ЗСМК. Том 5. 4-3
4.3 Колишня парочка залишається вдома | «Я теж хлопець, не забувай про це»
4.3 Колишня парочка залишається вдома | «Я теж хлопець, не забувай про це»
– …А, – коли я для годиться злегка застогнала, він негайно прибрав пальці від мого вуха. Ке-хе-хе, як весело.
– Уже достатньо сухо… – Ко-кун вимкнув фен.
Здається, це межа. Цей досвід був дуже корисним. Відтепер, коли я вирішу подражнити його, мені потрібно буде робити це так, що він не сприйняв мої дії як романтичний жест.
– Агов, – його тихий голос полоскотав моє вухо і я пискнула від здивування. – Якщо ти справді не хочеш, щоб стрьомні тіпи до тебе залицятися, то… ти теж маєш бути обережнішою.
– Щ… Що? Чого ти такий серйозний? Я просто пожартувала.
– Справді? Тоді гаразд. – Я раптом відчувала подих біля мого вуха. Тихий шепіт проник до мозку: – Можливо, мені слід залишити на тобі засос, щоб інші хлопці не чіплялися до тебе?
Поколювання пробігло по хребту. Подих, який я відчувала на вусі, повільно спустився до шиї, ключиці…
– При…! Припини дуркувати! – я злякалася, відсторонилася від Ко-куна і повернулася. – Якщо ти таке зробиш, то я не зможу ходити до школи!
Я притисла руку до місця на шиї, де востаннє відчувала його подих.
Ко-кун посміхнувся:
– Чого ти така серйозна? Я просто пожартував.
– Ха… хаа?!
– Я просто пригадав, що ти у середній школі поставила мені засос. Це було так складно, я намагався приховати його піднятим коміром, але, попри всі мої зусилля, він робився лише помітнішим.
…Якщо подумати, то я, здавалося, справді це зробила. Я була так схвильована можливістю поставити засос і думала, що зможу таким чином тримати всіх дівчат подалі від нього.
– Я хотів помститися тобі, але, думаю, нема сенсу – все одно ніхто не побачить. Хіба що літні канікули чомусь закінчаться раніше.
…Справді? Ти не був настільки збуджений, що хотів мене поцілувати? Задня частина шиї не здавалася тобі привабливою? Навіть якби це було так, він ні за що не сказав би цього в голос. Раз йому захотілося звести все до жарту, то нехай буде так.
Але…
Я раптом усвідомила моторошну можливість. Якби Ко-кун справді збудився і почав
робити в мій бік певні рухи… то я мала б вдавати, що не відчуваю до нього
жодних романтичних почуттів, щоб не спровокувати його алергію, чи не так? О, боже… звучить жахливо.
◆ Ірідо Юме ◆
Гаряче повітря з фена торкалося мого волосся.
– То чому я повинен це робити?
– В-важко самій сушити таке довге волосся. Хіба ж я не можу хоча б раз отримати допомогу?
Тонкі пальці Мізуто торкалися мого волосся. Хоча це було не так інтенсивно, як контакт шкіра до шкіри, однак моє серце все одно билося швидше. Його дотики були такими ніжними – і повністю відрізнялися від того, що він говорив. О Боже, чому це саме моє серце б’ється так швидко? Мені потрібно, щоб це він хвилювався!
За словами Акацукі-сан, яким би беземоційним Мізуто не здавався, коли я повернуся до нього незахищеною спиною, його погляд потайки звертатиметься до мене. Він не дивився на мене якимось особливим поглядом, коли я зайшла до вітальні. Проте тепер, коли Мізуто знаходився у моїй сліпій зоні, його погляд мав потайки блукати по моїй потилиці, плечах і декольте…! Якщо я зможу спіймати його на гарячу, то матиму емоційну перевагу.
Я трохи повернулася, щоб подивитися на Мізуто. Але побачила лише, що його погляд спрямований на моє волосся. Він був спокійним і не виявляв жодних ознак збудження, коли бачив мою оголену шкіру. …Це починало дратувати.
Я роблю дещо незвичне, але ти навіть не реагуєш? Це ненормально! Ще кілька місяців тому він не був таким спокійним! Але раз справа дійшло до цього, то я знала, що робити далі… Я трохи послабила рушник. Я не намагалася повністю його зняти, просто трохи послабити, щоб він тримався вільніше.
Зробивши так, щоб рушник не надто щільно прилягав до тіла, я прибрала руку і взялася за смартфон. Н-ну ж бо… Ти ж хочеш подивитися, правда? Тобі цікаво, еге ж? Тобі ж цього хочеться, так?!
Однак
я не відчувала жодних змін у поведінці Мізуто.
Далі я ніби випадково увімкнула камеру і перемкнула її на фронтальну. Я негайно побачила, як він швидко відвів погляд.
Дивиться. Дивиться! Дивиться!!
Я відчула впевненість і випнула груди. Я перемогла! Так тобі і треба, прихований збоченцю! Якщо тобі було так цікаво, ти мав з самого початку дивитися на мене!
О, мені стало набагато легше. Але люди з давніх часів говорили «Не кажи «гоп», поки не перестрибнеш». Я мала переконатися, що не послаблю хватку над ситуацією… Хвилинку, не послаблю? Раптом мене огорнуло відчуття свободи в зоні грудей.
– …Га?
Банний рушник упав на диван. Моє, раніше сховане тіло, повністю оголилося у світлі ламп. Саме так – моя трохи червона після купання шкіра і… бюстгальтер без бретелей і шорти для сну, що були на мені.
– Га?
Я швидко підняла рушник. Він… зрозумів. Більше ніж сором від того, що мене побачили у спідній білизні, інша незручна проблема примусила мене вкритися холодним потом. Ну ось… він дізнався, що я підстрахувалася про всяк випадок. Тепер йому відомо, що я прийшла сюди з наміром спокусити його.
– Ага… зрозуміло. Так. Зрозуміло. – Мізуто вимкнув фен. За спиною звучав лише його холодний голос. – Як просто.
– Ух...! – я смикнулася.
– Ти думала, що зможеш використати той самий трюк удруге, оскільки він спрацював раз?
– У-ух…! – я знову смикнулася.
– Не знаю, чи ти намагалася просто погратися зі мною, чи змусити мене стати жертвою наших правил, але в будь-якому разі… якщо ти намагалася мене спокусити, тобі слід старатися краще. Ти дуже нервувала, тож я намагався бути уважним.
– У-у-у-ух…! – я засмикалася сильніше.
Ч-чи не міг би ти… бути трохи делікатнішим зі словами?! Я була настільки травмована, що навіть не могла заперечити.
– …Юме. – Те, як він покликав мене просто на ім’я, було ще незнайомим, але щось усередині мене заворушилося. – Я навчився краще грати в подібні ігри завдяки часу, проведеному з Хіґашірою.
Моє серце підстрибнуло.
О-отже… він не ігнорував мене? Насправді цей хлопець…
– Я скажу тобі те, що постійно кажу їй. – Його голос, нижчий, ніж зазвичай, глибоко пронизував мій мозок. – Я теж хлопець, не забувай про це.
– Х-хаа…
Що… що це було? Й-його голос… застряг у моїй голові! Я… не можу…
– Ну, я піду купатися. Одягнися, бо застудишся.
Мізуто повернувся до звичного стану і вийшов з вітальні.
Я впала на диван, щойно перестала відчувати його присутність.
Це так… несправедливо! «Я теж хлопець» –
казати мені це підло! Це потрібно заборонити! Це злочин!! Він зробив це
навмисно? Це була помста? Тому що я намагалася його спокусити? Якщо так, то це
надто підло! А-а-а-а! Ось чому ти подобаєшся Хіґашірі-сан!! Що зі мною буде,
якщо ти припиниш грати в ці ігри?!
Зрештою я просто лежала на дивані, поки мама не повернулася додому.
◆ Мінамі Акацукі ◆
– Побачимося. Добраніч, – сказав він, коли я йшла.
Якби ми ще зустрічалися, я б точно залишилася на ніч, але тепер мене відправляли до додому. Але, ну, іти недовго, тож все нормально. Менш ніж за десять секунд я вже впала на ліжко у своїй кімнаті!
…Як же вилікувати його дивну алергію?
Я була причиною цього, тож було цілком логічного, якби я допомогла з лікуванням. Насправді мені було байдуже вилікувався він чи ні, але було б прикро, якби Ко-кун щось неправильно зрозумів – і я спричинила б загострення алергії.
О, точно… як справи у Юме-чян? Якщо все пройшло добре, то вони з Ірідо-куном… Я мала їх перервати. Мелодія дзвінка на телефоні для них буде як холодна вода. Я взяла смартфон і подзвонила Юме-чян. Поки я думала про те, як здивувалася б, якби мене проігнорували або слухавку негайно поклали, дзвінок прийняли і вона заговорила.
– Алло.
– О, привіт, Юме-чян. У тебе все гаразд?
– Так. У мене все гаразд.
Здавалося, вона нікуди не поспішала. І звучало так, ніби Юме-чян була одна. Я відчула невелике полегшення.
– Як все пройшло? Поділися зі мною результатом операції.
– О? Ну, знаєш… Ехехе…
Га? Що це за збентежений сміх? Ця ніяковість… атмосфера ніби говорила, щоб я продовжила ставити запитання. Не може бути… так? Цього не могло бути…
– То… все пройшло добре?
– Нуу… мабуть, можна сказати, що так?
– Га? Що це означає?
– Ехехе.
Агов! Не сміх! Пояснення! Я хочу пояснення!
Ну ж бо, говори!
– Знаєш… він сказав мені «Я теж хлопець, не забувай про це».
– Га? – Я щось пропустила, чи що? Це ж не може бути… Га?! Хвилинку!
– Ну, наш план насправді не спрацював. Він з самого початку знав, що я робила це навмисно. Але… ну, ти розумієш, правда? Не те щоб це не спрацювало, він просто добре все приховує. Він був уважним до мене і застеріг, щоб я була обережною, бо він теж хлопець!
– Е… Га?! Що?! Якого біса?!
Я була здивована тим, що моє серце забилося швидше лише від думки про це. Га? Що це? Трейлер романтичної комедії з айдолами?
– Ірідо-кун – головний герой шьоджьо-манґи чи щось таке? – запитала я.
– Еге! Ці речі виходять в нього так природно, що аж страшно!
– Мене трохи дратує, що його мила зовнішність починає відповідати вчинкам! Знаєш, що я сьогодні почула?
– Га? Акацукі-сан, ти зробила те саме з Каванамі-куном?
– А, так. Ну, це була просто примха, розумієш? Тож зрештою розмова зайшла про залицяння і я сказала, що до мене також можуть підкочувати, на що він такий: Можливо, мені слід залишити на тобі засос, щоб інші хлопці не чіплялися до тебе? Це так гидко!
– Га?! Це гаряче! Це дуже гаряче, так?!
– Можливо, для тебе, Юме-чян.
– Звичайно, це залежить від людини, але б’юся об заклад, що я не єдина, хто так думає.
– О, справді? Ну, думаю, я не відчувала якось відторгнення.
– Тобі слід бути чеснішою.
– Це він нечесний! Завжди сміється і відмахується від усього!
Я була роздратована, що Ірідо-кун полонив серце Юме-чян. Для мене було справжнім пеклом сидіти і слухати про її проблеми, а потім давати поради. Але… можливо, це не так вже погано, що ми з Юме-чян ось так обмінюємося секретами.
Коментарі
Дописати коментар