Розділ 1. З’являється Джек-Різник! Частина 4
Розділ 1. З’являється Джек-Різник! Частина 4
Граф Кузая і барон Ґрехан розмовляли у темній таємній кімнаті.
– Отже, винуватець у справі Ґете Моно досі невідомий? – сказав граф Кузая, курячи сигару.
– Усі свідки белькочуть про якогось клоуна, – виплюнув Ґрехан. – Вони всі дурні.
– Хто б це не зробив, він знав свою справу. Нема жодних очевидців за межами маєтку Ґете Моно. Навіть найдосвідченіші маги не змогли знайти його слідів.
– Ми маємо справу з професіоналом.
– Так. Ґете Моно найняв безліч вправних охоронців, але кожного з них убили одним ударом. Можна з упевненістю припустити, що він на рівні лицаря Ґрея.
– Можливо, це хтось з Беззаконного міста. У них там є гільдія вбивць під назвою «Зеро», так?
– Якщо це хтось із них, то вони на таке здатні. Але я ніколи не чув, щоб на «Зеро» працював якийсь клоун.
– Можливо, це новачок?
– Може бути. Але нам навіть не потрібно знайти справжньої особи цього клоуна, щоб з’ясувати, хто його найняв. – Граф Кузая розклав документи на столі. – Є кілька варіантів, але на вершині списку підозрюваних стоїть родина Хоун. Однак жодних доказів нема.
– Доказів нема? Ой, як шкода, – сказав Ґрехан, і на його обличчі з’явилася недобра посмішка. – Просто розберемося з ними, як завжди. Трішечки болю – і вони все розкажуть.
– Не поспішай. А що, якщо вони цього не зробили?
– Хе, ми можемо просто сфабрикувати докази. Мертві нічого не розказують, чи не так?
– Мова йде про родину Хоуп. Прибрати весь цей безлад буде складно.
– Га? Ми вже вбили чимало великих аристократів.
– Так, у минулому. Тобі ж відомо, що фракцію Фенріра знищили, правда?
– Фракцію Фенріра? А, тих культистів, які підтримують Тринадцять Клинків Ночі.
– Саме так. Оскільки Сад Тіней знищив їх, тепер стало важко отримувати підтримку Культу. Зараз ми ведемо переговори з іншою фракцією, тому слід діяти обережно, поки це питання не буде вирішене.
– Який біль. Не розумію, в чому проблема. Це ж просто група культистів, яких знищили.
– Ти нічого не знаєш. І не маєш уявлення, наскільки сильний Культ, або якими жахливими вони можуть бути…
Ґрехан втягнув повітря, почувши, який серйозним був тон Кузая. Він, намагаючись приховати свої емоції, виплюнув:
– Я-якби той ідіот Ґете не загинув, ми б не опинилися у такому безладі.
– Не втрачай самовладання. Ми продовжуватимемо стежити за родиною Хоуп, поки не отримаємо подальших наказів.
– Слухай, босе, та Крістіна справжня красуня, так? Якщо нам таки доведеться вбити родину Хоуп, ти не проти, якщо я заберу її?
– Роби як захочеш. Тільки переконайся, що прибираєш за собою.
– Ти найкращий, босе!
Барон Ґрехан вульгарно засміявся.
– Ґехехехехехе.
– Агов, Ґрехане, стули пельки.
– Вибач, босе.
– …Ґехехехехехе.
Моторошний сміх луною прокотився у тьмяно освітленій кімнаті.
Посмішка вже зникла з обличчя барона Ґрехана. Граф Кузая з похмурим обличчям поклав сигару.
– Що за… Хто тут? – прогарчав він.
У тьмяно освітленій таємній кімнаті були лише Кузая і Ґрехан. Тільки декілька обраних знали про це місце.
– Ґехехехехехе.
Однак сміх, безсумнівно, долинав зсередини кімнати.
Двоє чоловіків обережно вихопили мечі.
– Думаєш, що можеш сміятися з нас?! Покажися, покидьку! – ревнув Кузая.
– Ґехехехехехе.
Сміх залишався незмінним.
Кузая і Ґрехан напружили вуха, намагаючись знайти джерело звуку. Він не йшов ні справа, ні зліва. Також не доносився ні спереду, ні ззаду.
Далі вони вирішили подивитися вгору.
У цей момент щось упало.
Темно-червона рідина крапнула на стіл, залишивши пляму. Сильний запах крові ударив їм у носи.
Вони подивилися на стелю.
До неї чіплявся закривавлений клоун.
– Ґехехехехехе.
Клоун, дивлячись на них згори вниз, сміявся.
– Це він!
– Клоун?!
Кузая і Ґрехан швидко змахнули мечами над головою.
Як і очікувалося від тих, хто належав до бойового крила Клинків Ночі, їхні рухи були точно відточені. Мечі, розбризкуючи кров, розсікли клоуна.
Пшшшшш.
Закривавлений клоун упав на стіл.
– Попався!!
Кузая і Ґрехан, посміхаючись, опустили мечі.
Щоразу, коли зброя розсікала клоуна, текла велика кількість крові. Зрештою клоун сильно здригнувся, і сміх затих.
– …Ми прикінчили його? – сказав Кузая, дивлячись на понівеченого клоуна.
– Це той хлопець, що прикінчив Ґете? Такий слабак. Або, можливо, це я просто такий сильний. – Ґрехан відпрацьованим рухом струснув кров з меча.
Кузая також посміхнувся. Він відчував, що після довгого часу нарешті повернув собі колишню гостроту:
– Колись я був силою, з якою доводилося рахуватися на фестивалі Бушін. Ми ж не жалюгідні охоронці Ґете. Він просто вибрав собі не тих супротивників.
– Що ж, клоуне. Подивимося, яке в тебе обличчя.
Ґреха засміявся і потягнувся до маски клоуна.
– Хей! Ґрехане!
– Що таке, босе?
Ґрехан озирнувся з роздратованим обличчям.
– Т-твоя… голова…
– Що там з моєю головою?
– У тебе в потилиці стирчить гральна карта…
– Га?
Ґрехан швидко потягнувся до потилиці. Там справді глибоко застрягла гральна карта. Приголомшений, він витер кров, що стікала по шиї.
– Б-босе… ч-ч-чому… застряг…
З цими словами він завалився на підлогу.
Гральною картою, що застрягла в його потилиці, була двійка пік.
Дивлячись на тіло Ґрехана, що здригалося на підлозі, він краєм ока помітив, як хтось повільно встав.
Це був закривавлений клоун.
– Я-як… Чому ти досі живий?
Кузая здригнувся, побачивши, як клоун, вкритий смертельними ранами, спокійно піднявся на ноги, ніби нічого не сталося.
Він відсахнувся.
Крап, клоун ступив уперед.
– Чекай, чого ти хочеш?
Крап, крап, клоун наближався до нього.
– Грошей? Хто тебе найняв? Скільки вони заплатили?
Крап, крап, крап.
– Ч-чекай! Я заплачу удвічі більше! Я дам тобі гроші, жінок, все, що захочеш!
Він відчув легкий удар у спину. За Кузаєм була стіна.
Він навіть не усвідомив, коли його відтіснили до краю кімнати.
– Не підходь! Я все ще майстер стилю Бушін!
Крап, крап, крап, крап.
– Якщо ти потрапиш в мою зону дії, то не підеш неушкодженим!
Кузая потужно змахнув мечем. Це була його улюблена відстань.
Він вже навіть міг бачити той момент, коли голова клоуна злетить з плечей.
Однак меч розсік пустоту.
– Що… Ти ухилився на такій близькій відстані?
Клоун зробив усього лише пів кроку назад.
Однак цей рух суперечив усьому тому, що Кузая знав про людські можливості. Ніхто не міг реагувати так швидко.
– Що ти в біса таке?
Пролунало ще одне «крап».
– А… кха…
Гральна карта застрягла в горлі Кузая.
Це була трійка пік.
Захлинаючись кров’ю, Кузая змахнув мечем.
Лезо зачепило ніс клоуна, перш ніж врізатися в землю.
– Ти… монстр…
Він, харкаючи кров’ю, завалився вперед і через деякий завмер.
Після цього закривавлений клоун підхопив два трупи і зник у темряві ночі.
Коментарі
Дописати коментар