Роман ЗЦВ. Розділи 908-909
Розділ 908. Кривавий шлях | Розділ 909. Плутанина Світу Сну. Частина 1
Розділ 908. Кривавий шлях
Повернувшись до кімнати для зустрічей, Венді від початку до кінця переповіла щойно отриману інформацію. Коли мова зайшла про безпечну дистанцію, Елія без вагань перебила її:
– Не існує ніякої безпечної дистанції, коли мова заходить про демонів, – Такіла заплатила за це знання високу ціну. Визначати зону бойових дій на основі споживання червоного туману надзвичайно небезпечно. Наприклад, крилаті звірі можуть переносити певний запас червоного туману, що значно розширює їхню можливість атакувати. Також вони можуть заздалегідь закопати ємності з туманом, а потім замінити їх під час наступу. Звичайно, найпряміший метод – це встановити форпости і використовувати ці місця як плацдарми для розширення діапазону атак. Боротьба за контроль над ними матиме вирішальне значення у Битві Божої Волі. На жаль, виявити всі таємно побудовані форпости на просторах Пустки надзвичайно складно. Не забувайте, демони хитріші, ніж ви уявляєте.
Венді не могла не уявити собі описаної сцени: величезна армія демонів розпочинає лобову атаку, одночасно встановлюючи форпости для зберігання червоного туману. Щойно це буде зроблено, територія швидко заповниться невпинним потомок демонів, позбавляючи Федерацію можливості займатися розвідкою і відсікаючи отримання ресурсів, що також наражатиме на небезпеку територію навколо. Зрештою все наростатиме як снігова куля – що більше земель вони втрачатимуть, то важче буде чинити опір, аж поки вони більше не зможуть протистояти натиску ворога.
– Тоді, які, на твою думку, шанси на те, що вони нападуть на Беззимне місто? – спокійно запитала Тіллі.
– Мушу сказати, вам пощастило. Точніше, пощастило всім нам, – пробурмотіла Елія, розправляючи мацаки. – Хоча червоний туман не підходить для того, щоб визначити максимальну відстань атаки ворога, але принаймні допоможе визначити наміри демонів. Я не думаю, що у найближчому майбутньому, вони розпочнуть масштабну атаку на Беззимне місто.
– Чи не могла б ти уточнити?
– Суть все ще у червоному тумані, – стародавня відьма поворухнула пухлиноподібним тілом. – Всі дії демонів залежать від запасу червоного туману. Те, що вони занурилися під землю, означає, що їхні запаси не надто великі. А те, що вони залишили лише патрулі і не розбудовують табір, лише ще раз підтверджує це. Навіть якщо демони нападуть на кордон, це будуть лише розрізнені групки. Звичайно, як розвиватиметься ситуація – невідомо, все залежить від того, що буде далі.
Тіллі перевела погляд на Пашу.
– Судженню Елії можна довіряти, – сказала та, жестикулюючи мацаками. – За часів Федерації вона очолювала загін Святої армії і здобувала численні перемоги в раптових атаках на табори демонів… хоча у неї трохи запальний характер.
– Мого терпіння вистачає лише на ті речі, про які потрібно турбуватися, – різко сказала Елія. – Я більше хвилююся за ці нові бойові машини, ніж за дальність атаки моторошних звірів.
– Я хотів би запитати… як раніше демони перевозили червоний туман? – Баров нарешті знайшов можливість заговорити.
– Подібно до нас, – зітхнула Паша. – Нижчі демони, вози, поневолені гібриди або покращені звірі облоги. Їхня підготовка до війни займала приблизно ж стільки часу, що і в нас. Щоразу, коли наближалася велика битва, можна було побачити більше десятка червоних ліній постачання туману на Родючій Рівнині.
– Щоб перехопити червоний туман під час перевезення, була це Свята армія, звичайні бойові відьми чи навіть армія смертних – всі мали викластися на повну. Коли ми стикалися з конвоями, які добре охоронялися, наша кров часто фарбувала всю дорогу в червоний колір. Таким чином, ці червоні лінії були лініями життя і смерті як для демонів, так і для нас, – додала Елія.
Останнє
речення на мить заморозило всіх присутніх.
Хоча вони ще офіційно не зіткнулися з армією демонів, усі відчули тиск, який ця могутня чужа раса чинила на людство понад 400 років тому.
Під впливом Його Величності Роланда навіть Венді розуміла важливість логістики, а транспортування, безсумнівно, було мірилом їхніх можливостей. Якщо демони здатні виготовляти такі масивні речі для транспортування червоного туману, це означало, що їм не потрібно залучати велику кількість бійців для забезпечення величезних запасів на передовій. Зменшення червоних ліній постачання призвело б до ще більшого посилення охорони для кожного транспортного конвою. І, можливо, те, що бачила Лоргар, стало нормою для просування демонів.
Якби не було Роланда Вімблдона, вона справді не знала, як би продовжилася Третя Битва Божої Волі – за ці кілька століть демони, швидше за все, зазнали кардинальних змін. Про це свідчили як вищі демони, що можуть діяти самостійно, так і велетенські монстри-кістяки. Однак, за винятком Беззимного міста, всі інші людські королівства здавалися набагато слабшими, якщо порівнювати з часами Федерації. Вона навіть не могла уявити, як ті благородні лицарі безстрашно кидаються в атаку на величезну армію демонів.
– Якщо коротко, поточна ситуація дуже близька до одного з наших попередніх прогнозів – за винятком часу. – Можливо, усвідомивши, що надмірне наголошення на труднощах війни послабить моральний дух, Елія двічі кашлянула і змінила тему: – Шпиль чорного каменю, здатний створювати червоний туман, потрібно побудувати на жилі божого каменю. Не дивно, що ворог вирішив захопити руїни Святого Міста, зрештою Такіла – найсхідніше місце видобутку божого каменю на Родючій Рівнині. Щойно шпиль буде встановлено, червоний туман зможе покрити всі Непрохідні гори – і тоді будь-який опір стане безглуздим.
Ніхто не заперечив. Необмежене пересування означало, що демони матимуть змогу атакувати з усіх боків. Крилаті звірі могли дозволити собі більше маневрів, ніж водневі кулі – щойно хтось вийде за межі міста, як може негайно потрапити під атаку… У такій ситуації людство не те що не протримається кількох років, воно зазнає тотального краху.
Хоча Венді не особливо розбиралася у військовій стратегії, вона брала участь у численних зустрічах і знала, що як Його Величність Роланд, так і церква Гермеса розробили плани, щоб запобігти демонам захопити руїни Такіли.
Здавалося, всі три сторони дійшли до одного і того ж висновку.
– На щастя, демони передчасно розкрили свої наміри, а до появи Червоного Місяця залишилося ще щонайменше три-п’ять років, ми можемо провести повну підготовку і розпочати потужну атаку. – Елія продовжила: – Навіть якщо ми зазнаємо невдачі, це не має значення. Найближчий до Родючої Рівнини демонічний шпиль чорного каменю розташований за сотні лі на північ від гір Хребет Дракона. Тож, якщо говорити про лінії постачання, вони не мають переваг над нами. Проте одне можна сказати напевно: війна вже почалася.
Венді раптом відчула важкий тягар на своїх плечах.
– Чекайте, почекайте… – раптом вигукнув Баров. – Як ви збираєтеся воювати – це не моя справа, але ми ж не можемо постійно тримати міські ворота зачиненими, так? Тепер, коли нам відомо, що армія демонів ще далеко від Беззимного міста і поки що не атакуватиме, чи не можна спочатку скасувати воєнний стан і відновити роботу ферм?
– Я думаю, що Беззимному місту потрібна надійніша система раннього попередження, – заговорив командир гарнізону, що траплялося рідко. – Його Величність колись казав, що встановлення глибшої лінії оборони давало захисникам більший запас міцності. Чи може пані Лотос спорудити кілька сигнальних веж вздовж лук? Звичайно, було б ще краще, якби там помістили той зв’язок, про який згадував пан Картер. Зв’язок, який здатний у мить з’єднувати території на відстані кількох десятків кілометрів. Таким чином, це не заважатиме роботі ратуші.
Перше було досить просто зробити, але без Анни і Роланда ніхто не знав, як створити друге. Крім того, чи встигнув би сигнал тривоги зі сторожових веж дійти до міста швидше за наліт крилатих моторошних звірів?
Венді завагалася, але саме тоді, коли вона збиралася відповісти, у свідомості присутніх пролунав голос Паші.
– Довірте це нам.
– О? І як ви плануєте це зробити? – підняла брову Попіл.
– Тепер, коли ми знаємо, де перебувають демони, все набагато простіше. – Паша простягнула мацак, підносячи його до завіси світла: – Скориставшись цим, ми можемо створити повніший огляд для спостереження за демонами, як ця завіса світла.
У її мацаку лежав сліпучий, різнокольоровий магічний камінь.
Венді одразу згадала, що зробила Сімдесят Шість, Філліс:
– Плануєш використати це, щоб визначити місце для пристрою ілюзій?
– Саме так. Коли камінь буде розчавлений, магічне ядро розгорне завісу світла у відповідному місці. Однак їхня кількість обмежена. Кожен використаний камінь робить запас меншим. Крім того, вони мають вирішальне значення для пошуку «ключа» Обраної, тому їх можна використовувати лише у найкритичніших ситуаціях.
– Однак… – вона негайно подумала про іншу проблему, – для цього потрібно, щоб хтось наблизився до руїн Такіли, чи не так? Але їх уже захопили демони…
– Все гаразд, не потрібно хвилюватися. Оскільки це наша ідея, ми її і реалізуємо, – спокійно сказала Елія. – Такіла не опуститься до такого боягузливого вчинку, як розробити план, а потім перекинути його виконання на когось іншого. Крім того, це дрібниці. Кожна відьма божої кари готова пожертвувати собою…
– Але краще уникнути жертв, – з усмішкою перебила Тіллі. – Нехай «Сонні Чари» візьмуться за розміщення магічного каменя. Хоча їхня бойова сила обмежена, але вони володіють різноманітними здібностями. Крім того, як новачкам у західному регіоні, їм потрібні досягнення, щоб отримати визнання всіх, чи не так?
Розділ 909. Плутанина Світу Сну. Частина 1
– Ваша Величносте Роланде… Роланде?
Голос ніби долинув здалеку, тихий і ніжний.
Роланд повернувся до реальності лише тоді, коли відчув легке лоскотання вуха.
– Ти знову задумався, – сказала Соловейко, схилившись над довгим столом, її очі зустрілися з його. Однією рукою вона підтримувала злегка нахилене підборіддя, водночас похитуючи білосніжним пальцем іншої. Очевидно, саме ним відьма щойно лоскотала його вухо.
– Е… справді? – Роланд прочистив горло, вдаючи, що переглядає зібрані дані. – Можливо, це тому, що сьогодні ідеальна погода для дрімоти.
– Але це не перший раз, коли ти так занурюєшся у себе, – Соловейко повернулася до крісла біля стіни намету. – Це відбувається відколи ми повернулися з Храму Відображення. Щось сталося?
Роланд інстинктивно хотів це заперечити, але слова застрягли у горлі. Брехня не подіяла б на Соловейка, і він не міг обманути себе – навіть через майже тиждень йому не вдавалося цього осягнути.
– Я справді виявив деякі проблеми… але це настільки дивно, що я не знаю, як пояснити.
– Якщо це важко пояснити, тобі не потрібно говорити мені, – сказала Соловейко і, потерши потилицю, глянула вгору. – Я все одно не така кмітлива, як ти, тож навіть якщо ти розповіси, я навряд чи зможу допомогти. Анна, мабуть, могла б це…
– Я їй теж не говорив, – з кривою посмішкою Роланд похитав головою.
– Е… справді? – Соловейко одразу змінила положення на кріслі. – Чому?
– Бо дивність цієї ситуації виходить за межі мого розуміння, – прямо заявив він. – Однак це ні на що не впливає. Іншими словами, це моя особиста проблема. Якщо я розкажу їй, то лише змушу хвилюватися.
– Ясно, – Соловейко кліпнула очима, вдаючи, що розуміє, але Роланд знав: вона не усвідомлювала суті, а просто прикидалася.
– Тож щоб там не було, не говори їй, що я глибоко занурююсь у думки, – застеріг він. – Ніхто, крім мене, не може вирішити ці проблеми.
– О, звісно! – з якоїсь причини Соловейко раптом повеселішала. Вона поплескала себе по грудях, потім витягла з мішечка шматок сушеної риби і поклала до рота, виглядаючи цілком задоволеною.
Заспокоївши її, Роланд подумки зітхнув. Хоча його погляд був спрямований на дані, однак він ніяк не міг зосередитися. У голові постійно крутилися образи з таємної кімнати храму.
Чому вигаданий персонаж з’явився ще на початку заснування Федерації? Ба більше, судячи з портрета, та жінка існувала ще раніше.
Пізніше Роланд розпитав Ізабеллу, Агату і Філліс, але вони не знали нічого конкретного – те минуле було надто далекою історією для Такіли. Ніхто не міг ідентифікувати людинe на портреті у сцені з клятвами. Лише припущення, що колись вона була дуже відомою.
Він завжди думав, що люди у Світі Сну поділялися на два типи. Перші – ті, кого поглинула Зеро, переможені, прив’язані до Будинку Душ, які були тісно пов’язані з цим світом. Їхніми найпомітнішими рисами були: майже ідентична зовнішність з людьми реального світу, а також фрагменти спогадів у їхніх оселях.
Другий – вигадані персонажі. Вони складали тло Світу Сну, частина витягнута з його мозку, а інші вигадані самим світом.
Однак тепер він у цьому засумнівався.
За словами Ізабелли, Зеро прожила приблизно 200 або 250 років, існували також точні записи її служіння Папі, тож помилки тут бути не могло. Тому виникало питання: як ця «безсмертна» безгрішна могла поглинути людину, що жила 800 років тому. Хоча вік Зеро був неймовірним як на звичайну людину, але це нічого не значило в масштабах історії.
Вона народилася після заснування церкви. І якщо брати до уваги лише вік, то Агата й інші могли бути її бабусями.
Тоді, чи могла людина на картині сама потрапити у Світ Сну?
Ця ідея здавалася ще більш неймовірною.
Як стародавня людина могла не тільки вижити в сучасному суспільстві, але і бездоганно замаскуватися? Крім того, де була її душа до появи Світу Сну?
Ба більше, зовнішність «Туман» спростовувала цю гіпотезу.
Її можна назвати неймовірно харизматичною людиною, але про красу мова не йшла, це означало, що жінка не була відьмою – без надприродних здібностей навіть найвидатніша за життя людина за сто років після смерті перетворювалася на пил.
Окрім цих двох припущень, найрозумніше пояснення було і найбуденнішим: вони просто схожі, це всього лише збіг обставин.
Прийняття цієї ідеї позбавило б його багатьох клопотів, але Роланд все ще не міг переконати себе: невже це справді просто збіг обставин?
Щоб знайти відповідь, він сам мав її відшукати.
Думки про Світ Сну, який ставав все більш незбагненним, викликали у Роланда почуття спротиву. Однак тривога, яку викликали незрозумілі таємниці, також завдавала йому чимало клопотів.
Обравши менше зло з двох, після майже тижня вагань Роланд нарешті прийняв рішення.
Звісно, на це також вплинули наполегливі прохання відьом божої кари Такіли і море вільного часу, який він мав після дослідження Святого Міста Гермес.
……
Процес входження у Світ Сну був неймовірно знайомим. Коли він розплющив очі, дата залишалася тою самою, що і тоді, коли Роланд покинув це місце, – хоча між цими двома подіями пройшло вже більше ніж місяць, простір навколо зовсім не змінився. Групове фото майстрів бойових мистецтв на тумбочці створювало враження, ніби він щойно повернувся зі штаб-квартири Асоціації єдиноборств.
Роланд витягнув телефон, знайшов номер Ґарсії і натиснув кнопку «зателефонувати».
Слухавку швидко взяли, з динаміка пролунало ритмічне дихання:
– Алло?
Він глянув у вікно; пофарбоване першими проблисками світанку, небо почало світлішати.
– Робиш ранкову зарядку?
– Якщо знаєш, то не кажи дурниць, – у голосі Ґарсії все ще відчувалася зневага, але принаймні вже більше не було колишньої крижаної відстороненості. – У чому справа?
– Ну, є дещо, про що я хочу з тобою поговорити. Як щодо такого? Я зараз же прийду і пригощу тебе сніданком.
– Так терміново? – Ґарсія на мить замовкла. – Тоді спускайся. Я у провулку перед трубоподібним будинком.
– Чекай мене. – Роланд поклав слухавку, швидко одягнувся і вибіг з кімнати.
Проходячи вітальню, він побачив розпатлану і сонну Зеро. Вона явно щойно встала з ліжка. Пом’ята піжама сповзла на бік, трохи оголивши світле плече, а на ногах у неї були завеликі чоловічі капці – безсумнівно, його.
Він похитав головою, торкнувся рукою лоба і був змушений зупинитися, щоб повернутися і поправити одяг Зеро.
– Зачекай трохи… Я зараз закип’ячу воду для локшини… – пробурмотіла вона.
– Не треба, я пізніше принесу сніданок. Можеш піти скупатися і зачекати на мене. – Роланд погладив її по голові, заштовхнув до ванної і хутко вийшов.
Коментарі
Дописати коментар