Роман ЗЦВ. Розділи 900-901
Розділ 900. Відьми здалеку. Частина 2 | Розділ 901. Відьми здалеку. Частина 3
Розділ 900. Відьми здалеку. Частина 2
– Це справді гарна ідея? – Венді вказала на звичайних людей на пірсі і знизила голос: – Я маю на увазі, платити людям за те, щоб вони вишикувалися і зустрічали їх, замість того, щоб щиро вітати відьом з Сонного острова… Якби вони знали, то, мабуть, не надто б зраділи, правда?
– Ти можеш знайти групу мешканців, які б охоче прийшли вітати відьом? – так само тихо сказала Сувій.
– …Ні, – Венді на мить завагалася, а потім похитала головою.
Насправді вже було важко знайти одну або дві людини, тож про групу можна і не говорити. Слід визнати, що під впливом Роланда мешканці Беззимного міста ставилися до відьом більш прихильно, деякі відьми взагалі отримували особливу увагу і любов, але мігранти з Сонного острова для них нічим не відрізнялися від незнайомців. Попросити людей ненадовго залишити роботу і добровільно привітати групу осіб, яких вони раніше не бачили, було практично неможливо.
Наразі, крім Його Величності Роланда, лише перша армія та їхні родини могли змусити жителів західного регіону зробити щось подібне.
– Його Величність не буде проти такої організації зустрічі, – Сувій знизала плечима. – Букети червоних квітів, вітальні банери і люди, яких будуть їх вітати, – подібні витрати входять до заздалегідь визначеної суми, яку виділили з бюджету на подібні заходи. Якщо ти не використаєш їх, то хіба цього не зроблять інші відділи? А якби ми дотримувалися плану Його Величності, масштаб був би набагато більшим, ніж зараз.
– Е-е, твоя правда… – Венді витерла уявний піт з чола.
Дізнавшись від принцеси Тіллі, що ось-ось припливуть відьми Сонного острова, Його Величність кілька днів був схвильований. Крім того, що щойно згадала Сувій, він перерахував у своєму списку цілу низку неймовірних вітальних заходів: церемоніальну варту, танцювальну трупу, феєрверки тощо. Якби не дані, надіслані Шером Фоксом, що спонукали розпочати похід раніше запланованого, то церемонія зустрічі, яку особисто провів Його Величність, була б неабияким видовищем.
– Тож найдоцільніший підхід – це найм за гроші, – усміхнулася Сувій. – Випадкові люди не мають жодних шансів. Ті, хто прийшов їх вітати, – це представники хороших родин з відмінними послужними списками в ратуші, тож можеш бути спокійною, – вона на мить замовкла. – Відьми тут. Іди і привітай їх, керівнице Союзу Відьом.
– Сувій! – жартома дорікнула їй Венді, а потім кивнула принцесі Тіллі, що стояла поруч, і вони разом пішли до гостей, які прибули здалеку.
– Вітаю! – коли дві групи зустрілися, вона розкинула руки і заговорила до них найніжнішим голосом. – Я Венді, голова Союзу Відьом. Ласкаво просимо до Беззимного Міста!
……
Як і
було домовлено, хоча відьми Сонного острова вважалися підданими західного
регіону, але вони не перебували під управлінням Союзу Відьом. Тому Венді
вирішила спочатку відвести їх до житлового району і провести простий
підрахунок, щоб ратуша подбала про забезпечення продовольством. Що ж до
подальших екскурсій і планів роботи, вона мала намір обговорити та вирішити все
це з принцесою Тіллі після того, як всі розмістяться.
Житловий комплекс, побудований спеціально для Сонного острова, був завершений два місяці тому. Його назвали «Сонні Чари» в честь їхньої організації і він розташовувався поруч із Будинком Дива.
Побачивши цю дивовижну шестиповерхову споруду, що виростала з землі, відьми здивовано ахнули.
Характерна гладкість бетонних поверхонь виразно підкреслювала виняткову якість.
– Це справді каміння? Чому воно виглядає таким гладким?
– Ми будемо жити тут?
– Навіть не мрій. Це явно замок володаря.
– Вид з верхнього поверху має бути приголомшливим.
Побачивши загальну зацікавленість, Венді скористалася можливістю пояснити:
– Ця будівля зараз збудована лише на половину. Коли її закінчать, вона досягне 55 метрів – це 16 чжанів плюс 5 чі. Але король Роланд тут не живе. Його замок, розташований у самому центрі Беззимного міста, має лише три поверхи.
– Така висока… ви не боїтеся, що вона завалиться? – здивовано запитав хтось.
– Його Величність винайшов спеціальний будівельний матеріал, який перетворює рідкий слиз на твердий камінь. Ця споруда – лише експеримент; хоча він колись зауважив, що за допомогою цієї речовини можна звести будівлю таку ж високу як гора. – Венді усміхнулася: – Звичайно, щоб зробити це знадобиться допомога відьом – насправді цю будівлю зводять спільними зусиллями відьом і багатьох робітників. Чи не так, Лотос?
– Хей, ти справді будувала її?
– Але ж твоя здібність дозволяє лише опускати і піднімати землю, так?
Усі відьми у групі звернули свою погляди на Лотос.
Та сором’язливо почухала голову:
– Я просто допомагала робітникам, піднімаючи земляні насипи. Коли їм потрібно збудувати новий поверх, я піднімала землю навколо, щоб утворити платформу, яка прилягала до будівлі, і так полегшувала їм роботу.
– Тоді… ніхто не виявляв до тебе ненависті або огиди через те… що ти відьма? – Як і очікувалося, хтось поставив запитання, яке хвилювало інших.
– Я ще не зустрічала нікого такого. Гадаю, вони вже ставляться до мене як до звичайної людини, – Лотос махнула рукою. – Іноді, коли я приходжу раніше, робітники навіть діляться зі мною млинцями.
Це був саме той ефект, якого хотіла Венді.
– Багато з вас, можливо, прибули сюди з почуттями обережності і настороженості, що цілком зрозуміло. Адже Беззимне для вас – незнайоме місто, а доля відьом на континенті протягом століття була трагічною. Але запевняю, ви відчуєте приналежність, як і натякає назва, що Його Величність дав цьому місту. Навіть якщо ви не приєднаєтеся до Союзу Відьом, ви завжди можете звернутися до мене у разі виникнення будь-яких труднощів.
– Молодець, – тихо сказала Сувій, показавши їй великий палець вгору.
……
Однак Венді не очікувала, що перша проблема виникне при спробі заповнення анкет про імена, походження і здібності.
– Чому ми маємо записувати цю інформацію? – запротестувала рудоволоса відьма після того, як були роздані форми. – Хіба ви не казали, що не змушуватимете нас залишатися? Я планую побути тут лише два дні, тож у цьому нема потреби.
– Я теж. Принцеса Тіллі сказала, що Беззимне місто не обмежує свободу пересування відьом. Я хочу повернутися у східний регіон.
– Оскільки церква припинила своє існування, нема потреби всім розголошувати цю інформацію. Якщо хтось зі злими намірами побачить її, це поставить нас у невигідне становище.
Кілька відьом навіть висловили заперечення.
– Так і знала… це знову банда Азіми, – насупилася Попіл.
– Азіма? – Венді була приголомшена.
– Група відьом зі східного регіону. Даруйте, вони ніколи по-справжньому не визнавали мого лідерства, – тихо пояснила Тіллі. – Але порівняно з Союзом Кривавого Ікла, вони за своєю суттю не є поганими. – Далі вона поглянула на рудоволосу відьму: – Я розумію твоє бажання повернутися і подивитися, але зараз не найкращий час. Хоча церква була зруйнована, вороже ставлення до відьом залишається в більшості районів, не кажучи вже про знать, а особливо у східному регіоні. Доки Роланд офіційно не візьме владу над тими територіями у свої руки, становище відьом там не зазнає особливих змін.
– Звідки ти знаєш, якщо там не була? – наполягала Азіма. – Чи ти всього лише сліпо підтримуєш свого брата?
– Стеж за тоном, – голос Попіл став холодним.
– Що, збираєшся зробити це прямо тут? Так само, як ти зробила з Гайді і Небесним Полум’ям?
Венді закусила губу. Вона не очікувала, що все так ускладниться, але не могла придумати, як заспокоїти жодну зі сторін.
У цей момент Сувій виступила вперед.
– Можна поставити вам кілька запитань?
Розділ 901. Відьми здалеку. Частина 3
– Що ти хочеш запитати? – сказала Азіма, глянувши на неї.
– Сувій… – Венді з легким занепокоєнням схопила її за руку.
Якщо Тіллі мала рацію, ці люди не прагнули прийти до Беззимного міста, це швидше було наслідком давнього розколу серед відьом Сонного острова. Якщо з ситуацією не впоратися належним чином, це не тільки втягне в суперечку Союз Відьом, але і підірве довіру новоприбулих до них, що буде чистою втратою.
– Все гаразд, – Сувій підняла брову, поглянувши на неї. А потім вказала на відьму, яка хотіла повернутися у східний регіон: – Оскільки ви тужите за рідними місцями, то, мабуть, родина вас не відкинула, і ви були змушені покинути східний регіон через тиск церкви. Тому разом з іншими біженцями ви вирушили до Сонного острова. Я правильно зрозуміла?
– Ну і що, якщо так? – втрутилася Азіма.
– Ситуація у східному регіоні така, – Сувій вела далі, не зважаючи на агресивне запитання рудоволосої відьми, – відтоді, як королева Чистої Води Ґарсія спустошила округ Морський Бриз і місто Золотого Врожаю, ті території так і не оговталися. Спочатку демонічна чума, поширена церквою, прокотилася землями, а потім Тіфіко занурив все у хаос. Поля покинули, доходи були недостатніми, тож багато людей стали біженцями.
Обличчя відьми виражало очевидне занепокоєння, але Азіма вперто стояла на своєму:
– Звідки нам знати, чи правда те, що ти кажеш, якщо ми не бачили цього на власні очі?
– Два роки тому Його Величність Роланд започаткував програму переселення біженців. Зараз населення Беззимного міста перевищило 100 тисяч, понад 70% з яких походять з різних куточків Сірого Замку, особливо багато біженців зі східного і південного регіонів, – спокійно сказала Сувій. – Серед них можуть бути ваші знайомі або родичі – чи можете ви сказати мені, де раніше жили? Назва містечка чи села, будь-які унікальні ознаки місцевості, підійде навіть особлива продукція.
– Ти думаєш, що зможеш знайти її родину за цими підказками? Вона народилася не у великому місці, де кожна вулиця і провулок мають назву, а сусіди знають імена одне одного!
Сувій не відповіла, а натомість заправила пасмо волосся за вухо і продовжила підбадьорливо дивитися на відьму, як вчителька, що терпляче чекає відповіді учня на уроці.
– Моє село… не має назви, – та довго вагалася, перш ніж прошепотіти, – як і сусідні села. Воно так далеко від міста Золотого Врожаю, що коли ми хотіли продати пшеницю, то могли збути її лише за низькою ціною торговцям, що проїжджали повз нас. Якби і була якась назва, то деякі люди, які там бували, називали село Шістнадцятим.
– Шістнадцяте…? – мимоволі повторила Венді.
– Бо коли вони поверталися з міста Золотого Врожаю додому, воно було шістнадцятим.
Сувій заплющила очі і повільно сказала:
– Дайте подумати… за цим селом є притока річки Трьох Пучин, чи не так?
– У східному регіоні усюди є притоки річки Трьох Пучин, – пирхнула Азіма. – Як село б могло вижити без річкової води для зрошення?
– Але ця притока інша, – Сувій махнула рукою. – Вона мілка і вузька; нею не тільки човни не можуть ходити, вона ще й показує русло під час сухого сезону. Ось чому села, які виросли вздовж притоки, не можуть використовувати воду, що перевозити продукти. Ба більше, у шістнадцятому селі вона різко обривається, перетворюючись на велике озеро, яке не висихає навіть тоді, коли пересихає річка. Тому пшеничні поля в цьому селі зажди пишніші, ніж в інших, чи не так?
Очі відьми розширилися:
– Ви були там?
– Я чула про це від декого, – Сувій на мить замовкла. – Ця людина зараз у Беззимному місті, хоча вона не є мешканцем села Шістнадцяте.
– Що ви маєте на увазі?
– Вам слід самій його запитати. – Сувій повернулася до клерка ратуші, який відповідав за реєстрацію: – Ватт, ідентифікаційний номер 0024578, робітник печі, має збирати шлак у другому районі Північного Схилу. Приведіть його сюди.
– Так, пані, – відповів клерк і вийшов.
Через пів години він повернувся до житлового району з кремезним червонолицим чоловіком.
– Я його не знаю… – відьма уважно вивчила його, а потім похитала головою.
– Тепер більше нічого сказати, га? – Азіма коротко засміялася. – У східному регіоні так багато людей, думаєш, що можеш так просто…
– А, невже… ти донька Тіллан? – перебив її радісний голос кремезного чоловіка. – Слава Богу, ти жива і так виросла!
Відьма завмерла:
– Тіллан, про яку ви говорите… це моя мама?
– Про кого ж іще? Очі в тебе точно такі, як у неї, а особливо ця родимка в куточку ока – ну, просто копія матері! – вигукнув Ватт. – Хоча маю сказати, ти набагато гарніша за неї. Чекай, ти мене не пам’ятаєш? Хоча вона і не дивно. Ти була ще маленькою, коли я покинув село, і тебе вже не було, коли я повернувся. Тебе тоді звали… Крихітною Орхідеєю, якщо я правильно пам’ятаю? Тіллан дала тобі ім’я в честь прекрасної квітки.
– Це було просто дитяче прізвисько, – зніяковіло сказала відьма, – тепер мене звати Доріс.
– О, це теж гарне ім’я. Знаєш, коли я копав канал у Шістнадцятому, ти була головною темою розмов – всі думали, що тебе викрали відьми. І…
Послухавши деякий час балаканину Ватта, Венді нарешті зрозуміла ситуацію. Виявилося, що цей кремезний червонолиций чоловік жив у сусідньому з Шістнадцятим селом, яке, згідно з правилом найменування, мало б називатися П’ятнадцятим. Вони були розташовані недалеко одне від одного, тому жителі досить часто взаємодіяли. Заздрячи водним ресурсам сусіднього села, він спочатку вирушив до міста Золотого Врожаю, щоб навчитися копати канали. Опанувавши це, він повернувся до рідного села і зібрав групу односельців з наміром розширити озеро в напряму села П’ятнадцяте. Саме тому кремезний чоловік провів у Шістнадцятому чимало часу.
– А мої батьки і старший брат… вони досі в селі? – Доріс, явно повіривши розповіді Ватта, охоче поставила запитання, коли він закінчив говорити: – Чи вони всі разом з вами прибули у західний регіон?
Сувій тихо зітхнула.
Обличчя кремезного чоловіка також спохмурніло:
– Вони не змогли дістатися Беззимного міста… Армія другого принца захопила наше продовольство. Ми прибули до столиці, голодні і спраглі, але там спалахнула демонічна чума. Міські дворяни не дозволили нам зайти, залишивши нас корчитися і стогнати біля міських стін. Люди з сіл масово гинули, лише кільком вдалося вижити і дочекатися прибуття рятувальної групи Його Величності, – він зробив паузу. – А твоя сім’я… не вижила.
– Ні… – Доріс закрила рот рукою, на мить зціпенівши, а потім почала безпорадно плакати.
– Вибач, дитино, – сказав Ватт, раптово запанікувавши. Здавалося, він хотів її втішити, але не знав як. Нарешті чоловік підійшов і ніжно погладив Доріс по голові. – Тіллан неодноразово згадувала твоє ім’я перед смертю. Якби вона знала, що ти ще жива і здорова, то була б дуже втішена. Тож… не плач.
Доріс закусила губу, злегка кивнула, але її ридання стали голоснішими.
Коментарі
Дописати коментар