Розділ 3. Розшифровка карти-повідомлення! Частина 1
Розділ 3. Розшифровка
карти-повідомлення! Частина 1
Коли ранкове сонце почало заливати спальню вілли родини Хоуп, орден лицарів проводив розслідування на місці подій.
– Он як, розумію. Ви кажете, що граф Оян Дур, вікон Шінобі і маркіз Джет змовилися напасти на родину Хоуп.
Ґрей, голова слідчого відділу ордену лицарів, допитував Крістіну й інших.
– А потім з’явився закривавлений клоун, Джек-Різник. Він убив усіх нападників, але затим пішов, не торкнувшись жодного з вас… Як зручно.
Ґрей скептично подивився на Крістіну.
– Але це правда, – відповіла вона.
– Ви ж розумієте, що у такому разі цілком природно зробити висновок, що Джек-Різник – це вбивця-охоронець, якого найняла родина Хоуп.
– Це не так! Я б не стала робити щось таке очевидне!
– Можливо, ви навмисно зробили це очевидним, щоб уникнути підозр.
– Годі вже, будьте серйозними. Важливо те, що граф Оян Дур, віконт Шінобі і маркіз Джет намагалися напасти на нас. Розслідувати це – обов’язок ордену лицарів, чи не так?
– Щодо цього, хіба ж це не погляд на ситуацію з точки зору родини Хоуп? – Ґрей примружився й усміхнувся.
– …Що ви маєте на увазі?
– Що родина Хоуп заманила цих трьох сюди і підставила. Це одне з можливих тлумачень.
– Який абсурд!! Вони прийшли зі зброєю і в масках!
– Ці люди були обережними і проникливими. Вони розгледіли ваш план, змусили своїх охоронців одягнути маски і чекати поряд. Це було розумне рішення з їхнього боку, але… воно, на жаль, закінчилося розчаруванням.
– Але ж граф Оян Дур сам був у масці! Які є докази того, що родина Хоуп виманила їх?!
– Ми все ще розслідуємо це. Крім того, це лише одне з можливих тлумачень. Столиця зараз переповнена балачками про Джека-Різника. Хто він, які його мотиви…? І наразі вас, родину Хоуп, підозрюють найбільше.
– Кажете, що ставитеся до на як до злочинців лише на основі чуток?
– О, зовсім ні. Це просто чутки, ось і все. Але ми не можемо ігнорувати громадську думку. Вони панічно бояться, що жорстокість Джека-Різника наступного разу впаде на них. Ночі зараз у столиці тихі. Магазини рано гасять світло, а вулиці безлюдні. Усі дуже бояться Джека-Різника, щоб виходити на вулицю. Якщо така ситуація продовжуватиметься, невдоволення громадськості наростатиме – і може розпочатися полювання на відьом. Ось чого ми боїмося.
– Це жахливо…
– Я не проситиму про розуміння, але ми також у скрутному становищі. Минулої ночі мені дорікали, чому я не розслідував справу родини Хоуп раніше, і кричали, щоб я якнайшвидше заарештував вас усіх. – Ґрей болісно посміхнувся. – Що ж, мені потрібно повертатися до роботи. Канаде і Сід, так? Можливо, мені пізніше доведеться поговорити з вами поодинці, тож сподіваюся на вашу співпрацю. Істина завжди одна!
Прийнявши фірмову позу «Детектива Коняна», він усміхнувся Канаде і Сіду, а потім пішов.
– Крістіно…
Канаде підійшла, щоб заспокоїти Крістіну, яка опустила плечі.
– Якщо так триватиме, мою родину вважатимуть злочинцями.
– Це було б жахливо, – сказав Сід Каґено, смакуючи вишуканими чайними ласощами.
– Клинки Ночі точно спробують підставити мою родину. Якби ж тільки ми могли довести невинність родини Хоуп…
– До речі… Джек-Різник залишив після себе повідомлення, так?
– А, ти про це, – Крістіна дістала з кишені записку зі скопійованим текстом. Оригінальну картку лицарський орден конфіскував як доказ.
«Ці чванливі Клинки
Тут, щоб вбити пустотливих хлопчиків і дівчат,
Хоча я просто рахую, рахую і рахую,
Але іноді граюся так»
Вона прочитала повідомлення вголос.
– Думаю, в цьому має бути якийсь сенс, – сказав Сід. – Він же доклав стільки зусиль, щоб залишити це позаду.
– Тут написано «Ці чванливі Клинки», тож він точно націлився на Клинків Ночі, – упевнено сказала Крістіна.
– А слова «Тут, щоб вбити пустотливих хлопчиків і дівчат» означають, що Джек планує убити всіх Клинків Ночі, – гордо додала Канаде.
– Однак я не розумію останні два рядки, – Крістіна похитала головою.
– Точно, – погодилася Канаде. – «Хоча я просто рахую, рахую і рахую», що це означає? Просто рахує? Що він взагалі рахує?
– Ну… Трупи, наприклад.
Коли Сід сказав це, Крістіна, здавалося, щось зрозуміла.
– Джек-Різник рахує трупи Клинків Ночі, використовуючи цифри на гральних картах!
– Отже, він просто рахує тіла, користуючись цифрами на гральних картах, але що ж тоді «Але іноді граюся так»? Невже залишати такі повідомлення – це його гра? – запитала Канаде.
– Можливо, – сказала Крістіна.
– О, а я думала, що якесь надзвичайно важливе приховане повідомлення, – з розчарованим виглядом зітхнула Канаде.
– Але це важливо. Тепер стало зрозуміло, що мета Джека-Різника – убити всіх Клинків Ночі.
– Як нудно.
Поки двоє дівчат розмовляли, Сід, здавалося, щось помітив. Він вказав на записку.
– О, дивіться. Це повідомлення також можна читати вертикально.
– Га? Серйозно?!
– Дай-но гляну…
Вони вдивлялися у повідомлення й одночасно дещо зрозуміли.
– Вайт?
– Можливо, це граф Хабар Вайт? – вголос подумала Крістіна.
– Хто це?
– Високопоставлений член Клинків Ночі. Він також власник Білого особняка, великого маєтку на околиці столиці.
– Ого, те розкішне місце…
– Отже, наступна ціль Джека-Різника – граф Хабар Вайт. Ця картка – послання-попередження. Я вражена, що ти помітив це, Сіде.
– Ну, такі моменти іноді бувають у всіх.
– Щ-щоб ви знали, я вже наполовину зрозуміла це! – сказала Канаде дивно змагальним тоном.
– От і добре, – відреагував Сід. – Але це не єдиний сенс, який Джек-Різник залишив у своєму посланні.
– Що?! Справді?!
– Ще одна підказка схована у самій картці. Наскільки я пам’ятаю це була десятка пік. Піки символізують зиму, а число – тиждень. Іншими словами, ця картка вказує на десятий тиждень зими. До речі, сьогодні дев’ятий день десятого тижня зими.
– Завтра десятий день десятого тижня зими, – зауважила Крістіна. – Це дві десятки. Подібне не може бути просто збігом.
– Тож, е-е, завтра Джек зробить свій хід? – запитала Канаде.
– Підведемо риску. На десятий день десятого тижня зими Джек-Різник планує напасти на графа Вайта у Білому особняку. Маючи цю інформацію, ми можемо підготуватися.
– Але чому він залишив нам це повідомлення? – Канаде поставила логічне запитання.
– Це… безперечно дивно, – погодилася Крістіна.
– Правда ж? Щось подібне призведе до невдачі.
Щойно ці двоє серйозно зібралися обдумати це питання, Сід прочистив горло, перебиваючи їх.
– Кхе-кхем. Джек-Різзник, з його геніальним розумом, який перевершує нашу уяву, розглянув усі можливі варіанти і, дивлячись на ситуацію з висоти пташиного польоту, знайшов оптимальне рішення. Скільки б ми, звичайні люди, не намагалися думати про це, нам все одно не вдасться зрозуміти його мету… – швидко випалив він.
Обличчя Крістіни стало серйозним, вона прошепотіла:
– Можливо, Джек-Різник… намагається мені щось сказати.
– Що саме?
– Цього… я не знаю. У мене просте дивне відчуття, що він…
– Що важливіше: чи слід нам говорити ордену лицарів і Клинкам Ночі про це повідомлення? – сказав Сід. – Якщо орден лицарів передасть це Клинкам Ночі, ті зможуть вжити контрзаходів. Наприклад, зберуть всі свої сили, щоб протистояти Джеку або щось таке… Якби Джек-Різник все ж з’явився, то підозра з родини Хоуп була б знята.
– Але тоді Джека-Різника…
– Швидше за все, вб’ють.
– Але чи справді він ворог? Можливо, Джек-Різник також одна з жертв Клинків Ночі.
– Однак, незалежно від причини, те, що він робить – це вбивство. Ми не можемо просто змиритися з цим і стояти осторонь! – сказав Сід, в його очах палало яскраве світло справедливості.
– Але… ні, твоя правда. Ми повинні їм сказати.
З пригніченим обличчям Крістіна пішла повідомити про це Ґрея, голову слідчого відділу ордену лицарів.
***
Алексія потягувала вишукану каву у вітальні вілли Хоуп.
– Ось чому орден лицарів так поспішав…
Після цих слів вона повернула записку з посланням Джека-Різника Крістіні.
– Гадаю, лицарі також приєднаються до операції з захоплення Джека-Різника, так?
На запитання Крістіни Алексія похитала головою.
– Вони формують периметр навколо Білого особняка.
– Га? Вони не зайдуться всередину?
– Клинки Ночі мають підтримувати свою репутацію. Вони прагнуть самі захопити Джека-Різника… ні, насправді вони не будуть задоволені, поки не вб’ють його власними руками. Клинки збирають усі свої сили. Завтра найкращі магічні фехтувальники як світлої, так і темної сторони суспільства зберуться в Білому особняку.
– Це стало набагато більшим, ніж я очікувала… Як думаєте, чи справді Джек-Різник піде туди?
– Ніхто не буде настільки дурним, щоб з’явитися у місці, де зібралося стільки сил. Повідомлення може бути блефом, а справжня мета Джека-Різника – лежить зовсім в іншому. Це нормально думати так, орден лицарів враховував це припущення і діє відповідно.
– Але сила Джека-Різника на зовсім іншому рівні, – сказала Крістіна.
– За твоїми словами, він переміг того майстра бойових мистецтв Вакоку. Всі майстри бойових мистецтв Вакоку, які прибули сюди, демонстрували неймовірну силу. Щоб перевершити одного з них, Джек-Різник мав бути надзвичайно впевненим у своїх силах… З огляду на це, то він, можливо, все-таки з’явиться.
– Он як…
Крістіна ледь чутно зітхнула.
– Здається, ти не рада цьому.
– Я знаю, що Джек-Різник – жорстокий вбивця, але чи справді це нормально? Я не можу не думати, що, можливо, є якесь трагічне минуле, яке зробило його таким жорстоким вбивцею… Гадаю, він намагається мені щось сказати…
– Гаразд, Крістіно. Ходімо завтра до Білого особняка, добре? Нас не пустять всередину, але ми зможемо зовні разом з лицарями спостерігати за тим, що відбувається.
– Упевнені?
– Клинки Ночі не будуть у захваті, але статус принцеси дає свої переваги. Подивимося, чим закінчиться ця справа.
– Красно дякую, – усміхнулася Крістіна.
Алексія зробила ковток кави, а потім ледь чутно зітхнула.
– Ем… принцесо Алексія, ви також не виглядаєте щасливою, – сказала Крістіна.
– Так… Я багато про що думаю останнім часом. І Клер досі не прокинулася.
– З нею все гаразд?
– Лікар каже, що її життю нічого не загрожує, тож вона зрештою прокинеться сама. Однак та жінка, Мю, здається підозрілою.
– Сід сказав, що довіряє їй.
– У нього погано виходить оцінювати характери людей.
– Але я думаю, йому важче, ніж ми можемо собі уявити. Адже вона його єдина сестра. Він так хвилювався за неї, що не хотів залишатися в моєму будинку.
– Він… справді так сильно піклується про неї? Я навіть не усвідомлювала цього…
– Так. Я заздрю, що вони такі близькі.
– Я вже думала, що він безсердечний. Можливо, наступного разу куплю йому якісь чудові солодощі у Міцуґоші.
– Упевнена, він буде у захваті.
– Звичайно. Це ж подарунок від мене. – Вираз обличчя Алексія пом’якшав, і вона раптово змінила тему розмови: – Вчора я розмовляла з батьком.
– З королем Мідґару?
– Я говорила з ним про все, що відбувається, і про те, що сталося раніше… Я б хотіла поділитися цим з тобою. Бо не можу витримати це одна.
Після цього Алексія почала розповідати про те, що сталося вчора.
Коментарі
Дописати коментар