Роман ЗЦВ. Розділи 159-160
Розділ 159. Найпотужніше переконання | Розділ 160. Протистояння
Розділ 159. Найпотужніше переконання
До того, як Роланд зустрівся з новою відьмою, він уже вислухав деталі ситуації від Таси.
Він не очікував, що давно втрачена Тіллі Вімблдон насправді стане лідером іншої відьомської організації та навіть випередить його, зібравши більшу частину відьом королівства Сірий Замок. Ще нестерпнішим є те, що тепер вона хоче протягнути руки до його території.
За словами Соловейка, відьма перед ним – надзвичайна, а її здібності, ймовірно, бойового типу.
Будь-яка надзвичайна потребує обережного підходу, тому при зустрічі з Попелом у кабінеті, крім невидимої Соловейко, поряд з Роландом стояла Анна. Перед столом протягнуті кілька надзвичайно тонких ліній чорного вогню, що утворюють стіну, яку не можливо помітити неозброєним оком. Як тільки Попіл вирішить кинутися на нього, вона буде розрізана на кілька частин цими тонюсінькими нитками.
Коли надзвичайні не носять божий камінь відплати, то не мають потужної переваги над іншими відьмами, але коли вони носять камінь, то мають необмежену руйнівну силу. На щастя, божий камінь відплати ненавидить більшість відьом. Попіл, ймовірно, взяла це до уваги і не принесла з собою церковних предметів, коли вирішали приїхати до Прикордонного Міста, щоб переманити відьом.
– Твої відьми? Не будь таким зарозумілим, вони живі люди, а не твої речі! – холодно сказала Попіл.
Роланду аж подих перехопило, він відчув збентеження від того, що вперше після потрапляння в цей світ його слова використали проти нього. Він звик говорити такі речі – мої люди, мої піддані – але тепер його критикують за це, користуючись демократичними засадами, що сильно його збентежило. Хоча згідно з реальністю цієї епохи, немає жодних проблем із тих, щоб правитель говорив про своїх підданих так, проте підкреслення цього моменту перед Соловейком і Анною вказує на брак емпатії з його боку, від чого він потрапив до ями, підготовленої Попелом.
Тому він двічі кашлянув і м’яко сказав:
– Я ніколи так про це не думав. Вони залишилися тут з власної волі, і я вважаю, що це найкраще місце для них. А щодо фіордів, про які ти говорила, якщо не згадувати про морську подорож, яка сама по собі дуже небезпечна, клімат фіордів непередбачуваний, там більшу частину року можуть бути шторми і цунамі, тож це місце зовсім не придатне для проживання.
– Але там принаймні мінімальний вплив церкви. Відьми можуть покластися на свої сили, щоб змінити свій дім та боротися зі стихійними лихами, але вони не можуть битися проти церкви, яка має божий камінь відплати, не кажучи вже про армію божої кари. – Попіл говорила безжально. – Ти хоч тямиш, яку дурницю зробив? Поширення пліток лише спонукає церкву прийти до тебе. З усією повагою, у тебе немає способу протистояти армії божої кари. Дозволити відьмам залишити твою територію – це найправильніший спосіб уникнути трагедії.
Роланд уже чув інформацію від Венді про армію божої кари і знав, що переконати опонента силою ефективніше будь-яких слів. Звісно, він міг би проігнорувати Попіл, але це рівнозначно повній відмові від спроби перемогти відьму під керівництвом Тіллі Вімблдон. Попри мізерні шанси, Роланд хотів спробувати.
– Проти скількох бійців армії божої кари ти можеш одночасно битися? – запитав він.
Попіл виглядала трохи спантеличеною, але врешті-решт вона показала три пальці:
– Я можу протистояти трьом.
– Тоді влаштуємо випробування, – сказав Роланд, сідаючи прямо. – Нехай результат випробування скаже тобі, чи є в мене можливість перемогти армію божої кари.
– Що ти… сказав? – Попіл на мить була приголомшена, нарешті на її холодному обличчі з’явився інший вираз.
– Чесне випробування, сам на сам, – сказав він наголошуючи на кожному слові. – Якщо я зможу перемогти тебе в бою, це доведе, що я маю можливість протистояти церкві, чи не так?
На обличчі Попіл з’явився вираз, який прямо говорив, що він божевільний:
– Ти і я? Чи… ти хочеш виставити відьму?
– Звичайно, це буду не я і це буде не відьма. Армія божої кари має носити божий камінь відплати. – Роланд усміхнувся: – Твоїм супротивником буде звичайний лицар.
Хоча він трохи шкодував, що не братиме участь сам, однак супротивник все-таки надзвичайна відьма з приголомшливою бойовою силою. Зі слів Венді виходило, що вона самотужки змогла подолати весь монастир і змогла втекти, коли її переслідувала армія божої кари. Навіть з голими руками чи з дерев’яним мечем – вона надзвичайно смертоносна. Однак реальну бойову ефективність револьвера ще належить дослідити. Щоби бути у безпеці, він вирішив доручити це важливе завдання Картеру. Якби у нього був AK-47, він би вирішив виступити проти неї сам.
– Звичайний лицар… – обличчя Попіл повернулося до попереднього байдужого виразу. – Якщо я виграю, ти дозволиш відьмам піти зі мною?
– Звісно, ні. Якщо ти програєш, то Тіллі не привезе відьом до Прикордонного Міста, чи не так?
– Тоді в чому сенс цього поєдинку?
– Це не поєдинок, а випробування, – виправив Роланд. – Мета полягає у тому, щоб ти знала – я не безпорадний перед церквою. І якщо ти програєш, то пам’ятатимеш про це, коли повернешся на острови. Якщо ви більше не зможете залишатися там, у західному регіоні є територія, яка може стати домом для відьом. Звичайно, якщо ти виграєш, то принаймні будеш переконливішою, коли говоритимеш з Венді та іншими, правильно?
– Я не програю, – сказала Попіл, – клич сюди свого лицаря.
– Не зараз, – Роланд помахав рукою, – я змогу підготуватися до випробування за тиждень. Протягом цього часу ти можеш жити у замку та відчути, як тут живеться. Можливо, ти зміниш свою думку.
– … – вона довго дивилася на принца, перш ніж кивнула і сказала: – Можливо, їм не доведеться чекати сім днів, перш ніж вони змінять свою думку і покинуть Прикордонне Місто разом зі мною.
Роланд знизав плечима.
Коли вона розвернулася і підійшла до дверей, він раптом зупинив її:
– Зажди… ми вже десь зустрічалися?
Хоча він упевнений, що ніколи раніше не бачив її обличчя, але, коли вона повернулася до нього спиною, постать здалася чудернацько знайомою. Роланд якийсь час пригадував, і це відчуття знайомості ніби прийшло з… палацу столиці.
– Хіба особистий охоронець тобі нічого не розказав? – вона не повертала голови. – Якби Тіллі не зупинила мене тоді, гадаю, тоді б у палаці в тебе залишилися одна рука.
Після того, як двері кабінету зачинилися, з’явилася Соловейко і присвиснула:
– Ти і її сідниці теж мацав?
– Що? – Роланд сполошився. – Я навіть не можу пригадати, чи бачив її хоча б раз у палаці. І що ти маєш на увазі під теж мацав?
Соловейко виразно і беззвучно сказала «Тір» — прокляття, хоча він і мацав сідниці головної покоївки, але це було через острах, що інші помітять його відмінності, тому він діяв відповідно до попередньої поведінки! Зрештою, Роланд майже не нарікав на її звичку підглядати!
– Кхм-кхм, – Анна перервала розмову між ними, – ти справді впевнений, що лицар переможе відьму? Якщо ти зазнаєш невдачі, це може вплинути на довіру інших відьом до тебе.
На щастя, вираз обличчя Анни все ще був спокійним, Роланд зітхнув з полегшенням:
– Хоча на самозміцнену відьму не впливає божий камінь відплати, вона боротиметься, покладаючись на своє тіло. У порівняні з вогнепальною зброєю, зброя, що покладається на можливості тіла, має великі обмеження. Гадаю, шанс перемогти становить щонайменше 70%.
«Але за умови, що розробку нових боєприпасів можна завершити протягом тижня», – подумав він.
Розділ 160. Протистояння
Роланд давно обдумував кулі для револьверів. Круглі свинцеві кулі та розсипчастий порох є надто відсталими. Враховуючи можливості Анни до обробки, тепер технічно можливо виготовляти фіксовані набої в мідній гільзі. Ключовий момент полягає у тому, як підпалити чорний порох у гільзі без надійного капсуля.
Капсуль боєприпасів із фіксованим зарядом у металевій гільзі, як правило, є фульмінат ртуті, що надзвичайно чутливий до ударів. Натискання курка запускає бойок, який ударяє по частині кулі, де знаходиться фульмінат ртуті, тим самим запалюючи порох і виштовхуючи кулю зі ствола.
Шкода, що він не зміг пригадати, яка сировина необхідна для виготовлення фульмінату ртуті. Буквально, необхідна нітратна кислота і ртуть, але із записаної на папері формули видно, що реакція цих двох елементів призведе до утворення нітрату ртуті.
Ба більше, знання необхідної сировини не означає, що кінцевий продукт можна виробляти безперебійно. Яка концентрація розчину потрібна і яка потрібна температура для реакції, чи потрібно додавати каталізатор – все це також впливало на виробництво кінцевого продукту. Крім того, через свої чутливі характеристики, фульмінат ртуті може легко спричинити вибух, коли його виготовлять, і якщо бути необачним, можна втратити пальці. Тому Роланд боявся займатися цим особисто.
Тому в Роланда не було іншого вибору, як використовувати інший доступний варіант. Використовуючи металеву гільзу, також використовувати метод запалу крем’яної рушниці, що вимагає потрапляння іскри до гільзи та підпалу пороху. Тому в першу чергу необхідно зробити отвори у гільзі, та разом з тим необхідно запобігти витіканню пороху.
Очевидно, ці два пункти суперечили один одному: що більший отвір, то швидше витікає порох. Якщо отвір замалий, іскрі від кременю буде важко запалити порох, який знаходиться усередині гільзи.
Йому потрібно щось, що може легко загорітися від іскри та разом з тим закриватиме отвір, щоб порок не висипався.
Перше, про що подумав Роланд, була нітроцелюлоза, також відома як піроксилін
Це також одна із небагатьох хімічних речовин, які він пам’ятає, що можна використовувати у зброї, тому що матеріали для її виготовлення дуже прості: бавовна змочується у суміші двох сильних кислот. Найчастіше для цього використовують сірчану й азотну кислоти, приготування яких не є небезпечним. Спочатку він хотів дочекатися, доки найме алхіміка, перш ніж розпочати пробне виробництво піроксиліну, але тепер, уклавши угоду про випробування через сім днів, Роланд закотив рукави та зайнявся цим сам.
Взявши перо, він записав ідею, яку вже давно виношував у голові.
Перш за все, бавовна, бажано прядений і не пофарбований муслін – велику кількість такого привезли із дому герцога, він зараз лежить на складі замку. Бавовняну пряжу потрібно знежирити, інакше жир, що прилип до поверхні, буде перешкоджати процесу нітрифікації. Те, що видаляє жир, знайоме більшості жителів його попереднього світу, це гідроксид натрію, також відомий як каустична сода. Водночас це також речовина необхідна для виготовлення мила: до жиру додають розчин гідроксиду натрію, рівномірно розмішують, виливають у форму та дають застигнути, після чого отримують мило для прання. Просто Роланд був зайнятий розвитком промисловості, сільського господарства та боротьбою з ворогами, тому не мав часу займатися речами, які потрібні для щоденних потреб.
Стосовно того, як приготувати гідроксид натрію, то найпростішим способом є, мабуть, електроліз солоної води. Тож принц виявив, що для створення нових боєприпасів, він спочатку повинен створити генератор постійного струму.
*******************
Попіл йшла біля річки Червона Вода, почуваючись трохи пригніченою.
Відтоді, як інші відьми дізналися, що вона прийшла сюди з метою переконати сестер Союзу Співпраці покинути Прикордонне Місто, їхнє ставлення до неї стало прохолоднішим, більше не було тої радості, яку вони показали під час першої зустрічі минулої ночі.
Ба більше, вона побачила, що більшість відьом тренували свої здібності на задньому дворі замку, а це означає, що Роланд також знайшов спосіб уникнути магічного поглинання. Початковий план використати цю важливу інформацію в обмін на прихильність відьом був зруйнований. Крім пояснення плюсів і мінусів та переконати кожну окрему піти, вона нічого більше не могла зробити.
Найбільше Попіл здивувало те, що хоча зовнішність Роланда Вімблдона не сильно змінилася, але в його діях відчувався невимовний темперамент, який ніяк не в’язався з колишнім образом бабія.
Як це сталося? Раніше він явно був некомпетентною людиною, перше, про що він думав, потрапляючи в незручну ситуацію, це втеча, що вже говорити про те, щоб він заступився за когось, коли він боявся взяти на себе відповідальність за власні дії. Наприклад, якщо пригадати той випадок домагання, лише один погляд сповнений ненависті змусив його в паніці упасти на землю. Почувши звук, до них підійшла Тіллі, але він збрехав, що випадково впав, і звинуватив п’яту принцесу в тому, що вона найняла таку потворну жінку як охоронця.
Відтоді Попіл була дуже низької думки про четвертого принца.
Вона думала, що з такою людиною буде легко мати справу, але їй не вдалося взяти перевагу в сьогоднішніх переговорах, особливо після того, як принц запропонував поєдинок сам на сам. Вона зрозуміла, що навіть не може застосувати силу, тому що він не мав наміру ухилятися від її запитань, а планував дати відповідь у формі випробування. Немає сенсу погрожувати йому в таку мить, це тільки знизить прихильність до неї інших відьом.
Попіл зітхнула, якби ж вона була такою розумною, як Тіллі, то могла б легко вирішити будь-яку проблему, що повстала перед нею. Якби вона зіткнулася з такою ситуацією, то точно б змогла знайти рішення, чи не так? Очікування і легкість розвіялися, коли вона прибула сюди. Якби Попіл не хотіла допомогти Тіллі якнайбільше, то негайно сіла б на човен до Порту Чиста Вода, а там уже швидко покинула Сірий Замок.
Виринувши з думок, вона виявила, що вийшла за межі міста, а на іншому березі річки тягнеться необроблений ліс замість пишного пшеничного поля.
Саме тоді, коли Попіл збиралася повернутися, позаду неї раптом з’явилася хвиля магічної сили. Підсвідомо вона повернула голову, кинджал спочатку вдарив зверху вниз, а потім розрізав повітря горизонтально. Магічна сила ніби вибухнула, перетворившись на величезну хвилю, Попіл відчула як її щоку обпалило болем, рухи супротивника були чіткими і виваженими, зовсім не схожими на дії звичайних людей. Вона більше не вагалася, дозволила тілу повністю опуститися, уникнувши кинджала, що пролетів перед її очима, і з силою відштовхнулася ногами.
Однак супротивник несподівано зник і миттєво опинився за її спиною, Попіл навіть не бачила як він рухається.
Вона взялася за гігантський меч, її тіло закрутилося, змушуючи лезо розрізати повітря з глухим свистом. Швидкість була такою великою, що з землі піднялася велика хмара пилу. Використавши цей метод, вона може позбавити ворога можливості використовувати сліпі точки для атаки, але цей хід виявився неефективним проти дивних дій супротивника.
«Ойой», – подумала вона, м’язи її тіла напружилися, як тільки вона приготувалася зустріти наступну атаку супротивника, чорна тінь відступила. Повільно осідав пил, людина стояла неподалік, граючись з кинджалом у руці.
Це була Соловейко.
– Це попередження? – Попіл нахмурилася.
– Звичайно, ні, – Соловейко повернула кинджал до піхов на поясі, – я просто хотіла побачити силу надзвичайної.
– Справді? Я думала, ти хочеш сказати…
– …щоб ти негайно покинула Прикордонне Місто, інакше я буду з тобою грубою? – перебила Соловейко. – Тоді між мною і Хакалою не буде ніякої різниці.
«Хакала? Чому вона згадала про колишню лідерку Союзу Співпраці?» – спантеличено подумала Попіл.
– Ти можеш сміливо говорити з кожною сестрою, якщо хтось захоче піти з тобою, не думаю, що Його Високість зупинятиме вас, звісно, я теж вас не зупинятиму. Але… – Соловейко зробила паузу, – не намагайся зашкодити або погрожувати Його Високості Роланду, інакше наступного разу я не буду навмисне промахуватися, – вона посміхнулася і зникла в повітрі. – Насолоджуйся життям у Прикордонному Місті.
О, звісно, вона все-таки приходила зробити попередження, Попіл похитала головою.
Коментарі
Дописати коментар