Роман ЗЦВ. Розділи 730-731
Розділ 730. Новини з гір | Розділ 731. Перший контакт
Розділ 730. Новини з гір
– Це… твоя здібність? – Венді знадобилося трохи часу, щоб оговтатися.
– Вона не чує, – заговорила Енні. – Перетворившись на зброю, Зламаний Меч повністю втрачає зв’язок з зовнішнім світом. Тільки коли ти тримаєш її в руках, вона може сприймати світ через твої п’ять органів чуття.
То он воно як? Венді трохи повагалася, потім простягнула руку й обережно схопила руків’я. В одну мить інша свідомість ніби проникла до її розуму. Лезо, здавалося, злилося з нею, немов стало частиною тіла. Крім того, Венді відчула, як загострися зір і слух, а все тіло наповнилося силою.
– О, це…
– Злиття, – голос Зламаного Меча пролунав у її голові. – Коли ти тримаєш мене, все, що я маю, буде передано тобі. – Тут в її голосі, здавалося, закралася нотка суму. – На жаль, у мене з дитинства слабке здоров’я, і моя сила обмежена. Навіть якщо я об’єднаюся з тобою, то не принесу великої користі.
Отже, причина, чому Венді почувалася так, полягала в тому, що вона отримала силу Зламаного Меча.
Піднявши зброю, вона уважно оглянула її. Руків’я було теплим і м’яким, ніби жива істота. Форма леза була досить дивною, довжиною майже з витягнуту руку, але тонке, як палець. Плоске у передній частині і заокруглене ззаду. Зброя більше нагадувала голку, ніж меч. Придивившись уважніше, можна було побачити щільно розташовані смуги на лезі, ніби воно було зроблено з незліченних срібних ниток.
Венді не могла не подумати про дивовижне срібне волосся Зламаного Меча.
– Як довго ти можеш зберігати цю форму?
– Поки мені не потрібно постійно змінюватися туди-сюди, то я можу залишатися у ній нескінченно довго.
«Здається, у цьому її здібність така сама, як у Мейсі, – подумала Венді. – Тільки момент перетворення споживає велику кількість магічної сили».
– Мейсі? Ти говориш про того гігантського голуба?
Венді на мить була ошелешена, перш ніж зрозуміла, що поки вона тримає Зламаний Меч, та може бачити її думки. Це викликало в ній легку паніку. Зрештою були деякі речі, про які вона не хотіла, щоб хтось знав.
– Ти здаєшся трохи стурбованою… Що це? Тканинний пояс?
– Нічого, – Венді швидко встромила меч назад у землю і подивилася на Енні. – Кхм, чи може будь-хто злитися зі Зламаним Мечем?
– Теоретично, звичайна людина могла б отримати її силу, якби Зламаний Меч була готова прийняти цю особу, – кивнула Енні. – Однак у такому випадку вона була б просто надзвичайно гострою і смертельною зброєю. Лише в руках відьми Зламаний Меч може розкрити свою справжню силу.
– У руках… відьми?
– Так. – Енні спокійно додала, ніби щось усвідомивши: – Також злиття не означає, що вона читатиме всі твої думки. Поки ти не зосереджена на них, Зламаний Меч не може їх прочитати.
– Зрозуміло, – сказала Венді, заспокоївшись і знову стиснувши руків’я.
– Я щось не так сказала? Вибач… Я більше не ставитиму таких запитань, – стривожений голос Зламаного Меча негайно пролунав у голові.
– Ні, нічого… – Раптом Венді про дещо подумала. – Коли я тебе раптом відпустила, що ти побачила?
– Навколо стало дуже темно, нема ні звуків, ні відчуття дотику, ніби я плаваю у порожнечі.
Очікувано, досвід раптової втрати всіх відчуттів не міг бути приємним. Подумавши так, Венді якомога м’якше сказала:
– Це мені слід вибачатися… Не хвилюйся, я більше не покину тебе просто так.
Зламаний Меч здавалася трохи здивованою і після довгої паузи тихо відповіла:
– Так.
– До речі, Енні сказала, що тільки відьми можуть розкрити твою справжню силу?
– Саме так. Якщо використовувати мене як звичайну зброю, я б отримала поранення від багатьох ударів. Однак відьми можуть наповнити меч магією, збільшивши гостроту і дальність атаки, дозволяючи завдавати ударів ворогам, навіть не торкаючись їх.
Венді виконала її вказівки і спрямувала магічну силу у меч. Срібний клинок в одну мить оповило туманне біле світло, немов це був постійно-мінливий туман. Водночас вона відчула, що її магія швидко вичерпувалася. Було зрозумілим, що це не могло тривати довго.
За наполяганням Зламаного Меча, Венді швидко замахнулася зброєю на гілку оливкового дерева. Різкий потів повітря вирвався з кінчика леза – і в мить розрубав гілку навпіл.
– Це… вітер? – здивовано запитала Венді.
– Влита магічна сила певною мірою відображає здібність власниці. Отже, ти бойова відьма, – злегка здивовано сказала Зламаний Меч. – Якби це була Енні, її сила не змогла б покинути лезо.
– Он воно що, – сказала Венді і подумала про чорний вогонь Анни. Що сталося б, якби вона вивільнила всю свою магічну силу? Ймовірно, це було б не менш руйнівне видовище, ніж Печатка Божої Волі, що викликала блискавки. Однак Анна все ще була однією з найважливіших відьом Союзу і коханою Його Величності, тому навряд чи вона особисто братиме участь у битві.
Щодо інших бойових відьом… Венді трохи поміркувала, але не змогла обрати підхожу кандидатку. Тому вона також обвела ім’я Зламного Меча. Рішення про те, хто доповнить її здібність, залишалося за Його Величністю.
*******************
Коли з пристані донісся високий мелодійний свист, Роланд відклав перо і потягнувся.
Один довгий і два короткі свисти прокотилися луною по всій пристані, сигналізуючи військам готуватися до відправлення.
Завершивши бойові приготування, експедиційні сили першої армії піднялися на кораблі всього лише за один ранок. З цими свистками перша партія бетонних кораблів, що перевозили солдатів, офіційно вирушили з Беззимного міста до Хребта Упалого Дракона.
Після цього багато інших кораблів матимуть завдання перевозити боєприпаси і провізію. Лише після того, як нові і досвідченні солдати зберуться разом у Хребті Упалого Дракона, розпочнеться битва за приєднання Крайнього Півдня.
Але він нарешті зробив цей крок.
Роланд глянув на стіл щільно завалений кресленнями. Це були проєкти двигуна внутрішнього згорання. Як первинний двигун другого покоління, який повністю замінить парові двигуни, його значення для промисловості було очевидним, ба більше, це навіть певною мірою змінило хід світової історії. Від початкових поршневих двигунів і газових турбін до пізнішого реактивного двигуна – ці двигуни домінували майже у всій промисловій енергетиці. Лише з появою електродвигунів його майже абсолютне панівне становище похитнулося.
Безсумнівно, як одна з найважливіших машин в історії, двигуни внутрішнього згорання процвітатимуть у Беззимному місті. Чорна Вода Крайнього Півдня була вирішальним компонентом цього плану. Якщо з неї можна буде отримати паливо, подальший промисловий розвиток відбуватиметься природним шляхом. Якщо ні, йому доведеться розглянути можливість використання спирту як палива. У такому випадку навіть з наявними передовими технологіями масштаби використання будуть значно обмеженими.
Саме в цей момент Агата раптово постукала у двері і зайшла до кабінету.
– Ваша Величносте, з’явилися новини від відьом Такіли.
Розділ 731. Перший контакт
У центрі головної зали руїн лабіринту пристрій ілюзій був повністю розгорнутий. Переповнений магічною енергією, його ядро випромінювало холодне фіолетове світло.
Відтепер достатньо було однієї команди – і він міг спроєктувати світловий екран за тисячі лі. Ця сила повністю перевершувала межі можливостей відьми; це була сила, дарована безпосередньо Богом.
Паша озирнулася. Всі «пухлини» були на землі. Відьми Божої Кари стояли неподалік з серйозними обличчями. Мертві демонічні гібриди були навмисно навалені по обидва боки. Їхня блідо-блакитна кров відбивала фіолетове світло і мерехтіла, створюючи моторошну і похмуру сцену.
Якщо група смертних побачить подібне, вони,
мабуть, будуть налякані цим пекельним видовищем… чи не так?
Паша також цього не хотіла – трупи демонічних звірів, що розкладалися, залишали після себе липку масу, яку не тільки було важко очистити, але вона ще і випромінювала огидний сморід. Хоча відьми божої кари не відчували запаху, але Паша відчувала його мацаками. За чотириста років ця зала стала їхнім домом. Хто хотів би зруйнувати власний дім? Але вона мала бути готовою до найгіршого.
Тобто, що Філліс була в небезпеці, і перстень зламала не вона.
Якщо сталося щось подібне, вони мали створити найжахливішу атмосферу, щоб залякати і стримати тих, хто хотів би їй нашкодити.
Західний регіон Сірого Замку поблизу входу до Родючої Рівнини щорічно піддавався нападам бродячих демонічних звірів. Незалежно від того, хто напав на Філліс – відьми чи смертні – купа трупів демонічних гібридів позаду них мала продемонструвати, що вони сила, з якою потрібно рахуватися.
Тільки чітко продемонструвавши грізну силу, якої вони володіють, вцілілі Такіли могли виграти час для наступальної рятувальної операції.
– Активуй пристрій, – сказала Селін. – Хай там що, спочатку ми повинні з’ясувати ситуацію Філліс.
Паша поворухнула головними мацаками і віддала наказ пристрою.
В одну мить всі відчули, як світло навколо них трохи потьмяніло – величезна фіолетова завіса світла огорнула весь зал. З іншого боку пристрою ілюзій з’явилася сцена, де був розбитий райдужний магічний камінь.
Паша була приголомшена.
Вони побачили не темне підземелля чи безлюдну пустелю, а яскраво освітлену залу.
Приміщення було світлим і чистим. У центрі стояв довгий дерев’яний стіл, накритий білою скатертиною. На ньому стояли квіти і чашки. Не було жодних ознак боротьбі, ніби це місце вибрали навмисно, щоб зламати магічний камінь.
Філліс стояла біля вікна і розмовляла з іншою відьмою. Побачивши появу завіси світла, вона обернулася – і її обличчя сповнилося здивування.
– Що… сталося? Невже демонічні звірі вторглися до зали?
– Е-е… – Паша на мить втратила дар мови. Ситуація Філліс була не такою, як вони собі уявляли. Вона не виглядала так, ніби на неї напали чи катували, ба більше, не було жодних ознак того, що їй загрожувала небезпека. Натомість Філліс світилася і виглядала енергійнішою, ніж коли вони розлучилися. На ній більше не було дешевого і вульгарного одягу покоївки, його замінило вишукане і м’яке вбрання. На тлі цього розкішного одягу не було нічого дивного, що колір її обличчя виявився кращим, ніж раніше.
Реакція інших супутниць була не набагато кращою. Вони дивилися одна на одну і не могли знайти слів для відповіді. На щастя, після перетворення на «пухлини» у них не було облич як таких, щоб демонструвати емоції, інакше атмосфера була б дуже ніяковою.
– Демонічні звірі нещодавно розпочали масову атаку, але будь певна, магічні ядра і божественна реліквія в безпеці, а ми всі живі, – як людина, що пережила чимало різних ситуації, Паша оговталася перша. – Однак тіл надто багато, ми не встигли їх прибрати.
– Справді…? – з сумнівом запитала Філліс.
– Звісно, кхм… – Паша помахала мацаками відьмам божої кари позаду неї: – Гаразд, продовжуйте прибирати останки демонічних звірів. Спробуємо витягнути їх з лабіринту до того, як їхня гниль прилипне до підлоги!
Серйозні вирази облич відьом, що стояли неподалік, швидко зникли.
– Тут така кількість трупів! Скільки знадобиться часу, щоб перенести їх усі…
– Ми витратили цілий день лише на те, щоб зібрати тіла до купи.
– Я не хочу торкатися до цих липких, брудних штук.
– Точно, хоча ми не відчуваємо запахів, але вони все одно виглядають неймовірно огидно.
– Припиніть скаржитися. Хочете спати серед трупів?
– Може, скинути їх усіх у лаву? Максимум вони надимлять.
– Надимлять? Хочеш зробити з руїн димову завісу?!
– Пфф… – блакитноволоса відьма поруч з Філліс не могла не засміятися. – Гадаю, вони хвилювалися, що з тобою щось трапилося, тому організували цю сцену, щоб залякати людей, з якими доведеться вести переговори.
Чомусь Паші здалося, що її голос був на диво знайомим. Вона уважно подивилася на блакитноволосу відьму – і в голові з’явилося ім’я.
– Ти… Агата?
– Що? – здивовано спитала Селін. – Наймолодша вища відьма в історії?
– Неможливо. Хіба вона не загинула разом з Такілою?
– Навіть якщо їй вдалося втекти зі Святого Міста, минуло вже понад чотириста років. Як вона може залишатися такою ж, як тоді?
Відреагували не тільки свідомості тих, хто мав тіла-«пухлини», але і відьми божої кари, які зібралися навколо.
– Вона справді та геніальна вища відьма, – підтвердила Філліс. – Коли демони атакували дослідницьку вежу в Туманному лісі, вона заморозила себе, використавши багатошарову крижану труну, яка одночасно вбила тих, хто гнався за нею. Лише тоді, коли Союз Відьом виявив руїни кам’яної вежі, її врятували.
То ось що сталося.
Почувши це, Паша не могла не відчути хвилювання. Усередині з’явилася обнадійлива думка. Оскільки Філліс уникла труднощів, а також так швидко розкрила свою особу відьмам Сірого Замку і навіть зустріла наймолодшу геніальну вищу пробуджену Такіли, її мета зв’язатися з лабіринтом була очевидною! Можливо, ця вища відьма була Обраною, яку вони шукають?
Почувши це запитання, Філліс виглядала збентеженою і невпевненою.
Вона глянула на Агату, а потім прошепотіла:
– Чи можу я поговорити з ними приватно? Це не займе багато часу.
Агата кивнула.
– Я повідомлю Його Величність після того, як ви закінчите розмову.
З цими словами вона вийшла з зали.
Філліс глибоко вдихнула і повернулася до Паші.
– Я справді знайшла Обрану людину, на яку вказав магічний камінь, але він трохи відрізняється від того, кого ми мали у планах.
Хвилинку, він? Паша була приголомшена. Перш ніж пролунало її запитання, Філліс розповіла абсолютно дивовижну історію.
Тісна співпраця між відьмами і смертними.
Поразка могутньої армії церкви.
Неймовірно сила порохової зброї.
І найнеймовірніше відкриття з усіх – Обрана насправді виявилася королем смертних.
Коментарі
Дописати коментар