Розділ 920. План війни | Розділ 921. Ера поїздів. Частина 1
Розділ 920. План війни
Лише після того, як Роланд сів, усі вклонилися і зайняли свої місця.
Від того віддаленого маленького містечка до нинішнього міста, що стрімко розбудовувалося, – він став для них усіх справжнім взірцем. Роланд чітко відчував це у поглядах учасників зустрічі. На відміну від минулих виступів у початковій школі чи презентацій проєктів перед замовниками, присутні не просто слухали, вони готувалися.
Готувалися виконати кожен його план і наказ.
Це була команда, яку він створив протягом трьох років з моменту прибуття у цей світ. Згадавши самотні постаті у замку на початку, а також глузливі і зневажливі обличчя місцевої знаті, в цей момент його охопило почуття щирого задоволення.
Тому Роланд одразу перейшов до суті:
– Беззимне місто не може дозволити демонам вкоренитися на Родючій Рівнині, особливо так близько до кордону. Хоча ворог прибув трохи раніше, ніж очікувалося, наш прогрес також не пасе задніх. Ситуація у Сірому Замку загалом заспокоїлася і ми можемо повністю присвятити свої зусилля боротьбі з ними. – Він зробив паузу, обвів усіх поглядом і, наголошуючи на кожному слові, сказав: – Вигнати демонів з руїн Такіли – це мета, на яку ми маємо спрямувати всі наші зусилля. У когось є запитання?
– Ні, Ваша Величносте!
В один голос відповіли присутні.
Навіть Баров, який найбільше вагався щодо військових дій, не висловив жодних заперечень – стрімкий розвиток Беззимного міста побудований на стабільному порядку і довірі населення. Місто, захищене могутнім королем, територія, яку ніколи не зачіпав вогонь війни – ось головні фактори, що приваблювали біженців. Якщо демони будуть використовувати Такілу як базу для постійних атак на Беззимне місто, викликаючи паніку і втечу населення, про подальший розвиток не могло бути і мови. Найкращим доказом цього були східний і південний регіони, які занепали внаслідок безперервних воєн за престол.
– Тоді обговоримо конкретні плани. Усі відділи можуть поділитися своїми ідеями.
– Ваша Величносте, я вважаю, що зараз найважливіше – якомога швидше перенести промисловість, розташовану на півночі, – першим підвівся і заговорив Баров. – Якщо демони вторгнуться у західний регіон, першими постраждають саме ті люди, які не захищені міською стіною. Навіть після зведення нових мурів випас корів і овець заважатиме розгортанню військ, прикладом є нещодавній воєнний стан у місті, – сказавши це, він кинув погляд на Венді. – Через закриття міських воріт перевезення насіння пшениці і багатьох лісових ресурсів було заблоковано. На щастя, завдяки зусиллям ратуші наслідки вдалося звести до мінімуму.
Роланд уже знав про це з листа. Почувши, як старий голова ратуші знову порушує цю тему, він не міг не глянути на Венді. Її обличчя виглядало спокійним і не демонструвало жодного натяку на бажання сперечатися. Очевидно, заява Венді про те, що вона візьме на себе повну відповідальність, не вирвалася у запалі емоцій.
– Насіння пшениці, гриби й інші ресурси можна доставляти до міста за допомогою річки Червона Вода, використовуючи гребні пароплави, але шахту на Північному Схилі не можна перемістити, а реконструкція зони печей вийшла б надто дорогою, тому тут не слід використовувати узагальнення. – Роланд задумався на мить, а потім рішуче сказав: – У цих місцях слід посилити охорону, щоб у разі раптового нападу моторошних звірів ми могли чинити опір. Крім того, я не пояснив детально поведінку під час тривоги. Я маю уточнити: під час введення воєнного стану евакуювати потрібно лише тих людей, які блукають вулицями і ринками, а не все населення – відсьогодні я вимагаю, щоб фабрики не припиняли роботу за жодних обставин, доки я не видам нових інструкцій.
– Тоді… я складу список галузей промисловості, які можна перемістити, і передам вам на ознайомлення. – Зрозумівши, що Роланд не хоче продовжувати це питання, Баров одразу змінив тон.
– Також сплануємо нове використання територій, – Роланд поплескав по мапі за спиною. – Загроза з боку Великої Снігової Гори усунена, тож ці землі на заході можна використовувати. Поки існує Листочок, Туманний ліс буде природним бар’єром на лівому фланзі.
На мапі густий Туманний ліс нагадував перевернутий трикутник, що займав значну частину Пустки. Його вершина розташувалася на заході у Снігових горах, одна сторона тягнулася вздовж підніжжя гір на північ аж до гір Хребет Дракона, а інша лягла вздовж річки Червона Вода аж до межі з Беззимним містом; ці дві кінцеві точки, з’єднавшись, утворили величезну буферну зону. Простіше кажучи, якби Пустку розділити на три частини, то крайня ліва була б лісовою зоною, а дві праві відповідали рівнинам Беззимного міста і Непрохідним горам відповідно.
Наразі Листочок контролювала всю західну частину річки Червона Вода, забезпечуючи таким чином безпеку для бетонного флоту, який транспортував як вугілля, так і лісові ресурси.
– Так, Ваша Величносте, – оскільки Баров уже це знав, то швидко погодився.
– Ваша Величносте, я вважаю, що населенню слід якнайшвидше повідомити про походження демонів, – сказала Венді, – інакше їхня раптова поява може викликати паніку у людей. До того ж ви часто говорите, що пропаганда – найважливіший аспект управління. Якщо ми не займатимемося нею, то цим можуть скористатися люди з недобрими намірами.
– Я погоджуюся з цим, – підтримала Елія крізь завісу світла. – Хоча можливості смертних дуже обмежені, але принаймні разом вони все ж становлять певну силу, що краще, ніж нічого. Крім того, страх – це як батіг, він часто вселяє жах, але якщо ним правильно користуватися, то це примусить людей рухатися вперед.
Пропагандистська кампанія мала відбутися після об’єднання Сірого Замку і церемонії коронації, але передчасна поява демонів зірвала цей план. Роланд доручив це завдання Барову, сказавши:
– Зміст і метод пропаганди вирішувати тобі. Знайди правильний баланс. Переконайся, що люди розуміють: демони – це заклятий ворог усього людства, і ми не заспокоїмося, поки вони не будуть знищені. Але також наголоси, що наші супротивники перед обличчям гармат і гвинтівок нічим не відрізняються від демонічних звірів, хоча можуть здаватися лютими і грізними.
– Що ж до тих, хто користується ситуацією, щоб поширювати чутки і створювати проблеми, – Роланд холодно посміхнувся і подивився на двох начальників поліції – Вейда і Рейна Медера, – гадаю, мені не потрібно нагадувати вам, як цим впоратися, правда?
Вони швидко кивнули:
– Звичайно, Ваша Величносте.
Після остаточного узгодження воєнних стратегій і планів дій Беззимного міста у надзвичайних ситуаціях, Паша нарешті поставила питання, яке найбільше хвилювало присутніх:
– Як ви плануєте атакувати демонів поблизу руїн Такіли?
– Найбезпечніший метод – розгорнути артилерійські позиції і з відстані знищити їхнє постачання червоного туману, – Роланд пальцями зробив приблизні виміри на мапі. – Фортечні гармати, що зараз виробляються, мають дальність стрільби понад десять кілометрів, з невеликими модифікаціями вони можуть стріляти ще далі; без червоного туману решту демонів чекає лише вірна смерть.
Ці слова не були пустим вихвалянням. Фортечні гармати першого покоління з міркувань використання і транспортування суттєво відрізнялися від стандартного калібру в 152 міліметри, якщо не брати до уваги інших характеристик. Навіть без змін у стволі чи лафеті – достатньо збільшити патронник і перейти з унітарних снарядів на роздільне заряджання, щоб вивести дальність стрільби на новий рівень.
– Зрозуміло. Відьми Такіли готові допомогти вам у цьому.
Без сумніву, у приймальні найактивнішою щодо Битви Божої Волі була фракція Такіли. Вони з готовністю очолять атаку, якщо це дозволить перемогти демонів.
– Але для досягнення цього потрібно вирішити кілька ключових питань. – Роланд похитав головою: – Без належної підготовки нам буде важко закріпитися під натиском демонів. – Він відвів руку і легенько клацнув пальцями у напрямку шахти Північного Схилу: – А перше, що потрібно вирішити, – це проблема транспортування.
Розділ 921. Ера поїздів. Частина 1
Беззимне місто, гірничодобувна зона Північного Схилу.
Нова дорога, що з’єднувала склад руди і зону печей, проходила фінальне прибирання.
На відміну від дерев’яних рейок обшитих залізом, що встановлені у шахті, ці не тільки були розташовані далі одна від одної, але і мали набагато ширшу і товстішу несучу поверхню. Зокрема, рейки були повністю відлитими зі сталі – просто дивлячись на них, можна уявити, наскільки вони важкі. Якби це був будь-який інший володар, він би вважав подібне неабияким марнотратством: така кількість сталі, скільки ж комплектів обладунків і мечів можна було виготовити? Навіть за скромною оцінкою цього б вистачило для забезпечення ордену лицарів пристойного розміру. Тепер же все це було закопано в землю, залишене на поталу вітру і дощу, щоб іржавіти і збирати пил – справжнє марнотратство.
Коли Роланд привів групу на склад руди, у натовпі зародилося шепотіння. Не кожен відділ був знайомий з тонкощами цього нового типу дороги, особливо чиновники з району Довга Пісня, здивовано витріщившись, вони не відводили очей від рейок – ті, з притаманною їм плавною й однорідною формою, завжди справляли відчуття мовчазної сили, яка впливала навіть на тих, хто не розумів їхнього призначення.
Після років «гартування шоком» вони більше не вважали свого короля марнотратним, але такий вчинок все одно викликав у більшості присутніх сильне занепокоєння. Укладання литих сталевих брусків на землю, на перший погляд, нічим не відрізнялося від мощення дороги золотими драконами.
Це був матеріал найвищої якості! Якщо відправити сталь на продаж, то у будь-якому місті її можна обміняти на цілий статок.
Насправді лише Беззимне місто могло дозволити собі подібні витрати.
З моменту запуску доменної виплавки чавуну і конвертерного виробництва сталі у промислових масштабах, наріжний камінь усієї промисловості – виплавка сталі – нарешті певною мірою позбувся «залежності від відьом». Хоча для конвертера все ще була потрібна Анна, щоб «розпалити вогонь», але порівняно з першою «Сталевою Зіркою» подібний виробничий процес вже можна назвати дивом для цієї епохи.
Крім того, зміни у шахті Північного Схилу покращили плавильну промисловість ще більше. Завдяки сміливому плануванню міністерства будівництва і допомозі Лотос, кілька вибухових робіт відкрили куполи неглибоких шахтних стволів, перетворивши частину видобутку на відкриті кар’єри. Причому найбільшим виявилося родовище залізної руди.
Починаючи з минулого року, виробництво сталі у Беззимному місті зробило крок уперед. За місяць тут виробляли сталі більше, ніж у всіх інших містах Сірого Замку разом взятих.
Однак Роланд вважав це цілком природним – якби промислове виробництво не змогло перевершити ту «сталь», яку ковалі виковувалися тисячами ударів молотів, то всі його зусилля були б марними.
Що ж до колії перед ними, то це частина експериментальної залізниці, яку спочатку розробили, щоб з’єднати гірничодобувну зону, плавильну зону і порт.
Оскільки не було суттєвої різниці у витраті матеріалів і несучій здатності між широкою та вузькою колією, він навмисно обрав ширину у 1,5 метра між рейками за стандарт. Це число не тільки було легко запам’ятати, але і ширина колії разом з дорожнім полотном перебували в межах дії здібності Лотос. Шпали виготовляли з колод, а баласт зробили з уламків, що залишилися після вибухових робіт у шахті. Якщо не дивитися на транспорті засоби, ця колія виглядала практично ідентичною сучасній залізниці.
Однак будівництво було тимчасово зупинено з початком війни за об’єднання. Адже те, що він хотів створити, все ще перебувало на експериментальній стадії; неможливо побудувати фабрику і розпочати виробництво до того, як вона буде остаточно завершена. Тому Анна сама займалася як обробкою, так і встановленням рейок. Без чорного полум’я друга половина залізничного проєкту, природно, була неможливою.
Звичайно, сама лише нова дорога не могла задовольнити цікавість усіх. За вказівками Роланда, робітники відкрили дещо, що стояла в кінці колії. Коли брезент, покритий пилом і опалим листям упав на землю, перед усіма з’явився чорний металевий транспортний засіб.
– Ваша Величносте, це… паротяг? – здивовано вигукнув Педро, управитель району Довга Пісня.
Не було нічого дивного, що він так подумав. Бочкоподібна парова машина, розташована на металевій основі, негайно привернула загальну увагу. Зі збільшенням кількості парових машин, що вводилися в експлуатацію у Беззимному місті, чиновними поступово знайомилися з цією, здавалося б, незграбною, але неймовірно потужною річчю. Навіть у традиційних сферах, що потребують великої кількості робочої сили, активно розглядалася можливість використання парових двигунів для досягнення цілей, наприклад, для зрошення сільськогосподарських угідь і розвантаження у портах.
Спочатку фабрики, що виробляли парові двигуни і супутнє обладнання, отримували замовлення на виробництво лише від Роланда. Зараз же вони час від часу виготовляли спеціальні машини для потреб мерії. Навіть з використанням тих самих шестерень, опор і приводних валів достатньо було невеликих змін у комбінації, щоб отримати зовсім інший результат.
Це був надзвичайно позитивний знак, що свідчив про перехід від пасивного виробництва до активного творення.
Оскільки парові бетонні кораблі на річці називали гребними пароплавами, для Педро було цілком логічно назвати цей транспортний засіб «паротягом».
Роланд, ясна річ, не бажав, щоб право на назву потрапило до інших рук.
Зрештою, перед ними був революційний засіб пересування.
З дня появи на світ він зазнав разючих змін. Хоча прототип був повільніший за кінний екіпаж, а пізніше його модифікували в різні химерні форми, навіть джерело живлення змінювалося кілька разів, однак первісна назва цього транспортного засобу глибоко вкарбована в історію розвитку людства.
– Поїзд, – виправив Роланд, – це ключ до вирішення транспортної проблеми.
– Ви хочете побудувати таку колію через рівнину, а потім використати її для… поїздів? – затнувшись, Баров вимовив нове слово. – А що, як демони нападуть на робітників і завадять прокладати колію?
– По-перше, має бути щонайменше дві залізничні колії, щоб забезпечити безперебійний рух в обох напрямках. По-друге, я не планую перетинати рівнину, натомість потрібно почати з Туманного лісу і провести до найближчої точки – руїн Такіли, а потім просуватися на схід. – Роланд пояснив свій план: – Таким чином, навіть якщо настануть Місяці Демоні, Листочок зможе захищати колії від демонічних звірів. Що ж до демонів… то, по суті, це буде битва меча і щита, а поле битви не обмежиться одним місцем. Де буде прокладена колія, там будуть встановлені гармати. Навіть якщо вони зможуть прориватися крізь артилерійський вогонь і руйнувати залізницю – нам буде достатньо будувати її швидше.
Він обговорив це з генеральним штабом перед тим, як повернувся до Беззимного міста. Хоча маршрут з Туманного лісу здавався довшим за маршрут через рівнини, але насправді будівництво проходило б набагато швидше. Полювання і розчищення – головний біль більшості новаторських проєктів – були б зведені до мінімуму, адже бур’яни і ліани самі б поступалися місцем, утворюючи природні дренажні схили. Крім того, ліс, під контролем Листочка, міг би активно транспортувати будівельні матеріали, що значно зменшило б навантаження на Колібрі.
Далі б Лотос вирівняла дорожнє полотно, а міністерство будівництва подбало про укладання баласту, шпал і рейок, тоді як Анна відповідала б за безшовне зварювання. Завдяки послідовності цих трьох процесів колії можна було б прокласти у визначеному місці до кінця зими. І тоді руїни Такіли повністю опинилися б у зоні досяжності фортечних гармат.
Коментарі
Дописати коментар