СвТ. Том 5. Розділ 5-3
Розділ 5. Терористи атакували академію… знову!! Частина 3
Розділ 5. Терористи
атакували академію… знову!! Частина 3
– Сузукі, ти… – Крістіна теж виглядала трохи здивованою.
– Це простий висновок, – байдуже сказав він. – Будь-хто міг до цього дійти, трохи подумавши.
– …Це справді блискуче. Однак чи зможемо ми точно простежити цей потік магії? – запитав Ісаак. – Магія ледь відчутна і може розвіятися в будь-яку мить. Я проти плану Сузукі. Він ніколи не був хорошим студентом. Відверто кажучи, він некомпетентний.
Ісаак з підозрою подивився на Сузукі.
– Згодна, – кивнула Крістіна.
– Буду відвертим. Сузукі не заслуговує на довіру. – Ісаак холодно подивився на нього.
Погляди всіх зосереджуються на Сузукі.
– Довіра, га…? Пхех, – той тихо засміявся.
– …Що такого смішного? – запитав Ісаак.
– Все. Але, знаєш… я ніколи не думав, що почую подібні слова від найменш надійної людини у кімнаті.
– І що ти хочеш цим сказати?
Раптом заговорила Клер:
– Я згодна з планом Сузукі.
– Клер…?
– Моя права рука пульсує… у напрямку, куди тече магічна сила. Я відчуваю це і не зіб’юся зі шляху… Я можу відстежити потік магічної сили.
Погляд Клер сповнений рішучості.
– Клер… Знаєш що? Я за, – сказала Алексія. – Діятимемо за планом Сузукі.
– Хвилинку! – вигукнув Ісаак. – Я не довіряю цьому хлопцеві.
– У нас нема часу, – відреагувала Алексія. – Ми не можемо сидіти тут і вічно обговорювати тактику.
– Але…
– Слухай, Ісааку, ми підемо, навіть якщо ти не згоден.
Ніна підняла руку:
– Я теж згодна з планом Сузукі.
Ісаак був змушений здатися.
– Кх… Гаразд, я за.
– Тоді вирішимо, хто буде в ударній команді, – сказала Алексія. – Для початку, в ній буду я, Клер та Ісаак. Є якісь заперечення?
Клер та Ісаак не висловили жодного слова проти.
– Також я б хотіла, щоб ти пішла з нами, Крістіно.
Магічна сила, що залишилася в неї, становила 1179.
– Я б ніколи не відмовила на ваше прохання, принцесо Алексія. Мій меч – ваш.
– Дуже вдячна. Тоді ми в чотирьох…
– Я теж іду, – Ніна підняла руку.
– Але твій запас магії… – Алексія виглядала стурбованою.
Нашийник Ніни показував, що в неї залишилося 784 одиниць магії. З такою кількістю вона не могла дозволити собі нічого зайвого.
– З Ніною все буде гаразд, – сказала Клер. – Хоча її запас магії на середньому рівні, але вона знає, як триматися на плаву.
– …Гаразд. Ласкаво просимо до команди, Ніно.
– Я зроблю все можливе, щоб не стати тягарем.
– До речі, – заговорила Клер, – хіба твоє число раніше не було 784?
– Га? Ти про що?
На мить вираз обличчя Ніни завмер.
– Я про твій запас магії. У мене таке відчуття, що він весь цей час не знижувався.
– Це не так, – відповіла Ніна. – Раніше в мене було 794, тож запас зменшився на 10.
– Справді?
– Справді. Ти така розсіяна, Клер.
Ніна обережно провела пальцем по таймеру нашийника.
Число зменшилося на одиницю.
– О, тепер 783, – відмітила Клер.
– Бачиш? – сказала Ніна. – Число зменшується.
– Як шкода. Я думала, ти знайшла якийсь спосіб, щоб запобігти висмоктуванню магії.
– Звичайно, ні, – роздратовано зітхнула Ніна.
– Отже, ми п’ятеро будемо ударною командою… – заговорила Алексія.
– Я теж іду, – цього разу прозвучав голос Сузукі.
– Жодних шансів, – зреагувала Крістіна. – У тебе залишилося лише 541 одиниця магії.
– Я теж проти, – погодився з нею Ісаак. – Для нас він буде лише тягарем.
– Якщо це станеться, можете просто кинути мене, – спокійно сказав Сузукі. – Я не проситиму нікого рятувати мене.
– Згодна. Якщо він буде нам заважати, ми можемо просто кинути його і використати як приманку, – заговорила Ніна до того, як Алексія встигла щось сказати.
– Агов, як ти можеш таке пропонувати? – дорікнула їй Клер.
– Він щойно сам це сказав. Крім того, його аналітичні здібності можуть нам знадобитися.
– Тоді візьмемо і його теж, – на диво, саме з боку Крістіни пролунала згода. – Якщо він стане тягарем, я візьму на себе повну відповідальність, як представниця головної родини. Є якісь заперечення?
Крістіна уважно подивилася на Сузукі.
– …Жодних, – він тихо кивнув.
***
Алексія взяла на себе ініціативу пояснити план решті студентів.
Дехто запротестував, говорячи «Ви намагаєтеся нас покинути?», але часу для обговорень не було.
Група з шести людей непомітно вийшла з аудиторії через задні двері. Клер і Алексія швидко розібралися з привидами, які могли їм завадити. Група рушила вперед.
Увесь цей час Крістіна непомітно спостерігала за Сузукі.
Привиди могли атакувати їх з будь-якої точки в білому тумані, але він залишався абсолютно спокійним.
– Дивно… – пробурмотіла вона так тихо, щоб ніхто не почув.
Вони з Сузукі були далекими родичами й одногрупниками. Ні більше, ні менше. Вони також не проводили багато часу разом.
Але навіть попри це вона знала, що за людина Сузукі.
Він точно не належав до тих, хто міг би так зухвало поводитися перед принцесою Алексією, а також навряд чи міг зберігати спокій у справжньому бою. Здавалося, ніби перед нею була зовсім інша людина… Зміна настільки разюча, що вона могла описати це лише так.
Однак обличчя і голос безсумнівно належали Сузукі.
– Можливо… він приховував свої справжні здібності?
Щоб його не втягнули у конфлікт між головною і боковими гілками родин. Хоча це здавалося слабким мотивом, але не було чимось неможливим.
– Чи це… вплив артефактів або наркотиків?
Це були два інших варіанти, про які вона могла подумати, але чомусь навіть з ними картинка не складалася. Проте дещо не викликало сумнівів – у ньому відбулися якісь зміни.
Якщо Сузукі стане загрозою для головної родини, Крістіна без вагань розбереться з ним.
І щойно вона так подумала, як дещо сталося.
– Обережно.
Хтось легенько смикнув її за плече.
За мить примарний меч промайнув прямо перед очима Крістіни.
– Геть!
Вона відреагувала, як будь-хто інший, вихопила меч і розсікла привида. Той розлетівся на шматки і зник.
– Ти така ж вправна з мечем, як і завжди, – сказав Сузукі.
– …Дякую, що врятував мене, – Крістіна повернулася до нього. Якби не він, вона б не змогла уникнути удару.
– Я просто зробив те, що очікувалося від члена бокової гілки родини, – коротко сказав він і поспішив вперед.
Крістіна зовсім не могла його прочитати.
***
– Сюди.
Клер, слідуючи за ледь помітною магічною силою, просувалася будівлею академії. Час від часу вона стискала пов’язку на правій руці, ніби чимось стурбована.
– Що з її рукою? – запитав Ісаак.
– У неї якась особлива сила. Вона чутливіша до магічної сили, ніж більшість людей, – відповіла Алексія. Вона вирішила опустити дивний момент про те, що Клер одержима духом на ім’я Аврора.
– То ось як вона перемогла на фестивалю Бушін?
– Мабуть.
– Туман такий густий, – зауважила Крістіна. – Хто знає, звідки нас можуть атакувати.
– Точно.
– Але будьте певні, принцесо Алексіє. Я обов’язкового захищу вас…
Раптом Алексія вихопила меч і відрубала руку привида, який тягнувся до їхніх щиколоток. Скосивши на нього погляд, коли він розсипався, вона сховала зброю у піхви.
– Даруй, ти щось казала?
– Ні… нічого.
Вони ушістьох деякий час ішли мовчки.
– Ви чули це? – запитала Ніна, зупинившись на місці.
– Про що ти… Це що, крик?!
Решта групи напружила слух – і почули крики.
– Можливо, є студенти, які не встигли вчасно втекти, – Клер, яка йшла попереду, обернулася. – Що нам робити?
– У нас не так вже багато часу, – нагадав Ісаак.
Він мав рацію, з моменту виходу з аудиторії вони вже втратили майже 20% своєї магії.
– …Ходімо допоможемо, – після короткого вагання прийняла рішення Алексія.
Вони побігли коридором і натрапили на незліченну кількість привидів.
– Привиди… оточили клас?
– Схоже, всередині студенти! – вигукнула Клер.
– І зовні теж.
Ніна виявила кілька понівечених трупів. А також дівчину, яку ось-ось мали проткнути.
– А-а-а… До-допоможіть!
Вони не встигнуть. Усі були в цьому впевнені.
Однак потім з’явився криваво-червоний мацак, який розірвав привидів навколо студентки і врятував її.
– Зараз!
За сигналом Клер група з шести людей кинулася на привидів.
Клер використовувала червоні мацаки, щоб пробивати величезні діри у натовпі привидів, Алексія рубала одного за іншим ефективними рухами, а Ісаак використовував потужні, наповнені магією удари мечем, щоб розвіяти їх.
Ці троє були головною бойовою силою групи.
Тоді як Ніна, Крістіна і Сузукі билися більш скромно, тримаючись трохи позаду.
Ніна розбиралася з привидами, яких пропустила Клер, поки Крістніа билася і стежила за Сузукі.
А той… просто стояв. Він навіть не витягнув меч.
Сузукі притулився до стіни коридору і спостерігав за битвою. Його присутність здавалася зайвою.
Завдяки цій п’ятірці привиди були швидко знищені.
Після закінчення битви Крістіна заговорила першою.
– Якщо не збираєшся битися, то чому ти взагалі тут? – запитала вона в нього.
– У мене досить мало магії, тому я уникаю битв, коли у них нема потреби. Ви чудово впоралися і самі. А що… потрібна моя допомога?
– Не потрібна. Просто залишайся позаду і тремти.
– Так і зроблю.
Вони обмінялися байдужими репліками. Відстань між ними була набагато більшою, ніж між родичами чи однокласниками.
– Ти як? – Клер підійшла перевірити дівчину, яку вони щойно врятували. – Десь поранена?
– Р-рука… – обличчя дівчини здригнулося.
– Здається, вона зламана. Тобі потрібно відпочити… – Клер крадькома кинула погляд на таймер. Він показував менше ніж сто. – Тут небезпечно. Ходімо до класу.
Алексія потягнулася, щоб відчинити двері.
– Ч-чекайте! – відчайдушно крикнула дівчина. – Допоможіть мені. Якщо я повернуся туди…
Раптом двері позаду неї відчинилися.
– Боже мій, принцесо Алексіє. Будь ласка, заходьте.
– Ти… віцепрезидентка.
Там стояла Еліза. Неймовірно чарівна дівчина, яка була віцепрезиденткою студентської ради.
Коментарі
Дописати коментар