Розділ 7. Битва на небі і на землі. Частина 3
Розділ 7. Битва на небі і на землі. Частина 3
І ось так відбувалося підкорення останніх замків, що залишилися.
Хварьон захоплено сказала:
– У тебе справді видатна пам’ять, Віде.
– Га?
– Ти точно запам’ятав географію Тодума. А також порядок 47 замків.
Це було те, чому дивувалися всі члени групи.
Адже пам’ять Віда викликала у них справжній захват.
– Ну, в мене є мапа.
– Мапа?
– Я навчився малювати у Юрін і зробив одну.
Очі Хварьон засвітилися. Думка про мапу, зроблену Відом, розпалила її цікавість.
– Чи можу я подивитися на неї?
– Жодних проблем.
Від дістав з кишені зім’яту мапу і показав їй.
Вхід до Тодума був зображений великим, перші п’ять замків були трохи меншими. Далі, мабуть, через розмір аркуша, споруди ставали все меншими і меншими.
Він малював мапу вперше, тож хоча вхід і замки зображені на ній, важливі шляхи були у повному хаосі.
Тож їх замінили описи.
[Великий замок з гарною вежею, яку видно справа, якщо пройти досить далеку відстань від входу.
Замок з великою кількістю яблунь.
Замок за північним мостом, біля нього цвітуть жовті квіти.
Замок з блакитними воротами, до
якого 10 хвилин пішки провулками.]
Мабуть, тільки Від міг прочитати цю мапу.
Хварьон здригнулася.
«Подумати тільки, ми полювали, покладаючись на таку мапу».
У будь-якому разі, вони успішно завершили підкорення останнього замку.
Всі вампіри Тодума були звільнені.
Відтепер Віду, Ґомчі і решті групи стало видно те, що в цей момент відбувалося по всій території Тодума.
***
Тодум!
Легендарне королівство, де живуть вампіри!
Світилися три місяці. Вдалині стояла вежа з предметів, яку створив Від, а стародавні замки і Вежа Героїв, залишалися такими, якими і були.
Єдинороги і пегаси махали крилами та літали над Тодумом. На землі вони пили воду або неквапливо паслися на траві.
Однак здалеку насувалися чорні, як смола, грозові хмари.
Вони швидко затягнули небо над Тодумом.
Подув лютий вітер, почалася злива.
Гуркіт.
Бабах!
З кожним ударом грому землю на мить освітлювали спалахи світла.
Величезний рій кажанів налетів на тіла єдинорогів і пегасів, які паслися та пили воду.
Розбивши вікна, з замків дружно вилетіли вампіри.
Темрява їм не заважала. Скориставшись моментом, коли найближчі єдинороги і пегаси відволіклися на рій кажанів, вони вчепилися у їхні шиї.
Шшш!
Хоча вампіри були слабшими за божественних звірів, у них з’явився шанс на перемогу, щойно вони встромили свої ікла у шиї ворогів і почали смоктати кров.
Скориставшись розгубленістю, кажани швидко поглинали здоров’я і витривалість божественних звірів.
– Ігігігігі!
Закричали єдинороги.
Королівський єдиноріг сказав:
– Як благородні члени лісового клану, ми не можемо поступитися кланам ночі. Спалімо все дотла. Виклик Каси.
Були викликані духи вогню.
Поки звичайні єдинороги відбивали атаки кажанів і вампірів, виклик духів розгорнувся на повну.
– Виклик Ундини!
Краплі дощу перетворилися на водяних духів.
Ундини літали навколо і, тримаючи водяні списи, боролися з роями кажанів.
Срібні пегаси також використали магію.
– Танцююче Світло.
– Вогняна Стріла!
Світло пролетіло крізь темний, як смола простір, а вогняні стріли, створені магією, пронизували кажанів і вампірів.
Битва між божественними звірами і вампірами кипіла по всьому Тодуму.
Це була кривава битва, в якій під проливним дощем використовували заклинання, магію духів і зграї кажанів.
Вампіри явно захопили перевагу на ранніх етапах.
– Кров єдинорогів справді солодка.
Королеви вампірів кокетливо усміхалися. Щоразу, коли вони це робили, рухи деяких єдинорогів помітно сповільнювалися.
Королеви вампірів також були жінками.
Єдинороги люблять красивих жінок, а тому були найщасливішими тоді, коли засинали, поклавши голову на коліна дівчат.
«Красуня».
«Навіть якщо вкусити її за щось, не буде ні краплі неприємного запаху. Ігігі!»
Оскільки вони ще зберігали
розсудливість, то не піддавалися спокусі, але не наважувалися атакувати королев
вампірів за допомогою заклинань.
Навіть швидкі і хоробрі пегаси, про яких говорять, що вони скачуть по небу, опинилися у досить скрутному становищі.
Пегаси, яких називають крилатими конями!
Небесні коні!
Це масивні, мускулисті істоти, неймовірно дратівливі і жорстокі. Ба більше, їхня швидкість атаки не мала собі рівних.
Проте ці самі пегаси не могли злетіти в небо.
Це сталося через те, що кажани-вампіри чіплялися за їхні тіла, як п’явки.
– Ігогого!
Пегаси металися, шалено б’ючи задніми копитами по землі. Кажани-вампіри без розбору впивалися іклами в їхні шиї, боки, сідниці і передні копита.
І пекучий біль паралізував тіла пегасів.
Безсумнівно, початкову перевагу захопили вампіри.
З кожним ударом блискавки можна було побачити, як єдинороги і пегаси падають на землю.
Їхні крики заглушила злива, грім і блискавки.
Однак потім єдинороги і пегаси, що ширяли високо вгорі, побачили біду, що сталася з їхніми родичами, і кинулися вниз.
– Істоти ночі, чи залишалися ще ті, хто не втік і не заснув? Ми примусимо вас заснути на вічно.
Єдинороги, перебуваючи в повітрі, використали магію.
Попри шкоду, завдану собі подібним, вони кинули всі можливі заклинання на рій кажанів і вампірів.
Пегаси шалено мчали.
Атака відбувалася на повній швидкості – саме та тактика, від якої практикуючі зазнали найбільших втрат під час полювання у замках Тодума!
Десятки пегасів промчали небом, таранячи вампірів і кажанів.
У зоні, де пройшла їхня атака, кілька вампірів, що вижили, були криті ранами і хиталися.
– Хух, ледве тримаюся. Кров! Мені потрібна кров.
– Чи слід нам перетворитися на кажанів і гнатися за ними?
– Не думаю, що ми зможемо їх наздогнати, навіть якщо полетимо.
Коли вампіри помітили ворогів, ті вже були за 300 метрів.
Тільки-но вони перевили подих, як табун пегасів закружляв у небі.
Це дещо відрізняло від того, як птахи, що летять зграєю, кружляють, коли змінюють напрямок.
Описавши вище широке коле, пегаси мчали небом. Потім, тримаючи голови прямо, вони ніби відштовхнулися від самого повітря і шалено прискорилися.
Шух-шух-шух-шух-шух!
Коли вампіри переводили подих, вороги, безперечно, були далеко, але завдяки блискавичній швидкості вони умить знову опинилися прямо перед ними!
Там, де ще раз промчали пегаси, не залишилося ні крил кажанів, ні вампірських плащів, – усе зникло.
– Ігігі!
Пегаси пронизували поле бою з жахливою швидкістю, порівняно з цим їхні битви з практикуючими нагадували дитячу забавку.
У той час вони не могли досягти своєї повної швидкості через тісний простір. Магія духів і заклинання вдалося заблокувати, нав’язавши їм ближній бій. Можна сказати, що бойова потужність єдинорогів і пегасів була значною мірою обмежена.
Однак на відкритому просторі натиск божественних звірів змітав вампірів.
– Та зробіть вже щось!
– Плануєте просто сидіти тут, навіть не встромивши ікла в шию?
Закричали вампіри, яких атакували.
Ось наскільки мало було належних способів протистояння єдинорогам і пегасам.
Рухаючись з неймовірною швидкістю, вони змітали всіх, хто опинявся на шляху.
Оскільки божественні звірі постійно використовували виклик духів і заклинання атаки, навіть вампіри, яких називали жахом темряви, не мали ефективного способу боротьби.
Єдинороги і пегаси, яких безжально знищували Від, Ґомчі і група Пейла, беззаперечно демонстрували велич, гідну монстрів високого рівня.
Хоча шкода, якої завдавали вампірам, зросла, вона не досягла критичної величини.
Зазнавши важких ударів по здоров’ю і мані, вампіри спустилися а землю. Там навколо лежали божественні звірі – пораненні і знесилені або ж атаковані роями кажанів.
Вампіри встромили ікла в шиї цих єдинорогів і пегасів, щоб випити їхньої крові.
– Кхах.
– Це смак гарячої крові, що переповнює життєвою силою!
Ослаблені і кволі вампіри знову набралися сил. У їхніх розфокусованих очах знову з’явився блиск, а здоров’я, витривалість і мана – відновилися.
Навіть якщо вампіри були на межі смерті, це ще не означало, що з ними покінчено.
Навичка пити кров дозволяла їм повністю відновитися, випивши всього один ковток свіжої крові!
Вампіри відновили своє здоров’я, ніби знову повернувшись до початку бою.
Також не загинув жоден з лордів-вампірів.
Вони, набагато перевершуючи звичайних вампірів, стали ще сильнішими, бо висмоктували кров з єдинорогів і пегасів.
І одним із таких лордів-вампірів був Торі, який очолював клан Чистої Крові.
Спочатку його інтелект не був надто видатним, але, беручи участь у боях разом з Відом, він накопичив чималий досвід і вдосконалив свої навички.
Торі знав, як Від справлявся з шаленством пегасів.
Він використав магію.
– Виклик павутини!
У небі з’явилася величезна павутина.
Липкі нитки з’єднували кожен замок!
Павутина не могла закріпитися в небі, де не було ніякої опори. Проте липкі нитки сплелися між собою, утворивши на деякий час величезну сітку, в яку заплуталася зграя кажанів.
Коли кажани заплуталися у павутині і почали борсатися, пегаси та єдинороги помчали з приголомшливою швидкістю.
Павутина в мить розірвалася. Однак прорвавши крізь неї, божественні звірі значно сповільнилися.
Липка павутина, що обвивалася навколо голів, передніх копит і грив, уповільнювала їхні рухи.
– Виклик павутини!
– Виклик павутини!
Побачивши це, всі вампіри, включно з представниками клану Чистої Крові, одночасно викликали власні павутини.
Незліченна кількість павутиння сплелася навколо замків, вулиць і в небі Тодума.
Коли пегаси пробивали ці стіни павутиння, вони сповільнювалися, а рої кажанів, що нагадували величезні хмари, кидалися на них і пили кров.
Коментарі
Дописати коментар