Роман ЗЦВ. Розділи 912-913
Розділ 912. Ідеаліст. Частина 1 | Розділ 913. Ідеаліст. Частина 2
Розділ 912. Ідеаліст. Частина 1
– Проблема не стільки у вирішенні питання з володарем Світанку, а в тому, як підтримувати порядок у королівстві. Якщо влада перейде до когось з родини Моа або до того, хто підтримує королівську сім’ю, то ця операція не досягне своєї мети. – Роланд поглянув прямо в очі Андреа і продовжив: – Спочатку моя участь мала надати цьому втручанню легітимності, але тепер, гадаю, на сцену мають вийти три великі родини.
Логіка проста: після падіння Ампейна Моа хтось мав взяти під контроль хаотичну політичну ситуацію у місті Слави. Титулу короля Сірого Замку і сили першої армії було цілком достатньо, щоб приборкати всіх неспокійних дворян. Навіть якби граф Квін став регентом, його вважали б лише маріонеткою, за якою стоїть королівська родина Вімблдон.
Однак у новому плані цю фундаментальну передумову втручання Сірого Замку важко досягти. Самі відьми божої кари не були політичною силою, тому вони мали діяти від імені однієї з трьох родин. Інакше дипломатична війна перетвориться на низку актів помсти і вбивств, чого Роланд хотів за будь-яку ціну уникнути.
Для родини Квін цей план мав як свої переваги, так і недоліки. Недолік полягав у тому, що вони стануть об’єктом публічної критики, тоді як перевага була в тому, що їхній вплив зростатиме з геометричною прогресією. Якщо родина Квін скористається цією можливістю, щоб взяти контроль над містом Слави, то їхній представник-регент матиме шанс стати справжнім королем Світанку. Враховуючи здібності графа Квіна, переваги значно переважали недоліки.
Андреа на мить завагалася, але швидко зрозуміла ключовий момент:
– Але у такому випадку… переваги, які ви отримаєте, будуть дуже обмеженими.
– Це
краще, ніж дозволяти Ампейну і далі протистояти мені. Як мінімум це врятує
життя Отто, – ухильно відповів Роланд. – Як я вже казав раніше, я не залишу
нікого, хто зробив свій внесок у Сірий Замок.
– О, звісно… я розумію, – її обличчя розслабилося, в очах промайнула вдячність. – Пані Едіт мала рацію, ви справді добрий правитель.
– Гм… що? – Роланд трохи здивувався. – Едіт Кант? Що вона сказала?
– Е, вона сказала те саме, що і ви. Перед походом вона сказала, що ви обов’язково допоможете пану Отто. Насправді якби Перлина Півночі мене не переконала, то я б, мабуть, не прийняла рішення так швидко.
Справді?
Вдаючи спокій, Роланд кивнув:
– У такому разі, я пізніше напишу листа графу Квіну. Крім плану дій, там також говоритиметься про союз з Сірим Замком. Хоча більшість людей і так зробить правильний вибір, я хочу бути впевненим на сто відсотків, тому тобі доведеться вирушити до міста Слави разом з відьмами божої кари, щоб переконатися: він діятиме згідно з моїм планом. Чесно кажучи, тобі я довіряю більше, ніж твоєму батьку, графу Квіну, тому маю попросити тебе залишитися там на деякий час. Звичайно, як тільки проблема буде вирішена, ти зможеш повернутися до Беззимного міста з відьмами.
Коли тривоги розвіялися, Андреа повернулася до аристократичної елегантності. Вона підняла поділ спідниці і зробила реверанс:
– Оскільки ви зробили так багато, то я, звісно, не можу відмовити. Також у мене є лист, який я хотіла б надіслати принцесі Тіллі, тому я прошу вас передати його.
– Звісно, – з усмішкою відповів Роланд.
Після того, як Андреа пішла, Соловейко насупилася:
– Що вона задумала?
– Ти маєш на увазі Едіт? – Роланд погладив підборіддя. – Ну… можливо, це мимохідь спливло у розмові, адже вони обидві були на зустрічі, коли ми приймали рішення щодо походу. А що, невже вона не може вважати мене доброю людиною?
– Мені здається, що навіть якби ти був найкращою людиною на світі, вона б не стала так про тебе говорити. – Соловейко знизала плечима: – Вона не з тих, хто згадує про доброту…
Тільки-но Роланд зібрався щось відповісти, як охоронець, що стояв біля намету, підняв завісу і повідомив:
– Ваша Величносте, пані Едіт Кант прагне зустрітися з вами.
О? Цікаво.
Він обмінявся поглядом із Соловейком, а потім сказав:
– Впусти її.
– Слухаюся!
Перлина Півночі увійшла до намету і коротко вклонилася.
– Ваша Величносте, я сподіваюся, що ви передумаєте і припините своє втручання у справи королівства Світанку.
Роланд насупився:
– Якщо ти мала якісь думки, тобі слід було висловити їх безпосередньо на зустрічі. Тепер, коли рішення прийнято, чи не виглядало б це, ніби я ставлюся до власного слова як до жарту?
– Ось чому я прийшла поговорити з вами особисто після зустрічі, – повільно сказала Едіт. – План може і далі продовжуватися, але потрібно внести деякі зміни до деталей – таким чином, ніхто не вважатиме, що ви порушили власне слово, всі радше думатимуть, що непередбачені обставини завадили завершити місію вчасно.
Почувши це, Соловейко не втрималася і втрутилася:
– Що саме ти задумала? Спочатку ти порадила Андреа звернутися за допомогою до Його Величності, щоб врятувати декого, а тепер кажеш не втручатися у справи Світанку. Важко не подумати, що тут немає якоїсь змови!
Більшість людей відчули б принаймні невелике збентеження або вагання, коли хтось вказував на їхні суперечливі заяви, але Едіт залишалася незворушною, ніби очікувала цього.
– Ситуація просто змінилася, – спокійно сказала вона. – Ти ж можеш розпізнавати брехню, чи не так? Тож у тебе є змога сказати, що всі мої слова – правда.
– Поясни мені свої причини, – заінтриговано сказав Роланд.
– Невпинний наступ на обох фронтах зробить ваше ім’я відомим по всьому Світанку. Навіть з графом Квіном на посаді регента, простолюдини знатимуть, хто справжній правитель. Коли загроза з боку демонів зменшиться, ви зможете поступово впливати на політику Світанку, ба більше, зможете перетворити це королівство на свою територію. Завдяки великій силі першої армії, цього вдалося б досягнути, виділивши лише невелику частину ресурсів, але тепер цієї основи немає.
Едіт пригладила волосся і методично пояснювала далі:
– Вступ армії Сірого Замку до міста і переворот графа Квіна – це по суті дві різні речі. Останнє значно підвищить престиж графа. Будуть інші дворяни залякані, придушені чи таємно протистоятимуть – це вже ніяк не буде пов’язано з вами.
– То ми маємо дозволити Ампейну Моа стати ворогом Сірого Замку? – запитала Соловейко.
– Навіть якщо Його Величність нічого не зробить, Ампейну буде важко вберегти трон, як мінімум він не зможе згуртувати своїх васалів. Після битви за Старе Святе Місто у нього більше не такий високий рівень влади і престижу, щоб правити королівством, тож Світанок незабаром зануриться у хаос. – Тон Едіт був таким, ніби вона констатувала факт. – У цьому хаосі граф Квін все ще може прийти до влади, але його вплив не пошириться на всю країну. Якщо пощастить, то життя Отто Лозі буде врятовано, а якщо ні, Андреа не звинувачуватиме вас, бо це не ваша «вина», Ваша Величносте, – наголосила вона.
Можна сказати, що Андреа також врахувала це, саме тому і вагалася, сказавши «переваги, які ви отримаєте, будуть дуже обмеженими».
Роланд також повністю усвідомлював це, але більше за здобутки і втрати він прагнув набути надійного союзника. Навіть якщо спочатку граф Квін не буде щиро відданим, Битва Божої Волі повністю усуне всі розбіжності між людьми. Зіткнення з демонами вирішуватиме долю людства, тож єдність у боротьбі проти спільного ворога була найважливішим інтересом.
Перлина Півночі не мала залишатися сліпою до цього. На його думку, Едіт аж ніяк не могла бути такою недалекоглядною.
Якщо ж вона дозволила жазі влади засліпити себе, то він би неабияк розчарувався.
Розділ 913. Ідеаліст. Частина 2
Поглянувши на Едіт, Роланд висловив свої думки:
– Ти справді вважаєш, що дозволити графу Квіну керувати Світанком гірше, ніж занепад сусіднього королівства?
Коли пролунало це питання, Едіт не виявила ні краплі здивування:
– Насправді я вважаю, що у короткостроковій перспективі ці два варіанти приблизно рівноцінні. Надійний союзник може надати вам ресурси, людей і допогу у Битві Божої Волі. Хоча з іншими дворянами це досить непередбачувано, але у випадку графа Квіна є гарантія завдяки Андреа.
Вона… визнала це? Роланда це здивувало. Він думав, що Едіт наполягатиме на ненадійності дворян. Крім того, що вона мала на увазі під «короткостроковій перспективі»?
– З іншого боку, якщо Світанок зануриться в хаос, новий порядок доведеться кувати у крові і вогні, що неминуче призведе до ослаблення королівства. Якщо додати ще і вторгнення демонів, то сусідня країна стане схожою на східний і південний регіони Сірого Замку, де лише біженці і землі, порослі бур’янами. І тоді, доклавши невеликих зусиль, Сірий Замок зможе отримати велику кількість населення – і на відміну від першого варіанту, ці люди назавжди належатимуть вам.
– Але хіба ти щойно не казала, що, крім людей, союзник також може надати ресурси і військову допомогу? – незадоволено сказала Соловейко. – Не кажучи вже про те, як одна вигода може зрівнятися з трьома, невже ти не замислювалася, скільки біженців безпорадно загине під час переселення від нестачі їжі й одягу?
Едіт різко заперечила:
– Три переваги здаються більшими за одну, але є передумови. Щоб повною мірою використати ресурси союзника, Його Величність має зробити певні інвестиції. Наприклад, паровий двигун, «Золота №2» і навіть порохову зброю. Без них Світанок не зможе протистояти демонам, тож про підтримку Сірого Замку на полі бою і мови бути не може. Це значні витрати, які зрештою можуть принести більше вигоди. Однак, враховуючи, що власні потреби Беззимного міста ще не задоволені, таку кількість ресурсів не можна ігнорувати. Тому, враховуючи вигоди і втрати, я вважаю, що ці два підходи приблизно однакові.
Роланд підняв брову. Ті, хто міг бачити переваги в наданні допомоги, були надзвичайно рідкісними у Сірому Замку. Якби це був Баров, він би точно не погодився надсилати власні товари і технології до сусідньої країни як «допомогу».
– Оскільки переваги приблизно однакові, чому ти наполягаєш на тому, що хаотична ситуація у Світанку краща?
– Через відьом, Ваша Величносте. – Відповідь Едіт здивувала їх із Соловейком.
– Через… відьом? – ошелешено спитав Роланд.
Перлина Півночі підняла палець.
– Так, уявіть собі: новий Світанок більше не вважає переслідування відьом чимось само собою зрозумілим. Під впливом Андреа, граф Квін, ймовірно, підтримуватиме відьом і, дотримуючись вашої політики, залучатиме їх до виробництва і будівництва. Без загрози життю, новопробуджені відьми більше не мігруватимуть до Сірого Замку, що вже завдасть вам збитків. Це перший пункт.
– Друге, розташування королівства Світанку вигідніше, ніж у Сірого Замку. Чи буде це вторгнення демонів у Вовче Серце і Вічну Зиму, чи дії недобитків церкви, відьми з цих двох країн будуть витіснені на південь – щойно у Світанку відновиться порядок, чи стануть вони прямувати далі, до Сірого Замку? Відповідь: однозначно ні. Можливо, через кілька десятиліть у сусідньому королівстві буде більше відьом, ніж у Сірому Замку. Порівняно з першим пунктом, ця ймовірність викликає в мене більше занепокоєння.
– Якщо всі зможуть жити щасливо… хіба ж це не добре? Через що тут турбуватися? – тон Соловейка утратив попередню різкість.
Едіт навіть не поглянула на неї, натомість вона дивилася прямо на Роланда:
– Ви коли-небудь розглядали можливість того, що одна або кілька відьом з неймовірними здібностями можуть в мить змінити баланс сил між королівствами?
– Як Анна?
– Саме так. Анна, Агата, Солоя… їхні здібності просто неймовірні. Щойно ви здобули їхню підтримку, як Беззимне місто перевершило території інших дворян. Саме завдяки цьому вам вдалося досягти нинішніх успіхів, – повільно сказала Едіт. – Крім того, ваші знання і бачення не мають собі рівних. Поки ви залишаєтеся при владі, а Союз Відьом – єдиним цілим, для Сірого Замку не буде суперників, крім демонів.
Вона трохи помовчала.
– Але що буде після цього? Мине понад сотня років, і сусідні країни майже не відрізнятимуться від Сірого Замку. Відьми працюють в різних сферах, а знання, які ви записали, не будуть обмежені лише Беззимним містом. Вони можуть навчитися виготовляти машини, опанувати всі знання, які ви дали… І тоді, якщо хоча б одна відьма у Світанку пробудить незамінну здібність, Сірий Замок, швидше за все, почне відставати!
– Це неможл… – інстинктивно хотіла заперечити Соловейко, але зупинилася.
– Крім того, цей успіх в основному ґрунтується на таких дивовижних здібностях, як в Анни, але чи можна гарантувати, що вона – вершина для всіх відьом? – Едіт, наголошуючи на кожному слові, запитала: – Якщо здібність цієї відьми буде навіть більш неймовірною, ніж в Анни, чи стануть майбутні покоління правителів Світанку і далі вважати Сірий Замок союзником?
Роланду майже хотілося зааплодувати її словам.
Едіт не мислила недалекоглядно, вона думала надто далеко наперед – більшість людей здатні були бачити зміни лише через кілька років, але Перлина Півночі вже уявляла, що станеться через століття!
Якби на цьому було все, то він би не вважав це чимось аж занадто особливим, але в її словах Роланд навіть почув натяк на технологічний вибух. Як людині, що це переживала, йому добре відомо, що темпи розвитку як людства, так і технологій постійно зростають. Від печерних людей, що розпалювали багаття, до парової енергії, а від неї до інформаційної ери – у сучасному суспільстві людина за своє коротке життя могла стати свідком змін, які раніше могли б зайняти десятки тисяч років.
Тепер же, коли до цього процесу приєдналися відьми, все могло значно скоротитися. Поява однієї чи двох відьом з особливими здібностями могла призвести до технологічної революції. Справді, як і сказала Едіт, якби Анна пробудилася у місті Слави, а не в Прикордонному Місті, його майбутні перспективи були б далекими від визначеності.
Зі старінням сестер Союзу Відьом і появою могутніх відьом у Світанку, результат був майже очевидним. Ось чому Едіт наполягала на тому, що якщо не можна контролювати королівство Світанок, то краще дозволити йому зануритися у хаос.
Роланд вважав, що якби він був місцевим володарем, то Едіт би його, безсумнівно, вже переконала. Кожен монарх бажав, щоб його королівство існувало вічно, а нащадки продовжували нести славу крізь віки. Культивування потенційної загрози – це те, чому слід запобігати за будь-яку ціну.
Ще не пізно було змінити свою думку, ціна, яку б йому довелося заплатити, – це всього лише порушення власного слова, після чого Отто Лозі можна просто залишити напризволяще.
Однак він не планував так чинити.
Країна, про яку піклувався Роланд, була не тут.
Крім того, йому було байдуже, як виглядатиме королівство після його смерті. Замість встановлення вічного правління він волів спостерігати за прогресом людства в цілому. Хто б не став наступним правителем Сірого Замку, Роланд не мав жодної відповідальності чи зобов’язання захищати цю людину. Поки він міг піднімати розвиток на новий рівень і розгадати таємницю Битви Божої Волі, йому здавалося, що життя було того вартим.
Що ж до того, яке з чотирьох королівств зрештою переможе, то це залежатиме лише від них.
Зрештою всередині нього була ще одна, на перший погляд, незначна думка, яка була настільки нав’язливою, що її виявилося важко ігнорувати. Готовність легко відкидати власне слово заради особистої вигоди, перетворювати брехню на козирі для розміну – коли він усвідомив це рефлекторне неприйняття, то чітко зрозумів, що йому ніколи не вдасться стати справжнім політиком.
– Блискучий висновок, – задоволено сказав Роланд, дивлячись на Едіт. – Але я не відкличу наказів, які вже видав.
– Ваша Величносте… – здивовано пробурмотіла Едіт.
– Я знаю, що ти хочеш сказати. Наприклад, справжній монарх має ставити інтереси королівства на перше місце або що обман – це звичне явище у королівській родині, – перебив її Роланд. – Але я хочу сказати, що, крім монархів, у цьому світі є й інші правителі…
– Інші… правителі? – здивовано повторила Едіт.
– Саме так. Наприклад, ідеалісти.
Коментарі
Дописати коментар