Розділ 1. З’являється Джек-Різник! Частина 1
Розділ 1. З’являється Джек-Різник! Частина 1
Крістіна зустріла ранок на віллі родини Хоуп у столиці Мідґара.
Спала вона у гуртожитку чи на віллі, залежало від на її настрою. Однак останнім часом Крістіна ночувала майже виключно на віллі.
Це було питанням не настрою, а самозбереження.
– Вже ранок?
Крістіна помітила ранкове сонце, що пробивалося крізь щілину у шторах, і здивовано підвела погляд. Під очима були ледь помітні кола. Ставало зрозумілим, як одержимо вона збирала документи, пов’язані з інцидентом.
Крістіна поклала ручку на стіл і потягнулася.
Потім взяла документи і зітхнула.
– Висунути звинувачення важче, ніж здається…
У документах були перераховані всі події, що відбулися, і свідчення, які їх підтверджують, але, судячи з розвитку подій, дії Елізи будуть вважатися нещасним випадок, а не злочином.
Офіційна версія представляла все так, ніби інцидент був всього лише дивною трагедією, яка сталася, коли група підлітків-студентів, що опинилися під атакою терористів, запанікували через загрозу власному життю.
– Приховування і фальсифікація доказів – це справа рук графа Ґете Моно. Я навіть подумати не могла, що вплив «Тринадцяти Клинків Ночі» буде таким величезним.
Приховування правди і фабрикація доказів – це їхня друга натура, але вони також без вагань пішли на вбивство, якби виникла така потреба.
Насправді Крістіна відчувала, що за нею стежать. Ось чому вона спала на віллі.
– Їхня корупція поширюється. Я нічого не можу зробити сама. Навіть якщо я скористаюся силою родини Хоуп…
Її батько не був зацікавленим у цій справі. «Яка користь від допомоги дочці дворянина нижчого рангу?» – ось що він сказав.
Всі закривали очі на корупцію. Тиранію «Тринадцяти Клинків Ночі» терплять, бо вони мають владу.
– У мене… недостатньо сили.
Влада, військова сила, багатство, міць інституцій… Якщо хтось мав владу, то йому все дозволено. Такою була реальність королівства Мідґар.
– Яка користь від допомоги дочці дворянина нижчого рангу, га…?
Ніякої. Це не змінить світ.
Як дворянка, Крістіна розуміла, що слова її батька були правильними. Однак цього було недостатньо, щоб задовольнити її. Вона відчувала безсилля через нездатність покарати тих, хто відкрито чинить зло. А ще було розчарування у собі, бо у неї не було можливості допомогти дівчині, яка цього потребувала.
Крістіна не знала, як впоратися з цими почуттями.
Якби в неї була сила, чи змогла б вона викорінити зло? Наприклад… так, як Тінь.
Крістіна уявила собі це. Уявила себе з непереборною силою, що руйнує «Тринадцять Клинків Ночі». Уявила, як викорінює зло, допомагає слабким і захищає країну.
Подумавши, Крістіна засміялася з себе:
– …Мені слід зупинитися.
Це тільки робило її нещасною.
Вона протяжно видихнула і потерла втомлені очі. Щоб відволіктися, Крістіна сховала документи про Елізу і Клинків Ночі у шухляду. А потім дістала інший комплект документів.
– Тінь… і Сад Тіней…
Нові документи, що вона витягла, були результатом її дослідження Саду Тіней у вільний час.
– Схоже, Сад Тіней почав діяти понад рік тому, але деталі невідомі. Припускаю, Тінь був їхнім лідером весь цей час, але… знову ж таки, деталі невідомі. Клянуся, це ніби все залишається невідомим.
Вона гортала папери. Вони складалися з численних вирізок із плакатів про розшук і статей.
– Репортажі з північної частини королівства погано зібрані. Є підтвердження, що Тінь іноді там діє. Зображень дуже мало, а ті, що є, поганої якості.
Попри бурчання, коли обличчя Крістіни покращився, коли вона подивилася на документи.
– Він несе велику місію. Саме тому обрав кривавий шлях і не може залишатися у місці, де все залито світлом. Але він там, перемагає зло. На відміну від мене…
Вона знову засміялася з себе.
Раптом у двері постукали.
– Заходьте.
До кімнати зайшов чоловік середнього віку.
Крістіна продемонструвала весь свій потенціал магічного фехтувальника і з неймовірною швидкістю запхати документи до шухляди.
– Батьку. Доброго ранку.
– Ти не спала, Крістіно?
– Ні, просто задумалася. Тобі щось потрібно?
– Гадаю, ти і так це знаєш, але не роби нічого, що могло б розгнівати «Тринадцять Клинків Ночі». Нічого доброго не буде, якщо ти станеш їхнім ворогом.
– ……
Мовчки, Крістіна ледь помітно кивнула. Це найбільший опір, який вона може дозволити.
– Справи ось-ось стануть дуже неспокійними. Якщо ти будеш діяти необачно, хто знає, що станеться з родиною Хоуп.
– Дуже неспокійними? Батьку, що ти маєш на увазі?
– А, точно, я тобі не сказав, чи не так? – Її батька зітхнув. – Ґете Моно мертвий.
– Що…?
– Всі аристократи на межі. Клинки Ночі розлючені. На столицю чекає хаос.
Крістіна спостерігала, як її батько йде, а потім швидко переодягнулася і попрямувала на місце злочину.
***
Алексія крокувала коридором особняка Моно.
– Тут також є криваві сліди…
Темно-червоні сліди тягнулися і на килимі.
– Принцесо Алексіє, нічого не чіпайте. Ми все ще збираємо докази.
Алексія пильно подивилися на лицаря, який її супроводжував.
– Мені це відомо.
– Принцесо Алексіє!!
Вона обернулася на голос.
– Крістіно?
Там була Крістіна, дівчина, з якою вони познайомилися під час великого інциденту.
– Я чула, що граф Ґете Моно мертвий… Що сталося? – сказала вона, переводячи подих.
– Його хтось убив. Лицарі зараз досліджують місце подій.
– Он як…
– Мене туди ще не пускають, тому я вивчала коридор.
– Коридор?
– Так. Тобі не здається, що ці сліди дивні? – Алексія вказала на криваві сліди, що йшли коридором.
– Вони напрочуд чіткі.
– Це теж дивно, але ще дивніше те, що вбивця зовсім не поспішав. Він убив стільки людей, але рухався без жодного поспіху.
Алексія пішла вздовж слідів, наслідуючи кожен крок.
– Навпаки, здається, що він ішов повільно, – погодилася Крістіна.
– Дивно правда? Більшість людей захотіли б втекти звідси якнайшвидше. У вбивці, мабуть, сталеві нерви.
– Ніби він був упевнений, що його не спіймають.
– …Можливо, ти влучила в саме яблучко.
– Що ви маєте на увазі?
– Це «Тринадцять Клинків Ночі» змусили замокнути графа Ґете Моно.
– Серйозно…?
– Він привернув забагато уваги під час справи. Не дивно, що від нього захотіли позбутися.
– Навіть якщо це так, навіщо робити це саме зараз…?
– Це єдине, чого я не можу зрозуміти…
Щойно вони розгубилися, лицар, який супроводжував принцесу, гукнув до них:
– Принцесо Алексіє, вам дозволили зайти.
– Ходімо? – Алексія повернулася до Крістіни.
– Так.
***
Супровід підвів їх до члена ордену лицарів, який відповідає за місце подій.
– Я Ґрей, голова слідчого відділу ордену лицарів, – сказав він. – Будь ласка, за жодних обставин не торкайтеся тіла і не рухайте нічого в кімнаті.
– Зрозуміло, – відповіла Алексія.
– Я повертаюся до роботи. Якщо щось знадобиться, гукайте.
– Звісно.
Перше, що вона помітила, увійшовши до кімнати, це сильний запах крові. Але цього і слід було очікувати. Кілька тіл були перед дверима, а за ними – тіло графа Ґете Моно, який лежав горілиць, з його голови стікала кров.
Алексія присіла біля тіла:
– Схоже, причиною смерті став удар у лоб. Але це незвичайна зброя…
Лицарі все ще метушилися в кімнаті, працюючи. Крістіна заціпеніло стояла біля входу.
– Що сталося, Крістіно? – запитала Алексія. – Вони сказали, що ми можемо зайти.
– Га? А, так. – Крістіна повернулася до реальності і поспішно зайшла всередину.
– Якщо тобі погано, то ти можеш просто піти.
– Ні, я в порядку. Ця штука, що застрягла в голові… – Крістіна зацікавлено подивилася. – Це гральна карта? Який незвичний дизайн.
– Це з елітної лінійки компанії Міцуґоші. Ймовірно, лімітований продукт.
– Можливо, нам вдасться звузити коло покупців.
– Не впевнена. У такій великій компанії, як Міцуґоші, навіть лімітовані продукти продаються тисячами.
– Це займе деякий час… – Крістіна подивилася на графа Ґете. – Піковий туз, га?
Граф помер з широко розплющеними очима і приголомшеним обличчям. А гральна карта, що застрягла в його лобі, була піковим тузом. Скелет-лицар, зображений на ній, ніби символізував смерть графа.
– Навіщо використовувати гральну карту? – пробурмотіла Алексія. – Граф Ґете мав чудові оцінки в академії темних лицарів. Пробити лоба вмілого магічного фехтувальника простою гральною картою… для цього знадобилася б неабияка магічна сила.
– Магічна провідність звичайного паперу менша ніж десять відсотків. Це ніщо порівняно з мітрилом. Щоб подолати природний опір паперу, знадобився б неймовірно точний контроль магії. Навіщо обирати такий безглуздий метод?
– Уявлення не маю, але це певною мірою допомагає звузити коло підозрюваних. Це має бути темний лицар з великою кількістю магії і розвиненими навичками точного контролю.
– Тобто це не якийсь там випадковий вбивця. Інакше він би не став використовувати гральні карти.
– Він би діяв ефективніше.
– Схоже, за цим щось стояло. Гральні карти, сліди… є багато незрозумілих речей. Можливо, це якийсь код, який можуть зрозуміти лише причетні…
– Попередження, помста або якесь послання… Все можливо.
Алексія і Крістіна деякий час розмірковували поряд з тілом.
Раптом тишу порушив чоловічий голос.
– Є свідки?! Справді?
Це сказав Ґрей, лицар, який відповідав за розслідування тут.
– Так, – відповів лицар. – Схоже, деякі слуги просто знепритомніли. Кілька з них прокинулися і можуть описати злочинця.
– І? Як він виглядає?
Алексія і Крістіна також нашорошили вуха.
– Ну, за їхніми словами… це був закривавлений клоун.
– Що? Клоун?
– Вони сказали, що закривавлений клоун з’явився перед ними, а наступної миті все потемніло. Коли вони отямилися, був уже ранок. Усі свідки говорять одне і теж, тому, гадаю, їхні слова – правда.
– …Нікому не вдалося роздивитися обличчя вбивці?
– Нікому. Його обличчя приховувала маска клоуна. Вони сказали, що вбивця здавався «високим, але, можливо, це через костюм.
Коментарі
Дописати коментар