Роман ЗЦВ. Розділи 175-176
Розділ 175. Політ на повітряній кулі | Розділ 176. Відповідь із глибин серця
Розділ 175. Політ на повітряній кулі
Повітряна куля дуже проста, і має лише дві складності при створенні: перша – це пристрій для спалювання, другий – це повітряна подушка.
Суть першої складності в тому, що через відсутність резервуара, що під тиском подає пальне, залишається покладатися виключно на дрова або деревне вугілля, щоб нагріти повітря. Якщо не згадувати про низьку ефективність, через обмеження, яке накладають такі типи пального, повітряна куля не зможе летіти далеко. Це проблема також була і причиною того, чому навіть при досить ранньому відкриттю принципу польоту на повітряній кулі, лише при появі водневих повітряних куль їх уперше використали в реальних боях. Тому Роланд відмовився від пристрою для спалювання і попросив Анну викликати вогонь і нагріти повітря.
Складність з повітряною подушкою полягає у герметичності, але з цим Роланд розібрався, використавши попередній досвід, наклавши шар за шаром кілька тканин. Зовнішній шар повітряної кулі – зносостійке полотно, середній шар це зшиті кишки корів, а внутрішній – з тонкої тканини. Поєднавши їх разом, вдалося запобігти витоку повітря і разом з тим не боятися пташиних дзьобів.
Роланд розтягнув нижню частину повітряної подушки, даючи можливість Анні нагріти повітря за допомогою чорного вогню, яке мало температуру звичайного полум’я. Подушка повільно роздулася, нагадуючи зморшкуватий гарбуз. Враховуючи те, що повітряна куля нестиме двох людей, діаметр повітряної кулі в найширшому місці становить п’ять метрів. Для подушки знадобилися кишки дванадцяти корів, а пошиття тривало майже тиждень. Якби він не був місцевим володарем, то не зміг би створити таку велику іграшку.
– Вона летить за допомогою плавучості, яку створює гаряче повітря? – запитала Анна. – Пригадую, у книзі сказано, що гаряче повітря завжди піднімається вгору.
– Правильно, гаряче повітря піднімається, а холодне опускається, це звичайне природне явище. Якщо використати для пояснення теорію маленький кульок, то це пояснюється тим, що чим гарячіше повітря у кулі, то швидше рухаються кульки. Це підвищує їхню здатність до поширення у навколишньому середовищі, тож після розширення об’єму, їхня щільність зменшується, у порівняні з негарячим повітрям, воно легше, тому повітряна куля піднімається.
Закінчивши пояснювати, Роланд побачив, що крім Анни, на лиці якої з’явився вираз «он воно як», інші три відьми мали порожні обличчя, що змусило його нарікати на важливість мати талант до навчання.
Коли повітряна подушка повністю роздулася і піднялася вгору, тяговий трос повільно натягнувся. Роланд забрався у кошик першим, а потім допоміг піднятися Анні.
– Я все ще трохи переживаю, – стурбовано сказала Соловейко. – Можливо, ліпше якщо я спробую піднятися першою?
– Повір мені, нічого не станеться, – легко всміхнувся Роланд, – а навіть якщо станеться, Блискавка буде поряд.
– Я спіймаю їх, не хвилюйся. – Блискавка легенько стукнула себе по грудях.
– І я теж тут, куу! – Мейсі стукнула себе по груднях, наслідуючи приклад Блискавки.
Погойдуючись, повітряна куля разом з плетеним кошиком відірвалися від землі та плавно здійнялися в небо. Незабаром вони піднялися над верхньою частиною замку – і перед ними з’явилося все місто.
Для Роланда подібна сцена не була чимось незнайомим, зрештою, він також був на хмарочосах, але для Анни це був абсолютно новий досвід, вид, який повністю відрізняється від попередньої перспективи. Вона перехилилася через край кошика, визираючи, міцно тримаючи руку Роланда своєю, та мала схвильований і водночас знервований вигляд.
Це вперше він побачив такий вираз на її обличчі. Мабуть, люди, які ніколи не відривалися від землі, матимуть легкий страх висоти, коли вперше піднімуться в небо.
Через деякий час конопляна мотузка, яку прив’язали до кошика, натягнулася до межі й підйом припинився. Конопляна мотузка має довжину десь 50 метрів – це як будинок майбутніх поколінь у 15-16 поверхів. Роланд попросив Анну зменшити вогонь, і повітряна куля нарешті зависла у повітрі.
Спочатку Блискавка трималася біля кошика, але, побачивши, що все пройшло спокійно, вона відчула полегшення і почала грати у квача з Мейсі навколо повітряної кулі.
Якщо подивитися вниз із цієї висоти, можна чітко побачити дах замку, розбудову міста, річку Червона Вода, яка тече із заходу на схід, а також зелені сільськогосподарські угіддя біля річки.
– Ну як?
Роланд усміхнувся в той момент, коли Анна підвела голову.
– Дякую за подарунок, – схвильовано сказала вона. – Я теж можу летіти так високо.
– Це може бути ще вище, – Роланд сів біля плетеної стінки кошика. – Якби конопляна мотузка була довшою, то жодних проблем піднятися у десять разів вище за цю відстань, але повітряний потік стає дедалі хаотичнішим, чим вище ти піднімаєшся вгору. Там важче гарантувати безпеку. Та й це всього лише перший літальний апарат. Після виготовлення поршневого двигуна звичайні люди зможуть літати швидше і вище за птахів, а потім… – він поглянув на блакитне небо, – люди зможуть вилетіти за межі цього світу та відправитися у безмежний космос.
– … – Анна затамувала подих, її очі заблищали, сповнившись очікуванням того, що колись станеться.
– Не можу обіцяти, що ми зможемо полетіти з цього світу, – Роланду сподобався цей вираз на її обличчі, – але зробити поршневий двигун, щоб дозволити звичайним людям літати, як птахи, це можливо за нашого життя. – По суті, зі здібністю Анни не має проблем у виготовленні, але проблемне місце – матеріали. Низькоякісний чавун підходить для виготовлення парових двигунів, з кованого залізла можна робити гармати, а сталь, виплавлена чорним вогнем, підходить для револьверних гвинтівок. Для цих засобів доступні ресурси підходять, але двигуну внутрішнього згорання потрібен високоякісний чавун, лита сталь або алюміній. – Все, що має зараз Прикордонне Місто, це завдяки тобі, пані Анно.
Почувши ці слова, Анна на якусь мить завмерла, пізніше вона сіла і тихо сказала:
– Моя мати загинула у вогні, а я не тільки не померла у густому диму та полум’ї, я стала відьмою. Довгий час я думала, що це моє пробудження спричинило пожежу, і я ненавиділа себе за те, що є відьмою. Коли мене зачинили до темниці, я думала, що це приведе до звільнення, але ти врятував мене і навчив, як можна використовувати здібність… Я ніколи не думала, що, крім опіків та болю, вогонь може бути таким корисним. – Анна зробила паузу. – Я мала б радіти уже тому, що зустрілася з тобою, але тепер з’ясувалося, що мої думки змінилися. Іноді я почуваюся пригніченою та сумною, сподіваючись отримати більше.
Вона обперлася на плечі Роланда:
– Навіть якщо це так, ти б все одно захотів найняти мене?
В її блакитних, схожих на озеро, очах виблискували іскорки, її дихання торкалося його обличчя, викликаючи ледь відчутне лоскотання. Крізь тонкий шар одягу він відчував м’якість дівочого тіла та стукіт серця. І навіть так, вона не припиняла дивитися прямо в очі. Коли Соловейка нема поряд, вона завжди сповнена ентузіазму та проявляла ініціативу.
– Там…
Перш ніж Роланд устиг договорити, Анна торкнулася його губ.
Після поцілунку він перевів подих:
– Я завжди хочу найняти тебе, пані Анно.
– Добре.
Цього разу Роланд взяв на себе ініціативу і поцілував її.
……
– Е, почекай, – Мейсі, що вже якийсь час ганялася за Блискавкою, раптом зупинилася, дивлячись на порожній кошик повітряної кулі, – їх нема!
– Га? – Блискавка повернула голову, поглянувши туди. – Вони просто сіли.
– Хіба так можна побачити краєвиди?
– Роздивитися краєвиди можна у будь-який момент, але таких можливостей небагато.
– Можливостей? – Мейсі змахнула крилами і приземлилася на плече Блискавка. – Я не розумію, куу. Чи не потрібно нам підлетіти і подивитися, куу?
– Так не можна, – Блискавка обняла голуба. – Це священний ритуал, який не можна переривати.
– Куу?
– У будь-якому разі, ти зрозумієш все у майбутньому. А до того часу, буде ліпше, якщо ти цього не бачитимеш, це те, що батько, найвидатніший дослідник, сказав мені. – Блискавка підкинула Мейсі та додала, вперши руки у стегна: – Тепер ти тікай, зараз моя черга гнатися за тобою!
Розділ 176. Відповідь із глибин серця
Пробувши у повітрі півгодини, повітряна куля повільно опустилася на подвір’я замку.
Щойно плетений кошик торкнувся землі, відьми, увагу яких привернула повітряна куля, скупчилися навколо. У порівняні з початком, коли тут була лише Соловейко, зараз зібралися майже всі посестри Союзу Відьом. Сувій, яка поверталася з ратуші, навіть пробігла всю дорогу. Розпитавши про ситуацію, вона продовжувала стурбовано дивитися в небо, боячись, що величезна сфера впаде.
Як тільки Його Високість виліз із кошика, Сувій і Венді негайно підійшли до нього, стривожено говорячи, що він не повинен наражати себе на небезпеку. Після кількох слів на свій захист, принц мудро перевів тему на нову іграшку. Соловейку це здалося смішним, але коли вона збиралася наблизитися до них, то раптом завмерла на місці.
Відьма побачила, що очі Анни сповнені радості, а щоки горіли червоним, коли Роланд допоміг їй вибратися з кошика. Лляний чуб акуратно заведений на бік, а на волоссі була невеличка шпилька, яка виблискувала сріблястим сяйвом.
Соловейко пригадала шматок срібла, який принц обробляв у ручну на заводі, коли кілька днів тому показував ковалям, як працювати з тими великими машинами.
Це та шпилька, яку Його Високість зробив особисто?
Інші відьми почали говорити, що теж хочуть піднятися на повітряній кулі, тому невдовзі повітряна подушка знову роздулася – і цього разу в небо піднялися Анна й Нана.
Соловейко стояла поза натовпом, порожньо дивлячись на повітряну кулю, яка робилася все меншою і меншою.
Її думки заполонила ніжна усмішка Анни.
Анна, обличчя якої зазвичай спокійне і байдуже, рідко показувала такий вираз. Однак Соловейко багато разів бачила подібний вираз на вулицях міст і містечок, коли мандрувала із Союзом Співпраці. Вона знала, що це означає. Ясна річ, Його Високість і Анна не просто дивилися на краєвиди згори. Хоча поряд з ними були Блискавка і Мейсі, тож вони не могли дійти до останнього кроку, але як тільки виник це потяг, його важко придушити. Вона відчула, ніби в її серці з’явилася пустота.
Хоча рішення давно прийняте, та коли вона насправді зіткнулася з цим моментом, Соловейко виявила, що не здатна сприймати це настільки спокійно, як їй думалося.
Відьма відійшла в куток і сіла біля стіни, спостерігаючи за галасом інших, її розум спорожнів.
Повітряна куля знову опустилася, і після того, як Нана вилізла з плетеного кошика, Листочок, яка виборола першість, негайно зайняла звільнене місце.
Коли Соловейко прийшла до тями, Роланда вже на подвір’ї не було. Ймовірно, вислухавши лекцію від Сувою, він повернувся до замку, щоб зайнятися справами. Вона також має піти до кабінету і бути поряд з принцом, як робила це раніше. Однак, коли Соловейко звелася на ноги, то виявила, що не може зробити і кроку. Вона не знала, з яким виразом обличчя зустрітися з Роландом. Навіть якщо він не бачить її в тумані, Соловейко розуміла, що щасливий вид принца змусить її почуватися ще некомфортніше.
Повітряна куля піднімалася й опускалася, і, мабуть, після того, як всі побували на ній, підійшла Венді:
– Чому б тобі теж не піднятися в небо? Це справді чудове відчуття подивитися на місто з висоти.
Людина, з якою зараз зустрітися навіть складніше, ніж з Його Високістю Роландом, це Анна. Соловейко панічно підстрибнула на місці:
– Ні, я маю повернутися до кабінету.
Закінчивши говорити, вона зайшла до туману, зробивши два кроки, відьма збентежилася: чому вона використовує здібність на подвір’ї? Озирнувшись, Соловейко побачила, як Венді здивовано крутить головою. Зціпивши зуби, вона швидко пішла геть.
……
Після вечері Соловейко повернулася до спальні та впала на ліжко горілиць.
Сьогодні до самого кінця вона не виходила з туману. Коли Його Високість тихо покликав її, відьма лише двічі стукнула його по спині рукою, показуючи, що вона на місці. Соловейко не вийшла навіть тоді, коли на столі з червоного дерева з’явилася в’ялена солона риба, від якої в неї течуть слинки.
– У чому річ? Сьогодні щось сталося? – Венді зайшла у спальню, зачинивши за собою двері. – Я бачила, що всі інші літали на повітряній кулі, а ти сиділа сама.
– Нічого не сталося, – Соловейко відвернулася.
– Очевидно, що щось є, – Венді сіла на край ліжка, випрямившись, вона якийсь час дивилася на відьму. – Я думала, ти можеш розповісти мені все.
– … – Соловейко заплющила очі та пробурмотіла після довгої паузи: – Це через Анну.
– Анну?
Соловейко не хотіла говорити про всі ці клопіткі речі, вони лише викликали в неї відчуття обмеженості. Зрештою, перша відьма, з якою зустрівся Його Високість, це Анна, а не вона. Проте, якщо Соловейко про це не скаже, то некомфортне відчуття посилюватиметься. Венді дуже допомагала їй, коли вони були у Союзі Співпраці. Щоразу коли Соловейко відчувала збентеженість, Венді була першою, про кого вона думала. Венді завжди їй допомагала. Подумавши про це, Соловейко ніжно взяла її за руку та стисло пояснила ситуацію.
Вислухавши, Венді зітхнула:
– Очевидно, що Анна не розуміє важливості цієї справи, але чому і ти теж не розумієш? Минулого разу я вже говорила тобі, що він не може бути з відьмою. Роланд Вімблдон – король, йому потрібен спадкоємець, який успадкує королівство, через це він не може вибрати відьму собі за дружину.
– Може.
– Що? – стривожилася Венді.
– Його Високість Роланд може одружитися з відьмою, – Соловейко різко розплющила очі, карбуючи слово за словом. – Він сам це сказав!
Вона хотіла назавжди зберегти цю звістку у глибинах серця, але не могла витерпіти почуття, що її не розуміють.
Здалося, Венді злякалася, минув якийсь час, перш ніж вона нахмурилася і запитала:
– Ти впевнена?
– Так, – Соловейко повторила питання, яке колись поставила Сувій, – коли його запитали «чи він міг би одружитися з відьмою?», принц відповів «чому ні». Ти знаєш мою здібність, я можу визначити бреше людина чи ні, коли він це говорив, то не брехав.
Венді раптом схопила Соловейка за руку:
– Запам’ятай, нікому більше про це не кажи, навіть сестрам із Союзу Відьом.
– Ч… чому?
– Бо йому судилося стати королем Сірого Замку, а який це король без нащадків? Навіть якщо не буде церкви, місцеві дворяни неохоче підтримуватимуть такого короля! Тому потрібно зберігати це в таємниці, нікому про це не говори. Все, що тобі потрібно зараз робити, це дбати про його безпеку. Не забувай, від того чи стане він королем Сірого Замку залежить доля всіх сестер.
Соловейко кивнула.
– Стосовно того, що тебе турбує, – Венді на мить задумалася, – ти хочеш стати королевою чи бажаєш бути поряд з ним?
– Звісно, я хочу бути поряд, – без вагань відповіла Соловейко.
– То хіба ти не поряд з ним? – Венді всміхнулася. – Королева може бути лише одна, але навіть якщо він зійде на трон, йому все одно буде потрібен твій захист. Розумієш про що я?
Соловейко кліпнула очима, але нічого не сказала.
– Тож бути поряд нескладно, важче прийняти обраний варіант, – Венді розвела руками. – Якщо ти не можеш цього зробити, то мусиш відступити, або піти далі… Який варіант правильний можеш вирішити тільки ти.
……
Наступного ранку Роланд зайшов до кабінету, позіхаючи відкрив шухляду і виявив, що в’ялена риба безслідно зникла.
Коментарі
Дописати коментар