Розділ 914. Роздуми Анни | Розділ 915. На край світу
Розділ 914. Роздуми Анни
Подбавши про справи Світанку, Роланд повернувся до свого особняка у глибині табору.
Спочатку це місце належало багатому купцю. Воно складалося з кількох з’єднаних між собою двоповерхових кам’яних будинків, навколо яких лежали великий передній і задній двір. Однак через безлад у Гермесі початковий власник зник, і Роланд зробив це місце своєю тимчасовою резиденцією.
Коли він увійшов до головної кімнати, Анна сиділа за столом, старанно переглядаючи книги, які він знайшов у Світі Сну. Сонячне світло лилося крізь вікно, відливаючи гарним золотистим відтінком на її чубчику й освітлюючи контури світлого обличчя відьми.
– Зустріч закінчилася? – почувши шум, вона обернулася і з усмішкою запитала.
– Так, все, що потрібно було сказати, сказано. Нана й інші мають вирушити завтра вранці.
– Спочатку замочи ноги, – сказала Анна, встаючи, щоб принести тазик з водою.
Вона поставила його на низький стільчик біля ліжка. Потім нахилилася, щоб допомогти йому зняти взуття і шкарпетки. Шкіряні чоботи, які Роланд носив на високогірному плато, були не тільки міцними, але і надзвичайно погано пропускали повітря. Тому щоразу, повернувшись до спальні, він замочував ноги, щоб розслабитися, а потім перевзувався у легкі полотняні черевики на м’якій підошві. Спочатку Роланд наполягав на тому, що робити це самому, але зрештою не зміг протистояти її наполегливості.
– Як температура води? – Анна занурила чорне полум’я у воду.
– Трохи гарячіше… А, це якраз, – Роланд відчув, як ноги огортає тепло, і не міг не зітхнути.
Ба більше, чорне полум’я також перетворювалося на роликові кульки, що, ніби масажер, проходилися по підйомах його ніг і підошвах. Потім воно огортало ноги Роланда, щоб висушити залишки води.
О, такий спосіб життя справді міг викликати залежність.
– А ти? – Анна сіла поруч з ним. – Також вирушаєш завтра з Наною?
– Ні, іншою людиною буде Сільва. Її здібність спостереження незамінна для гарнізону. – Роланд взяв Анну за руку: – Хоча моє повернення, безумовно, відновить моральний дух, але зрештою вони мають звикнути вирішувати проблеми самостійно, без мене. Крім того, основні сили першої армії не зможуть прибути в один момент, тому мій індивідуальний вплив вийде досить обмеженим. Щойно Мейсі перевезе Нану і Сільву, другою партією будемо ми з тобою.
Оскільки здібність Колібрі не впливала на живих істот, вантаж, який могла підняти Мейсі, обмежувався приблизно двома людьми одночасно, все залежало від ваги пасажирів. Блискавка також могла переносити одну людину, але висота польоту різко падала, через що вона фактично летіла над верхівками дерев. Це підходило для надзвичайних ситуації, але надто небезпечно на великих відстанях.
Подорож з Гермеса до Беззимного міста була довгою. Навіть якби Мейсі могла продовжувати політ після заходу сонця та мала шанс уникнути щоденних пошуків їжі, це все одно зайняло б майже три дні в один бік. Не було іншого вибору, як перевозити відьом партіями, відповідно до термінових потреб.
На щастя, армія поступово просуватиметься на південь вздовж внутрішньо річки, тож часові проміжки між перевезеннями партій скорочуватимуться.
– Якби ж тільки існував швидший вид транспорту, – Анна підвела погляд, – як-от машина, що могла б літати.
– Це нелегко, хіба що… – Роланд почав було говорити, що без двигуна внутрішнього згорання неможливо створити справді придатний для використання літальний апарат, як раптом у голові промайнула думка. І це примусило його підсвідомо змінити слова: – Хвилинку, є шанс, що це не так вже й неможливо.
– Як? – блакитні очі Анни одразу засвітилися.
– Використовуючи здібності Венді і Таємничого Місяця, – розмірковував уголос Роланд, – якщо використовувати це лише для перевезення людей… то поєднання їхніх сил може спрацювати!
Це також було натхнення, яке він черпав з плану бомбардування Мейсі. Якщо масове виробництво й універсальність не були пріоритетом, здібності відьом у багато чому могли досягнути того ж ефекту, що і машини.
Завдяки трирічному накопиченню Беззимне місто тепер мало легкий алюміній, академію арифметики, могло проводити масштабні обчислення і перевіряти результати за допомогою центрального носія. Планер без двигуна, а точніше зі слабким двигуном – більше не був недосяжною метою.
Звичайно, найважливішими факторами були здібність Венді маніпулювати вітром і електродвигун, який живила б «Зоря Один».
Простіше кажучи, літак піднімався у повітря, бо двигун забезпечував зворотну тягу, завдяки чому крило рухалося проти вітру, а різниця тиску повітря, що проходить над і під крилом, забезпечувала підйомну силу.
Через обмеження нинішніх технологій Беззимного міста потужності одного електродвигуна не вистачить для підняття літака, однак не було потреби отримувати підйомну силу від руху. Вітер Венді і стане «різницею тиску», яка б діяла безпосередньо під крилами. Електродвигун мав забезпечити лише горизонтальну частину силу, так само як Блискавка коригувала траєкторію бомб у повітрі – достатньо невеликої потужності, щоб літак злетів.
– Щоб досягти ефективного зависання, крила мають бути якомога довшими. – Згадуючи вигляд планерів наступних поколінь, Роланд все більше хвилювався: – Але для досягнення максимальної підйомної сили перед зльотом, основа крила має бути досить широкою, щоб охопити весь діапазон вітру, яким керує Венді. І…
Добре сконструйований планер міг набирати висоту за допомогою термальних потоків, значно збільшуючи дальність свого планування. Однак у їхньому випадку відьма могла створювати висхідний потік повітря в будь-який час, що означало – політ міг тривати нескінченно довго, поки магія не вичерпається.
Іншими словами, як тільки в пункті призначення буде побудовано злітно-посадкову смугу, планер зможе перевозити десять або більше людей одночасно. Навіть найповільніший планер здатен перевищувати швидкість у 200 кілометрів на годину, що майже втричі більше швидкості, якої досягала Мейсі у формі крилатого моторошного звіра. Якщо перефразувати, це б дозволило їм досягнути будь-якого міста у Сірому Замку протягом дня.
Звісно, як виробництво прототипів, так і навчання пілотів – це поступові процеси. Навіть якби вони зайнялися цим прямо зараз, до того часу, як планер зможе піднятися в небо, відьми і перша армія вже повернулися б до Беззимного міста.
Однак ця ідея ще довго примушувала їх захоплено обговорювати деталі – політ завжди найбільше приваблював людство, яке народилося на землі і якому судилося на ній померти. Ба більше, планери відрізнялися від незграбних водневих аеростатів, перші дозволяли справді ширяти в повітрі.
Якщо Едіт могла піднести Роланду приємні сюрпризи у сфері управління королівством, то у технічних питаннях єдиною, хто здатна спілкуватися з ним на рівних, була Анна.
– До речі, – вона обережно відклала результати обговорення й ескізи моделей, – чи чув ти якісь хороші новини на сьогоднішній зустрічі? Я не бачила тебе таким розслабленим відтоді, як надійшов лист з Беззимного міста.
– Щось на зразок того, – Роланд усміхнувся і коротко розповів про свою приватну зустріч з Перлиною Півночі.
Почувши міркування Едіт, Анна не втрималася від сміху.
– Що таке? – з цікавістю запитав він.
– Мушу сказати, що вона надто сильно у нас вірить. Опанувати все, чого ти нас навчаєш? Уже лише вища математика – це надто складно, не кажучи вже про фізику і хімію… – Анна скорчила гримаску: – Мені здається, що навіть за сто років я не зможу розібратися у всіх тих помаранчевих підручниках.
– Пфф, – засміявся Роланд. – У Світі Сну ще багато подібних книг.
– Крім того, я не думаю, що майбутній світ буде таким, як вона описала.
– О? Яким, на твою думку, він стане?
– Вона вважає, що якщо ти не можеш здобути авторитет за допомогою атаки з двох флангів, то краще занурити королівство Світанку у хаос, але я вважаю, що шляхів для здобуття авторитету більше, ніж один. Коли ти поведеш усіх у битву проти демонів, знищиш всіх грізних ворогів, які вторгнуться до королівства, то здобудеш авторитет, якого ніхто інший не зможе досягти, – серйозно сказала Анна. – Ти знищиш церкву і виграєш Битву Божої Волі – відьми назавжди запам’ятають це, а вціліли Такіли пишатимуться тобою. Ти нестимеш усілякі знання масам; щойно люди розгортатимуть книгу, вони завжди бачитимуть твоє ім’я. Що в майбутньому, що зараз – тебе знатимуть всі. З таким авторитетом правителі інших королівств шукатимуть у тебе захисту і проситимуть про приєднання. Ніхто не наважиться суперечити твоїй волі, адже є багато прикладів того, як закінчили зрадники. Через сто років, можливо, у світі залишиться лише одне королівство, а кордони розширяться аж до Родючої Рівнини, і воно потроху відновлюватиме колишню славу людської раси. – Вона зробила паузу, перш ніж запитати: – Чи помиляюся, думаючи так?
Розділ 915. На край світу
– Звичайно, ні, – Роланд ніжно тицьнув її в лоб. – Такий спосіб мислення цілком у твоєму стилі.
– Тоді чому ти такий радий словам Едіт? – здивовано запитала Анна.
– Причина моєї радості не в тому сценарії, який вона уявляє. Адже сама історія сповнена всіляких можливостей, – з усмішкою сказав Роланд. – Вже досить важко чітко побачити минуле, не кажучи вже про те, щоб передбачити майбутнє. Наприклад, існує можливість, що ми успішно переживемо Третю Битву Божої Волі, але Четверту, яка буде сотні років по тому, завершиться повним крахом людства. Або, можливо, вороги, що ховаються в океані, набагато сильніші, ніж ми уявляємо, і люди на суші будуть розділені, оточені і знищені… Тоді вже не тільки буття королівства, а саме існування людства опиниться під питанням.
– Хм… Такий спосіб мислення цілком у твоєму стилі, – передражнила його тон Анна. – То чому саме ти радів?
– Її точці зору, – Роланд розвів руками. – Коли Едіт вимовила ці слова, вона перетворилася з дворянки при владі на державну чиновницю.
– Державну… чиновницю? – Анна повторила дещо складне словосполучення.
– Саме так. Вона більше не обмежується північним регіоном, а розглядає Сірий Замок як єдине ціле. Думаючи про політику, Едіт тримає у голові загальний напрямок розвитку королівства. Це рідкісний талант для людей цього часу. Навіть Баров на це не здатний. Коли голова ратуші думає, він завжди зважує вигоди і втрати лише з точки зору Беззимного міста.
Це був крок уперед. З самого початку Едіт Кант все ще вважала себе представницею знаті північного регіону. Коли вона допомагала з управлінням, її слова, дії і стратегії також стосувалися вигод для північного регіону. Це був поширений спосіб мислення серед власників землі: лише територія, яку займала їхня родина, була для них справжнім домом. Навіть якщо вони були вірні королю, власні інтереси стояли вище за накази короля.
– Є ще один момент – це її погляд на відьом, – продовжив Роланд. – Здатність розуміти, що відьми можуть здійснювати технологічні стрибки, і включити це до стратегії розвитку – уже в цьому плані вона випереджає більшість людей.
Поверхневе виконання наказів і усвідомлення, що за ними стоїть, – це дві абсолютно різні речі. Хоча він висунув у підручниках ідею, що «технології є основою продуктивної сили, а відьми – найкращий каталізатор для цього», більшість чиновників ратуші не розуміли важливості прихильного ставлення до відьом; вони робили це просто через наказ короля. Звичайні люди також не усвідомлювали цього; їхні все більш гармонійні стосунки з відьмами були просто пов’язані з тим, що деякі відьми робили їхнє життя зручнішим, оце і все. Це співіснування було крихким, як мильна бульбашка. Зіткнення з серйозними конфліктами чи невдачами штовхнуло б обидві сторони далеко назад. Тільки коли ідея про незамінність відьом укоріниться, цю проблему можна буде вирішити на фундаментальному рівні.
І цей пункт приносив Роланду більше задоволення, ніж перший. Зрештою з прискоренням централізації і зникненням відмінностей у феодах, дедалі більше чиновників будуть погоджуватися з ідеєю єдиної нації. Однак, ймовірно, їм знадобиться багато часу, щоб зрозуміти справжню природу здібностей відьми.
Звісно, Едіт не була позбавлена недоліків. Хоча її бачення перевершувало більшість людей, вона все ж залишалася в межах свого часу. Ідеалом Едіт все ще було вічно квітуче королівство Сірий Замок.
Однак, враховуючи, що вони з Соловейком були приблизно одного віку, в таких думках не було нічого дивного. Роланд прагнув побачити, якою чиновницею вона стане під його керівництвом через двадцять чи тридцять років.
Після короткого пояснення Анна нахилила голову і запитала:
– Оскільки майбутнє непередбачуване, і тобі байдуже, що буде з Сірим Замком після твоєї смерті, то, якщо ми переживемо Битву Божої Волі, чим ти хочеш зайнятися?
– Ти ж уже знаєш, чи не так? – Роланд подивився в її блискучі очі.
Вони неодноразово піднімали ці теми в ті ночі, які проводили в обіймах одне одного: перетнути Родючу Рівнину, щоб побачити Царство Світанку, і навіть зазирнути на землі демонів; подолати Морську Лінію, щоб сліди людства дотягнулися аж до іншого берега океану; зняти завісу таємниці з бога й осягнути істину цього світу. Заради цього він використає всі доступні ресурси не лише королівства Сірий Замок, але і кожен, хто живе на цьому континенті, докладеться до цієї експедиції. А ті упертюхи, які спробують перешкодити, стануть його ворогами.
– Не забудь взяти мене з собою, – усміхнулася Анна. – Я не хочу пропустити такі видовища.
– Звісно, я обов’язково візьму тебе з собою – навіть на край світу. – Роланд поцілував її у губи.
*******************
Беззимне, Третє Прикордонне Місто.
Тіллі стояла на варті перед магічним ядром і спостерігала за кожною його зміною. Магія, що вирувала як блакитне море, змушувала зовнішній каркас ритмічно розширюватися і стикатися, немов у такт диханню. Жовта сфера світла мерехтіла у центрі піраміди, ніби коштовний камінь, який омивали хвилі, вона повністю поглинула увагу п’ятої принцеси.
Доки куля продовжувала світитися, це означало, що райдужний магічний камінь залишався цілим.
– Якщо втомилася, то відпочинь. – Слова Паші раптом пролунали в її голові, вони супроводжували шурхотінням позаду. – Я негайно повідомлю тобі, якщо будуть якісь новини.
Тіллі обернулася і побачила велику пухлину, що звисала зі стелі. Хоча перетворені вищі відьми зовні виглядали однаково, за ці кілька днів спілкування вона виявила, що вже здатна трохи розрізняти їхні відмінності.
– Я не втомилася. Минуло всього лише п’ять днів… – сказала вона, позіхаючи, – …я просто трохи сонна.
– Коли я раніше мала людське тіло, то різниця між сонливістю і втомою була невелика, – сказала Паша, ворушачи мацаками. – Не хвилюйся, оскільки магічний камінь ще не розчавлений, це означає, що відьми досі в безпеці. Якщо вони справді зіткнуться з демонами, то обов’язково розтрощать камінь.
Тіллі розуміла це, але все ж не могла позбутися тривоги. Вона шкодувала, що не пішла з ними і дозволила тій дурній Попіл переконати себе.
Теоретично, ця місія не мала бути надто небезпечною. Обрані відьми – досвідченні бійці, які воювали проти церкви, а метод проникнення схожий на той, що використовувався під час нападу на церкву фіордів: Лотос відповідала за створення тунелів під землею, Орбіта використовувала «Двері», щоб створити проходи, завдяки яким група могла переміщатися між тунелями. Навіть якби ворог помітив щось дивне під землею, то, покопавшись, виявив би лише запечатану печеру.
Ключ крився в останньому кроці. Щоб надати пристрою ілюзій ширший огляд, магічний камінь потрібно розтрощити у високій точці. Спочатку Тіллі планувала використати камінь польоту і знайти потрібне місце сама, але Попіл взяла це завдання на себе.
Якби вони діяли вночі, шанси їхнього виявлення були б надзвичайно малими. Кілька перевірок перед відправленнями показували досить хороші результати, однак Попіл все ж відмовила її, стверджуючи, що лідери не повинні ризикувати власними життями. Тепер Тіллі могла лише стояти перед магічним ядром, безпорадно хвилюючись.
Коментарі
Дописати коментар