Роман ЗЦВ. Розділи 882-883
Розділ 882. Повернення короля | Розділ 883. Чиновники нової ери
Розділ 882. Повернення короля
Король іде!
Відколи армія Роланда Вімблдона увійшла до Червоної Води, ця новина поширювала вулицями і провулками старої столиці, досягнувши апогею, коли володар міста Срібного Сяйва погодився з новою політикою. Хоча невелика група неодноразово наполягала на тому, що четвертий принц ще не зійшов на трон, більшість людей уже не вважали його королем-повстанцем і завойовником, як рік тому, і думали, що саме він стане королем Сірого Замку. Цілком можливо, що метою цією подорожі була саме коронація.
Однак новий король не надто поспішав; він залишався в кожному місті на кілька тижнів, тому, коли очікування справдилися, була вже середина літа.
Стрімке підвищення температури анітрохи не зіпсувало людям настрій. Таверни були переповнені обговореннями церемонії коронації, вздовж вулиць розвішували мотузки з різнокольоровими прапорцями, а всі будинки вище двох поверхів поблизу палацу здали в оренду. Стара столиця, яка демонструвала ознаки занепаду, здавалося, відновила свою колишню життєву силу. Можливо, лише в такі моменти вона могла нагадати своїм мешканцям про велич, гідну королівського міста.
Через майже рік Роланд знову ступив на цю землю.
Щойно група пройшла через міську браму, усюди розлетілися пелюстки квітів, зібрані дівчатами, а радісні вигуки натовпу заповнили стару столицю – вони не вихваляли мудрість чи доброзичливість нового короля, для місцевих це був просто звичай.
Серед них були Ніні і Стручок.
Ці двоє жили у вежі неподалік головної вулиці, з неї відкривався чудовий вид на все місто. Їхні батьки були надто зайняті обслуговуванням потенційних орендарів, щоб стежити за цими бешкетниками, тож Ніні і Стручок без жодних проблем піднялися на вершину вежі та, влаштувавшись на даху з червоної черепиці, спостерігали за грандіозним видовищем – входженням армії в місто.
– Ось вони... Це Його Величність стоїть у кареті? Він виглядає набагато молодшим за другого принца. – Ніні здивовано вигукнула: – Ого, дивися! Він нам махає! Пан Тіфіко ніколи б так не зробив!
– Він махає всім у цьому напрямку, – знизав плечима Стручок. – Ми дуже високого, він ніяк не може нас бачити.
– Ми також входимо до цих всіх, чи не так? – Ніні з упевненістю сказала: – Уже лише з зовнішності видно, що він добріший за другого принца.
– І цей добрий король повісив велику кількість вельмож, включно з Його Високістю Тіфіко – своїм рідним старшим братом. Тимчасова шибениця досі стоїть там на площі. Якщо врахувати щурів, то він, мабуть, правитель, який убив найбільше людей у столиці.
– Хей, чому ти постійно зі мною не погоджуєшся? – Ніні сердито глянула на нього.
– Він мені не подобається, – насупився Стручок. – Він анітрохи не ставиться до цього міста, як до рідного. Постійно говорить людям, що у західному регіоні є багато роботи і заохочує всіх їхати туди. А що ж нам робити? Таверна батька втратила більше ніж половину відвідувачів, хіба ж це не його вина?
– То хто тобі подобається? Другий принц?
– Він мені також не подобався. Заради того, щоб спіймати відьом, перевернув догори ногами все місто... Старий король був найкращим, він принаймні не...
– Боже, поглянь! Та дівчина поряд з королем! – Перш ніж Стручок встиг договорити, Ніні вже забула про суперечку і вигукнула, вказуючи на відкритий екіпаж короля: – Вона обернулася... О Боже, така красива!
Стручок міг лише безпорадно зітхнути.
Однак це відкриття, здавалося, також привернуло увагу натовпу – можливість їхати в одному екіпажі з королем в цей момент мала майже очевидне значення. Гамір по обидва боки вулиці все наростав і наростав, було зрозумілим, що всіх дуже зацікавила ця прекрасна незнайомка.
Раптом Ніні і Стручок почули дивний, чіткий свист.
Перш ніж вони встигли зреагувати, повз них промчала, немов стріла, випущена з лука, сіра постать і метнулася прямо у вежу. Внизу пролунала низка звуків: панічні крики, хтось ніби упав на підлогу і щось розбилося.
– Що це щойно було...? – здивовано запитала Ніні.
– Не знаю, але, здається, воно прямувало до нашого будинку! – Стручок стурбовано підскочив на ноги: – Швидко, ходімо перевіримо.
– Так!
Вони одне за одним спустилися цегляною стіною, так само як вилізли нагору, і заскочили всередину через вікно. На свій подив, вони виявили, що кілька воїнів в обладунках оточили гостей. На підлозі, крім розбитого вина й уламків посуду, також лежало кілка пір’їн.
Перше, про що подумала Ніні, це те, що хтось підслухав слова Стручка про короля, а друге, що йому потрібно затулити рота і сховатися. А щоб його не знайшли, він мав сидіти тихо, як мишка, і не видавати жодного звуку.
Однак нічого з цього вона не зробила.
Щойно вони проникли через вікно, воїни помітили двох «непрошених гостей», але ніхто не підійшов, щоб схопити їх. Натомість їм лише посміхнулися. Через кілька хвилин група швидко вийшла, залишивши у приміщені лише приголомшених батьків і гостей. Один із воїнів, який здавався лідером, навіть дістав десять срібних вовків і передав здивованому батьку.
Лише після того, як група пішла, Ніні невпевнено зробила кілька кроків вперед:
– Що... сталося?
– Це було неймовірно! – схвильовано вигукнув батько, шалено жестикулюючи. – Щойно процесія завернула за ріг вулиці, як гість раптом витягнув заряджений арбалет і націлився на короля!
Ніні ахнула:
– А потім?
– Ми злякалися. Якби він вистрілив, усіх присутніх чекав би смертельний вирок. На щастя, саме в той момент птах... ні, людина влетіла і зупинила його!
– Людина?
– Це було не зовсім так. Вона прилетіла як птах, але, коли вдарила того чоловіка по голові, вже перетворилася на людину – це була маленька дівчина приблизно твого віку, – додав один з гостей. – Ми зрозуміли, що відбувається лише тоді, коли побачили, як арбалет упав на підлогу. Ми кинулися до нього і притиснули вбивцю до землі, а потім група воїнів виламала двері й увірвалися всередину.
– Ви впевнені, що вам усім не примарилося? – з сумнівом запитав Стручок. – Де той птах... ні, та людина, яка може перетворюватися на птаха? Ніхто з вас потайки не пив сонну воду, правда?
– Поки ми приборкували вбивцю, вона вже зникла, – сказав батько і, піднявши руку, ляснув сина по потилиці, той хитнувся. – І якщо смієш безпідставно сумніватися в моїх словах, то на тебе чекає покарання!
Усі присутні вибухнули сміхом.
Але увага Ніні зосередилася на кількох пір’їнах – їхній колір був таким самим, як у звичайних орлиних, але вони були набагато більшими і м’якшими. Вона обережно зібрала пір’їни, вставила у волосся і подивилася на себе в дзеркало, вивчаючи від маківки до самих ніг.
Здавалося, Ніні також могла літати... Вона задоволено подумала, що використовуватиме їх як прикраси для волосся.
Ця, здавалося б, загрозлива спроба вбивства не здійняла великого галасу, і люди швидко знову зосередили увагу на королі та його оточенні. Вони не знали, що вже сталося щонайменше десяток подібних інцидентів.
На щастя, завдяки пильності Сільви, всі спроби вбивць-одинаків, які покладалися на удачу, провалилися. Оскільки патрульні групи безпосередньо затримували цілі, то більшості замахів вдалося запобігти, не привернувши уваги натовпу.
– Чудова робота, – кивнувши кареті позаду, сказав Роланд, продовжуючи махати рукою. – Не очікував, що у старій столиці буде так багато прихильників попередньої влади. Здається, ситуація не така стабільна, як я думав.
– Це мій обов’язок, Ваша Величносте, – відповіла Сільва.
– Оскільки ти знав, що тут нестабільно, тобі не слід було обирати цей спосіб в’їзду до міста, – пролунав холодний голос Агати. Роланд не був упевнений, пов’язано це з віком чи ні, але щоразу, коли мова заходила про безпеку, її характер дедалі більше нагадував Сувій. – Смертні надто тендітні. Іноді навіть маленька, незначна рана може забрати ваше життя.
– Я зупиню будь-яку атаку, – спокійно сказала збоку Анна. – Крім того, Нана Пайн теж з нами.
– Ти надто йому потураєш.
– Кхм, кхм... – швидко втрутився Роланд. – Це прийнятний ризик заради покращення моєї репутації в очах людей. Як новий король, я маю ближче познайомитися з підданими.
У кареті їхали Сільва, Агата, Ізабелла, Філліс і Зої. А еліта першої армії розмістилася по зовнішньому периметру. Теоретично, з такою потужною командою було майже неможливо, щоб щось пішло не так.
– Це абсолютно різні речі. Ти міг би обрати більш безпечний підхід, наприклад, виголосити для підданих промову з високої сцени біля палацу.
Це правда, однак він не міг сказати, що зробив це тому, що хотів насолодитися чимось схожим на інспекційну поїздку. Якби він міг, то встановив би у передній частині екіпажу два мікрофони, в які говорив: «Вітаю, товариші...»
– Ваша Величносте, ми майже біля палацу, – повідомив охоронець, що зупинило Агату від подальшої лекції.
Роланд зітхнув з полегшенням. Крізь недавно відновлену браму внутрішнього міста він бачив майже сотню людей, які шанобливо очікували на його прибуття. Серед них були «старі чиновники» західного регіону, наприклад, учні Таси і Барова, а також багато «нових чиновників», вихідці з дрібних дворян, які здалися, проте переважну кількість складали місцеві вчені і простолюдини.
Після завершення реформ, які не довели до кінця минулого разу, весь центральний регіон перейде під його контроль. Як тільки армія східного фронту займе округ Морський Бриз, королівство Сірий Замок буде вважатися єдиним.
Коли карета зупинилася, Роланд у піднесеному настрої змахнув плащем і, спустившись крок за кроком на землю, помахав рукою людям позаду.
– Ходімо. Слідуйте за мною до палацу!
Розділ 883. Чиновники нової ери
– Найщиріші вітання Вашій Величності!
Слідуючи вказівкам головної церемоніймейстерки Бланш Орландо, всі чиновники стали на коліно, утворивши низьку людську стіну по обидва боки палацу.
– Найщиріші вітання Вашій Величності!
Далі були помічники і слуги, які перебували в межах двору і відповідали за щоденні рутинні справи у палаці. Куди б не падав погляд Роланда, всі схиляли голови, демонструючи повагу і трепет.
– Найщиріші вітання Вашій Величності!
І нарешті настала черга першої армії, що слідувала за ним. Голоси солдатів лунали особливо гучно, покотившись, ніби бурхлива морська хвиля.
Роланд вважав себе нечутливим до таких видовищ, оскільки бачив незліченні натовпи і пишні військові паради. Однак, переживши це на власному досвіді, зрозумів, що відчуття, коли на тебе дивиться стільки людей, змушувало кров закипати, незалежно від того, як часто це відбувалося.
У супроводі оплесків і радісних вітань натовпу Роланд піднявся сходами й увійшов до серця старої столиці – Палацу двох веж.
Після того, як він сів на трон, чиновники по черзі зайшли до зали, вишикувавшись у три ряди перед троном. Окинувши поглядом майже сотню постатей, Роланд не міг не відчути хвилю емоцій. Місто Світанок справді виправдовувало свою репутацію колишнього центру королівства Сірий Замок – всього лише за один рік воно набрало стільки чиновників, які відповідали мінімальній вимозі: бути грамотними. Особливо похвальним було те, що значна частина з них походила з простого народу. Такий рівень освіти, якщо не брати до уваги Беззимне міста, був одним із найкращих у цю епоху.
– Ваша Величносте, це ваш скіпетр. – Бланш передала блискучий золотий посох, поверхня якого була вкрита вишуканими різьбленими візерунками. Він був увінчаний бездоганним сапфіром. – Його виготовив майстер-ювелір, кожен монарх має свій унікальний скіпетр.
Роланд не виявляв особливого інтересу до таких явних символів влади, вважаючи їх надто грубими і показними, ніби скоробагатько вихвалявся своїм статком. Однак він швидко зрозумів, що цей предмет не для краси. У такій великій залі привернути увагу кожного було нелегко.
Однак скіпетр чудово справлявся з цим завданням.
Він підняв посох і стукнув по підлозі – у залі швидко запала тиша.
– Ви всі знаєте, хто я, тому потреби в представленні немає. – Оглядаючи залу, Роланд неквапливо говорив: – Моя мета тут проста: по-перше, усунути загрози, по-друге, відновити порядок. Перше стосується не лише тих, хто чинить опір силою, але й усіх, хто перешкоджає впровадженню нової політики, незалежно від того, дворяни вони, купці, вільні люди чи навіть щури. Якщо ці люди будуть шкодити новій політиці, то їхня доля нічим не відрізнятиметься від долі бунтівників.
– Друге ж передбачає формалізацію управління, іншими словами, запровадження адміністративної системи, яка діє у Беззимному місті, – вів далі Роланд. – Ви вже б мали чути, що, ставши чиновником ратуші, отримуватиме щедру зарплату і матимете привілеї, а просування по службі не залежатиме від кровної лінії чи положення сім’ї. Іншими словами, будь-яка здібна людина – навіть простолюдин – може стати міністром відділу або прем’єр-міністром!
Натовпом покотився шепіт. Про такі високі посади раніше не наважувалися мріяти навіть дворяни, що вже говорити про простолюдинів. Те, що Баров, звичайний помічник міністра фінансів, піднявся до статусу надзвичайно впливової особи при королі, не було таємницею у старій столиці. Сама можливість стати міністром, розпалила палке бажання в очах кожного.
– Але не кожен може потрапити до ратуші. Вам усім спочатку потрібно скласти іспит, – спокійно сказав Роланд.
Шум став ще гучнішим.
– Ваша Величносте… що охоплюватиме іспит? – наважився запитати якийсь сміливець.
– Питання на перевірку надійності – це також те, що має перевірити ратуша Беззимного міста. – Він з усмішкою пояснив: – Вам не потрібно відповідати правильно на всі запитання, щоб скласти іспит, але ви мусите відповідати принаймні мінімальним вимогам. Що ж до конкретного змісту, то це буде розкрито лише перед іспитом.
Насправді цей набір питань розвинувся з десяти питань перевірки на вірність, які склала Сувій, до них додалися запитання про ставлення до роботи й очікування. Головна мета іспиту – забезпечення чистоти рядів адміністративної команди. Його не називали перевіркою на вірність, щоб не відлякувати тих, хто забагато думав – у цю епоху невірність була тяжким злочином, який можна було як роздмухати аж до небес, так і звести до якихось дрібниць. Чи вважалося невірністю, коли хтось подумки кляв королівську родину? Чи вважалися невірністю п’яні плітки про короля? Але хто з простолюдинів не бурчав слово чи два? Іноді це навіть не було потайки. Не кажучи вже про знать. Згідно з законом усе це вважалося проявом невірності – якби пішла мова про розслідування подібних справ, більшість людей, мабуть, уже б втекли світ за очі.
Звичайно, зі зростанням масштабів Соловейко не зможе ретельно перевіряти всіх, але принаймні на початкових етапах Роланд сподівався максимально забезпечити надійність політичної системи – адже якщо ці люди зможуть адаптуватися до нової адміністративної системи, у дев’яти з десяти випадків вони стануть основою майбутнього.
– Однак вибір приєднатися до ратуші означає відмову від усіх інших справ, – продовжив Роланд. – Якщо коротко, чиновникам ратуші заборонено мати особисті ділові стосунки з купцями – інакше на них чекає суворе покарання. Сподіваюся, всі ретельно це обміркують.
Ці слова були як відро холодної води, у залі раптово запала тиша.
На відміну від віддалених міст, де люди почали займатися торгівлею і ремеслами набагато пізніше, майже кожен у старій столиці мав власне джерело доходу. Відмовитися від усього, над чим вони працювали в минулому, і повністю присвятити себе новій роботі, – це, безсумнівно, складний вибір.
Однак просування концепції «професіоналізму» було неминучим кроком. Навіть якщо деякі чиновники довірять те, чим вони займалися, далеким родичам або наймуть для управління інших людей, на поверхні всі мали дотримуватися цієї концепції. Роланд знав, що у чотирьох королівства не було справжніх «чиновників». Всі так звані міністри були дворянами, яким довіряв король. Служити монарху було честю, а не обов’язком. Коли ж ця честь зникала або виникала якась криза, то на першому місці для них все ще стояли власні інтереси.
Тоді як професіоналізація жорстко прив’язувала чиновників до посад – адже «людина існує, поки стоїть її вежа», іншими словами, їм не буде куди відступати. Тож це можна розглядати як поєднання інтересів: лише коли королівство процвітатиме, вони отримуватимуть більшу вигоду.
Крім того, відокремлення бізнесу від політики дозволить певною мірою уникнути незручних ситуації, де одні і ті самі люди одночасно є й учасниками, й арбітрами.
– І останнє, незалежно від рангу, ім’я кожного офіційного чиновника ратуші буде внесеного до мого реєстру. – Побачивши похмуру атмосферу, він кинув підготовлений стимул: – Ваші посади і переваги, які вони пропонуватимуть, не обмежуватимуться лише одним містом, а ваші повноваження визнаватимуться на всіх територіях під моїм правлінням.
Ось у чому була найбільша привабливість професійної бюрократично системи – офіційна посада.
Значення того, коли хтось ставав частиною системи, очевидне – це не просто визнання, це ще і найнадійніша гарантія. Хоча присутні в цьому залі могли не одразу зрозуміти всі переваги, але з часом вони усвідомлять «солодкий смак» роботи на державу.
Оскільки стара столиця вже пройшла кілька раундів відбору, дворянський клас був майже повністю знищений, тож реорганізація тут мала проходити легше, ніж у попередніх містах. Хоча багато хто все ще мав сумніви, ніхто відкрито не виступав проти цього. Після завершення загальних зборів люди, яких охопив настрій «спробувати і побачити», утворили довгу чергу в зоні реєстрації.
Роланд повернувся до свого кабінету і вже готувався покликати старих друзів, як Тасу, Йорко й інших, для приватної розмови, коли в кімнату забіг охоронець.
– Ваша Величносте, у повідомленні від загону, розміщеного у північному регіону, сказано, що вони помітили армію Світанку на захід від Гермеса.
......
Коментарі
Дописати коментар