Роман ЛМС. Том 12. Розділ 2-1
Розділ 2. Завоювання Тодума. Частина 1
Розділ 2. Завоювання Тодума. Частина 1
Десять єдинорогів і дванадцять пегасів виламали двері й увірвалися всередину.
– Ігігі!
– Пфр, пфр!
Вони в один голос видали довгий звук і помчали вперед.
Стукіт-стукіт-стукіт-стукітстукітстукіт!
З кожним кроком їхня швидкість наростала.
Спринт – найбільша особливість цих монстрів, схожих на коней!
Ці божественні істоти були приблизно вдвічі більшими за коней і мчали вперед, сердито фиркаючи.
Оскільки це був підвал замку, то він виявився достатньо великим, щоб вважатися площею пристойного розміру. Порожні ящики і колони служили перешкодами, але вони були розтрощені під час цього жахливого спритну.
Гуркіт, гуркіт!
Тріщання!
Земля тряслася так, що затремтів увесь замок.
Навіть Від не очікував, що єдинороги і пегаси відчують божественну магію та атакують першими. Проте він негайно відреагував.
– Старші мають розділитися на п’ять загонів. Відповідно до номерів. До першого увійдуть практикуючі до Ґомчі100, до другого – до Ґомчі200, до третього – до Ґомчі300 і так далі. Командирами кожного загону будуть наставник і чотири інструктори. Зараз п’ятий загін має вийти вперед, щоб заблокувати атаку противника!
Щойно Від закінчив говорити, як 70 вцілілих під командуванням Ґомчі5 кинулися вперед з піднятими щитами.
– Ну ж бо, поборемося!
Жахлива атака єдинорогів і пегасів швидко наближалася до них. Вони мали намір зупинити її щитами.
Божественні звірі, які були набагато більшими і величнішими за звичайних коней!
Коли вони мчали вперед і з неймовірною швидкістю долали перешкоди, Ґомчі кинулися лоб в лоб, щоб зупинити їх. Це була дія, яку неможливо здійснити без великої хоробрості чи чистої зухвалості.
Однак якщо вони не зупинять цю швидку атаку, то шкода буде ще більшою, тому жоден з них не вагався.
Від також кинувся вперед, тримаючи стародавній щит.
Він би міг безпечно почекати позаду, але хотів особисто перевірити силу атаки божественних звірів. Зрештою якщо Від, який мав найбільші захист, витривалість і стійкість, не зможе їх зупинити, то ніхто інший не буде здатний на це.
Біжучи, він віддав другу команду:
– Ромуно, заклинання! Нам зараз не потрібна сильна магія. Перетвори землю на болото.
– Зрозуміла.
Спеціальністю Ромуни була магія атаки на основі вогню. Однак вона також опанувала кілька допоміжних заклинань.
Оскільки «Водяна Глина» також була дуже корисною, Ромуна вивчила цю навичку.
– О вода, наповни землю до країв і схопи ноги ворога – Водяна Глина!
Коли Ромуна вимовила заклинання, земля перетворилася на болото.
Божественні звірі мали високий магічний захист. Навіть якби їх атакували заклинанням, то сила атаки була б зменшена щонайменше вполовину. Але оскільки це була не пряма атака, а зміна середовища, ефект був досить непоганим.
Чвак!
Бульк!
Копита пегасів і єдинорогів провалилися у багнисту землю. Коли це сталося, їхня швидкість сповільнилася.
Слабкі монстри могли б втратити рівновагу або навіть впасти, але проти божественних звірів цього було недостатньо.
Ба більше, були ознаки того, що вони скоро знову прискоряться.
Єдинороги і пегаси, що широко розправили крила, приготувалися злетіти. Якби вони піднялися в повітря, їм би не довелося ступати по землі.
Величезні білі крила, вдвічі або навіть утричі більші за їхні тіла!
Мах-мах!
І саме тоді п’ятий загін з практикуючих на чолі з Відом і Ґомчі5 зіткнувся з монстрами.
Від заплющив очі безпосередньо перед зіткненням.
[Ви використали навичку Міцно заплющені очі.
Ви більше нічого не бачите, але біль і страждання зникнуть.]
Гуууууп!
Зіткнення, що супроводжувалося оглушливим гуркотом!
Шок від лютого удару пройшов по всьому його тілу, а здоров’я Віда зменшилося на половину.
[Ви отримали критичний удар.]
Хоча через природу скульптора його запас здоров’я був не особливо великим, але він мав досить високий захист. Проте навіть так в одну мить здоров’я зменшилося вполовину.
Раз Від отримав таку шкоду, то у практикуючих ситуація була ще гіршою. Дванадцять з них посіріли і зникли.
Атака єдинорогів і пегасів мала силу, що значно перевищувала їхню стійкість!
У момент удару практикуючі, які тримали щити, зазнавали лобової атаки і миттєво гинули.
Вцілілі, побачивши, що сталося з тими, хто зіткнувся з ворогами першими, відхилилися. Саме завдяки тому, що вони злегка відвели силу ривка єдинорогів і пегасів, їм вдалося вижити.
Це була жахлива ситуація для першого зіткнення.
Щити вцілілих практикуючих були вщент розтрощені. Сталеві щити, які Від створив, використовуючи навичку Ковальство третього рівня середнього рангу, зламалися від ударів, що значно перевищували їхні можливості.
Удар, який отримав Від, знизив не лише здоров’я.
[Ви зазнали потужного удару і перебуваєте у стані оглушення.
Ви не можете рухатися протягом 8 секунд.
Сила атаки зменшена на 36%, а захист знизився на 23%.
Ви не можете використовувати навички.]
Він був у стані оглушення.
Це рідкісне явище в історії бою Віда.
Він навмисно отримував удари, щоб підвищити стійкість. Його били незліченну кількість разів, але Від ніколи не відкривав життєво важливих точок і не був атакований ззаду.
Однак у ривку єдинорога була така велика сила, що, попри блокування атаки лоб в лоб, він все одно впав у стан оглушення.
Це був дуже небезпечний момент, але божественні звірі також не залишилися неушкодженими. Зіткнувшись з супротивниками, єдинороги і пегаси теж постраждали та тепер хиталися на місці.
У цей момент пильність Віда посилилася ще більше, коли він спостерігав за божественними звірами, які виявилися сильнішими, ніж очікувалося.
Трі-і-і-ісь.
На стародавньому щиті з’явилася тонка, як волосина, тріщина.
[Міцність стародавнього щита знизилася на 1.]
Унікальний предмет, який неможливо відремонтувати!
Очікувалося, що стародавній щит принесе щонайменше мільйон вон!
Від плекав його як найцінніший скарб, і лише зараз дістав, щоб продемонструвати.
А міцність цього самого стародавнього щита знизилася на одиницю.
– Як смієш… мої гроші…
Бойовий дух Віда яскраво палав.
– Усім приготуватися до стрільби!
Дінь, дінь!
Ґомчі, Пейл і Мейлон щосили натягнули луки.
Цілями, звісно, були єдинороги і пегаси!
Завдяки жертві п’ятого загону божественні звірі стояли на місці.
Відстань між ними була всього лише 20 метрів.
Достатньо близько, щоб можна було сказати, ніби вони прямо перед носом.
– Вогонь!
Стріли полетіли прямо до своїх цілей.
Стріли, які випустили Ґомчі, були незвично масивними, майже змагаючись розміром з самими луками. Вони були достатньо великими, що їх могли сплутати з облоговою зброєю, яка влучала у тіла єдинорогів і пегасів.
– Фрррр!
Божественні звірі здригалися, видаючи крики болю.
Ґомчі були майстрами бойових мистецтв. Вони демонстрували однаковий рівень здібностей, незалежно від зброї, яку використовували. Тому луки в їхніх руках були такими ж потужними, як мечі.
Навіть божественні звірі вище 400-го рівня не могли уникнути пошкоджень від стріл, які одночасно випустили майже 280 Ґомчі.
Однак жоден монстр ще не загинув.
Навіть пегаси, які постраждали найбільше, виглядали сповненими сил. Здавалося, вони ще мали більше ніж три четвертих свого здоров’я.
Коли божественні звірі захиталися під безперервними ударами. Від крикнув:
– Всім дістати мечі. В атаку!
Ґомчі кинули луки, озброїлися мечами і кинулися на супротивників.
– Помріть!
– Я помщуся за побратимів!
І, розмахуючи мечами, вони вступили у ближній бій.
Найбільша слабкість єдинорогів і пегасів!
Поряд з величезною магічною силою, вони могли використовували магію духів і мали здатність літати.
Хоча навіть на землі ці істоти залишалися незрівнянно могутніми божественними звірами, їхні бойові можливості значно знижувалися на такій близькій відстані.
– Не давайте їм місця для руху!
– Блокуйте їх. Атакуйте всім своїм тілом!
Єдинороги ввійшли в раж. Вони били передніми і задніми копитами, кусалися та штовхали лобом.
Ґомчі котилися по землі і відходили вліво-вправо, ухиляючись від атак.
Усвідомлюючи, що від лобової атаки немає користі, вони кружляли з боків, зосереджуючи атаки на стегнах і сідницях.
– Кхох!
– Вони справді сильні!
Крики лунали з усіх боків.
Не одна людина втратила життя через цих божественних звірів.
Навіть для Ґомчі ці істоти були занадто сильними і занадто чисельними. Було неможливо одночасно впоратися з 22 божественними звірами, кожен з яких мав рівень вище 400.
Саме тоді виступила Хварьон.
– Чарівний танець!
Її фірмовий танець «бубі-бубі»!
Вона танцювала, рухаючись поблизу розлючених єдинорогів.
Це було запаморочливо небезпечне видовище, але, як не дивно, Хварьон була в безпеці.
– Гарна жінка. Кі-і-і!
Щоразу, коли вона наближалася, єдинороги припиняли лютувати і робилися слухняними, як ягнята.
Єдинороги були особливо одержимі жінками!
Зачаровані грізною чарівністю Хварьон, вони тихо заплющували очі.
– Щасливий. Кі-і-і-і-і!
Чарівний танець присипляв супротивників.
Єдинороги завмирали, задоволено усміхаючись.
Хварьон швидко приспала трьох єдинорогів і попрямувала до пегаса поблизу.
«З пегасом може і не спрацювати».
Вона могла в одну мить загинути від удару копита. Для танцівниці, яка мала слабкий захист, танцювати серед монстрів – це завдання, яке вимагало прийняти такий рівень ризику. Але і з пегасом результат був таким самим.
– Кі-е-е-е!
З задоволеною посмішкою він погойдував з боку в бік задньою частиною тіла!
Був це чоловік, вовк чи кінь – природа самців залишалася однаковою.
Приспавши ще двох пегасів, Хварьон упала на землю, вона повністю витратила свою витривалість.
Тепер битва стала трохи легшою.
Зі зменшенням кількості активних божественних звірів, Ґомчі ущільнили оточення, чим полегшили собі боротьбу.
– Відрубайте їм ноги! Зробіть їх нерухомими! – крикнув Ґомчі3.
Вони десятки разів атакували тулуби, але не могли показати великого результату через шкури з високим рівнем захисту. Однак щоразу, коли порізи припадали на ноги, єдинороги і пегаси корчилися від болю.
– Це слабке місце.
– Зосередьтеся виключно на ногах!
Хоча Ґомчі добре билися, коли вони не могли ухилитися, то отримували удари задніми копитами. Удари достатньо сильні, щоб довести їх до межі смерті.
Щоразу, коли таке траплялося, Ірен ризикувала і підходила, щоб вилікувати постраждалих.
Від наразі відступив і холоднокровно спостерігав за ситуацією.
«Є шанс».
Хоча вони серйозно постраждали на початку, здавалося, що у них є шанси на перемогу.
Якби шансів не було, він би негайно втік, навіть якби це означало змарнувати всі зусилля, які вони докладали до цього часу. Однак Від збирався схопити того мерзотника, який знизив міцність стародавнього щита, за будь-яку ціну!
Однак, хоча їм не вдалося повалити жодного з супротивників, божественні звірі отримували значну шкоду. Їхнє здоров’я і витривалість повільно пожирали Ґомчі, що чіплялися до них, ніби п’явки.
«Ми можемо перемогти».
Від був упевнений.
– Тримайте їх в оточені. Ми не повинні дозволяти їм використовувати магію чи викликати духів. Якщо ми зможемо зупинити їх тут, то переможемо!
Потужний крик Віда сповнив Ґомчі надією.
– Зрозумів!
– Ха-ха-ха.
– То вони стануть нашою їжею, га?
Ґомчі анітрохи не засумнівалися у словах Віда.
Якби вони мали великий досвід у пригодах, то проявили б упертість і з самого початку дотримувалися власної думки. Але Ґомчі повністю довіряли словам Віда.
«Від дуже надійний, якщо справа не стосується грошей!»
Ідеальна довіра!
Ба більше, Ґомчі і самі це відчували під час бою.
«Їхні рухи стають все слабшими».
«Ми можемо це зробити».
Ґомчі не звертали уваги ні на що інше, зосередивши люті атаки на тих монстрах, яких оточили.
Це був талант повністю занурюватися у бій, незалежно від того, як змінювалася ситуація навколо.
Від додав цьому імпульси сили. Він вирішив використати всі можливості для цієї битви.
– Торі! Виклик лицаря смерті Ван Гоука!
– Кликали?
Лорд-вампір Торі підійшов зі спини, його плащ майорів. Хоча їхні стосунки хазяїна і слуги закінчилися, вони домовилися боротися разом, щоб повернути Тодум до нормального стану.
Лицар смерті Ван Ґоук з’явився у хмарі диму, вбраний у звичний обладунок. Він повернув собі шолом, який колись забрав Від, і знову випромінював моторошну ауру.
– Займіться тим, що справа.
– Зрозуміли.
Відповіли лицар смерті і Торі та рушили до ворога.
Від звернувся до інших своїх супутників.
– Той, що справа. Спочатку розберемося з крайнім правим.
– Так.
– Добре.
Легко відповівши, Пейл і Мейлон зосередили свої стріли, які пускали тут і там, на єдинорогові, який був крайнім справа.
Від також дістав лук Єріка.
Стріли, які вони пускали разом, постійно знижували здоров’я єдинорога.
З допомогою Торі і Ван Гоука перший єдиноріг нарешті упав.
– Ігі-і!
Буум!
Гучний звук, який пролунав, коли важке тіло єдинорога упало на землю, дарував надію. На місці, де помер божественний звір, з’явився ріг, шкура, коштовності і наколінники.
Очі Віда в одну мить просканували здобич.
«Кельтський захист, 220 золотих. Коштовності, 400 золотих, якщо продавати за середньою ринковою ціною у 103%. 7 шматків шкури, 325 золотих. Ріг! Якщо зібрати ще 8 і додати дві тисячі золотих на матеріали, я зможу створити лук з рога єдинорога. Предмет, який можна продати щонайменше за п’ять тисяч золотих, а якщо вийде рідкісний або унікальний, то може потягнути навіть на 78 тисяч золотих. Навіть без рогу, це щонайменше 945 золотих!»
Очі Віда жадібно заблищали.
Коментарі
Дописати коментар