, якими перевозили цемент і щебінь, швидко отримали криті верхи, щоб зменшити розсіювання під час транспортування. Водночас з цим завдяки здібності Листочка місто за кілька днів отримало тінь, дерева з пишним гіллям вишикувалися вздовж вулиць, тож здалеку виднілася лише зелень. Крім того, Роланд активно закликав людей розбризкувати воду, щоб зменшити кількість пилу, тож ця проблема швидко вирішилася.
По прямій відстань між двома містами менше ніж 70 кілометрів, але, враховуючи те, що необхідно огинати підніжжя Непрохідних гір при будівництві, загальна довжина дороги становитиме близько 100 кілометрів, очікувана тривалість будівництва – один рік. З такою якісною дорогою можуть стати у пригоді деякі транспортні засоби, як-от велосипед чи машини з паровим двигуном.
Його план і щодо розвитку освіти, і щодо будівництва доріг мав на меті об’єднання двох міст, як об’єднання міст і містечок, популярне у наступних поколінь. Коли вони освоять землі між фортецею Довга Пісня і Прикордонним Містом, то зможуть об’єднатися у мегаполіс. Якщо він зможе перетворити пагорби у південній зоні на частину міста, а потім отримати прохід у горах, то навіть матиме власний морський порт.
Звичайно для подібних планів потрібна величезна кількість населення. А щоб витримати можливі війни у майбутньому місто має саме забезпечувати себе харчами, а також надавати велику кількість працівників для промислового виробництва. За попередніми підрахунками йому потрібно близько 100 тисяч людей, а найбільше місто Сірого Замку, столиця, має населення близько 20-30 тисяч людей.
Роланд подумав про північний і південний регіони королівства. Ці землі постраждали від війни. Коли настане зима, там буде велика кількість людей, яким не вистачатиме їжі й одягу, тобто буде багато біженців. Він може запропонувати їм їжу і теплий притулок, а потім Прикордонне Місто зможе асимілювати їх. Також будуть біженці з Вічної Зими і Вовчого Серця. Тому щодо цього питання ліпше написати листа торговиці Марґорі з проханням з’ясувати ситуацію в тих двох королівствах.
……
Записавши оновлений план розвитку, принц зібрав аркуші та поклав їх до шухляди. Потягнувшись, він вирішив сходити до Анни і подивитися, як просувається справа з лінзами.
Відтоді, як він зрозумів причину еволюції здібності Солої, Роланд задумав зробити мікроскоп, з допомогою якого можна побачити структуру клітин.
Якщо вони зможуть спостерігати за чарівним мікросвітом власними очима, то є ймовірність, що це підштовхне й інших відьом до розвитку, а у найгіршому випадку це принаймні розпалить інтерес до навчання.
Зробити дві опуклі лінзи для мікроскопа не така вже і велика проблема. Складність полягає у фокусній відстані кожної лінзи, яку відшліфували вручну. Тому зіставлення окуляра та лінзи об’єктива є клопіткою роботою, бо потрібно не один раз регулювати відстань між лінзами.
Коротко пояснивши принцип опуклих лінз, він дав Анні кілька високоякісних кристалів і попросив вирізати лінзи та виміряти їхню фокусну відстань. Минуло три дні, тож Роланд сповнений цікавості щодо того, яких висот досягла Анна.
Коли він підійшов до дверей кімнати, Соловейко усміхнулася йому і притулилася до стіни, ніби говорячи, що не піде за ним. Завдяки тому, що вона зменшила час своєї невидимості, Роланду більше не потрібно вгадувати, де вона знаходиться. І щоразу, коли він хотів побути наодинці з Анною, Соловейко обирала стояти подалі.
Відчинивши двері, Роланд побачив Анну, яка сиділа за столом і поралася з металевою трубкою.
– Ну як? – спитав він, зробивши крок уперед.
Щойно питання злетіло з його губ, він побачив на столі кілька приладів і був приголомшений їхнім виглядом. Вони були досить схожими на мікроскопи і нагадували схеми, які він зобразив.
– Я зробила кілька прототипів відповідно до рисунків, які ти мені дав, я справді бачу багато деталей, які важко побачити зазвичай, – вона підняла голову і її чуб м’яко спустився набік. – Я використовувала його, щоб подивитися на папір, листя і стоячу воду й побачила, що вони виглядають зовсім інакше. – Після польоту на повітряній кулі Анна припинила звертатися ввічливо, коли вони були наодинці, від чого йому аж полегшало.
– Як ти це зробила? – здивувався Роланд. – Рисунок це лише приблизна схема.
– Схеми достатньо, – з усмішкою сказала Анна, – як бачиш, поки окуляр і об’єктив закріплені на певній відстані, вони відіграють звою роль у збільшені, їх всього лише потрібно зафіксувати у залізній трубці – і основна частина мікроскопа готова. Коли я перевіряла ефект збільшення лінзи, то з’ясувала, що лінза об’єктива і ціль для спостереження мають бути на певній відстані, щоби бачити чітке зображення. Коли рука рухається, зображення розмивається. З твоєї схеми видно, що також потрібна платформа, на якій лежатиме скельце. Циліндр з лінзами закріплений на корпусі, а платформа, на які лежатиме скельце з ціллю можна рухати вгору і вниз, щоб отримати найкращу відстань до об’єкта. – Вона на мить зупинилася. – Але нижню частину схеми складніше зрозуміти, можеш пояснити, для чого воно потрібне?
Роланд поглянув на рисунок і зрозумів, що зробив помилку. Це було дзеркало, яке використовувалося для відбивання світла, щоб воно проходило крізь об’єкт. У цей час не винайдено ртутних дзеркал, а дворяни, щоб подбати про зовнішній вигляд, досі використовують бронзові або залізні дзеркала. У палаці на скло наносили тонкий шар срібла, щоб отримати кращий ефект відображення. Але поки є достатньо сонячного світла мікроскопом можна користуватися і без цього дзеркала.
Після того, як він детально пояснив про дзеркало, Роланд не міг позбутися від думки про дивовижну здатність Анни до розуміння. Маючи лише приблизну схему, вона створила майже готовий продукт, що для нього абсолютно неможливо.
Побачивши білу шию, яка оголилася, коли Анна опустила голову, щоб перевірити нову оправу об’єктива, Роланд не втримався. Але коли він нахилився уперед, бажаючи її поцілувати, Анна притиснула руку до його обличчя і м’яко відштовхнула:
– Пізніше, Ваша Високосте, я зайнята.
– Гм… Гаразд.
Розділ 206. Комашиний рій
Проблему
з дзеркалом зрештою вирішила Солоя.
Взявши за зразок ртуть з лабораторії, вона намалювала шар блискучого покриття на тильній стороні скла, завдяки чому отримала ефект схожий на ртутне дзеркало, а також уникнула ризику отруїтися парами ртуті.
Порівняно з дзеркалами, покритими тонким шаром срібла, таке дзеркало відбивало зображення набагато чіткіше. Роланд використав партію кришталевого скла, щоб зробити маленьке переносне люстерко для кожної відьми. Маленький подарунок, завдяки якому вони могли чітко бачити власну зовнішність, дуже потішив відьом. Навіть Сувій, яка зазвичай виглядала стримано, усміхнулася. Від чого він відчув, що хоча відьми безплідні, вони все ж таки жінки.
На жаль, цю зручну для щоденного використання річ неможливо продавати населенню за низькою ціною. Адже як основу використовують дороге кришталеве скло, крім того, лабораторії необхідна велика кількість кришталевого скла для виготовлення пробірок і контейнерів. Каймо Страєр знає, як виготовляти безбарвне скло, але в лабораторії багато завдань, тому у них немає вільних рук. Більшість учнів зайняті очищенням кислот і вимочуванням піроксиліну. Тоді як головний алхімік передав усі справи двом-трьом досвідченим учням і повністю присвятив себе створенню гримучої ртуті. Поки не буде розроблено варіанту промислового виробництва двох кислот, у них немає часу думати про виготовлення інших речей.
Крім дзеркала також змінився спосіб пересування об’єкта для дослідження, замість того, щоб пересовувати його руками додали невеличку ручку. Щойно Роланд про це сказав, як Анна негайно зрозуміла, що він хоче. З допомогою чорного вогню вона швидко зробила новий корпус. Потім вона обрала два комплекти лінз із найбільшим збільшенням – і так з’явився перший оптичний мікроскоп.
Вирішивши скористатися сонячним полуднем, Роланд скликав усіх сестер Союзу Відьом на задній двір замку і так почався перший практичне заняття з біології.
……
Коли Лілі прийшла на задній двір, то побачила, що рослини стали тут ще пишнішими.
Виноград на дерев’яній рамі набув яскравого пурпурово-червоного кольору. Вона пригадала, що минуло менше тижня, як він дозрів. Час від часу Блискавка злітала, зривала стиглі грона і передавала всім. А той великий дурний птах, який недавно приєднався до них у Прикордонному Місті, просто сидів на рамі та, піднявши голову, ковтав одну виноградину за іншою.
Під густою тінню зелених рослин на задньому дворі принц розмовляв з Анною. Вони виглядали як парочка, але Лілі точно знала, що вони говорять не про кохання. Якщо прислухатися, то можна почути купу незрозумілих слів і заплутаних суперечок… Наприклад, як виглядають маленькі кульки, або кіт який одночасно і живий, і мертвий, або матерія стає хвилею і тому подібне. Мабуть, тому Соловейко тримається на відстані більше ніж п’яти метрів від них. Бо якщо слухати їх постійно, то людину повертає на сон!
Венді постійно стоїть біля Сувою, завжди з усмішкою на губах і завжди добра. Іноді Лілі здавалося, що Венді сприймає її як дитину. Лілі безпорадно зітхнула, глянувши на груди Венді, а потім опустивши голову, щоб подивитися на свої. Справді, велика різниця.
Коли і в неї такі будуть, тоді її не вважатимуть дитиною.
Після того, як всі відьми зібралися, Його Високість Роланд поставив на стіл два сіро-чорних металевих прилади, які мали бути мікроскопами, завдяки яким, за його словами, вони зможуть побачити мікросвіт. Лілі подумала, що, можливо, після збільшення об’єкти справді виглядатимуть інакше, але як же це так, щоб усе на світі було зроблено з маленьких кульок? Їй складно у це повірити: от як маленькі кульки можуть утворити тверду скелю?
Принц сказав охоронцю принести відро води, взяв кілька крапель і помістив їх під мікроскоп. Це відрізнялося від того, що очікувала Лілі. Вода у відрі не була ні каламутною, ні брудною, під сонячними променями вона була чистою і прозорою, ніби там нічого не було. Чи справді… під мікроскопом можливо побачити, як течуть маленькі кульки?
– У воді щось рухається! – на подив Лілі сестри почали вигукувати одна за одною. – О, воно зникло!
– І воно не одне, їх дуже багато.
– О боже, це жуки? Вони такі різні!
– Цей схожий на прозорого краба…
Серце Лілі раптом зупинилося: не маленькі кульки, а жучки? Його Високість справді бреше! Але… дивно, що у воді є жучки, вона бачила воду у відрі, там нічого не було! Коли настала її черга, вона не могла вдавати байдужість, їй не терпілося примружити очі та подивитися крізь мікроскоп.
Вона побачила неймовірну сцену.
У вузькому просторі безладно плаває багато об’єктів дивної форми, деякі квадратні з м’якими ворсинками, що ростуть усюди, деякі схожі на гібрид жука і краба, а деякі схожі на зерна пшениці з ніжками. Якою б дивною не була їхня форма, але більшість з них прозорі, ніби нема ні панцира, ні шкіри, тому добре внутрішню частину тіла. Звичайно, всередині вони майже порожніми.
– Ваша Високосте, це справді жуки? – запитала Сувій.
– Те, що бачите, має бути якимись примітивними організмами або одноклітинними водоростями, тому не слід називати їх жуками. Їх слід класифікувати як мікроорганізми, – пояснив принц.
– Мікроорганізми?
– Так, вони теж є незалежною формою життя, але набагато меншою. Крім тих, що ви бачите, є також ще менші бактерії та віруси. Збільшення цих мікроскопів недостатньо, щоб побачити їх. Вони також є причиною псування їжі й збудником різних хвороб. – Принц Роланд розпалився поки пояснював. – Ці крихітні форми життя усюди, і їх дуже багато. На щастя, більшість із них вразливі до високої температури, тому потрібно кип’ятити воду перед тим, як пити, і готувати рибу перед тим, як їсти. З цієї ж причини не варто повторно використовувати воду для ванни.
Хоча Лілі було важко уявити, що існують ще менші істоти за ці, по її шкірі мороз пройшов від думки, що до живота потрапив цілий рій комах, коли вона випила води.
Його Високість сказав, що ці крихітні створіння відповідають за псування їжі?
Якщо вона може зберігати свіжість хліба і м’ясної каші, то з водою… теж має спрацювати.
Подумавши про це, вона не могла не вивільнити магічну силу, використовуючи на краплі води під мікроскопом.
Відбулися несподівані зміни.
Деякі «жучки» затремтіли, а потім різко змінили свій вигляд. Вони більше не були прозорими, їхні тільця покрилися фіолетовими панцирами, а з тіл виросли щупальця, що пожирали жучків навколо, які не змінилися. Ні… не пожирали, Лілі бачила, що вони перетворювали їх на собі подібних із жахливою швидкістю. Щупальця схожі на гострі списи, встромлювалися в тіла інших мікроорганізмів, після чого ті набували такого ж вигляду, що і нападники.
Вона не знала, чи була це ілюзія, але відчувала, що ці змінені мікроорганізми продовжують змінювати ще менші форми життя, незабаром у воді з’явилися фіолетові плями. Через кілька вдихів-видихів з’явилося ще більше кольорових плям, які поступово об’єднувалися разом, її поле зору ніби застелили лавандовим килимом. Дивні створіння зі щупальцями шикувалися в ряди, ніби добре організована армія. Немов відчувши на собі її увагу, всі їхні щупальця здійнялися вгору, ніби віддаючи честь.
Лілі вперше побачила справжню суть своєї здібності.
Коментарі
Дописати коментар