Роман ЗЦВ. Розділи 888-889
Розділ 888. Кара небесна | Розділ 889. Ключова особа
Розділ 888. Кара небесна
З чітким клацанням засув від’єднався – і бомба, вагою як п’ять Соловейок, під дією сили тяжіння ковзнула з тримача, за інерцію рухаючись до натовпу.
Відокремившись від Східного Вітру, бомба одразу ж відновила свою вагу, але висока швидкість залишилася незмінною, що надало їй величезної кінетичної енергії. Її тертя об повітря видавало своєрідний звук, схожий на свист чи завивання вітру між скель. Ті, хто були на землі, мимоволі підняли голови, спостерігаючи за цією неймовірною сценою.
У цей момент більшість дворян Світанку дійсно зітхнули з полегшенням.
Порівняно з жахливим, величезним тілом Мейсі, дві бомби здавалися дрібницями. Хоча, скинуті з такої висоти, вони б розтрощили будь-що при ударі, але максимум загине три-чотири нещасні людини.
Незліченна кількість охочих відгукнулися на заклик приєднатися до цієї кампанії, щоб урвати шматок багатства церкви, яка наближалася до краху. Починаючи з герцогів та їхніх охоронців і закінчуючи новоспеченими лицарями – всі охоче осідлали коней, зібрали свити і вирушили на захід, слідуючи за володарем Світанку. Тож армія стала безпрецедентно великою.
Вони мали понад десять тисяч бійців, то хіба ж це мало значення, якщо загине троє чи четверо або навіть тридцять чи сорок людей?
Але моторошний крилатий звір наводив значно більше страху. Якби ця істота кинулася у натовп і почала шматувати та топтати, кількість жертв легко б перевалила за сотні людей. Що вже говорити про паніку, що б виникла серед неграмотних рабів, коли б ті кинулися тікати. Поки величезне створіння не торкалося землі, вони не надто хвилювалися.
Звісно, також могло бути, що інша сторона поводилася обережно і не наважувалася відкрито протистояти армії Світанку. Адже ця істота, швидше за все, була пов’язана з відьмами. Армія ж підготувала не лише божі камені відплати, бійці мали з собою численні засоби боротьбі з відьмами – оскільки вони планували пограбувати церкву, то подібні речі, природно, були незамінними.
Багато лицарів уже опустили довгі луки і сховали стріли з божими каменями відплати. Вони посміювалися і робили ставки на те, в чий загін прилетять два чорні камені.
Ніхто не тікав і не падав на землю. Прямо на їхніх очах дві авіабомби, немов стріли, випущені з лука, під майже прямими траєкторіями врізалися в армію, що повільно рухалася.
У центрі «потоку» в мить розквітли два багряних полум’я!
Люди і тварини, які опинилися в радіусі вибуху, негайно перетворилися на попіл, розігріті потоки повітря, розширювалися назовні, утворюючи ударні хвилі, що нагадували брижі. Маючи величезну швидкість, гаряче повітря в цей момент нагадувало сталеву стіну: тих, хто потрапляв під удар, розривало на шматки, а відірвані кінцівки і нутрощі розліталися на всі сторони.
Ударна хвиля швидко розвіялася, повністю втративши здатність розривати тіла після ста кроків, однак авіабомба мала набагато потужнішу руйнівну силу.
На відміну від битви за столицю, територія між королівством Світанку і Старим Святим Місто була просторою рівниною, яка не давала прикриття ні від ударної хвилі, ні від осколків. Щільно скупчений натовп, який нічого не підозрював, став ідеальною мішенню для осколків – сотні залізних кульок всередині бомб розліталися навколо, щойно розбилася зовнішня оболонка, і прошивали юрбу зі швидкістю, яка в кілька разів перевищувала швидкість звуку. Одна така кулька могла пробити більше ніж десяток людей, перш ніж зупинитися, що вже говорити про уламки сталевого корпусу, який мав набагато потужніший імпульс.
Потужність авіабомб вивільнилася без жодних обмежень.
З висоти чорний дим, що тягнувся до неба, нагадував високу стіну, яка різко зупинила бурхливий «потік».
Однак перш ніж дворяни Світанку встигли оговтатися від громової атаки, Блискавка вже досягнула найвищої точки і почала друге піке.
– Східний Вітре, розпочинаємо ще одну атаку!
Мейсі, слідуючи за нею, склала крила і різко пірнула по траєкторії Блискавки, видаючи гучний рев…
– Ґроаааааааа!
Вісім бомб, завантажені у два «кошики» по обидва боки рами, розмістилися вздовж рейок, що дозволяло провести чотири послідовні бомбардування або одну концентровану атаку в певну ціль. Щоб добитися глибшого ефекту, Блискавка планувала провести чотири пікірування з метою скидання всіх бомб на «потік», який ще продовжував рухатися.
Проте до того моменту, коли приземлилася третя партія авіабомб, армія Світанку повністю розвалилася.
Для тих, хто вижили, це був не вибух, а кара небесна. Там, де лунав грім, земля перетворювалася на випалену пустку, всіяну трупами. Пекельному полум’ю не було різниці між рабами без броні і лицарями у важких обладунках. Ніхто не знав, як довго триватиме ця атака – оглушливі крики і болісні стогони важкопоранених мучили всіх присутніх.
Найнестерпнішим для них було те, що зіткнувшись з таким незбагненим натиском, вони могли лише молитися, щоб наступні чорні камені не впали поруч з ними. Величезний звір, що кружляв і пірнав у повітрі, залишався поза межами досяжності стріл. Армія Світанку могла лише пасивно приймати удари.
Така битва була повністю поза їхнім розумінням.
Дворяни прийшли грабувати чуже багатство – але якщо вони не могли врятувати власні життя, то яка користь від грошей? Навіть якби вдалося знайти величезні скрині з золотими драконами, у них не було б змоги відвезти їх додому, якби всі слуги загинули.
Коли вони зважили всі варіанти, висновок був очевидним.
Щойно лицарі, які суворо забороняли рабам тікати з поля бою, розвернули коней, ряди швидко втратили порядок. «Потік» знову почав рухатися, але цього разу в зовсім іншому напряму. Спочатку пішла одна група, потім друга, а за ними потягнули ще і ще. Дворяни, що вже увійшли до міста, розпорошилися і втратили свій центр, а ті, хто рухався позаду впорядкованими шеренгами, почали хаотично тікати.
Однак кошмар для армії Світанку тільки починався.
Перша армія, яка вже сховалася у полях біля дороги, спокійно натискала курки, коли ворог почав тікати.
Це був класичний приклад флангової атаки.
Дворяни, які прагнули якнайшвидше втекти з небезпечного місця, навіть не думали про розвідку флангів чи оборону. П’ять взводів північного гарнізону вишикувалися вздовж дороги і відкрили вогонь по юрбі, що тікала. Незалежно від того, використовували вони важкі кулемети чи револьверні гвинтівки, точність не мала значення. На відстані трьохсот метрів єдиним завданням було якомога швидше випустити всі кулі.
Пшеничні стебла по пояс слугували чудовим укриттям для засідки. Ще до світанку Орлине Обличчя проникнув зі своїми людьми до цього району. Завдяки чудовій здібності Сільви, вони були повністю прихованими від розвідників, що робило ворога практично сліпим, тоді як кожен їхній рух чітко бачила перша армія.
Можна сказати, що вже з точки розвідувальних можливостей, дві сторони були на зовсім різних рівнях.
Лише коли пролунав перший постріл, дворяни Світанку зрозуміли, що ворожа армія влаштувала засідку в полях! Якби це сталося раніше, під час маршу до міста, вони б могли, покладаючись на чисельну перевагу, дати відсіч, але тепер на першому місці стояло виживання. Чи уразять їх кулі, чи їм вдасться повернутися до Світанку – все залежало від удачі. Всі, як один кляли себе за те, що мали лише дві ноги, і панічно кидалися геть, не зважаючи на напрямок. А дворяни безрозсудно гнали коней крізь натовп, повністю нехтуючи життями своїх підданих.
Широкий шлях в одну мить перетворився на дорогу смерті.
Розділ 889. Ключова особа
Дан, змушений супроводжувати першу армію, зрозумів, що недооцінив їхню силу.
Від початку бою і до закінчення обидві сторони так і не зіткнулися прямо. Дядько Шовковиця та інші просто продовжували стріляти по армії Світанку. Не було дощу стріл, не було поту і крові рукопашної сутички. Він не бачив чогось подібного вздовж одного лі передової лінії бою, проте ворожі бійці падали майже синхронно з діями першої армії.
Від цього війна була схожою на театральну виставу – більше фарсу, ніж дій.
Однак крики і стогони болю, що доносилися з дороги, говорили йому, що це не так. Що простіше діяла перша армія, то більше вона доводила свою грізну силу.
Дан нарешті зрозумів, що мав на увазі Цвях під «як воює перша армія».
Кілька сотень солдатів рухалися як єдине ціле. Коли вони залишалися на місці, то були тихими, як привиди, коли ж атакували, то виконували кожну деталь плану з безпрецедентною дисципліною. Дан вважав, що північний гарнізон анітрохи не поступався своїй смертоносній зброї – вони сховалися у полях під покровом темряви, підготувавши засідку ще до світанку. Було розгорнуто всі п’ять взводів без жодного додаткового нагляду. Командир Орлине Обличчя не залишився у таборі, а також перебував у зоні засідки, досить близько до Старого Святого Міста. Всі були надзвичайно зосередженими, ролі – визначеними, а кожен наказ виконувався з блискавичною швидкістю… Без цих деталей, навіть з їхньою грізною зброєю, не вдалося б досягти таких успішних результатів.
Побачивши всю битву, Дан не міг не відчути радості через те, що вчасно покинув Гермес.
Якби він залишився у Святому Місті, а ці хлопці взяли б те штурмом, то, цілком можливо, до такого звичайного торговця, як він, ставилися б, як до союзника церкви.
«Що ж, – подумки зітхнув Дан, – там надто небезпечно». Якщо цього разу він зможе повернутися цілим і неушкодженим, йому краще займатися справами лише у місті Вічної Ночі.
Хоча грошей Дан мав небагато, але їх мало вистачити для утримання сім’ї.
А Фуер з «Раю на землі» уже, мабуть, засумувала за ним?
«Я дуже сподіваюся, що скоро зможу повернутися додому», – подумав Дан.
*******************
Коли настав вечір, Орлине Обличчя увійшов до тимчасового намету для зустрічей. Віддав честь Едіт, а потім простягнув їй звіт.
– Поле бою пройшло попереднє очищення. Ось звіти кожного загону, я коротко їх підсумував.
– Дякую за старання, – Перлина Півночі взяла звіти і перегорнула від початку до кінця.
Повна відсутність втрат у першої армії була очікуваною, втрати ж армії Світанку складали понад тисячу загиблими, а близько шістсот людей отримали поранення. Втрати ворога можна було оцінити приблизно у 20%. Більшість загинула від авіабомб і тисняви, а не куль. Обстріл же дороги лише посилив хаос.
Це узгоджувалося з прогнозом генерального штабу. Північний гарнізон був занадто малим, один лише «Магічний Ковчег» не міг перевезти достатньо боєприпасів, а через брак можливостей для переслідування і збільшення здобутого успіху те, що більшій частині ворожих бійців вдасться втекти, було передбачуваним. Якщо завдання з витіснення армії Світанку виконано, цю операцію можна вважати успішною.
Зрештою понад 1800 чоловік склали зброю і здалися, серед них було 25 дворян. Найвищим за рангом був граф, який називав себе володарем Сотень Квітів. Однак Едіт більше цікавилася бароном на ім’я Ремін Пайтон. У звіті зазначалося, що серед обіцянок заплатити викуп і прохань про належне ставлення барон неодноразово наголошував на тому, що давно знає високопоставленого чиновника Сірого Замку і є другом короля.
– Він справді це сказав? – вона помахала звітами перед Орлиним Обличчям.
– Припускаю, що це просто нісенітниці або він думає, що королем Сірого Замку досі є Тіфіко Вімблдон, – насупився заступник командира батальйону. – Що ви плануєте робити з дворянами, що здалися?
– Викуп неможливий, тож поки що посадимо їх у в’язницю, – Едіт на мить замислилася. – Вони можуть знадобитися нам пізніше. Що ж до простих людей, то їх можна звільнити просто зараз. Ми не маємо стільки продовольства, щоб дати їм.
– Слухаюсь.
– Невже не знайдено жодних слідів володаря Світанку, Ампейна Моа?
– Серед тіл не знайшли нікого, хто відповідав би його опису, – похитав головою Орлине Обличчя. – Коли ми допитували полонених, хтось із них заявив, що бачив Ампейна і групу лицарів. Здавалося, вони переодягнулися і не мали при собі жодних прапорів чи сімейних гербів. Іншим, хто намагалися відступити разом з ними, лицарі завадили це зробити. Однак через відстань і хаос цей чоловік не може підтвердити, що то справді був Ампейн.
– Де полонений його бачив?
– У Старому Святому Місті.
– Тоді це, швидше за все, був Ампейн, – знизала плечима Едіт. – Щоб зібрати таку велику армію, необхідна особиста присутність короля. Якщо монарх іде разом з армією, де, на твою думку, він має бути?
– Е… на чолі? – невпевнено запитав Орлине Обличчя.
– Якщо точніше, то після авангарду. – Перлина Півночі пояснила: – Старе Святе Місто не має стін; скільки здобичі вони отримають, повністю залежить від швидкості. Тому король, природно, мав іти у перших рядах. Авангард же складався з його лицарів, щоб заздалегідь усунути загрози, а також, щоб він першим увійшов до міста.
– Тож вони вже були в місті, коли почалося бомбардування?
– Правильно. Саме тому Ампейн зміг уникнути повітряної атаки Мейсі і Колібрі та мав достатньо часу, щоб оцінити ситуацію й обрати правильний шлях для втечі. Та все ж менш ніж за годину відмовитися від королівської гідності, переодягнутися і втекти – це досить похвальна реакція, – Едіт ледь помітно підняла кутики губ і швидко облизала губи.
– Прокляття! Найбільша риба втекла! – Орлине Обличчя пробурчав: – Якби ж я тільки заздалегідь підготував групу переслідування…
– Це марно, – перебила вона. – Якщо нема можливості передбачити його шлях втечі, на такій просторій рівнині у нас не було жодних шансів перехопити Ампейна. Засідка на головній дорозі спрацювала лише тому, що ми використали звичку ворога до відступу і стадний менталітет. Якби вони кинулися тікати полями з іншого боку, гвинтівки не були б такими ефективними.
– … – Заступник командира батальйону не став заперечувати, але все виглядав дуже роздратованим.
– Тобі не потрібно звинувачувати себе. Такий розвиток подій може бути досить непоганий для нас, – посміхнулася Едіт.
– Чому? – Орлине Обличчя здивовано підвів погляд.
– Це складно пояснити. Просто зрозумій, що страх заразний. Щойно люди королівства Світанку усвідомлять, як жахливо бути ворогом Сірого Замку, чи будуть вони і далі ігнорувати попередження Його Величності? – Перлина Півночі зробила паузу. – Гадаю, що на троні Ампейну Моа буде не так просто всидіти.
Знаючи, що вона не буде заглиблюватися у деталі, Орлине Обличчя не став наполягати на продовжені цієї теми:
– То що нам робити далі? Почати окупацію Старого Святого Міста?
– Всього з п’ятьма сотнями людей? Увійшовши до міста, вони навіть хвилі не здіймуть. – Едіт без вагань відкинула цю ідею. – Нам потрібно трохи почекати. Пані Мейсі вже вирушила за ключовою особою. Якщо все піде добре, ми зможемо захопити це місто, навіть пальцем не ворухнувши.
Коментарі
Дописати коментар