Розділ 950. Мистецтво переконання | Розділ 951. Червоне і біле. Частина 1
Розділ 950. Мистецтво переконання
Моллі мимоволі кивнула.
За останні два тижні найбільше враження на неї у Беззимному місті справило ставлення звичайних людей до відьом – вони не вдавали, що добре їх знають, і не ставилися з холодним відторгненням, а радше дивилися на них з сумішшю цікавості і прийняття.
Кілька днів тому, коли вона прогулювалася у порту, раптовий порив вітру перекинув порожні дерев’яні ящики, що були складені на пристані. Моллі інстинктивно викликала магічного слугу, щоб той їх зловив. Замість того, щоб кричати і розбігатися, метушливий натовп навколо неї виявив неабиякий інтерес до прозорого, безногого велетня.
Моллі ніколи раніше не мала подібного досвіду. Навіть мігранти, що перебралися на Сонний острів, ніколи не були так близько до відьом. Хоча на поверхні вони виконували накази принцеси Тіллі, відьми для них залишалися чужинками. Дотримання шанобливої дистанції було нормою для більшості жителів фіордів, лише деякі дослідники і торговці не переймалися силами, якими володіли відьми.
Що ж стосувалося континентальних королівств, на які мала сильний вплив церква, то там ситуація була ще гіршою.
Коли Лотос уперше принесла новини про західний регіон Сірого Замку, Моллі поставилася до цього скептично. Тільки після прибуття сюди вона зрозуміла, що ті розповіді були досить стриманими.
Побачивши, як Лотос веде велику групу людей вгору-вниз по великих спорудах, як Евелін керує галасливою таверною, а Свічку, яку раніше вважали нікчемною, тепло зустрічали робітники на фабриці, Моллі відчула укол щирої заздрості.
Якби вона не хвилювалася, що потурбує принцесу Тіллі, то вже давно знайшла б роботу.
Зрештою Моллі ніколи не сиділа без діла на Сонному острові.
– Крім того, не забуваймо, що в нас є найбільший ворог – демони. – Тіллі обвела присутніх поглядом: – Ви всі знаєте, що означає Битва Божої Волі. Навіть церква Гермеса незначна перед таким ворогом. Тому ви всі працюватимете не лише заради власного задоволення. Кожна купюра представлятиме ваш внесок у Беззимне місто і навіть у весь людський світ. Для відьом це буде честю. Адже ми можемо використати це, щоб довести світові – відьми є незамінною і навіть важливою частиною людською раси! – вона підняла праву руку і міцно стиснула кулак. – Сестри, які бажають прийняти пропозиції роботи, будь ласка, вийдіть зараз на сцену…
……
– Вісімдесят шість робіт, і шістдесят дев’ять з них отримали відповіді. Це досить непоганий результат. – Після зустрічі Тіллі передала список з результатами Венді. – Більшість з тих, хто спостерігав, просто вагаються. Якщо дати їм більше часу, я думаю, що ще чимала кількість людей погодяться працювати на Беззимне місто.
– Це набагато краще, ніж непогано, – схвильовано сказала Венді. – Цей результат значно перевершив очікування Його Величності.
– О? – Тіллі з цікавістю запитала. – І скільки він очікував?
Венді всміхнулася і підняла три пальці.
– Тридцять людей? – голос Тіллі звучав дещо обурено. – Він надто недооцінив Сонні Чари.
– Гадаю, він не стільки недооцінив ентузіазм усіх, скільки це була ваша заслуга. – Усмішка Венді зникла і вона шанобливо вклонилася п’ятій принцесі. – Ви могли і не говорити тих слів.
Якби це було просто пояснення процесу набору людей на роботу, то тридцять – це доволі оптимістична оцінка… Саме фраза Тіллі, що це заради інших сестер і для покращення репутації відьом, зворушила більшість присутніх у залі. Венді, на плечі якої колись лягала турбота про інших у Союзі Співпраці, звісно, знала, чого найбільше бракувало її супутницям – окрім мирного притулку, вони найбільше потребували прийняття з боку інших.
Зрештою, проживши понад десять років як звичайні люди, їм було не так просто повністю розірвати зв’язки з минулим.
– Я сказала це і заради себе, – Тіллі усміхнулася і похитала головою. – Роланд показав мені багато цікавого, і я знаю, яке це неймовірне місто. Якщо Битва Божої Волі буде програна, хіба все це не зникне? Тож навіть якщо це просто заради того, щоб я могла побачити більше чудес, я маю зробити свій внесок. Перш ніж настане сувора зима кінця світу, триматися разом заради тепла – це мудро, чи не так?
– …Ваша правда, – Венді також усміхнулася.
– На жаль, не всі згодні з моєю думкою, – безпорадно знизала плечима Тіллі. – Наприклад, ті відьми східного регіону, жодна з них зрештою не погодилася на пропозицію роботи.
– Ви маєте на увазі невелику групу на чолі з Азімою? – Венді здивовано запитала: – Оскільки вона не ладнає з вами, чому пішла до фіордів?
– На початку все було не так, – зітхнула п’ята принцеса. – Задовго до того, як їхня група приєдналася до Сонного острова, вони вже познайомилися з Союзом Кривавого Ікла. Останні багато разів допомагали їм під час втечі відбиватися від переслідувачів з церкви. Тому Азіма й інші досить сильно довіряли Гайді Морган. Це не було б проблемою, але пізніше, коли спалахнув конфлікт між Союзом Кривавого Ікла і Сонними Чарами, виник розкол.
– То он воно що…
– А коли я, не повідомивши іншим, атакувала Гайді, то це ще більше розлютило Азіму. Тож, коли вони захотіли залишити Сонний острів на «Красунечці», я погодилася. – Тіллі повільно сказала: – Насправді, якби Сувій не втрутилася того дня, вони, мабуть, уже б покинули Беззимне місто.
– Це не ваша вина, – заспокоїла її Венді. – Гайді Морган заслужила на це, вона обдурила відьом Вовчого Серця.
– Але також правда, що вона допомагала Азімі. – Тіллі, здавалося, не хотіла надто заглиблюватися у це. – Якби я була на їхньому місці, то теж би затаїла образу. Зрештою вони не є поганими за своєю суттю.
– Хм… – Венді замовкла. Після короткого вагання вона сказала: – Можливо, я могла б їх переконати, але…
– Але що?
– Це може призвести до того, що вони покинуть Сонні Чари.
– Це нічим не відрізнятиметься від того, що є зараз, – відверто сказала Тіллі. – Якщо від цього буде користь Роланду та їм, то зроби це.
*******************
– Це… справді гарна ідея? – Повернувшись до багатоквартирного будинку, Доріс виглядала стурбованою. – Ми вже образили пані Тіллі, а тепер відмовилися від пропозиції роботи володаря Беззимного міста. Якщо ми розлютимо його, то нас…
Кілька інших відьом східного регіону підтримали її висловлювання.
– Гадаю, Доріс має рацію. Роланд Вімблдон не якийсь там володар, тепер він король Сірого Замку. Навіть якщо ми зможемо повернутися у східний регіон, це вже також його територія.
– Крім того, ми не бойові відьми. Якщо вони зроблять хід, ми не зможемо чинити опір.
– Та годі, навіть якби ти могла битися, чи вийшло б у тебе перемогти ту божевільну Попіл? Закладаюся, вона вже давно хоче позбутися нас.
– Насправді… Я думаю, що Союз Відьом досить добре до нас ставиться.
– Навіть не думай про це. Вони точно стануть на бік короля. Нам пощастить, якщо вони не допоможуть Його Величності схопити нас.
– Досить, – перебила суперечку Азіма. – Роланд Вімблдон ніколи не застосовуватиме силу, інакше образ, який він створив, буде зруйнований. Якщо ми зараз погодимося на роботу, що станеться з нашими попередніми словами? Зрештою нам все одно доведеться покладатися на Сонні Чари. Для сторонніх ми нічим не відрізнятимемося від інших відьом.
Говорячи це, вона почувалася досить розгубленою. Чесно кажучи, Союз Відьом щиро допомагав їм протягом останніх двох тижнів, замість очікуваного тиску, вони ставилися до них як до рівних. А відьма на ім’я Венді навіть кілька разів приходила поговорити з нею про це. Її доброзичливе ставлення дарувало давно втрачене відчуття дому.
Але Азіма знала, що може лише залишатися байдужою. У неї було передчуття, що як тільки вона заговорить про це, то їм буде важко вирватися з Сонних Чарів.
Раптом у двері постукали.
– Хто? – вона трохи нетерпляче повернула голову.
– Це я, Венді, – з-за дверей долинув знайомий голос, як завжди, спокійний і врівноважений. – Я хотіла б поговорити з вами, шановна Азімо.
Розділ 951. Червоне і біле. Частина 1
Зачинивши за спиною двері, Венді оглянула всіх і нарешті її очі зупинилися на Азімі.
– Говори, що хотіла, – коротко сказала та. – Якщо ти тут через сьогоднішню пропозицію роботи, то можеш не намагатися переконувати нас, ми не змінимо своєї думки.
– Азімо… – не могла не прошепотіти Доріс.
Азіма підняла руку, зупиняючи її.
– Я пам’ятатиму доброту, яку ти проявила до нас протягом останніх двох тижнів, але це різні справи. Як я вже казала, коли ми вперше прибули до Беззимного міста, тепер, коли церква зруйнована, ми рано чи пізно покинемо західний регіон.
– Що важливіше, я прийшла поділитися хорошими новинами, – лагідний вираз обличчя Венді залишився незмінним. – Ратуша отримала повідомлення про те, що через тиждень до Беззимного міста прибуде ще одна велика група біженців зі Сходу, яка налічує близько дванадцяти тисяч людей. І серед них, ймовірно, є ваші родичі.
Кімната одразу ж заповнилася хвилюванням.
– Ти… правду кажеш?
– Звичайно, відділ судноплавства доклав усіх зусиль, що привезти їх сюди, – з усмішкою сказала Венді. – Річка Червона Вода повна бетонних кораблів, що прямують до східного регіону, вони завантажені не лиже сухими пайками, але й необхідними зимовими речами, адже вже осінь.
– Я колись жила в містечку Арковий Міст. Чи є серед біженців хтось звідти?
– Яка ситуація у місті Золотого Врожаю?
– Там, мабуть, повний безлад.
– Е… сподіваюся, моєї сім’ї серед них нема… це батько мене вигнав.
– Його ввела в оману церква. Можливо, зараз він про це шкодує.
Усі висловлювали свої думки.
– Не хвилюйтеся, там дванадцять тисяч людей, – Венді сплеснула у долоні. – Це охоплює майже всі місця від міста Золотого Врожаю до округу Морський Бриз. Не знайти когось з ваших земляків буде складно. Як тільки Сувій завершить збирати дані, ми зможемо негайно відсіяти тих, хто якось пов’язаний з вами. Навіть якщо у цій партії нікого не буде, причин для хвилювання немає. Це переселення – лише початок. Все більше і більше людей приходитиме до Беззимного міста. Поки ви залишаєтеся тут, упевнена, що рано чи пізно ви з ними зустрінетеся.
Потім Венді поглянула на відьму, на обличчі якої був суперечливий вираз.
– Якщо ти не хочеш з ними зустрічатися, то нічого страшного. Але, думаю, краще мати хоч якусь звістку, ніж нічого не чути, чи не так, Біла Грушо? Принаймні коли вони пошкодують про свої дії, у них буде шанс спокутувати свою провину.
– Ваша… правда, – збентежена дівчина на ім’я Біла Груша трохи опустила голову.
– Ви справді плануєте перемістити весь східний регіон до Беззимного міста? – здивовано запитала Азіма.
– Не лише східний регіон, – Венді усміхнулася. – Північний, південний і центральний регіони королівства також включені до плану переселення. На цих територіях зрештою залишаться лише кілька великих міст, до яких стікатимуть жителі містечок і сіл.
– Чому… Його Величність іде на такі кроки?
– Це досить складно пояснити. Здається, це називається… процес урбанізації. Якщо сказати інакше, то раніше, через нестачу їжі, для утримання міста була потрібна велика кількість полів, тому населення було розпорошеним. Але тепер продовольство не є проблемою, а населення більшості сіл і містечок опиняється у зоні без управління, де людей неможливо ефективно організувати і залучити до чогось, тому їхнє переселення до міст полегшує для ратуші використання її можливостей, – терпляче відповіла Венді. – Ось чому сучасний західний регіон вже не такий, який був у минулому. Якщо ви підете, що станеться з вашими супутницями? Ви хочете, щоб вони також покинули своїх рідних і разом з вами блукали занедбаними рідними місцями?
– … – Азіма насупилася, на мить замовкнувши.
– Відверто кажучи, це просто боягузтво. – І в цей момент позаду них пролунав ще один холодний голос.
Обличчя відьом в одну мить змінилися, вони всі обернулися. Жінка, закутана у чорний плащ, невідомо коли з’явилася на столику у кімнаті. Вона сиділа трохи нахилившись уперед, її ноги схрещені, а одна рука підпирала підборіддя. Незнайомка з цікавістю спостерігала за ними і, здавалося, зовсім не переймалася їхньою настороженістю.
– Ти хто? – прошипіла Азіма.
– Соловейко! Що ти кажеш? – Венді наполегливо сказала: – Заспокойтеся всі, вона не має на меті нічого поганого. Це сестра Союзу Відьом, яка відповідає за мій таємний захист.
– Хіба я помиляюся? – Вона опустила капюшон, відкривши золотисті хвилясті пасма. – Чого ці люди вагаються? Лише через зв’язок з Союзом Криваве Ікло вони більше не бажають служити принцесі Тіллі. Але насправді ці люди досі живуть коштом Сонних Чарів і не мають наміру щось змінювати.
– Нісенітниця! – Азіма мимоволі стиснула кулаки. – Якби не Доріс, ми б уже давно пішли! Крім того, що ти знаєш про справи Кривавого Ікла і Сонного острова!
– Справді? – Соловейко підняла брову. – Тоді чому ви не працюєте?
– Що…
– Тоді порахуємо. Мандрівка і харчування з Беззимного міста до східного регіону становить приблизно 20 срібних вовків на людину. Після прибуття туди вам знадобиться від 10 до 20 бронзових орлів на день, щоб купувати їжу. Але не забувай, що через війну і міграцію більшість сіл там перетворилися на пустку. Щоб вижити на тих територіях, потрібно в десятки разів більше грошей, ніж раніше, тому біженці і стікаються до Беззимного міста. – Вона повільно сказала: – Іншими словами, без мішечка з золотими драконами залишити Сонні Чари буде нелегко. Якби я була на твоєму місці, то скористалася б цією можливістю, щоб подати заявку на всі можливі роботи і заробити якнайбільше грошей. Це основа незалежного виживання команди. Але подивіться на себе, що ви робили останні два тижні? Насолоджувалися благами, які дають Сонні Чари, а тепер очікуєте, що принцеса Тіллі оплатить ваші дорожні витрати?
– Я… – Азіма завагалася, бажаючи щось заперечити, але не знала, з чого почати.
– Як на мене, це боягузтво. Тож під тиском церкви ви стали на бік Союзу Криваве Ікло, і через ці сумнівні стосунки таємно обурювалися падінням Гайді Морган, але не наважилися виступити проти надзвичайної відьми. – Соловейко знизала плечима: – Я справді не знаю деталей про справи Союзу Криваве Ікло і Сонного острова, але учасниці Кривавого Ікла знають і тепер вони всі у Беззимному місті. Ти справді думаєш, що Гайді вважала вас сестрами?
– Соловейко! Досить! – перебила Венді.
– Якби я вирушила у чужу країну, мені також довелося б завоювати прихильність місцевих, не кажучи вже про когось з твоїми здібностями, ти їм дуже допомогла. Якби вони не позбулися вух і очей церкви, то переслідувачів стало б лише більше. Іншими словами, ви всі були в одному човні. Якщо Гайді справді була такою доброю до вас, то я хочу дещо запитати: коли вона пізніше надумала повалити владу Тіллі на Сонному острові, ти хоч слово від неї почула?
Азіма закусила губу.
– Якщо ти справді хочеш довести свою рішучість, то починай з найпростішого. На безлюдному острові ти можеш знайти купу виправдань, але тут Сонні Чари більше не можуть тебе стримувати.
Соловейко байдуже викривила губи у бік Венді, а потім зникла на очах усіх.
Коментарі
Дописати коментар