Розділ 952. Червоне і біле. Частина 2 | Розділ 953. Запрошений дослідник
Розділ 952. Червоне і біле. Частина 2
– Прошу вибачення, Соловейко завжди прямолінійна, але вона не мала на меті нічого поганого, – швидко вибачилася Венді. – Вам не потрібно приймати її слова близько до серця. Якби ви більше не входили до Сонних Чар, то вам би було набагато важче, ніж зараз…
Однак жодна з відьом не відповіла, включно з Азімою, обличчя якої було особливо блідим, а те, як виразно здіймалися її груди, свідчило, що вона перебуває у стані сильного емоційного потрясіння.
Якби це був звичайний сарказм, відьма могла б легко посміятися з цього або навіть заперечити насмішниці, але слова Соловейка відібрали у неї мову. Крім звинувачення у боягузтві, інші слова, ніби цвяхи, пронизували її серце.
Коли вони мандрували східним регіоном, то кожній з них доводилося викладатися на повну, щоб просто вижити. Щодня вона, наче миша, що ніколи не бачила світла, стискала в руці бронзовий орел і шукала інші загублені бронзові орли, щоб обміняти їх на їжу й інші потрібні речі. Якби Азіма була сама, то могла б вижити в будь-якому місті. Але з нею було багато товаришок, про яких вона мала піклуватися.
Коли денної здобичі не вистачало, всім доводилося терпіти голод.
Азіма не вважала себе боягузкою, інакше вона б не наважилася покинути свій дім і не вирушила б сама на невідому територію. І вона б не зустріла стільки супутниць і не стала б їхньою лідеркою.
Але Соловейко говорила абсолютну правду. Відколи її група зустріла Союз Криваве Ікло, вони поступово втрачали свою незалежність. Зрештою, порівняно з пошуками монет заради виживання, бойові відьми могли прямо і швидко атакувати щурів. Якщо удача була до них прихильною, то за один день вони могли отримати стільки, скільки вона збирала за пів місяця. Її допомога була потрібна лише тоді, коли їм доводилося мандрувати безлюдними землями.
Грізна бойова міць Союзу Криваве Ікло дарувало відчуття безпеки. Аж до того, що через трохи вона перестала турбуватися про те, скільки бронзових орлів у неї залишилося і чи вистачить цього на купівлю їжі для подорожі або чи дозволить це утримати караван. Навіть після возз’єднання з основною групою ця ситуація залишалася незмінною.
Після тривалої паузи Азіма нарешті стиснула зуби і запитала:
– Наскільки важче?
– Я не знаю точної суми витрат на проживання, про які дбають Сонні Чари, але це не має бути нижчим за рівень Союзу Відьом, де сестри отримують щонайменше один золотий дракон на місяць. Уже це в чотири-п’ять разів більше, ніж у звичайної людини. – Венді стурбовано сказала: – І до цього входять витрати на харчування і проживання, тож на власні потреби залишається ще менше.
– Крім того, і це найголовніше, навіть якщо ви покинене Сонні Чари, Союз Відьом поки що не зможе вас прийняти. Причина проста: Його Величність абсолютно не захоче, щоб між Союзом Відьом і Сонними Чарами виник розкол, а така ситуація легко призводить до непорозумінь…
– І це все? – обурено перебила Азіма. – Двадцять срібних вовків на місяць, це сто двадцять на всіх – і вона думає, що я не можу цього зробити? Не смішіть мене! Я ж не якась там аристократочка. Я нишпорила по каналізаціях і смітниках, шукаючи хоч дрібку їжі. Чого мені боятися таких труднощів? Ні, це взагалі дрібниці. Ти ще побачиш, Соловейко! Я знаю, що ти досі тут!
– Шановна Азімо… – Венді знову хотіла висловити якусь пораду, але Доріс зупинила її.
– Я знаю, що ви бажаєте нам добра, але я теж думаю, що раніше ми зайшли надто далеко. Після слів, які пані Соловейко сказала нам, я досі відчуваю, як палає моє обличчя. – Доріс зніяковіло торкнулася своїх злегка почервонілих щік і тихо сказала: – Можливо, Гайді Морган, як вона і сказала, зовсім не сприймала нас серйозно, але ми не можемо так продовжувати. Цього разу я підтримую рішення Азіми.
– Я теж. Якщо Азіма боягузка, то хто ми?
– І я теж!
Усі кивнули на знак згоди.
– Я вирішила. Я покидаю Сонні Чари. Не тільки для того, щоб вижити, але і щоб повернути все, що винна! – Азіма, обвівши кімнату жестом, сердито крикнула: – Просто зачекай, Соловейко, скоро тобі доведеться з’їсти власні слова!
Венді зітхнула і деякий час помовчала, перш ніж заговорити:
– Оскільки ви зробили свій вибір, я поясню все принцесі Тіллі. Я також докладу всіх зусиль, щоб Його Величність зберіг вам особливу нагороду, щоб ви могли отримувати спеціальні паперові гроші, коли погодитеся на роботу для відьом. Це значно полегшить вам життя.
Азіма різко відвернулася:
– Роби, як хочеш.
……
Вийшовши з житлового комплексу, Венді не втрималася від довгого зітхання.
– Що сталося? – позаду неї почувся голос Соловейка.
– Нічого, мені просто раптом стало трохи… соромно. – Вона пробурмотіла: – Я не та, за кого мене вважають. Я хотіла, щоб вони працювали на Його Величність Роланда.
– Але ти все одно це зробила, чи не так? Бо знала, що так краще для всіх. Якби все так і тривало, їхні бунтівні настрої вплинули б на принцесу Тіллі, що могло б нашкодити Сонним Чарам. – Соловейко з’явилася з туману. – Я багато разів бачила таких людей. Найефективніше – дати їм добрячої прочуханки замість лагідних умовлянь. А ще більш уперті каються лише тоді, коли смерть дихає їм в лице.
Венді не стримала сміху:
– Здається, звернутися до тебе по допомогу було безперечно правильним рішенням. Навіть Азіма, яка наважилася висловлювати своє невдоволення перед Тіллі, втратила дар мови у твоїй присутності. Не дивно, що ти колись була «Вбивцею з тіні», яка залякала столицю.
– Я слідувала твоєму плану, – губи Соловейка сіпнулися. – Щойнайбільше, мій тон був трохи різким.
– Суть саме у твоєму тоні, – Венді зітхнула. – Навіть я хвилювалася за неї. Те «досить» було не зовсім акторською грою. Якби я була на її місці, я б точно прийняла таке саме рішення.
– Чекай… чому мені здається, що це був не комплімент? – пробурмотіла Соловейко.
– Це комплімент, звичайно, це комплімент. І Хаотичний напій буде доказом цього. – Венді всміхнулася і взяла її за руку. – Сьогодні ввечері обміняємо наші купюри в десять драконів на напої, щоб випити чогось смачненького. Ну як?
– Добре, я тобі вірю.
*******************
Переглянувши звіт Венді, Роланд нарешті відчув полегшення.
Більшість відьом Сонного острова погодилися на пропозиції роботи, а кілька невеликих груп не створювали особливих проблем; все було так, як він сподівався. Якщо процес проходитиме гладко, незабаром відьми з’являться в різних секторах виробничої промисловості, тож усюди можна буде побачити, як працюють молоді і вродливі жінки – і це стане унікальним видовищем Беззимного міста.
Що ще важливіше, вже думка про стрибок уперед, який зробить промисловість міста завдяки додаванню понад сімдесяти нових відьом, була захопливою.
Саме тоді задзвонив телефон на столі.
Сигнал надійшов з ратуші.
Він підняв слухавку – і з іншого кінця долинув голос Барова.
– Ваша Величносте, флот дослідника фіордів, Сандера Летючого Птаха, прибув до порту Мілина.
Розділ 953. Запрошений дослідник
Коли Роланд увійшов до порту у супроводі охоронців, два трищоглові кораблі під чорно-білими прапорами з зображеннями голів драконів саме розвантажувалися. Чиновники ратуші стояли колом навколо нагромаджених дерев’яних ящиків і час від часу захоплено вигукували.
– Давно не бачилися, Ваша Величносте, – Марґорі швидко підійшла до нього, усміхнулася і, трохи піднявши спідницю, зробила реверанс. – Пробачте, що зустрічаю вас у такому вбранні… Довгі сукні зовсім не підходять для морських подорожей, сподіваюся, ви не заперечуєте.
Чоловік поруч із нею приклав руку до грудей і також вклонився.
– Ваша Величносте, Сандер Летючий Птах з острова Двох Драконів вітає вас. Ну як, вам подобається моє вбрання? – Далі він підморгнув: – Це має пасувати словам «морський птах, що ширяє», правда ж?
Насправді Роланд помітив його вбрання ще до того, як він встиг заговорити. Людині з ніг до голови покритій пір’ям важко не привертати уваги. Він був одягнутий типово для фіордського купця, але від головного убору і закінчуючи м’яким шкіряним взуттям – усюди було пташине пір’я. Однак після довгої подорожі велика кількість пір’я перетворилася на оголені стрижні, і навіть прикраси, що все ще висіли на одязі, втратили свій первісний блиск, тож на думку приходили лише слова «мокра курка».
– Ні… ви неправильно зрозуміли, – сказав Роланд, потираючи чоло. У його голові «Сандер Летючий Птах» був просто звичайною синьою іконкою; кожен хлопець і дівчина такого ж віку, як він, колись охоче натискали на неї. – Хоча ви не хочете, щоб Блискавка вас упізнала, закладаюся, що як тільки ви увійдете в замок у такому вигляді, то неодмінно привернули б увагу її постійної супутниці Мейсі. У такому випадку навіть фальшива борода не допоможе.
– Ха-ха-ха… справді? – щиро засміявся Грім. – Як шкода, я цілком задоволений цим вбранням. Вам про це не відомо, але відколи я замовив цей костюм, він став популярним на кількох островах.
Це була сила взірця для наслідування? Роланд мовчки закотив очі. Крім того, співрозмовник справді виправдовував репутацію найвидатнішого дослідника фіордів – йому було вже майже сорок, але він досі зберігав молодість духу. Більшість людей навряд чи зайшли б так далеко заради наспіх вигаданого імені.
Все почалося з того листа перед початком експедиції.
Після того, як сталевий корабель був повністю зібраний, наступним кроком мало стати випробування. Однак Роланд завжди уникав непередбачуваного моря, а також добре усвідомлював обмеження свого першого сталевого корабля. Безсумнівно, навіть після скорочення значної кількості обладнання та функціональних зон, йому все ще було далеко до справді завершеного виробу.
Морський корабель – це не просто купа залізних блоків, які можуть плавати і рухатися вперед-назад. Під ударами морських хвиль робочі умови механізмів і корпусу кардинально відрізнялися від тих, що були на річкових суднах. Крім того, оскільки парову турбіну використовували вперше, надійність усієї рушійної системи все ще була під питанням. Не було б нічого дивного, якби корабель одразу ж кинув якір після виходу з порту.
Ще більше тривожило те, що він абсолютно не мав уявлення про маневреність корабля, а точніше про взаємодію людина-машина. Хоча при виникненні труднощів Роланд міг відшукати рішення проблем у Світі Сну, але те, як насправді керувати кораблем, було питанням індивідуальної інтерпретації. Оскільки існувала проблема з розробкою допоміжних електронних систем, не було іншого вибору, крім як розбиратися з цим самостійно.
Тому запросити Грома особисто випробувати корабель було найкращим варіантом, який він міг придумати.
Грім – це не лише досвідчений мореплавець, але і лідер дослідницької команди, що керувала сотнями видатних моряків. Його відгуки, безсумнівно, будуть дуже цінними.
Роланд планував використати цю можливість для випробування і налаштування корабля, а також для запису всіх даних про плавання. Це, безсумнівно, призвело б до стрибка вперед, коли почнеться будівництво нового корабля. Такі дані також стали б цінним активом для виробничої промисловості Беззимного міста.
Оскільки цей процес міг тривати два-три місяці, Грому потрібно було на деякий час залишитися у Беззимному місті. Щоб уникнути розкриття особистості, Роланд недбало запропонував йому вигадану особистість – Сандер Летючий Птах. Несподівано Грім не тільки охоче прийняв її, але і додав до цієї особистості цілу низку деталей. Його ентузіазм і відданість цій справі справді приголомшили короля Сірого Замку.
– До речі, Ваша Величносте, ви справді так швидко закінчили будівництво корабля на паровому двигуні? – змінив тему Грім. – У фіордах, навіть з найкращими майстрами і найвідповіднішими матеріалами, це все одно зайняло б кілька років.
– Це все ще досить повільно. Адже зі сталлю працювати набагато легше, ніж з деревом. Нема потреби замочувати її в консервантах чи чекати, поки вона висохне на повітрі і затвердіє. Сталь просто потрібно нагріти до необхідної температури, – Роланд знизав плечима. – Зараз корабель у доках. Якщо вам цікаво, ми можемо піти подивитися на нього негайно.
– Не можу дочекатися! – Очі Грома одразу ж засвітилися: – Я думав про цей корабель, ще як ми пливли сюди!
– А що з цими золотими драконами? – Роланд вказав на дерев’яні ящики, які один за одним виносили з корабля. Схоже, чиновники ратуші рахували монети в них. – Як я вже казав, цей корабель продається за собівартістю.
– Звичайно, ми не посміємо відмовитися від вашої доброти, – сказала Марґорі. – Це гроші за продаж парфумів і Хаотичних напоїв.
– Так багато? – трохи здивовано запитав він. – Але ж дата доставки, зазначена в контракті, ще не настала, так?
– Оскільки ми вже були в дорозі, то вирішили зменшити тягар для наступної доставки, – Марґорі, прикривши рота, захихотіла. – Крім того, ви здогадалися правильно, Ваша Величносте, обидва ці товари надзвичайно популярні у фіордах, особливо Хаотичні напої, вони розходяться, як гарячі пиріжки. Ті, що мають найкращі смаки, можуть подорожчати вдесятеро вже після кількох перепродажів, і навіть ті, що смакують гірше, знаходять своїх цінителів. Коротше кажучи, Хаотичні напої стали символом влади на бенкетах, які влаштовують великі торгові палати.
Роланд підняв брову. Схоже, доручити цю справу професійним купцям було справді правильним вибором.
– Ваша Величносте, у натовпі є магічна реакція, – раптом до його вуха долинув шепіт Соловейка. – У їхній групі відьма?
Лише тепер він помітив жінку неподалік Марґорі, вона, здавалося, дивилася в їхній бік. Більша частина її тіла була схована за служницею, виглядала тільки голова. Коли їхні погляди зустрілися, незнайомка, здригнувшись, сховалася, ніби переляканий кролик.
Роланд смутно пригадав, що торговиця згадувала про неї у своєму попередньому листі.
– Це твоя колишня подруга-відьма?
Простеживши його погляд, Марґорі злегка кивнула:
– Так, Ваша Величносте. Це Аой.
Коментарі
Дописати коментар