Розділ 976. Шлях до надзвичайного | Розділ 977. Крила планера
Розділ 976. Шлях до надзвичайного
– Тобто? – здивувалася Попіл.
– Вона впливає на все… ось чому ми живемо довше, маємо здоровіші тіла, сильнішу здатність до відновлення і більшу пластичність, ніж смерті. – Філліс повільно додала: – І до цього входить наш темперамент.
– Темперамент… що ти маєш на увазі?
– Коли ми прагнемо використовувати магію для досягнення певної мети, вона спрямовує нас у цьому напрямку – наприклад, бажання помститися за полеглих товаришів, бажання вбивати демонів за будь-яку ціну і подібне. Серця відьом також стають дедалі холоднішими або, радше, безжальнішими. – Філліс подивилася на мерехтливе світло полум’я: – Подібне справді може зробити бійців сильнішими, але це також поступово перетворює нас на щось інше…
– На що?
– На нелюдей.
Серце Попіл раптом стиснулося.
Вона подумала про себе в минулому, коли цілеспрямовано шукала можливості вбивати членів церкви, нехтуючи всім іншим. Той період справді був її найсильнішим часом; зростаючий намір убивати всередині неї давав майже безмежну силу. Однак, крім цього, вона не мала нічого. Якби Попіл випадково не зустріла п’яту принцесу, то, ймовірно, нічим не відрізнялася б від дикого звіра.
– Звісно, не всі будуть такими. Це просто тенденція – тиск війни не залишає більшості тих, хто вижив, часу думати про щось інше. Навіть звичайні люди без магії можуть збожеволіти від безнадійної, затяжної війни. Порівняно з цим, ми принаймні перетворюємо божевілля на силу, що досить вражаюче. – Філліс вела далі: – Тому низка змін, що відбулися у тогочасній Федерації, можуть здатися тобі важкими для розуміння, але на той час це було цілком природно. Без надзвичайно твердої рішучості три головні відьми ніколи б не змогли стати вищими надзвичайними.
– Он воно що… – Попіл простягнула руку і поворушила дрова у вогнищі. – Якщо Битва Божої Волі триватиме і далі, то ким зрештою стануть відьми?
– Ніхто не знає відповіді, можливо, вони навіть виглядатимуть інакше, – сказала Філліс, вдаючи байдужість. – Адже виняткова краса – це суб’єктивне поняття, яке залежить від людських уявлень. Якщо зрештою відьми перестануть бути людьми, хто знає, чи не перетворяться вони тоді на якихось дивних істот, наприклад, на демонів.
Полум’я замерехтіло, і тиша на мить огорнула печеру.
Через деякий час відьма божої кари знову заговорила:
– Чи можу я запитати про причину твого рішення боротися з демонами?
Відчуваючи вагання Попіл, вона вирішила розповісти першою:
– Наша причина проста: перемогти демонів, виграти Битву Божої Волі і відновити славу Такіли. Якби не прагнення до цього, вціліли відьми не протрималися б так довго.
– Ви хочете відбудувати Такілу?
– Звісно, це місце, якому ми присвятили все своє життя. Але воно буде радше символом, ніж Святим Містом під владою Федерації. Якщо король Роланд зможе перемогти демонів, це доведе, що його шлях правильніший, ніж шлях трьох головних відьом. Оскільки співпраця між відьмами і смертними відкриває ширші перспективи, у нас нема причин не підтримувати її.
Попіл помовчала трохи, перш ніж відповісти:
– Я просто хочу захистити одну людину і допомогти їй втілити власні бажання. Якщо вона хоче вигнати демонів з Царства Світанку, то я буду битися за неї.
– Справді…? – Філліс похитала головою. – Вибач за мою прямоту, але це не найкраща причина.
– Чому?
– Тому що це прагнення надто розмите, – Філліс розвела руками. – Так легко загубитися, особливо у битві не на життя, а на смерть. Бажання людини важко визначити і, що важливіше… чи справді ти знаєш, що вона хоче?
– Звичайно, я… – Попіл раптом замовкла.
Чи хотіла б Тіллі, щоб вона билася з демонами на передовій? Відповідь, очевидно, була «ні»; це власне рішення Попіл. Якщо у попередній операції зі встановленням пристрою ілюзій ще був ризик наразитися на небезпеку через зустріч з ворогом, то у снайперській місії Тіллі не мала потреби брати участь особисто, однак надзвичайна все одно погодилася на запрошення Роланда і приєдналася до команди.
Безсумнівно, причина частково полягала в тому, що так Сонні Чари здобудуть більше престижу і заслуг. Що важливішою буде організація у Беззимному місті, то вищим, ясна річ, стане статус Тіллі.
Але чи це все?
Попіл не могла не подивитися на відьом, які вже спали. Їхні обличчя виражали втому, але водночас і мирну лагідність. Її погляд спочатку пройшовся по Сільві, Мейсі й інших відьмах Сонного Острова, а потім вона повільно оглянула й інших супутниць.
– Чому ти мені все це розповідаєш? – раптом спитала Попіл.
У будь-якому разі, раніше їхні стосунки з Філліс обмежувалися випадковими поєдинками на мечах і вдосконаленням бойових навичок, вони не були особливо близькими. Тому це питання здавалося досить дивним. А ще вплив магії на темперамент і прагнення вцілілих Такіли… Їй здавалося, що Філліс не буде говорити про це з кожним.
– Бо ти надзвичайна, – тон відьми божої кари був серйозним. – Природжений талант серед відьом, що володіє неймовірним потенціалом. За часів Федерації кожна надзвичайна бойового типу проходила особливі тренування. Щойно вони долали межі своїх можливостей і досягали рівня вищих надзвичайних, їхня сила дозволяла вбивати вищих демонів, а самі ці відьми стали новими лідерами Федерації.
Сказавши це вона встала і поклонилася Попіл.
– Можливо, я не достойна направляти надзвичайну відьму і говорити, як їй просуватися далі, але для будь-якого лідера необхідна конкретна ціль і непохитна воля. У Федерації всі, хто досягнув рівня вищої надзвичайної, досягнули цього в бою, тоді як ті, хто не зміг подолати цю межу, загинули від рук демонів. – Вона зробила паузу, перш ніж продовжити: – Сподіваюся, що ви будете з перших.
В останньому реченні відьма божої кари вже використовувала ввічливий тон.
– Тобі не потрібно поводитися так… – Попіл насупилася.
– Вважай це ностальгією – минуло понад чотириста років відтоді, як я бачила вищу надзвичайну. – Філліс усміхнулася: – Не хвилюйся, я не вдаватимуся до цих давніх ритуалів перед іншими. Зараз я піду спати, побачимося через дві години.
– А, добраніч.
Коли всі інші звуки у печері затихли, Попіл підняла голову і подивилася на невеликий клаптик нічного неба, що проглядалося крізь тріщину у скелях над головою. Її погляд довгий час залишався нерухомим.
*******************
Закінчивши розмову з передовою, Роланд позначив на мапі нову точку маршруту.
Пікова операція вступала у двадцять другий день. Поки що план просувався гладко. Снайперська команда спостерігала значне збільшення кількості крилатих звірів, що займалися патрулюванням, а їхня зона розвідки поступово віддалялася від запланованого маршруту першої армії. Виглядало так, що в очах демонів руїни Такіли важливіші, тож величезний повітряний простір на південь від форпосту поступово ставав сліпою зоною.
Звичайно, жоден з патрулів, розгорнутих навколо форпосту, не був відведений. Зазвичай, будь-яка ворожа сила, що спробувала б розпочати атаку на форпост, була виявлена б заздалегідь.
Однак перша армія не була звичайною силою.
Оснащений повними таблицями стрільби і вдосконаленими фортечними гарматами, її артилерійський батальйон міг завдавати смертельного удару по цілях з відстані десяти кілометрів.
Розділ 977. Крила планера
– Ще три дні, – раптом сказала Соловейко.
– Так, ще три дні, – кивнув Роланд.
За нинішньої швидкості маршу
перша армія досягне призначеної позиції для атаки за три дні. Це був невеликий
пагорб, вершина якого звернена до форпосту, що не тільки відкривало широке поле
огляду, але і давало ідеальні умови для встановлення оборонних укріплень.
Щойно перша армія закріпиться, демонам буде дуже важко прорвати артилерійську оборону.
Однак навантаження на снайперську команду значно зросте найближчими днями.
Умова, яка дозволяла їм непомітно «осліпити» ворога, полягала в тому, що вони нишком перерізали всі лінії спостереження. На безмежній рівнині без можливості передавати інформацію в режимі реального часу було неймовірно складно точно визначити, де знаходяться нападники.
Однак зі збільшенням кількості патрулів демони отримали потенціал, щоб використовувати чисельну перевагу для отримання інформації тут і зараз. Достатньо просто комусь побачити збиття патрульних – і зона пошуку значно зменшиться, що зробить будь-які подальші дії надзвичайно ризикованими.
У найкращому разі ворог помітить присутність снайперської команди, але не зможе визначити, де вони точно знаходяться, що дозволить відьмам відступити і знову приєднатися до першої армії. Це відволіче повітряні сили демонів і дасть основним силам першої армії достатньо часу.
Однак снайперська команда мала оцінити все це самостійно.
Якщо зробити це надто рано чи надто пізно, то операція стане дуже непередбачуваною.
– Тобі слід довіряти їм, – здавалося, Соловейко відчула занепокоєння Роланда. – Відьми Такіли навряд чи помиляться у своїх оцінках ризику, а «Магічний Ковчег» зможе уникнути більшості переслідувачів. Навіть якщо вони зіткнуться з невеликим загоном демонів, команда не дасть себе так просто знищити.
– Правду кажеш, – Роланд поплескав себе по щоках.
Зрештою саме брак сили Беззимного міста зумовив цей ризик. Швидкість ходьби серйозно обмежувала можливості першої армії. Якби їх можна було оснастити колісними транспортними засобами, вони могли б розпочати бліцкриг через цей величезний простір. Сили просунулися б за один день, і навіть якби солдатам довелося рухатися прямо під носом крилатих звірів, ворог не встиг би їх зупинити.
Замість безглуздого хвилювання, йому слід зосередитися на поточній роботі.
– До речі, Венді вже мала б опанувати основні принципи польоту, чи не так?
– Мабуть, – Соловейко усміхнулася, кладучи до рота шматок сушеної риби. – Минулої ночі вона розмовляла уві сні, бурмочучи, що злітна смуга звільнена і всі зелені вогні горять.
– Тоді гаразд, – Роланд глянув у вікно. – Погода сьогодні досить гарна, думаю, ми можемо перейти до наступного етапу випробування.
– О? Плануєш офіційно випробувати ту штуку… – очі Соловейка засвітилися.
– Що, тобі це цікаво?
– Ніхто не залишиться байдужим! – схвильовано вигукнула вона. – Літати в небі без крил, вільніше, ніж на повітряній кулі, кожен може керувати цим – звучить майже як диво. Якщо тобі це вдасться, знаєш, як люди сприйматимуть тебе? Мабуть, навіть Бог не зможе похитнути твій престиж.
Поки Соловейко говорила, її обличчя сяяло, ніби вона отримала Хаотичний напій, ніби вона завоювала прихильність мільйонів.
Роланд не втримався від сміху:
– Це все ще стадія випробування. Попереду лежить довгий шлях, перш ніж нам вдасться досягнути того, про що ти говориш.
Крім того, парова машина не могла задовольнити цю потребу; йому необхідне потужніше джерело енергії.
– Але зрештою це станеться, чи не так? – заклавши руки за спину, Соловейко підійшла до дверей і обернулася з усмішкою.
– Так, – без вагань відповів Роланд, – станеться.
……
За кілометр на схід від порту Мілина.
Пляж, що торкався води, в цьому місці занурювався в море, залишаючи тільки кам’яний хребет, який тягнувся на південний схід. Саме цей довгий кам’яний хребет утворював південний контур усього королівства Сірий Замок.
Для жителів глибших районів західного регіону цей кордон був лише частиною горбистої місцевості – підйом пологими земляними схилами відкривав величезне і безмежне море Вир. Однак для морських торговців це був нездоланний бар’єр. Середній перепад висоти між морем і скелястою лінією становив понад п’ятнадцять метрів, що не тільки унеможливлювало завантаження та розвантаження, а й навіть робило наближення і кидання якоря небезпечним. Тож, попри те, що третина західного регіону межувала з морем, він не мав жодного порту до відкриття мілини.
Можна сказати, що загальний економічний рівень західної частини королівства поступався східному і південному в основному через руйнування, спричиненими Місяцями Демонів, а також через відсутність морських портів.
Однак тепер ця місцевість стала чудовим випробувальним полігоном.
Коли Роланд з групою прибули, гарнізон Беззимного міста вже перекрив територію в радіусі одного кілометра.
В одному кінці бетонної злітно-посадкової смуги солдати штовхали платформу з трьома однаковими тестовими прототипами.
– О! То це та сама нова машина, про яку ви говорили? – Грім, погладжуючи підборіддя, зауважив: – Її форма справді нагадує морського птаха, але порівняно з тими неймовірно потужними паровими двигунами… вона здається дещо крихкою.
Як найнадійніші заморські союзники, видатний дослідник фіордів Грім і торговиця Марґорі, природно, були серед запрошених гостей. Роланд не здивувався оцінці першого. Він загадково усміхнувся, а потім повернув голову до Марґорі:
– Що думаєш?
– Ваша Величносте, чесно кажучи, це разюче відрізняється від ваших попередніх творінь, – відверто сказала вона. – Якби ви особисто не запросили мене, я подумала б, що це Товариство дивовижних речей використовує ваше ім’я, щоб обманювали людей.
– Товариство дивовижних речей? – з цікавістю спитав Роланд. – Що це за організація?
– Гільдія, заснована групою мрійників, які знаходяться десь між ремісниками і дослідниками. – Марґорі пояснила детально: – Вони не бажають миритися з буденним життям ремісників, але не наважуються вирушити у непередбачуване море, тому зосередили свою енергію на всіляких дивних винаходах. Два роки тому хтось створив щось подібне – пару дерев’яних крил, які нібито дозволяли власнику літати.
– Дерев’яні… крила?
– Вони трохи нагадували ваше творіння, тільки були набагато меншими, приблизно такого ж розміру як доросла людина.
– Він полетів? – не могла не запитати Венді.
– Ні, – Марґорі похитала головою. – Він надів крила і стрибнув з високої вежі, крила швидко перевернулися, тож він, ніби камінь, упав на землю і розбився.
Венді важко ковтнула.
– А до цього чоловік стверджував, що кілька разів досягав успіху; це навіть привернуло увагу кількох великих торгових палат. Тож цей обман не тільки виставив його на посміховисько, але й ще більше погіршив і без того погану репутацію Товариства дивовижних речей.
Почувши це, Роланд не міг не відчути складної суміші емоцій. Використання дерева для створення крил чітко демонструвало розуміння того, що максималізація підйомної сили є вирішальною для польоту, і лише жорстка рама могла забезпечити достатню площу опорної поверхні. На цьому етапі проєкт по суті вийшов за рамки простого наслідування птахів, породивши ідею прототипу літака з фіксованим крилом.
Можна сказати, що той чоловік був піонером у дослідженні неба. Принаймні його ідея була набагато більш просунутою, ніж нереалістичні пропозиції штучних крил, політ за допомогою парасольки або плаща.
Твердження про кілька успішних спроб, ймовірно, не були безпідставними, а радше ґрунтувалися на експериментах з планеруванням на короткій дистанції, які провели на низьких висотах. Однак вітри на більших висотах набагато сильніші, а відсутність керівних поверхонь на крилах робила негайну втрату керування передбачуваною.
На жаль, фіорди вважали дослідниками тих, хто міг забезпечити мешканців островів засобами для виживання, тож ті, хто не наважувався вийти в море, рідко отримували справедливу оцінку.
– Його не можна вважати шахраєм, – повільно заговорив Роланд. – Звільнення від земних кайданів і дослідження неба має високу ціну. Якби в мене не було допомоги відьом, мені, швидше за все, не вдалося б уникнути цього процесу. Якщо в цієї людини є ім’я, його слід записати.
Марґорі на мить завмерла, а потім трохи підняла край спідниці:
– Як забажаєте, Ваша Величносте.
Роланд перевів погляд на «Планер Один», який проходив приготування перед тестовим польотом – порівняно з паровим поїздом і сталевим морським кораблем він справді виглядав надзвичайно тендітним, його навіть не можна назвати повноцінним літаком.
У нього не було кабіни, весь корпус складався з відкритого каркасу і, крім крил, на решті частин навіть не було обшивки. Для зручності евакуації сидіння встановили безпосередньо між крилами. І, на перший погляд, він виглядав ще більш примітивним, ніж модель.
На відміну від усіх попередніх машин, Роланд був повним новачком у галузі авіації. Простого знання принципів було недостатньо для побудови справжнього літака.
Тому перший крок – це скласти «Посібник з польоту».
А ці, здавалося б, примітивні тестові прототипи вже містили основні елементи керування, необхідні для літака.
Хоча планер нагадував щойно народжене пташеня…
Це була відправна точка для людства, щоб розправити крила і злетіти.
Коментарі
Дописати коментар