Розділ 972. Зіткнення з ворогом | Розділ 973. Постріли з-за меж видимості. Частина 1
Розділ 972. Зіткнення з ворогом
Покинувши Світ Сну, Роланд все ще відчував, як по спині ішов холодок.
– Ти в порядку? – Соловейко, яка на столі жувала перекус, побачила, що він прокинувся, і хутко кинулася до дивана. – Що там сталося?
Побачивши стурбований вираз на знайомому обличчі, він відчув, як гнітюче відчуття перебування на території іншої раси в мить розвіялося. Роланд глибоко вдихнув і вимушено всміхнувся:
– Нічого, просто нові відкриття.
Соловейко з підозрою глянула на нього:
– Справді? Виглядаєш жахливо. – Вона простягнула руку і торкнулася чола Роланда. – Дивися… ти спітнів.
Тільки в цей момент Роланд зрозумів, що холод на спині йшов від злегка вологого одягу.
– Ти ж знаєш, що я не брешу. Це був просто сон.
Однак впевненість Роланда була не такою сильною, як очікувалося. Світ Сну ставав дедалі складнішим, а точніше – все більше нагадував реальний світ.
– Я не знаю, – сказала Соловейко, підтиснувши губи.
– Га?
– Щоб розпізнати брехню потрібно використати здібність, – сказала вона, розвівши руками. – Ти тепер не просто король Сірого Замку, а лідер стародавніх відьом Такіли і Сонний Чар. Навіть королівство Світанку готове виконувати твої накази. Твій статус вище, ніж у звичайного короля. А кількість таємниць, які ти зберігатимеш, у майбутньому лише зростатиме. Якби я знала все… ти не почувався б комфортно. – Вона зробила паузу. – Тобі ж не подобається… відчуття, коли інші бачать тебе наскрізь, правда?
Спостерігаючи, як Соловейко навмисно відводить погляд, Роланд не міг не засміятися – навіть останні сліди гнітючого відчуття зникли.
Він приблизно здогадувався, про що вона думає.
Більшість правителів справді не хотіли, щоб їхні підлеглі знали забагато. Неоднозначність і підтримка атмосфери таємничості сама по собі була формою правління. Як на Сході, так і на Заході ті, хто знали надто багато, зазвичай не мали щасливого кінця. Хоча Соловейко точно розуміла, що він так не вчинить, але у подібних ситуаціях вихід залишався лише один – відчуженість.
– Що такого смішного? – обурено сказала вона, відкусивши шматочок, а потім ще один сушеної риби. – Я просто хвилювалася, що в тебе якісь проблеми.
– Кхм, кхм, – Роланд припинив сміятися. З серйозним обличчям він сказав: – Правда, ніхто не любить, коли їх бачить наскрізь хтось інший, особливо це стосується людей при владі… – Роланд навмисно зробив паузу, перш ніж продовжив, – але ти не «хтось інший».
Ба більше, він не був феодальним монархом у справжньому сенсі цього слова.
Оскільки Роланд читав про злети і падіння численних династій протягом історії, то краще розумів, чого насправді хоче.
Для досягнення успіху в цій грандіозній справі потрібна група людей, які справді довіряли йому.
– Га? – Соловейко мимоволі завмерла.
– Якби ти не прийшла до Прикордонного Міста, думаю, мене вже давно убила б головна покоївка, підіслана третьою сестрою. – Роланд повільно вів далі: – Крім того, щойно почнеться Битва Божої Волі, посиляться кризи, тож королівство більше не буде монолітним. Я доручу тобі чимало справ – то хіба ж я можу ставитися до тебе як до чужинки?
Ця епоха не була позбавлена своїх переваг. Якби це відбулося у пізніші часи, на його слова щонайбільше закотили б очі.
– Крім того, найжахливіша брехня – це не обман інших, а обман самого себе. З тобою поряд мені принаймні не потрібно про це турбуватися.
Соловейко нахилила голову і пробурмотіла:
– Моя здібність не може завадити тобі обманювати себе.
– Звичайно, може. Ти можеш відчути, наскільки щирими є слова, чи не так? Як, наприклад, приховане вагання або відверта брехня.
– Так, магія демонструє різні реакції.
– Отже, вдавати впевненість, коли насправді все інакше, це все одно, що обманювати себе. Іноді перше може бути навіть шкідливішим за друге. Якщо у такій ситуації ти просто зробиш мені зауваження, це, можливо, допоможе уникнути серйозної помилки. – Роланд, розвівши руками, сказав: – То що, тепер розумієш, наскільки твій обов’язок важливий, правда?
– У такому разі, – Соловейко на мить замовкла, перш ніж продовжити, – я запитаю тебе ще раз. Цього разу я скористаюся здібністю.
Роланд жестом закликав її продовжити.
– Ти справді в порядку?
Отже, насправді вона хотіла переконатися у моїй безпеці…?
Роланд усміхнувся і відповів:
– Ага, цього разу справді все гаразд.
Почувши це, Соловейко розслабилася.
– Тоді що це за нові відкриття, про які ти згадував?
– Це те, що я збираюся оголосити всім командирам об’єднаного фронту… – Він встав, підійшов до столу і підняв слухавку телефону, лінія якого вела до Третього Прикордонного Міста. – Я бачив спогади демона.
……
– Ось що відбулося, – Роланд детально переповів про свій досвід у Світі Сну, але приховав інформацію з книги, отриманої з бібліотеки Асоціації і червоної записки. – Що думаєте?
Паша, що з’явилася на завісі світла, заговорила першою:
– Ця інформація надзвичайно важлива, Ваша Величносте. Нікому і ніколи не вдалося проникнути до міста демонів і повернутися живим. Ви – перший, хоча це і сталося у Світі Сну.
– Уже лише за це ви заслуговуєте на право зустрічі з трьома головними відьмами Федерації, – на диво, Елія не заперечила. Її голос звучав досить схвильовано. – Отже, демони отримують силу, зливаючись з магічними каменями. На багато запитань, що раніше викликали сумніви, тепер знайшлися відповіді!
– Саме так, особливо в частині отримання здібностей за допомогою магічного каменя, – сказала Селін, яка мала найглибше розуміння магії. – Оскільки люті демони можуть зазнавати таких різких змін, можна зробити висновок, що вищі демони також з’являються за допомогою подібного процесу: після злиття з певною кількістю магічного каміння вони можуть перетворитися на зовсім інші види. Ця зміна не виникає внаслідок успадкування кровної лінії, а швидше є наслідком раптової мутації сили. Це також пояснює, чому вищі демони мають так багато різних здібностей.
– У мене є питання. – Тіллі, лідерка Сонних Чар, запитала: – Чи існує верхня межа такого посилення?
Її слова викликали коротку тишу у кімнаті засідань.
Після паузи Селін відповіла:
– Боюся, що ні.
– Чи вони сильніші за вищих надзвичайних? – насупилася Венді.
– Ми не можемо їх так порівнювати, – Селін похитала головним мацаком. – Пам’ятаєте запис, який залишила підземна цивілізація? Шлях магії – це шлях до божественності. Одного дня ми нічим не відрізнятимемося від богів. Іншими словами, поки ми продовжуємо вдосконалювати свій контроль і розуміння магії, нашому зростанню не буде кінця. І не важливо – відьми це, демони чи підземна цивілізація. На щастя, цей шлях сповнений тернів і не такий легкодоступний.
– Навпаки, ця новина нам на користь. Народження через кровну лінію означає стабільне зростання, а кількість вищих демонів, яку вдалося б накопичити за чотириста років, була б жахливою, – продовжувала Селін. – На щастя, тепер нам відомо, що вони також мають покладатися на випадок. Крім того, згідно з інформацією Його Величності, рівень успішної еволюції має бути не надто високим – інакше реакція демонів не була б такою бурхливою.
«Чого і слід очікувати від відьми, яке все своє життя боролося з демонами, – подумав Роланд. – Отримати стільки корисної інформації всього лише з такої сцени».
– Більше за нових вищих демонів мене турбують ті чутки, – Паша знову заговорила так, щоб міг почути лише він. – Ваше відкриття певною мірою підтверджує їх, і це мене дуже непокоїть. Навіщо комусь таке робити? Мені здається, що Битва Божої Волі, можливо, не така проста, як ми уявляємо.
Роланд подумки їй відповів:
– І справді. Але незалежно від цього, це факти, які вже відбулися, і хвилювання їх не змінять. Все, що ми можемо зробити, це боротися до кінця.
– …Ваша воля гідна захоплення, Ваша Величносте. – Паша через мить зітхнула: – Хоча ваш смертний статус дещо особливий, але Федерація справді помилилася.
«Але це не завжди було так», – він усміхнувся, однак більше нічого не сказав.
Через шість днів передові підрозділи першої армій увійшли до зони спостереження демонів.
Роланд отримав звіт про ситуацію на фронті.
– Сільва повідомила, що помічені вороги. Загін крилатих звірів прямує до першої армії, – передала Соловейко, тримаючи печатку прослуховування.
«Нехай це буде прелюдією Битви Божої Волі». Роланд кивнув:
– Нехай діють за планом.
Розділ 973. Постріли з-за меж видимості. Частина 1
На північ від західного регіону, Родюча Рівнина.
Снайперський загін під керівництвом Сільви швидко досягнув вогневої позиції – місця поблизу невеликого гаю, що було досить далеко від основних сил першої армії.
Відстань у п’ять кілометрів не була надійною. За гарної погоди і без укриття крилаті звірі все ще могли виявити першу армію.
Зрештою сила численністю понад тисячу чоловік була досить помітною ціллю навіть з відстані у більш ніж десять кілометрів.
Тому план генерального штабу полягав у тому, щоб просуватися вперед і перехоплювати ворогів у поєднанні з зупинкою маршу та пошуку укриття на місці.
З одного боку, використовуючи високу мобільність відьом – команда польоту, яка складалася з Блискавки й Мейсі, і команда ковчега, зосереджена навколо Меггі, проводила активний наступ, прагнучи заманити супротивника в пастку і знищити його з безпечної відстані. З іншого боку, всім учасникам видали спеціальну маскувальну форму, яка називалася «лісовий камуфляж». Вона не тільки пофарбована в дивні кольори, але і була виготовлена з незвичайного матеріалу.
Команда польоту дуже хвалила камуфляжну форму. За словами Блискавки і Мейсі, навіть під час руху вона справлялася з завданням досить непогано, але щойно війська зупинялися з висоти майже неможливо було розрізнити обриси людей, які носить камуфляж – ніби ті просто зникали.
Зараз Андреа носила такий самий одяг.
Але він їй не подобався.
Прямі рукави і штанини не мали жодної вигадки, викривлені коричнево-зелені плями більше нагадували недбалі мазки. Крім того, тканина була жорсткою, як кора дерева; якби не спеціальна підкладка, яку зробила Солоя, їй би навіть стерло шкіру. Незалежно від типу статури, всі у цій формі виглядали практично однаково. Вона ставила собі запитання, де Його Величність знайшов тканину, щоб пошити такий грубий одяг.
Звісно, попри внутрішні скарги, Андреа не озвучила б нічого з цього вголос. Крім тої причини, що аристократи мали зберігати елегантність у будь-яких ситуаціях, Попіл би точно не впустила шансу познущатися з неї.
«Що за тендітна панночка, яка не знадна витримати ні найменших випробувань? Подорож до Світанку допомогла тобі повернутися до свого справжнього я», – потрібно було тільки подумати про це, як Андреа вже могла припустити кілька варіантів реакції. У неї навіть виходило майже повністю відтворити цю інтонацію в уяві.
Очевидно, що Андреа зробила значний внесок для ситуації у Світанку, поки Попіл була поруч з пані Тіллі і нічого не робила…
– Демони за тридцять кілометрів від зони стрільби, – голос Сільви перервав її думки. – Піднімайся зараз.
– Так, ковчег виринає на поверхню. Бар’єр буде знято за п’ять секунд. Усім приготуватися до удару, – сказала Меггі.
– О-о, це саме той тон! – вигукнула Блискавка, стиснувши кулак. – Це звучить так професійно – ти швидко вчишся!
– Справді…? Дякую. – Меггі сором’язливо торкнулася потилиці. Вона, мабуть, ніколи не чула такої похвали в церкві.
Андреа не могла не схопитися за чоло. «Де ж професіоналізм у такій скутій манері мовлення? Приготуватися до удару? Коли здатність розвіється, ми всього лише трохи хитнемося через інерцію, перш ніж рівно станемо на землю. Серйозно, це тремтіння не порівняти з тим, що виникає від реву Попіл».
– Тепер настала черга команди польоту, – Блискавка показала всім великий палець вгору, потім опустила окуляри на очі і стрибнула в повітря. – Злітна смуга чиста, всі вогні зелені. Блискавка, зліт!
– Мейсі, зліт, куу! – Мейсі перетворилася на яструба і рушила з Блискавкою.
Невдовзі вони зникли у хмарах.
– Що таке злітна смуга? Дорога спеціально для бігу? – Емі здивовано озирнулася. – А де зелене світло?
– Мабуть, це новий метод тренувань? – припустила Філліс – Сімдесят Шість – і нахилила голову. – Я чула, як Його Величність використовував саме ці команди в замку. Здається, це термінологія, спеціально підготовлена для льотної підготовки. Однак дивно, що, крім цих двох юних дівчат, серед відьом, що слухали пояснення короля були ще Венді і пані Анна.
– Га? Чи можуть інші теж навчитися літати?
– Не знаю.
– Якби я могла навчитися, то що б мала сказати? – Емі погладила підборіддя: – Хмм… Емі, поповнення магії?
– Це новий термін, – очі Шерон засвітилися. – Швидше, придумай щось для мене!
– Хей, не заважайте панні Сільві спостерігати, – засміялася Філліс.
– Зрозуміли!
Спостерігаючи за цією сценою, Андреа не втрималася від зітхання. Згідно з планом, після початку операції вони мали поступово віддалятися від основних сил протягом наступного тижня, намагаючись перетягнути фокус уваги розвідки демонів на північний захід. Іншими словами, вони мали діяти глибоко на ворожій території, покладаючись виключно на власні сили, щоб уникати або відбивати будь-якого ворога, з яким зіткнуться.
Снайперська команда мала зіткнутися з небезпечною і важкою битвою, то чому ж атмосфера була такою розслабленою…?
Раптом хтось поплескав її по плечу. Андреа обернулася і побачила Іфі, яка дивилася на неї з поглядом «Я тебе розумію».
Вона відчула неабияке полегшення.
Саме так, це було неминучим… Оскільки стрільба на великій відстані потребувала багато магії, команді знадобилося кілька відьом-помічниць на додаток до основного бойового складу, все для того, щоб забезпечити безперервний вогонь. Ті, у кого більше вільного часу, як-от Емі і Шерон, безсумнівно, підходили найбільше.
Порівняно з мудрими дворянами, їй все ще бракувало самовладання. Наприклад, маркіза Спел майже не говорила.
– Почнемо, – Андреа глибоко вдихнула, – демони скоро будуть…
– Зачекайте трохи… – раптом прошепотіла Спел. – Я вже стара, мене трохи захитало…
Андреа втратила дар мови.
На щастя, складання снайперської гвинтівки проти моторошних звірів не вимагало особливих зусиль. Щоб мінімізувати етапи складання, Його Величність розібрав зброю лише ствольну коробку і сошку, які носили Попіл і Філліс відповідно.
Андреа у найкоротші терміни виконала підготовку перед пострілом – цю снайперську гвинтівку без прицілу було набагато легше використовувати, ніж гвинтівку з ковзним затвором, якою вона користовувалася раніше. Вставивши в патронник спеціально виготовлену кулю завдовжки з її долоню, відьма кивнула «головному дворецькому», Камілі Даррі.
Та заплющила очі та простягнула руку до Андреа і Сільви.
Умить перед очима промайнуло щось, ніби обриси всього перекривалися. Вона не могла зрозуміти: чи це її душу витягують з тіла, чи хтось інший намагається втиснутися в неї. Чудернацьке перекриття викликало легке запаморочення, але після багаторазових тренувань вона навчилася ігнорувати цей легкий дискомфорт і зосереджувати увагу на чомусь далекому.
Сільфа в мить вловила її думки.
Поле зору швидко розширилося, а точніше, різко змінилося. Навколишні ліси і луки безслідно зникли, залишивши лише величезний простір білих хмар.
І саме в цьому морі хмар її погляд привернули три чорні цятки, що пливли в повітрі.
Коментарі
Дописати коментар