Розділ 1002. Гонка з часом | Розділ 1003. Нові сходи
Розділ 1002. Гонка з часом
Лише через деякий час Азіма глибоко вдихнула і вказала на письмовий стіл Роланда:
– У вашій шухляді має бути подібна річ.
– Правильно, – задоволено усміхнувся він, а потім поклав на стіл ще одну квадратну скриньку. – Однак мені трохи цікаво, чому ти сказала подібна, а не така сама річ?
– Бо… у них різні реакції. Хоча вони на рівні джерела, реакція першого сильніша, – Азіма описала те, що побачила.
– Тоді ти зможеш знайти третій подібний?
– Будь ласка, дозвольте мені спробувати.
Вона зосередилася, знову спостерігаючи зелене світло в руці – близькість ще одного фрагмента відволікла її він інших вогнів. Зосередивши увагу, Азіма швидко знайшла ще три лінії, що тягнулися на схід, захід і північ. Це означало, що було щонайменше ще три джерела, більші за те, що вона тримала. Однак її здивувало те, що хоча лінії здавалися товстими, вони складалися з незліченної кількості тонких тьмяно освітлених ниток.
Азіма повідомила Його Величності, що показала її здібність, він задумливо кивнув.
– Іншими словами, ти не можеш знати, як далеко вони знаходяться, поки не підійдеш близько до джерела.
– Так.
– Тоді спочатку слід вирушити на схід, а потім на північ, – швидко вирішив Роланд. – На заході – Пустка, там надто небезпечно. Якщо, діставшись до моря, не вдасться знайти джерело, тоді слід повернути на північ.
Азіма на мить завагалася, а потім висловила те, що її турбувало:
– Ваша Величносте, ця річ… цінніша за золото?
Вона – не бойова відьма, і мала надзвичайно обмежені можливості захисту. Якщо ця річ справді була такою цінною, а новина просочилася б, Азіма не тільки не змогла б виконати завдання, але ще і втратила б життя дорогою.
Можливо, відчувши її занепокоєння, молодий король усміхнувся і сказав:
– Насправді це те, що одночасно є цінним і нічого не вартим. Для тих, хто не знає, що це, ця річ просто звичайний камінь, абсолютно нічим не примітний і нікчемний. Але для мене його цінність набагато перевершує золото. І це ключ до розблокування ланцюжка завдань «Сяюче випромінювання».
Сяюче випромінювання? Що це? Азіма відчувала, що зрозуміла, але, коли задумалася, то усвідомила, що нічого не зрозуміла.
– Однак, враховуючи невизначеність подорожі, я, звісно, не відправлю тебе одну. – Роланд вказав на охоронця поруч з собою: – Його звати Шон, він буде твоїм захисником у цій поїздці. Крім того, вас супроводжуватиме інженерний загін першої армії. Пошук джерела – пріоритет цієї місії, тому можеш доручити Шону все, що потребує співпраці з чиновниками інших територій.
– Маєте на увазі… що володарі будуть робити щось для мене? – здивовано спитала Азіма.
– Чому ні? – знизав плечима Роланд. – Вони більше не ті місцеві володарі, як колись, їхній обов’язок – виконувати накази центрального уряду. – Він зробив паузу. – Оскільки пошук джерела може зайняти багато часу, ми можемо авансом видати 30% зарплати, а решту виплачувати щомісяця. Згідно з контрактом. То яка твоя відповідь?
Азіма на мить задумалася:
– Ваша Величносте, чи можете ви, будь ласка, віддавати всю мою зарплату Доріс?
– Без проблем, – він підняв брову. – Якщо це твоє бажання.
– Тоді я беруся за цю роботу. – Вона вклонилася: – Я буду готова вирушити завтра вранці.
Хоча вона все ще багато чого не розуміла, але принаймні… їй більше не доведеться турбуватися про своє скрутне фінансове становище. Крім того, місія не здавалася безглуздою, а за допомогою першої армії відшукати джерело – це лише питання часу. З винагородою у 50 золотих драконів життя її супутниць значно покращиться. Вона не могла дочекатися, щоб поділитися цією гарною новиною з Доріс.
– От і добре, – сказав Роланд, піднявшись. – Тоді я з нетерпінням чекаю на гарні новини від тебе.
……
Після того, як Венді вивела Азіму, він повернувся до великих вікон і, споглядаючи місто під нічним небом, протяжно видихнув.
– Нарешті почалося.
– Створення сонця? – з туману з’явилася Соловейко. – Мені здається, що ти відчуваєш особливий захват, коли мова заходить про це…
– Бо це шлях вогню, – зітхнув Роланд. – Відтепер людство вступає в нову еру: замість того, щоб дивитися на сонце з повагою, воно змагається з його сяйвом. Для мене, мабуть, немає нічого більш романтичного за це. – Він обернувся і вказав на небо: – Бачиш жовтий знак оклику?
Соловейко усміхнулася і похитала головою:
– Я бачу самозачарованого, балакучого… мрійника.
– Кхм-кхм… – Роланд мало не вдавився слиною. – Агов, невже можна бути такою прямолінійною?
– Я не хочу тобі брехати, – сказала вона, вдавано-невинно відвівши погляд.
Роланд уважно подивився на неї, не знаючи, сміятися йому чи плакати. Хоча він знав, що Соловейко частково жартувала, але подумав, що більшість людей, мабуть, мали таке ж саме враження, перш ніж буде створений готовий продукт.
Навіть сам Роланд не був упевнений, чи вдасться цей план.
Без відьом він би точно не плекав би таких фантазій. Потреба у ресурсах, робочій силі і фінансах, необхідних для Мангеттенського проєкту майбутніх поколінь, була такою, що могла призвести до банкрутства великої квітучої країни. Спроба повторити це з нуля – ніщо інше, як нездійснена мрія. Однак з магією відстань до сонця не була нездоланною.
Ба більше, характерною рисою були мінімальні інвестиції. Основні завдання лягали на плечі кількох відьом. Створення ядерної бомби голими руками було б жартом в іншому світі, але тут справді існувала така можливість.
Тому, як дослідницький проєкт, його можна одночасно виконувати з нинішніми великими промисловими завданнями. Навіть якщо він зазнає невдачі, вплив буде мінімальний.
Насправді Роланд готувався до цього відтоді, як Люсія досягнула повноліття. Скориставшись можливістю зібрати відповідні елементи до повної періодичної таблиці, він доручив головному алхіміку Каймо Страєру ідентифікувати оригінальний зразок урану з великої кількості ізольованих елементів і ретельно його зберігати.
Уран широко поширений у природі. Крім уранової руди, його можна знайти у граніті, вугіллі і навіть морській воді, хоча звичайні методи роблять видобуток цього елементу невигідним. Однак здібність Люсії долала поріг розділення-очищення. Маючи зразок, вона могла поступово збирати розсіяний уран, щоб задовольнити потреби у сировині.
Його палка промова на зустрічі була значною мірою спрямована на підняття бойового духу, проте деякі думки залишилися невисловленими. Романтична ідея змагатися з сяйвом була лише однією з причин. Якби не смертельна загроза, він би не був так рішуче налаштовуй втілити цей план. Однак інформація вищого демона змусила його усвідомити, що людство, можливо, вже опинилося на межі життя і смерті.
Де пролягала межа магії?
Абсолютно невідомо.
Він не смів недооцінювати цю незбагненну силу, що не піддавалася жодній логіці.
Швидкий прогрес демонів, породжений піднесенням після захоплення спадщини, приголомшував.
Пропозиція Агати зосередитися на обороні, на перший погляд, здавалася обґрунтованою, але мала суттєвий недолік: це давало іншій стороні час, щоб визначитися з діями. Нищівна поразка Федерація сталася через те, що вони не врахували цей момент.
Що станеться, якщо демони і морські чудовиська вийдуть переможцями у Третій Битві Божої Волі, і обидві переживуть ще одне піднесення?
Оскільки вороги могли зміцнити себе магією таким немислимим способом, у Роланда не залишалося іншого вибору, крім як вдатися до іншого немислимого методу як до крайнього засобу.
Розділ 1003. Нові сходи
– Чому такий серйозний вираз? – раптом усміхнулася Соловейко. – Власне, я повірю всьому, що ти скажеш. Але ти маєш дати іншим трохи часу, щоб вони прийняли це. Інакше ніхто не зможе одразу повірити, що щось таке маленьке може перетворити тисячі демонів на попіл, особливо тоді, коли побачили справжній об’єкт, який відокремила Люсія.
– Справді? – Роланд торкнувся щоки. Мабуть, усвідомлення того, що людство стоїть на порозі вирішальної гонки з часом не життя, а на смерть, мимоволі викликало в нього відчуття тривоги. – Хоча ти маєш рацію: адже навіть я не вірив у це, поки не побачив на власні очі.
Він повернувся і взяв у руку невеликий «фрагмент каменя».
Це був початок для пошуку вогню – очищений уран.
Лише кілька слів важко було пов’язати з чимось, що могло позмагатися з «сяючим випромінюванням». Сріблясто-біла поверхня через окислення втратила свій блиск, а холодна на дотик текстура, як не дивися, не мало нічого спільного зі світлом і теплом. Проте Роланд знав, що за відповідних умов ця річ розкриє свою дивовижну сторону.
Щоб зібрати його, Люсія і Спел провели майже тиждень після зустрічі, працюючи у шахті Північного Схилу, ретельно перевіряючи кожен фрагмент граніту, що там був. Маркіза досить сильно скаржилася, вважаючи непристойним те, що вона риється у купах щебеню, і використала це як підставу, щоб отримати п’ятьох учнів з ратуші.
Результатом став цей маленький шматок.
Порівняно з оригінальним зразком, цей шматочок металевого урану розміром з великий палець мав чистоту понад 90%. Після коригування Люсії він складався з двох шарів, один містив уран-235, а другий – уран-238; співвідношення 1:99 – природне співвідношення цих двох елементів у природі.
Іншими словами, уран на поверхні каменю, товщиною менше волосинки, вже міг вважатися «бойовим».
Як майже стабільні нукліди, що 238, який становив переважну більшість, але не мав особливого застосування, що 235, який використовували для ядерної зброї, мали періоди напіврозпаду, що вимірюються мільярдами років. Такий тривалий період розпаду, а також те, що під час розпаду вивільняються переважно альфа-частинки, дальність проникнення яких у тканини людського тіла становили всього лише кілька десятків мікрометрів, що не дозволяло проникнути навіть крізь епідерміс, дозволяло людині тримати фрагменти в руці і не зазнати смертельного зовнішнього опромінення.
Звичайно, це не означало, що прямий контакт з таким чистим ураном є абсолютно безпечним.
Адже деякі альфа-нукліди, що утворюються під час розпаду, могли бути дуже токсичними. Їхнє потрапляння на руки з подальшим проковтуванням призвело б до проблем.
Тому Роланд попросив Солою покрити «фрагмент каменю» прозорою мембраною, не лише для запобігання подальшому окисленню, але й щоб уникнути випадкового хімічного отруєння.
Слід зауважити, що більшість людей цього світу не виробили звички часто мити руки.
Він оглянув предмет на руці, відчуваючи складну суміш емоцій. Цей шматок металевого урану, сповнений величезної енергії, спокійно лежав на його долоні. До того, як буде досягнута критична точка, він здавався таким мирним і нешкідливим, майже не відрізняючись від звичайного заліза. Не дивно, що Паша й інші відчували недовіру.
Тепер, коли вони зробили цей крок, першочерговим завданням було зібрати всю сировину, необхідну для «Сяючого випромінювання».
Здатність Азіми могла виявляти зразки набагато нижчої чистоти, використовуючи монети урану високої концентрації. Принаймні це доводило, що вона підходила для розвідки корисних копалень. Хоча Люсія могла отримати достатню кількість урану-235 шляхом щоденного розкладання й очищення у шахті, це суперечило початковому наміру паралельного виконання декількох проєктів.
Вона все ще відігравала незамінну роль у галузі передової виплавки металів.
Ба більше, сам по собі збройовий уран не був придатним для використання у боєприпасах. Щоб запобігти його перетворенню на «брудну» бомбу, Роланда потрібен справді рідкісний елемент. Зазвичай його знаходили поруч з урановою рудою, але кількість цієї речовини була в рази меншою. Навіть з допомогою Люсії для вирішення проблеми знадобиться велика кількість сирої руди.
Коротко кажучи, тепер все залежало від Азіми.
Роланд поклав маленький шматочок урану назад у коробку і замкнув у шухляді, а потім витягнув незавершену конструкцію двигуна внутрішнього згорання з теки поруч та розклав на столі.
Хоча більшість жителів Беззимного міста рано б лягли спати у сніжну і вітряну ніч, у нього було ще багато роботи.
– Знову пізно ляжеш спати? – спитала Соловейко, нахиливши голову.
Він потягнувся, взяв перо і сказав:
– Усі нарешті побачили надію. Ми не можемо дозволити всім нашим зусиллям пропасти даремно через мою лінь. Невелика жертва сном – це дрібниця заради входження в історію.
– Справді…? Але мені здається, що твоя відповідь не зовсім щира.
– Кхм… хіба ти не віриш усьому, що я кажу?
– Але використовувати мою здібність для підтвердження щирості слів – це те, що ти сам просив, – Соловейко показала язика.
– Гаразд, гаразд, саме я хотів це зробити, задоволена? – безпорадно сказав він. – Я не хочу поступатися демонам чи програвати у так званій Божій Волі.
– Хм, цього разу ти сказав правду. Я зроблю тобі чашку гарячого чаю і візьму щось для пізнього перекусу. – Соловейко легенько усміхнулася: – Смажена свинина з сумішшю спецій, гриби у медовій глазурі, смажені креветки з сіллю та перцем і освіжаючий хаотичний напій – як щодо того, щоб кухня приготувала потроху всього цього?
Агов, ти ж сама це хочеш з’їсти!
Роланд похитав головою і криво посміхнувся:
– Як хочеш.
– Як скажете, Ваша Величносте, – хитро сказала вона.
……
Наступного дня Азіма, несучи фрагмент високочистого урану, вирушила у подорож, щоб знайти джерело. А Роланд отримав ще одну гарну новину з ратуші.
У рамках проєкту нафтопереробки, який спільно втілюють міністерство будівництва і міністерство хімічної промисловості, завершилося будівництво вежі номер один.
Щоб підкреслити важливість, Роланд особисто взяв участь у церемонії відкриття.
Розташована на березі річки Червона Вода у промисловій зоні Беззимного міста, ця вежа заввишки майже 25 метрів була втіленням нових технологій і концепцій. Сама споруда не була чимось особливим. Вона розділялася на кілька шарів і використовувала різні точки кипіння нафтової пари для розподілення різних нафтопродуктів. У лабораторії були проведені конкретні вимірювання температури і контроль випаровування, а завдяки зварювальним навичкам Анни вежа повністю відповідала вимогам простого фракціонування.
Насправді… якість фракційних продуктів майже не залежала від самої вежі. Настільки, що в деяких місцях достатньо було б простого котла для перегонки нафти. Це нагадало йому дитячий підручних з географії, в якій батьківщина описувалася величезною і багатою на ресурси. Що в ній є все. Однак, подорослішавши, він зрозумів, що, так, ресурси були… але їхня якість, як правило, бажало кращого, що створювалося безліч додаткових проблем для нафтопереробки.
Він виявив, що з ресурсами все так само, як і з зовнішністю: між ними існували природні відмінності, а різниця між копалинами високої і низької якості нагадувала різницю між небом і землею, це не можна подолати лише наполегливими зусиллями. Те саме стосувалося нафти. Сира нафта, багата на віск, сірку й неорганічні солі, була такою ж густою, як бруд, не загорялася і була непридатна для використання без переробки. Деякі легкі сорти нафти, наприклад, з родовищ Борнео загорялися від найменшого дотику і після видобутку могли одразу ж використовуватися як паливо.
Чорна річка, яка охоплювала значну територію Крайнього Півдня, належала до останньої категорії.
Дізнавшись про явище спонтанного потоку, Роланд звернув увагу на цей пустельний регіон. І справді, нафта зібрана з Нескінченного мису, мала високу якість, і після перегонки відповідала сучасним вимогам використання. Хоча вона значно поступалася рафінованим продуктам переробки наступних поколінь, але у нього не було потреби з самого початку прагнути досконалості.
Те, що по-справжньому можна назвати передовим у цьому проєкті, насамперед стосувалося допоміжних систем і конструкції.

Коментарі
Дописати коментар