Роман ЗЦВ. Розділи 592-593
Розділ 592. Несподівана подія | Розділ 593. Ліс чорного каменю
Розділ 592. Несподівана подія
Роланд сидів у кабінеті і слухав новини, що надходили з передової.
– Місто… ш-ш… Срібного Сяйва опустило піднімний міст… ш-ш… ми… прямуємо до церкви… ш-ш…
– Зрозуміли, бережіть себе, – відповіла Соловейко.
– Схоже, це максимальна відстань, – Роланд розгорнув мапу і намалював коло на місті Срібного Сяйва. – Якщо ми хочемо мати прямий зв’язок зі східним і північним регіонами, то маємо встановити передавач тут.
Відколи Роланд отримав печатку прослуховування, то став залежним від знання того, що відбувалося на відстані. Швидкий обмін інформацією створював враження, ніби він повернувся до сучасності. У цей момент Роланд почувався так, ніби сидів у командному центрі і контролював кожен крок розвитку бойової ситуації.
На жаль, печатка прослуховування, як і печатка стеження, не мала нескінченних можливостей. Після того, як буде перевищений певний діапазон, її здатність робилася набагато слабшою. Якщо два магічні камені знаходилися далеко один від одного, то було важко забезпечити чіткий і стабільний звук. І тепер, схоже, потрібен принаймні один передавач, щоб наказ із Беззимного міста можна було передати по всьому королівству.
– Але печаток мало, – сказала Соловейко і підняла шматок сушеної риби. – Загалом у тебе є лише чотири – і половина з них використана в операції «Вирвати ікла». Крім того, зловити демона буде непросто.
Також була і ця проблема: печатки могли передавати звук лише в одному напрямку. Для досягнення ефекту миттєвого зв’язку, відьма мала тримати принаймні дві печатки.
Проте у порівняні з крилатими посланцями чи людьми-гінцями, це вже було надзвичайно ефективно.
Звичайно, існувала певна можливість для вдосконалення печаток прослуховування.
За словами Агати, якість залежала від магічної сили, що була у змішаній крові. Наприклад, печатка прослуховування, виготовлена Анною, мала ширший діапазон. Якби її кров була змішана з кров’ю вищого демона, то пара таких печаток змогла б охопити все королівство Сірий Замок.
– Ш-ш… щось не так… стривайте…
Знову пролунав уривчастий голос Сільви. Ці слова негайно привернули увагу двох людей у кабінеті.
– З’явилася ще одна безгрішна? – Соловейко негайно проковтнула шматок сушеної риби. – Чи це рухомі чорні діри?
Якщо перше, то вони могли легко з цим впоратися, всього лише потрібно знайти ціль і вистрілити в тому напрямку. Якщо ж це другий варіант, то було дві можливості. Перша – це віряни, які носять божий камінь відплати, а друга – це армія божої кари, які за своєю природою не боялися магії.
– Ні… ш-ш…. Я не бачу… реакція від божих каменів відплати…
– Нема божого каменю відплати? – нахмурився Роланд.
– В церкві… ш-ш… нічого нема… – звук на мить зник. – Ми… зайшли… ш-ш… у підвалі теж пусто…
Роланд і Соловейко перезирнулися. Отже, церква… втекла?
– Це цілком можливо, – через деякий час сказав розчарований Роланд. – Я просто був надто обережним.
Наразі ніхто у королівстві не міг зупинити першу армію, дворяни не бажали проявляти ініціативу і кидатися під вогонь гвинтівок. Проте це не означало, що ті, хто крадькома спостерігав з боку, не надсилали таємних звісток церкві. Тому не було нічого дивного, що вони, усвідомивши неможливість перемогти, вирішили втекти з міста, захопивши припаси. На відміну від того, що було під час захоплення фортеці Довга Пісня і Хребта Упалого Дракона, цього разу дворяни, які не зазнали великих потрясінь, спостерігали за мародерською операцією. Після того, як відбувся напад на церкву у місті Червона Вода, церковники в інших містах, швидше за все, отримали через поштових голубів повідомлення: «Четвертий принц шукає божий камінь відплати».
Якби вони розділили армію на три групи і від самого початку відправили
одночасно атакувати три міста, то могли б одним махом захопити їх усіх.
– Не говори так, – Соловейко піднесла шматок сушеної риби до рота Роланда. – Зрештою Сільва – єдина, хто може побачити ворожу засідку. Якби вони зіткнулися з могутнішими безгрішними, то розпорошена армія, швидше за все, зазнала б великих втрат. Проявити обережність – це розумне рішення.
Спочатку Роланд трохи здивувався, а потім відкусив сушеної риби:
– Тепер у тебе добре виходить втішати людей.
– Хе-хе, – вона хитро усміхнулася йому. – Ну як, краще? Якщо ні, то я можу помасажувати тобі плечі. Венді навчила мене техніки, яка дуже розслабляє.
– Венді і таке вміє?
– Вона багато чого вміє, – Соловейко підняла брови. – Коли Союз Співпраці проходив увесь цей шлях, долаючи труднощі, саме вона була тою, хто підтримував нас усіх. Інакше погана вдача Хакали вже давно всіх розігнала б. Коли справа доходить до догляду за сестрами, ніхто не може зробити цього краще за Венді.
Роланд потер підборіддя. Наразі не було жодних державних справ, а перша армія успішно зайшла до міста Срібного Сяйва. Він міг зробити невелику паузу і розслабитися.
Коли Роланд уже збирався погодитися, магічний камінь у руках Соловейка знову видав звук.
Цього разу голос був надзвичайно чистим, ніби його власник кричав над вухом.
– Це Блискавка, повторюю, це Блискавка. Дайте відповідь, якщо ви мене чуєте!
Розваг у відьом було небагато, тому Роланд час від часу розповідав нові історії на лекціях природознавства. Це не тільки підсилювало їхній інтерес до навчання, але також збагачувало знання. Відколи Блискавка почула його розповідь про пілотів, які підкорили небо, вона негайно закохалася в цей унікальний спосіб спілкування.
Однак для Роланда це досі звучало трохи дивно. Після того, як Соловейко активувала ще одну печатку, він прочистив горло:
– Е, говори, я тебе слухаю.
– Червоний туман за Сніговими горами зник… Ні, він зникає!
– Що? – в один голос запитали Роланд і Соловейко. – Ти впевнена?
– Абсолютно! Мейсі теж тут, можете запитати її!
– Туман справді став набагато прозорішим!
– Ні, ти спочатку мала сказати «Це Мейсі», а потім усе інше…
– Куу-куу?
– Де ви зараз? Не наближайтеся до табору демонів і негайно повертайтеся назад, – Роланд боявся, що у Блискавці вибухне бажання пригод і вона полетить прямо в табір демонів, що провести розслідування. Буде біда, якщо вони зіткнуться зі ще одним вищим демоном.
– Блискавка зрозуміла! – на щастя, вона швидко дала заспокійливу відповідь.
– Знайди Агату, – сказав Роланд Соловейку. – Можливо, вона єдина, хто знає, що відбувається.
Відколи вони прикінчили вбивцю магії, він стежив за тим, що відбувалося за Сніговими горами. Флотилія, яка привозила вугілля від витоку річки Червона Вода, складалася з груп по 4-5 кораблів і кожна з них мала при собі крилатого посланця. Крім того, тепер, щоб запобігти раптовому нападу демонів, до тренувань Блискавки і Мейсі входив маршрут, який проходив між Туманним лісом і Сніговими горами.
Мало того, що вороги не помстилися, так ще і червоний туман почав
розсіюватися?
Агата швидко прийшла до кабінету, але, уважно вислухавши звіт Блискавки, вона також була збентежена:
– Федерація рідко мала можливість підійти до тилового табору демонів, тому я ніколи не чула про подібну ситуацію. За десятиліття війни я навіть не бачила, щоб вони відступали.
– Раз так, то поки що буде краще просто спостерігати, – нарешті прийняв рішення Роланд. – Можливо, червоний туман лише тимчасово втратив свою яскравість, у цьому питанні ліпше проявити обережність.
Він не хотів втрачати жодної відьми в такий момент.
Через п’ять днів Блискавка повідомила, що червоний туман за Сніговими горами повністю розвіявся.
Розділ 593. Ліс чорного каменю
……
Пересвідчившись, що в таборі не було жодних ознак діяльності демонів, швидко була сформована група розвідки.
Мейсі з Агатою вирушили першими для обшуку табору. П’ятдесят солдатів першої армії супроводжували Солою, Літо й інших, які не мали можливості швидко втекти у разі небезпеки. Всі вони відправилися до табору демонів, щоб з’ясувати причину, чому розвіявся червоний туман.
– Ми майже на місця, – Блискавка махнула Мейсі, – спускайся.
– Уо!
Агата визирнула і побачила, як перед нею поступово з’являвся скелястий пляж. Як і сказала Блискавка, густий червоний туман безслідно зник, відкривши темно-коричневу землю. На відміну від навколишнього темно-зеленого лісу, у таборі не було жодного дерева, ніби там зірвали шар ґрунту.
Це перший раз, коли вона була так близько до табору демонів.
Як колишня учасниця Спілки Дослідження Таємниць, Агата не могла не відчувати легкого хвилювання.
– Блискавка ось-ось приземлиться. Повторюю, Блискавка ось-ось приземлиться.
– Будьте обережні. Якщо ви зіткнетеся з якоюсь загрозою, то негайно тікайте, – печатка передала голос Роланда.
– Блискавка зрозуміла.
Мейсі склала крила і пірнула до землі.
Пейзаж під ними змінився з синього моря на сіро-білі скелясті схили, а потім на вологий бурий ґрунт. Агата відчула поштовх, який пройшов через усе тіло, коли величезний звір м’яко приземлився на землю.
– Демони живуть у таких місцях? – здивувалася Блискавка. – Я не усвідомлювала цього, коли дивилася з неба, але зараз це місце виглядає справді дивно.
Агата відчувала те саме.
На голій землі навколо стояли темні кам’яні вежі, ніби хаотичний чорний ліс. Чорні плями, які вони бачили з повітря, здебільшого були цими будівлями чужої цивілізації. Деякі з них мали висоту приблизно з будинок у три-чотири поверхи, а найнижчі заледве перевищували людський зріст. За щільністю забудови це місце значно перевищувало табори на передовій.
Здавалося, що, крім зберігання червоного туману, ці кам’яні вежі виконували також і інші функції.
– Хоча незрозуміло, що з ними сталося, але це щось мало статися недавно, – вголос подумала Агата.
– Чому ти так кажеш? – з цікавістю запитала Блискавка.
– Бо кам’яні вежі ще не повністю висохли, – Агата вказала на найближчу споруду. – Поверхня просто потьмяніла, вони ще не стали шорсткими і крихкими. Це зовсім не схоже на ті спустошені землі, що залишалися після того, як Федерація захоплювала передові табори. Єдине пояснення – демони не планували відступати. Або… їм довелося приймати це рішення дуже поспішно, – вона замовкла на мить. – Ходімо до центру табору, до вежі, де зазвичай сидить Багатоокий демон. Можливо, ми знайдемо там щось.
– Сподіваюся, Літо зможе знайти причину — а!
Блискавка, яка йшла попереду, раптом скрикнула і провалилася під землю. Злякавшись, Мейсі негайно перетворилася на голуба і злетіла в повітря, Агата ж в мить викликала перед собою крижану стіну.
– Я в порядку, – не встигли вони відреагувати, як Блискавка вилетіла з ями в землі. Вона змахувала бруд з одягу і скаржилася: – Хто викопав тут яму, щоб нашкодити людям!
«Ото вже бідове мале чортеня!» Полегшено зітхнула Агата і вже збиралася розвіяти крижану стіну, коли наступні слова Блискавки примусили її серце знову калатати.
– Ой, тут демон!
– Справді, – Мейсі приземлилася їй на голову, – але він, схоже, мертвий.
– Схоже на те, – все ще трохи налякана Блискавка поплескала себе по грудях. – Інакше була б біда.
Агата, тримаючи руці крижаний спис, підійшла і зазирнула. Все було так, як і сказала Мейсі – лютий демон стояв у ямі з повислою головою. Відкрита шкіра висохла і зморщилася, як солона риба, виставлена на сонце.
– Пригадую, Сільва говорила, що демони ховаються під землею, чи не так? – Агата ще раз переконалася у своєму припущені. Незалежно від того, вирішили вони відступити чи несподівано зіткнулися з непередбаченим лихом – це сталося вкрай раптово. Інакше ці демони не залишалися б під землею, вичерпуючи залишки червоного туману в очікуванні нових наказів.
– Тоді нам краще летіти. – Блискавка пробурмотіла: – Я не хочу знову впасти в яму.
Блискавка взяла Агату на спину і вони повільно полетіли над землею. Після того, як вони прослизнули крізь ряди веж, перед ними раптом показався відкритий простір.
Посеред табору було порожнє місце.
– Це… – Агата різко втягнула повітря.
Судячи з того, що перед ними з’явилося, це не був порожній простір, який демони залишили навмисно. Посередині табору була величезна діра, розміром приблизно з площу Прикордонного Міста, навколо валялися уламки кам’яних веж. Вони утрьох столи на краю діри і дивилися вниз – дно ями було занурене в темряву, тож важко зрозуміти, куди вона веде.
– Ця сцена нагадує той випадок, коли ми знайшли тебе, – Блискавка цмокнула губами. – Може мені спуститися і розвідати, що там?
– Ні, не треба!
– Ні, куу!
Агата і Мейсі одночасно зупинили її.
– Гаразд, – з жалем зітхнула Блискавка. Відтоді як Його Величність покарав її виконанням додаткових завдань, вона намагалася стримувати свій дух авантюризму. – Тоді пройдемося навколо.
Решта табору мало чим відрізнялася від того, що вони бачили раніше. Однак трійця не залишилася з пустими руками. Мейсі знайшла велику кількість магічних каменів у вежі з плоскою вершиною, а також мертвого і висохлого Звіра Хаосу. Вона вирішила сісти там, що відпочити, але несподівано знайшла вузький прохід, який, швидше за все, був вентиляційним каналом, який демони використовували для впорскування червоного туману.
Через два дні на скелястий берег прибула перша армія.
Лотос знайшла тріщину серед скель – і проклала вузький прохід, достатній, щоб пройшла одна людина. Важке озброєння, таке як кулемети, перевозила Мейсі; знадобилося чимало сил, щоб всі п’ятдесят солдатів і відьми пройшли до табору.
Це також був перший контакт між людьми, що жили у королівстві, і чужою цивілізацією демонів.
Навіть найрішучіші солдати все-таки відчули страх і паніку, коли побачили перед собою таку неймовірну сцену. Роланд передбачив це і наказав їм поставити табір біля входу до скелястої місцевості, щоб люди зайвий раз не нервували. Що стосувалося відтворення подій Літом, то першій армії не дозволили брати в цьому участь і заборонили дивитися.
Згідно з припущенням Агати, центральна вежа табору могла зникнути на часовому відрізку від півтора тижня до місця тому. Якщо потрібно відтворити події, які сталися понад тиждень тому, то споживання магічної сили у Літа стрімко зростало. А відтворити події, що сталися місяць тому, вона могла лише раз на день. Обхідних шляхів не було, вони могли лише пробувати знову і знову.
У великій купі магічних каменів, які знайшла Мейсі, було багато корисних, хоча вони поступалися якістю тим, які були отримані як здобич від вищого демона і демонів страху. Однак це все одно було краще, ніж нічого. Можна сказати, що магічній вежі, яка от-от буде завершена, бракувало лише одного – живого демона.
Пошук точного часу, коли відбулася подія, був тривалим процесом. Поки Роланд чекав на результат і займався новими розробками, він отримав ще один таємний лист із фіордів.
Там було сказано, що Тіллі Вімблдон збирається прибути на мілину західного регіону.
Коментарі
Дописати коментар