Розділ 7. Битва на небі і на землі. Частина 4
Розділ 7. Битва на небі і на землі. Частина 4
***
Приблизно в цей час Від, Ґомчі й інші були готові діяти.
Щойно битва в останньому замку закінчилася, вони впали на землю від виснаження.
Перш ніж їм вдалося насолодитися величезним відчуттям досягнення й ейфорії, розпочалася масштабна битва між вампірами і божественними звірами.
Вони затрималися, бо відновлювати свою витривалість, здоров’я і ману.
– Ходімо! На останнє полювання!
– Нам час виходити.
Від і Ґомчі кинулися назовні. І перед ними постало неймовірне видовище.
Навколо замків розгорілася війна.
Повітря наповнювали заклинання і магія духів, а зі зруйнованих веж падало каміння.
У небі вампіри, єдинороги і пегаси зійшлися у запеклій битві.
Не було б перебільшення сказати, що вони опинилися посеред поля бою.
Ґомчі2 пробурмотів глухим голосом.
– Але як нам розібратися з тими, хто в небі?
Серед їхніх навичок були і такі, що дозволяли активувати енергію меча. Однак вони потребували величезної кількості мани.
Ґомчі, які бездумно вкладали очки характеристик виключно в силу і спритність, мали швидкі та потужні базові навички, однак їм було важко мати справу з ворогами на відстані.
Тут ініціативу у свої руки взяв найбільш досвідчений з них.
– Ми маємо навичку володіння зброєю. Якщо меч не підходить, нам слід використати луки.
– Як і очікувалося від наставника!
Слідом за Ґомчі інструктори і практикуючі синхронно підняли свої луки.
– Всім приготуватися! Вогонь!
Стріли, достатньо великі, щоб їм можна було сплутати з облоговою зброєю, злетіли в небо.
Велика кількість потрапила у павутиння, але також влучили в єдинорогів, пегасів і навіть рої кажанів з вампірами.
– Кхааах!
– Люди атакують нас.
Скаржилися вампіри.
Насправді постраждало досить мало божественних істот, найбільше шкоди отримали лише вампіри.
Частково так сталося тому, що вампіри збилися в юрбу навколо вибраних єдинорогів і пегасів, а частково тому, що точність луків, які створив Від, була низькою.
– Влучив!
– Продовжуйте стріляти!
Ніби не усвідомлюючи ситуації, Ґомчі вистрілили в небо, як тільки поклали стріли на тятиви.
Коли такі атаки повторилися три чи чотири рази, вампіри розлютилися.
Навіть недалекі Ґомчі не могли не усвідомити, що цей метод був неправильний.
Ґомчі озирнувся навколо.
– Віде!
Людина, до якої він звертався щоразу, коли щось ішло не так!
Вони чекали його наказу, щоб знайти найвідповідніше рішення, незалежно від ситуації.
Але Віда не було поруч з Ґомчі.
– Другий.
– Так, наставнику!
– Де Від?
– Не знаю. Він був тут кілька хвилин тому…
– Знади його.
– Зрозумів.
Ґомчі2 й всі інші практикуючі шукали Віда. Через трохи їм вдалося знайти його на досить далекій відстані від них.
На землі було багато єдинорогів і пегасів, що упали під час битви.
Божественні звірі мали високий рівень, тож так просто не помирали. Навіть коли вони падали з неба, не маючи змоги махати крилами, єдинороги і пегаси продовжували наполегливо чіплятися за життя.
Їхнє здоров’я було майже повністю поглинуте вампірами і кажанами-вампірами, тому божественні звірі не могли навіть поворухнутися після укусів.
Вони були у жалюгідному становищі, нездатні чинити опір!
Від без зайвих слів вирвав ріг з чола одного єдинорога.
– Цей ріг такий привабливий.
– Кігігігі!
Далі він дістав ніж для різьблення Захаба.
– Шкура така гладенька і блискуча.
– Кі-і-іго-го!
– Вгодований. Саме те, щоб підкріпитися.
– Пі-го-го-го!
Роги виривалися, шкури здиралися і навіть м’ясо зрізалося.
Роги або шкуру можна було отримати після смерті. Але якщо забрати їх, поки звірі ще живі, шанси отримати роги або шкіру найвищої якості зростали.
Єдинороги і пегаси помирали, видаючи останні крики.
Отримання предметів!
Хоча він не здобував багато очок досвіду, бо мав справу з божественними звірами, які були на межі смерті, йому вдалося здобути щедру колекцію предметів.
З одного єдинорога чи пегаса випадали різноманітні речі: золото, срібло, коштовності, матеріали, зброя і броня!
Такої можливості більше не ніколи не виникне.
Для Віда це було схоже на мрію.
«Я такий радий, що побудував вежу з предметів. Бог здобичі подарував мені благословення».
На континенті Версаль не було подібної офіційно визнаної релігії. Лише ходили чутки, що така, ймовірно, існує.
Однак поговорювали, що бог здобичі більший за будь-якого іншого бога на континенті!
Неймовірне досягнення: за дві години на рівнині Хонос комусь вдалося отримати 5 унікальних предметів спорядження!
Візок рукавиць, виготовлених гномами, випадково знайшли під час мандрівки гірським хребтом поблизу форту Одейн!
Міф про культ здобичі розростався. Розповідали про скриню зі скарбами на цілих 70 тисяч золотих, яку знайшли в безлюдній печері.
Від став пристрасним послідовником і збирав непотрібні речі та предмети.
Звісно, він абсолютно не мав наміру приносити жертви.
Зрештою офіційного храму не було.
Крім того, бог здобичі був щедрим. Ходили чутки, що він дарує благодать без застережень, якщо у людини побожне серце.
Існувала лише одна доктрина:
Не викидай даремно жодного непотрібного предмета. У цьому світі немає
жодних непотрібних речей.
Серед темних гравців значний вплив мав культ непотрібної здобичі, який швидко набирав популярності.
«Нарешті я отримав благословення бога здобичі, про яке лише чув».
Від міг заробити щонайменше 900 золотих за кожного добитого звіра.
Якби вони помирали або загоювали рани і поверталися в небо, він би нічого не зміг зробити. Але оскільки розправа з божественними звірами, що впали на землю, також приносила користь битві, у Віда зовсім не було причин вагатися. Побачивши його дії, Пейл, Мейлон, Зефір, Хварьон і Ромуна також старанно атакували єдинорогів та пегасів, що упали на землю.
Дійшло навіть до того, що приєднався Мапан.
Торговець – слабший за інших, тож участь у битві була небезпечною для життя ситуацією, проте він орудував масивною сокирою і розбирався з обраними єдинорогами.
Ґомчі також зрозуміли.
– Спочатку потрібно знищити тих, хто лежить на землі. Бийте їх усіх!
– Так!
Ґомчі змінили свою мету і націлилися на єдинорогів і пегасів, що упали на землю.
Через природу цих божественних звірів, які нагадували коней, ці істоти не були здатні чинити опір після падіння.
Навіть якби єдинороги і пегаси не були паралізованими, вони просто били б копитами!
Достатньо всього лише зайти у сліпу точку й рубонути, щоб здолати їх без зайвих зусиль.
Найскладнішим було пробиратися просторим Тодумом у пошуках єдинорогів і пегасів, які лежали на землі, та зуміти підійти до них.
Оскільки битва у повітрі не зупинялася ні на мить, наслідки заклинань і магії духів часто досягали землі. Щоб уникнути цього, їм доводилося постійно бути напоготові і не розсіювати увагу.
Але для наставника, інструкторів і практикуючих це було досить просто!
Ґомчі зняв обладунки і сорочку.
– Наші мечі непереможні!
Інструктори також розпалилися. Тож, наслідуючи наставника, вони зняли сорочки.
Міцні тіла і виразні м’язи!
– Наші мечі непереможні!
Практикуючі також наслідували цей приклад і скинули все зайве. Небезпечний вибір!
Зняття броні різко знижувало захист. Якщо на гравця нападуть у такому стані, він міг отримати щонайменше вп’ятеро більше шкоди порівняно з тим, коли носив обладунок.
Один удар заднім копитом єдинорога – і їм кінець!
Навіть результати заклинань і магії духів, що досягали землі, загрожували життю.
Оскільки Ґомчі і його учні насолоджували такою напругою, їм не можна було за це дорікнути.
Ба більше, Від, єдиний, хто міг їх зупинити, був засліплений полюванням.
Лише через деякий час він помітив дивну поведінку усіх Ґомчі.
– Га? Чому вони так швидко біжать?
Оскільки вони не носили важких обладунків, їхня швидкість була неймовірною. Хоча захист у них був практично відсутнім, проте їхня спритність проявилася на повну.
– Це ж…!
Від також зняв броню, щоб бігати швидше.
Ризик зріс, але якби він намагався уникнути всього, то нічого б не зміг зробити.
Крім того, не було причин вагатися тепер, коли Від отримав рідкісне благословення, дароване богом здобичі.
– Предмети!
Очі Віда налилися кров’ю, коли він вчепився у божественних істот навколо себе.
Поряд було понад двісті наполовину оголених чоловіків!
– Наші мечі непереможні!
Щоразу, коли землею котився цей рев, кількість божественних звірів різко зменшувалася.
Страх, страх, страх.
Темне небо.
Гуркотів грім, били блискавки і почалася злива.
Атака вампірів і зграй кажанів була безшумною.
Жахливий кінець божественних звірів, що гинули в падінні!
Ті ж, що залишилися, почали тікати. Наполегливі вампіри переслідували їх до самого кінця.
Не маючи змоги перетнути межу Тодума, божественні звірі були знищені. Вцілілі вампіри виснажено приземлилися на замки і вежу.
Злива припинилася, темні хмари розсіювалися.
Замки Тодума наповнювали вампіри.
Вони гордо стояли там, закутані у чорні плащі. Довга битва нарешті закінчилася.
До Віда підійшов старий вампір.
– Дякуємо вам, люди. Ви врятували нас.
Дивлячись на старе обличчя вампіра, Від спитав:
– Ви той вампір, який залишив листа?
– Саме так.
– Але ви виглядаєте набагато старішим за інших.
– Річ у тому, що я випив зіпсованої крові перед тим, як заснув…
– ……
– Коли я вип’ю свіжої крові юної діви, ситуація стане кращою. Тепер, коли в Тодумі більше нема істот, здатних протистояти нам, ми знову зможемо тішитися розкішшю й насолодами. Все завдяки вам, людям.
Вікно повідомлення з’явилося для Віда, Ґомчі й інших.
Дінь!
[Прохання безіменного вампіра виконано
Історія Тодума настільки ж давня, як і літопис довгих ночей.
Вампіри, які люблять людей. Вампіри, які люблять самотність. Вампіри, які соромляться, побачивши квіти. Вампіри, чиє захоплення – колекціонування коштовностей. Вампіри, які вміють насолоджуватися скульптурою і живописом. Вампіри, які складають каміння і будують замки. Вампіри, які піклуються про природу. Вампіри, про яких кажуть, що їх покинув Бог…
Вони, ті, кому призначено паразитувати на людях і приховувати своє sснування в темряві, заснували власне королівство й облаштували притулок. Вампіри, що блукали континентом, знайшли дім, де знаходять спокій і мир.
Мир, який знову запанував у
Тодумі, дозволить цивілізації вампірів засяяти ще яскравіше.]
[Ви стали мандрівником, який врятував
королівство вампірів Тодум.]
[Слава зросла на 4420.]
[Харизма зросла на 25.]
[Рівень ворожості з лісовими кланами
зріс на 100.]
[Ви набули великого бойового досвіду.
Характеристики, пов’язані з боєм, зростають на 3.]
[Рівень зріс.]
[Рівень зріс.]
[Рівень зріс.
……]
Завдяки успішному виконанню завдання рівень Віда піднявся на 6. Однак інші отримали від 9 до 12 рівнів.
Тою, хто отримав найбільше рівнів, була Січві. Вона піднялася аж на колосальних 17 рівнів.
Річ у тому, що Січві була ще новачком, а також це пов’язано з природою орків, які швидко зростали в рівнях. Крім того, велику роль, мабуть, зіграв і її внесок під час подорожі в одній групі з Ґомчі.
– А-а.
– Ми це зробили.
– У нас вийшло.
Усі члени групи випромінювали захоплення і радість.
Вони успішно виконали завдання рівня складності A – це здавалося нереальним. І, ніби уві сні, їм вдалося підняти рівні!
Серце переповнювали задоволення й ейфорія.
Лише Ґомчі незадоволено нарікали.
– Нам справді потрібно було слідувати за Відом з самого початку.
– О, я не знав, що підвищувати рівні так легко.
– ……
Залишивши позаду абсурді скарги Ґомчі, Від знову став перед вампіром.
Нагороди на цьому не закінчилися. Ще залишилися скарби, які обіцяли дати вампіри.
– Чесно і сумлінно ми зробили все, що могли. Тепер, будь ласка, виконайте свою обіцянку.
Вампір кивнув.
– Це було почуття відповідальності, яке нелегко знайти у шукачів пригод чи вільнодумних мандрівників. Вампіри – це раса, яка ніколи не забуває обіцянок. Ми можемо обманювати і брехати, але ніколи не забуваємо обіцянок.
Через це зауваження виник певний неспокій.
Вампір дістав іржавий ключ.
– У сховищі Тодума є багато рідкісних скарбів. Як і обіцяно, я дам тобі ключ від скарбниці клану. Там є багато речей, не потрібних вельможам ночі, тому, якщо тобі щось потрібно, бери, що хочеш.
– Де знаходиться скарбниця?
– Тобі доведеться пошукати самому. Будь обережним, коли користуватимешся ним. Це старий ключ, тож удруге його використати не вийде.
Вампір зловісно розсміявся.
Від отримав ключ.
Дінь!
[Ви отримали ключ від скарбниці
вампірів. Будьте обережні, його міцність дуже низька.]
Коментарі
Дописати коментар