Розділ 956. Грім і Блискавка | Розділ 957. Виклик від Таємничого Місяця
Розділ 956. Грім і Блискавка
Попри згоду на словах із пропозицією товаришок, у душі вона не плекала особливих надій.
Його Величність Роланд також знав про це. Якби були якісь новини про її батька, король уже б давно покликав Блискавку підійти. Оскільки цього не сталося, то, найімовірніше, той дослідник нічого не знав.
Гаразд, вона просто зробить це, щоб заспокоїти двох товаришок, які про неї турбуються.
Наближаючись до дослідника, Блискавка насупилася. Цей тип був надто… екстравагантним?
Судячи з усього, цьому гостю з фіордів, який називав себе Сандером Летючим Птахом, було всього лише близько тридцяти років. На правому оці він носив пов’язку, з вишитою яскравою трояндою. А витатуювані на обличчі гілки і листя займали майже всю щоку. Що змушувало засумніватися в його смаку.
Хоча хорошого дослідника не слід судити за зовнішністю, манера поведінки цього чоловіка була не набагато кращою.
Коли Сандер Летючий Птах говорив, то, здавалося, розповідав про неймовірну і захопливу пригоду – його перебільшені описи майже змусили Блискавку повірити, що він перетинав кінець океану або край Пекла. Однак насправді те, що чоловік описував, були лише сценами островів Палаючого Вогню. Звичайно, те місце справді сповнене небезпеки: лава часто вивергалася з морського дна, утворюючи масивні стовпи пари, які не лише заважали видимості, але і становили смертельну загрозу для екіпажу… Однак після поколінь досліджень тепер існували повні морські мапи тої території. Вибравши потрібний маршрут і час доби відповідно до мапи, можна було, як правило, уникнути небезпек.
Коли їй ще не було десяти років, вона разом з батьком вже ступила на головний острів Палаючого Вогню – Віддалений Вулкан.
У сприйнятті жителів фіордів дослідниками можна було називати лише тих, хто відкрив нові морські шляхи, острови чи руїни. Однак у морі Вир розташувалося щонайменше тисяча островів – і це неминуче призводило до того, що навіть рівень дослідників колосально відрізнявся.
В очах Блискавки лише жменька людей могли зрівнятися з її батьком, і Сандер Летючий Птах явно не був серед них.
Раптом вона втратила навіть інтерес до того, щоб вітатися з ним. Щойно Блискавка відчула вагання, як хтось взяв її за руку.
Вона підвела погляд і побачила, що це тітка Марґорі.
– Дівчинко, ти якраз вчасно, – з привітною усмішкою заговорила торговиця. – Дозволь мені представити вас. Це пан Сандер, дослідних з острова Двох Драконів, а також очільник торгової палати Голова Дракона. А ще він один із шанувальників твого батька.
«Мені це вже відомо», – подумала Блискавка, але оскільки тітка Марґорі підняла цю тему, вона не мало іншого вибору, як примусити себе усміхнутися і сказати:
– Вітаю, мене звати Блискавка. Я також з фіордів, хоча народилася не на островах.
– О, ви донька капітана Грома? – Сандер радісно сказав: – Я чув, як пані Марґорі згадувала, що донька найвидатнішого дослідника зараз у Сірому Замку. І ось ми нарешті зустрілися особисто. Хмм… ви справді дуже схожі на капітана Грома!
«Брехун, батько чітко сказав, що я більше схожа на матір, яку ніколи не бачила». Блискавка ледь помітно скривила губи:
– Дякую. Чи є у вас якісь новини про нього?
– Я чув лише чутки. Одні кажуть, що його віднесло до невідомого острова, а інші говорять, що він насправді повернувся до фіордів, але пережив неймовірну пригоду після корабельної трощі, тому тримається в тіні і готується до нової експедиції. Що ж до інших версій… особливо всіляких недобрих чуток, то вони не варті згадки. – Сандер вів далі: – Звичайно, я схиляюся до другого варіанту. Адже навколо того місця, де стався шторм, багато рифів і островів, тож це б не стало нездоланною перешкодою для капітана Грома – насправді багато людей з його екіпажу вижило.
Ця оцінка була близькою до її здогадки, а зовнішність співрозмовника навіть стала дещо приємнішою для ока.
Що ж до того, чи шукав її батько, то це не мало значення.
Блискавка вірила, що, продовжуючи іти шляхом дослідника, вони знову колись зустрінуться.
– До речі, чи можу я запитати, який острів ви відкрили?
– Е-е… – на обличчі Сандера промайнув натяк на збентеження. – Оскільки тут Його Величність, я буду відвертим. Я став дослідником значною мірою завдяки вашому батькові. Відколи були відкриті Тіньові острови, вони стали популярним місцем для багатьох, зокрема для торгових палат. Мій флот мав доставити припаси на проміжний острів, але дорогою на нас напало морське чудовисько, тож ми збилися з курсу. Несподівано ми опинилися поряд з островом, який не був позначений на жодних морських мапах.
Що ж, останній пункт підтверджено. Він справді був одним із тих людей, які подорожували лише кількома віддаленими маршрутами, але мали виняткову удачу.
– Розумію. У цьому і полягає чарівність досліджень, чи не так? – відповіла Блискавка, вдаючи серйозність. – Тоді я більше не заважатиму вашій розмові з королем. – Далі вона повернулася до Роланда і шанобливо вклонилася: – Ваша Величносте, дозвольте мені відкланятися.
Роланд, здавалося, трохи загубився у своїх думках і лише через мить отямився:
– А… можеш іти.
Хоча вираз обличчя короля був дещо дивним, Блискавка не зациклювалася на цьому, пам’ятаючи, що його захищає Соловейко. Адже незабаром на неї чекає перше випробування з моменту створення групи дослідників, вона не могла допустити поразки!
……
Спостерігаючи, як дівчина, підстрибуючи, іде геть, Роланд не міг не відчувати здивування.
Грім природжений актор!
Після цього виступу навіть його власна донька нічого не запідозрила!
Хоча ні, якби він не знав точно, що людина перед ним – Грім, Роланду було б важко пов’язати нинішнього «Сандера Летючого Птаха» з особою, яка зійшла з корабля.
Згідно з початковим задумом, вітальний бенкет мав забезпечити Грому правдоподібне прикриття. Гостей можна було розмістити у двох залах: великому і малому. Причому в малому сиділи б почесні гості, що є поширеною практикою на бенкетах. Однак Грім вирішив, що нема потреби в таких клопотах, тож однієї зали цілком вистачить.
Роланд не заперечував. Зрештою людина, яка не хотіла, щоб власна донька його впізнала, був Грім. Однак коли вони прибули, він виявив, що дослідник змінився. Грім виглядав зовсім інакше після того, як зняв костюм з пір’ям. За його словами, завдяки желатиновій речовині, змішаній з перловим порошком, вдалося досягнути ефекту зміни обличчя. Велике татуювання і пов’язка на оці були ж прикрасами, призначеними для того, щоб відволікати уваги і робити менш помітною різницю між желатиновою речовиною і справжньою шкірою.
Що ж до зміни голосу, то це навичка, яку Грім набув за роки подорожей.
Однак Роланд не бачив у цьому сенсу.
Він вважав, що кожен має свої унікальні риси, а людина, яку Грім намагався обдурити, була його власною донькою, з якою вони прожили понад десять років. Навіть зі зміненою зовнішністю і голосом, дослідника все ще можна впізнати.
Але коли Грім почав свій виступ, Роланд усвідомив, що люди з такими надзвичайними талантами справді існують. Майже сорокарічний дослідник безслідно зник, його замінив ексцентричний, хвалькуватий і дещо самовпевнений молодий лідер торгової палати Голова Дракона.
Такий рівень акторської майстерності мала лише Мей.
Розділ 957. Виклик від Таємничого Місяця
– Дякую. – Коли поруч залишилися лише Марґорі та Соловейко, Грім прибрав удавану усмішку і щирим тоном заговорив до Роланда: – Побачивши її зараз, я зрозумів, що тоді мій вибір був правильним. Прошу вас і далі піклуватися про неї.
– Вона виросла… – зауважила Марґорі. – Цей серйозний, дорослий тон щойно викликав у мене бажання обійняти її та обсипати любов’ю.
«Агов, ти щойно висловила свої думки вголос», – подумав Роланд.
– Але вона не відмовилася від пригод. Навіть тут Блискавка зібрала власну дослідницьку команду, хоча поки що там лише три учасниці. Якщо її не замкнути, вона колись тебе наздожене.
– Якщо цього не уникнути, то це її доля, – гірко усміхнувся Грім. – Але принаймні не зараз. Доки той день настане, я сподіваюся, що вона житиме спокійно.
Однак Битва Божої Волі була неминучою для всіх, і навіть велика відстань від моря не означала безпеки. Особливо це стосувалося Беззимного міста, що є передовим плацдармом; якщо воно впаде, виживання людства опиниться під загрозою. Роланд не став говорити цього в голос. Адже для Блискавки розкриття Битви Божої Волі – це сама по собі найграндіозніша пригода, від якої вона нізащо не відмовилася б на півдорозі. А раз її неможливо примусити відмовитися від цього, говорити про це означало б лише додавати зайвих тривог.
– Не хвилюйся, я добре про неї подбаю, – повільно сказав Роланда, поплескавши Грома по плечу.
……
– Що він сказав? – Лоргар обережно повернула Мейсі, яку тримала на руках, назад на голову Блискавки. – Є якісь новини про твого батька?
Дівчина похитала головою:
– Як я і очікувала, жодних новин. Але не хвилюйся, такі речі цікавіше роботи самому – з допомогою нашої групи дослідників!
– Згодна, куу! – Мейсі замахала крилами.
– До речі, Таємничий Місяць прийшла?
– Я її не бачила.
– І що це, га? – Блискавка надула губи: – Раніше вона здавалася такою впевненою, а тепер навіть обличчя свого не показує?
– До речі… а який саме виклик вона хоче нам кинути? – поцікавилася Лоргар.
– Не знаю, куу!
– Га?
– Оскільки це виклик, група дослідників прийме його, яким би він не був, – гордо сказала Блискавка.
– Саме так, куу! – підтримала Мейсі, високо піднявши голову.
– Хаа… – принцеса клану Божевільного Полум’я безпорадно схопилася за чоло. До якої організації вона взагалі приєдналася?
– Прошу вибачення за запізнення… – саме в цей момент з-за їхніх спин пролунав голос Таємничого Місяця.
Лоргар повернулася і побачила, як вона, підбігаючи до них, тягне за руку Лілі, а за ними йшли Літо і Шерон.
– Я вже думала, що ти просто блефувала і не наважишся прийти, – Блискавка схрестила руки на грудях.
– Чого б це? – вигукнула Таємний Місяць. – Збір інформації зайняв трохи часу, а вона необхідна для того, щоб змагання пройшло гладко.
– Гаразд, – Блискавка байдуже знизала плечима. – Тепер можеш розповісти мені, що за змагання.
– Звичайно, але перед цим я хотіла б представити свою команду. – Таємничий Місяць розкрила руки, показуючи на трьох інших: – Сьогодні офіційно створено команду детективів Беззимного міста! А це – новоприйняті учасниці!
– Га?
– Команда… детективів?
– Що це, куу?
– Ні, я не учасниця!
Почувши це, відьми відреагували по-різному. Лоргар, Мейсі і Блискавка були повністю спантеличені, Літо і Шерон виглядали абсолютно розгубленими, а Лілі роздратовано закричала.
– Це Й-Його Величність сказав! – Таємничий Місяць швидко пояснила: – Венді сказала мені, що король, дізнавшись про наше дослідження академії і розслідування справи про підпал, назвав нас так, це, ймовірно, означає «дослідження невідомого і пошук істини». Ба більше, він ще і дав мені особливий титул.
– Справді? – скептично запитала Блискавка.
– Можеш запитати Венді, якщо мені не віриш. Він назвав мене Кудо… Кудошін’їчі. – Таємничий Місяць почухала потилицю: – Але вона теж не знає, що це означає.
– Пошук правди про злочини… – Шерон на мить замислилася: – Якщо це допоможе з безпекою Беззимного міста, то я готова приєднатися.
– Чи можу і я приєднатися… – Літо вказала на себе: – Пані Соловейко сказала, що я вже входжу до управління охорони.
– Жодних проблем, – Таємничий Місяць підняла великий палець. – Блискавка також досить часто виконує розвідувальні місії для першої армії, чи не так? Все добре, поки ми ставимо накази Його Величності на перше місце.
– Вибач, але, будь ласка, не включай мене. – Лілі закотила очі: – У лабораторії ще багато зразків чекає опису, а грибну ферму потрібно збільшити вдвічі. У мене справді нема часу на ці ігри – навіть якщо ти назвеш мене зрадницею, цього разу це не спрацює!
– Зрадниця!
– Ти…
– Чекай, мені шкода, будь ласка, дай мені закінчити, – благала Таємничий Місяць. – Цього разу я точно серйозно. Ви всі знаєте, що Його Величність приймає групу гостей з фіордів, так?
– Це очевидно, – нетерпляче сказала Лілі, – як ти думаєш, для кого цей вітальний бенкет?
– Але серед них є відьма, ось у чому суть, – продовжила Таємничий Місяць. – Випадково, коли я перевіряла освітлювальні прилади у порту…
– Просто безцільно блукала, так? Ніхто світло вдень не вмикає, знаєш.
– Кхм-кхм, а потім помітила її, – Таємничий Місяць навмисно проігнорувала саркастичне зауваження. – Я чула, що жителі фіордів залишаться у Беззимному місті на кілька місяців, тож, природно, це стосується і відьми. Саме вона і є суттю нашого змагання.
– О? – Блискавка зацікавилася: – То що це?
– Ми будемо змагатися у тому, хто першим переконає її приєднатися до своєї команди! – урочисто заявила Таємничий Місяць. – Команда детективів наразі складається з чотирьох членів, що робить її найбільшою групою в Союзі Відьом. Але, враховуючи, що група дослідників сформувалася раніше, можна сказати, що в нас нічия. Перемога у цьому змаганні визначить, яка команда найсильніша!
– Пфф, – Лоргар мало не прикусила язика. То виклик просто полягав у тому, щоб побачити, хто швидше затягне незнайому відьму у свою групу? Хоча це не обов’язково мало бути щось таке серйозне як Священна Дуель, але це не могло бути щось таке легковажне!
На її подив, Блискавка і Мейсі виглядали серйозними, особливо остання. Піднятий хвіст свідчив про те, що вона вже була в режимі «бойової готовності».
«Чи ще не пізно відмовитися…?» – на межі сліз подумала Лоргар.
– Хоча я не погоджуюся з тим, що кількість членів може визначати силу команди, ми приймаємо цей виклик! – заявила Блискавка, поплескавши себе по грудях.
– Ку-куу!
– Не думай, що це буде легко, – сказала Таємничий Місяць, помахавши пальцем. – По-перше, відьма на ім’я Аой практично німа і їй важко нормально спілкуватися; по-друге, вона надзвичайно обережна і боїться незнайомців, так само як і ми у ті часи, коли церква полювала на нас. Тож це змагання буде тривалим. Що ж стосується критеріїв оцінки, то перемога залежатиме від того, до чиєї команди вона захоче приєднатися. Ну як?
– Я не заперечую, – кивнула Блискавка.
– Чекай… у мене є питання. – Лоргар пішла на останню спробу опору: – Якщо я правильно зрозуміла, навіть якщо вона залишиться тут, то це триватиме всього кілька місяців. Іншими словами, рано чи пізно ця відьма піде. Тож, незалежно від того, вирішить вона приєднатися до команди детективів чи до групи дослідників, це не матиме жодного сенсу, чи не так?
– Звісно, не так, – серйозно сказала Таємничий Місяць. – Якщо ми допоможемо їй подолати тіні минулого і знову стати веселою, тоді все, що ми зробимо, не буде марним. Можливо, для звичайних людей це нічого не означає, але для неї це буде променем світла, що пронизує темряву. І саме це Його Величність Роланд робить з самого початку.
У цю мить Лоргар відчула, як раптово швидше забилося серце: можливо, ці люди не такі наївні, як їй здавалося.
– Хвилинку, звідки ти все це дізналася? – Лілі раптом насупилася.
– Е… – Таємничий Місяць завмерла.
– Не може бути… – Лілі глянула на неї, потім на Літо, вираз її обличчя різко змінився: – Ти змусила Літо використати здібність відтворення, щоб підслухати розмову короля?
– Н-ні! – Таємничий Місяць швидко виправдалася: – Ми лише відтворили те, що сталося у порту. Ці слова Його Величність сказав перед усіма, вони аж ніяк не стосувалися таємної інформації! – Вона дещо ніякого глянула на Блискавку: – Клянуся силою електромагнетизму!
– Цього разу ти зайшла надто далеко! Я скажу сестрі Венді!
– Зрад — ні, клянуся, це більше не повториться!
– Я тобі не вірю!
– Чесно!
– Ти щоразу мені брешеш!
– Якщо я знову тобі збрешу, то більше не отримаю Хаотичних напоїв! Не йди!
Поки команда детективів перебувала у безладі, Мейсі раптово злетіла в повітря і попрямувала в куток зали.
Крім Блискавки, це помітила лише Лоргар.
Вона побачила, як голуб пролетів через залу, приземлився на круглий стіл, підняв шматок смаженого м’яса, а потім стрибнув на плече жінки.
Спочатку та виглядала збентеженою, але голуб швидко притягнув до себе її увагу. Ба більше, вона прийняла м’ясо, запропоноване птахом.
Дівчина-вовчиця нашорошила вуха, спрямувавши їх у бік Мейсі.
За мить вона почула їхню розмову.
Однак це, безсумнівно, був незрозумілий обмін репліками.
– Куу.
– А-а.
– Ку-ку-куу!
– Аа-а-а.
– ……
Через кілька хвилин Мейсі злетіла в повітря і повернулася на голову Блискавки.
– Вона погодилася приєднатися до групи дослідників, куу! – тріумфально оголосив голуб.
Коментарі
Дописати коментар