Роман РБ. Том 11. Розділ 6-2

Розділ 6. Життя з сестрами. Частина 2

Повернись живим тут. | Госпітальєри тут. | Благодійний фонд Сергія Притули тут.
Русоріз тут. | Шахедоріз тут.

Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.

Щира подяка: D. Konarev, Shvaigzam, vch_m, Drakula, Kirito Kun, Timyrchik, Павло Ш., Matthew, Lex Ch., дроїд, PaaR_THur_NAX, Shinobu

У мене є Patreon, Buymeacoffee. Банка.   

Розділ 6. Життя з сестрами. Частина 2

Власне, я з того часу завжди ховав гроші в одязі. Наприклад, трохи монет було у підошвах взуття.

– Добре, наступного разу трохи відкладу!

Та все ж – квіткові горщики і рожеві штори з рюшами, га? Я завжди вважав Аїшу геніальною дитиною, але вона також мала дівочу сторону.

– Я завжди хотіла мати якісь милі речі, – сказала сестра.

– Лілія не купувала їх тобі?

– Мама завжди казала «ні». Вона вважає, що покоївці не можна прикрашати кімнату, виходячи зі своїх особистих смаків… Сподіваюся, ти не проти, братику?

Аїша була не тільки розумною, але і вміла грати на емоціях. Вона не тільки обіймала мене за талію, але і дивилася очима Бембі. Хоча я знав, що це гра, але це все одно було неймовірно мило.

Коли вона робила щось подібне, моя відповідь була сама собою зрозуміла.

– Звісно, я не проти.

Якби я був якимось стрьомним стариганем або кимось таким, то уже вкрав би її.

З того дня кімната Аїші наповнилася більшою кількістю дівочих речей. Їй, здавалося, подобалися милі і крихітні речі. Вона вирощувала невеликі квіти у маленьких горщиках і розставляла ляльки розміром з кулак на полицях… Я навіть помітив, що в якийсь момент сестра вишила чарівні візерунки на подолу фартуха. Схоже, вона також стежила за модою.

Я почав трохи хвилюватися, що такими темпами Аїша в майбутньому стане ґяру.

Однак обидві мої молодші сестри жили добре. Я був задоволений.

 

Хоча Нанахоші не була моєю молодшою сестрою, але вона також повернулася до норми. Завдяки нашому останньому експерименту, ми змогли викликати пластикову пляшку. Наразі її перетворили на вазу для квітки і поставили на підвіконня лабораторії. На основі цього успіху ми планували перейти до другого етапу.

– Відтепер ми будемо намагатися викликати органічну речовину з нашого старого світу, – заявила Нанахоші.

– Органічну речовину?

– Саме так. Думаю, ми можемо почати з їжі.

Можливо, довіра Нанахоші до мене зросла після мого вкладу в недавній успішний експеримент, бо вона поділилася зі мною наступними етапами дослідження.

1. Викликати предмет з неорганічної речовини.

2. Викликати щось, що складається з органічної речовини.

3. Викликати живу істоту – рослину або дрібну тварину.

4. Викликати живу істоту, що відповідатиме конкретним критеріям.

5. І нарешті дослід з поверненням живої істоти на її попереднє місце.

Оскільки пластикова пляшка, яку ми викликали раніше, технічно не була повністю неорганічним об’єктом, були необхідні деякі корективи, але Нанахоші, очевидно, не вважала це великою проблемою.

– Хмм. Чи справді крок з конкретними критеріями такий важливий?

– Так. Коли відбудеться переміщення до старого світу, я не хочу опинитися у чужій країні або щось таке, розумієш?

По суті, вона поступово хотіла підійти все більшим до виклику чогось такого складного, як людина, і зрештою точно визначити координати та повернутися назад до Японії. Кожен крок експерименту йшов до цієї мети.

До речі, на поточному рівні виклику вона вже здатна встановлювати певні умови, однак вони охоплюють досить широке поле вибору. Наприклад, якби ми спробували викликати кота, то могли отримати черепахову кішку, плямистого кота, тигра або леопарда.

Зараз її дослідження зосереджувалися на тому, як зробити заклинання точнішими. Нанахоші хотіла викликати домашнього кота замість представника котячих. Ба більше, навіть мати можливість вказати, домашнього кота якого виду вона хоче.

– Щоб розібратися з умовами, мені, мабуть, знову колись доведеться зустрітися з тим старим, – тихо сказала більше для себе, ніж для мене, Нанахоші. 

Той старий, ймовірно, був авторитетом в магії виклику. Вона згадувала про нього раз чи два раніше.

– Та людина, вона багато знає про умови виклику?

– Ну…

Нанахоші поклала руку на підборіддя, на мить замислилася, потім кивнула само собі і почала пояснювати.

– Слід дещо уточнити. У цьому світі існує два типи магії виклику: виклик магічних істот і виклик духів.

– Справді?

Виклик магічних істот, очевидно, передбачав виклик певних монстрів. Розумну істоту викликали за допомогою магічного кола і командували нею, пропонуючи натомість якусь компенсацію. Саме цей вид магії зазвичай мали на увазі, коли говорили про «магію виклику».

За допомогою виклику магічних істот можна викликати широкий спектр монстрів. Починаючи зі звичайних і закінчуючи легендарними істотами, які, вважалося, населяли інші світи. Звісно, це не обмежувалося лише живими істотами. Також можна викликати неживі предмети. Насправді пластикову пляшку, яку ми викликали раніше, також можна віднести до категорії виклику магічної істоти.

Якби я опанував це, то міг би викликати трусики, які носила наставниця Роксі.  

З іншого боку, виклик духів – це зовсім інша техніка. Фактично це було «створенням» сутностей з магічної сили. Розробка цих заклинань, здавалося, чимось нагадувала програмування.

– Але цю частину краще не обговорювати відкрито, – зауважила Нанахоші.

– Чому?

– Бо більшість людей думають, що духи – це живі істоти, які населяють Пустий світ, а ми просто викликаємо їх звідти.

Іншими словами, це розглядати як один із різновидів виклику магічних істот.

Хоча магічними істотами важко керувати, але вони здатні думати самостійно, а також могли адаптуватися до незнайомих обставин. З іншого боку, духами було легше керувати, але ці сутності могли діяти лише за кількома певними шаблонами. Однак якщо «запрограмувати» їх складним чином, то вони цілком могли зійти за людину. Вона бачила подібних духів. У того старого, про якого Нанахоші згадувала раніше.

– А тепер трохи змінимо тему. Це те магічне коло, про яке я говорила тобі раніше.

Нанахоші протягнула мені сувій. В центрі аркуша паперу було зображене складне коло, розміром приблизно з пів сторінки. 

– Що це?

– Магічне коло для виклику духа-ліхтарика.

Дух-ліхтарик – це просте створіння, яке випромінювало яскраве світло і слідувало за викликателем. Він здатен виконувати прості команди, такі як «Освіти цю область», але з часом його магічна сила зменшувалася, аж поки він не згасав. Така природа цього простого духу. Але що більше сили в нього вкладено, то довше він протримається.  

Це досить просте заклинання. Чесно кажучи, подібна нагорода здавалася трохи скупою…

– До речі, це магічне коло – оригінальне творіння того старого, про якого я згадувала раніше, – сказала Нанахоші. – Навіть гільдія магів про це не знає.

– О, справді?

Але коли я почув, що це лімітована річ, цей сувій з магічним колом здався набагато цікавішим. У серці я все ще залишався японцем.

– Якщо наступний експеримент буде успішним, я дам тобі дещо неймовірне. Обіцяю.

Нанахоші склала руки в благальному жесті. Я давно цього не бачив, тож цей жест навіяв легку ностальгію.

– Думаю, ти можеш за допомогою магії землі зробити шаблон, щоб масово виробляти їх, – сказала вона. – Так можна буде створити цілу гору копій. Упевнена, якщо ти віднесеш їх до гільдії магів, то вони щедро заплатять.

– Ти не проти, щоб я продавав копії? Хіба творець оригіналу не розсердиться?

– Повір мені, у нього на думці важливіші речі. Сумніваюся, що він взагалі цим зацікавиться.

Хмм. Ну, добре знати, що не доведеться щоразу відтворювати магічне коло від руки.

– Якщо вирішиш продати їх гільдії магів, обов’язково згадай моє ім’я. Так вони не спробують тебе обдурити, – додала Нанахоші.

– Зрозумів. Дякую.

Я вирішив поки що цього не робити. Ніколи не завадить мати запасне джерело доходу.

До речі, той факт, що духи виявилися штучними, був цікавим. Мені здавалося, що це може бути пов’язано з дослідженням Заноби. Якщо поєднати різні види магії, можливо, нам навіть вдалося б створити робота, який вимовляє «хавава», коли хвилюється. Мрії розгулялися на повну.

– О. До речі. Нанахоші, якщо ми зараз можемо випадковим чином викликати неорганічні предмети з нашого старого світу, то, може, є шанс висмикнути щось справді корисне?

На перший погляд, це здавалося непогано ідеєю, але вона похитала головою.

– На цьому етапі, коли я кажу про неорганічні об’єкти, то маю на увазі лише прості речі, зроблені з одного матеріалу. Оскільки нам вдалося викликати пластикову пляшку, я думаю, що діапазон можливостей досить широкий.  

Зроблені з одного матеріалу? Це пояснювало, чому пляшка була без кришки й етикетки. Але якби вона навчилася краще встановлювати умови, то, можливо, ми б змогли викликати складні об’єкти по частинах, а потім знову складали їх до купи. 

– Крім того, я вже, здається, говорила раніше, але це не найкраща ідея – викликати багато речей з нашого світу в цей.

О, вона все ще хвилювалася через «вплив на шкалу часу»?

– Мені здається, ти з певною параноєю ставишся до цього… – скакав я.

– Може перевірити цю теорію, коли я безпечно повернуся додому. Я б воліла не ризикувати.

Ого. Як холодно!

 

До речі, Заноба тим часом нарешті закінчив фігурку червоного змія. На відміну від того створіння, що я бачив колись, ця мала роги на лобі і все інше… але виглядало круто, і це було найважливіше.

Це зайняло трохи часу, проте Джулі була дуже рада подарунку. Вона не з тих, хто багато сміється, але, тримаючи фігурку в руках, довго розглядала її з різних боків і захоплено ахала та охала.

– Майстре! Великий майстре! Щиро дякую!

З цими словами вона повернулася до нас і дещо незграбно, але шанобливо вклонилася.

– Будь ласка, – сказав Заноба, поважно кинувши. – Продовжуй наполегливо працювати.

– Так, майстре! – Джулі щасливо кивнула у відповідь.

Її володіння мовою людей останнім часом значно покращилося. Однак це сталося не через мої зусилля як учителя, а тому, що Джинджер мала звичку постійно поправляти Джулі, коли та помилялася. Схоже, негайне виправлення помилок допомагало їй краще навчатися.

– Хіба ж тобі не пощастило, Джулі? Бережи це.

– Так! І вам дякую, шановна Джинджер.

Джинджер тепер постійно стояла біля стінки і покидала своє місце тільки для того, щоб принести Занобі напої або подбати про відвідувачів. Наразі вона орендувала квартиру в будівлі неподалік університету. Якось я запитав її, чому Джинджер не перебралася до порожньої кімнати охоронців поруч з покоями Заноби, і отримав у відповідь, що жити по сусідстві з принцом було б «самовпевнено» з її боку.

Їхня взаємодія більше нагадувала дивний з’їзний шлюб, коли пара жила окремо і зустрічала лише на вихідних, ніж на стосунки господаря і слуги. Або, можливо, на зв’язок між лідером культом і найвідданішим фанатиком. Вона, мабуть, негайно б розпорола собі живіт, якби Заноба наказав їй це зробити.

– Вам щось потрібно, Рудеусе?

– Мені просто цікаво, чому ти присягнула на вірність Занобі.

На моє раптове запитання Джинджер кивнула, виглядаючи досить задоволеною.

– Мати принца особисто попросила мене піклуватися про нього. І в ту мить я від щирого серця присягнула служити йому.

– О, ну, це мило. А що далі?

– Тобто? Це вся історія.

Хвилинку, і це все? Невже цього достатньо, щоб вона залишалася вірною і терпіла всі ці страждання?!

З іншого боку, присяга на вірність, мабуть, була серйозною справою. Якщо вірність людини робилася хиткою після поганого поводження, то краще було не присягати. Один момент. Я колись читав в якійсь манзі у минулому житті, що феодальне суспільство складалося з невеликої кількості садистів і великої кількості мазохістів. Можливо, Джинджер потрапляла до другої категорії?

Коли я подумав про це таким чином, то все набувало певного сенсу. Хоча реальність, ймовірно, не була такою грубою.

 

Дослідження Кліфа також просувалося. Недавно він завершив створення першого прототипу магічного інструменту, який пригнічує симптоми прокляття. Кліф особисто розповів мені про це, виглядаючи ще більш гордим за себе, ніж зазвичай.

– Прототип посилає магічну силу ззовні, щоб протидіяти потоку магії всередині тіла. Він не повністю пригнічує дію прокляття, але сповільнює її.

Кліф дав мені складне пояснення щодо синхронізації зовнішньо магічної сили з внутрішньою, а також з магічною силою прокляття в тілі Еліналіз. Однак я більшою частиною пропустив його пояснення, оскільки він майже через слово підкреслював власну геніальність.

У будь-якому разі, суть полягала в тому, що йому вдалося знайти спосіб полегшити симптоми прокляття.

– Але є дві проблеми, – з цими словами Кліф показав мені сам прототип.

Це було щось на зразок громіздкої пов’язки на стегна, як ті, що носять борці сумо. Чесно кажучи, цей пристрій цілком міг зійти за підгузок для дорослих.

– Розумію. Найочевидніша проблема в тому, що це… не модно.

– Саме так. Звісно, я не міг дозволити Ліз носити щось таке.

Вони навіть посварилися через це, хоча майже ніколи не сварилися. Еліналіз сказала, що їй байдуже як прототип виглядає, але Кліф не відступив. Ймовірно, він просто не міг винести думки про те, що виставить свою дівчину на посміховисько. Цілком у стилі Кліфа.

До речі, вони помирилися за одну пристрасну ніч. Ця парочка закоханих була такою ж нудотною, як і завжди.

– Заноба і Сайлент погодилися допомогти мені, ми вже розробили план мініатюризації пристрою. Я також хочу зробити його ефективнішим. Проте такий геній, як я, легко впорається з цим завданням.

Кінцева мета полягала в тому, щоб зробити пристрій розміром зі звичайні трусики. Важко сказати, чи це можливо, але якщо йому вдасться, то можна спробувати зробити пару рукавичок для Заноби. Упевнений, він буде щасливий, бо отримає шанс робити фігурки власними руками.

Хоча в мене виникало відчуття, що він від природи такий незграбний, тож нічого не вийде навіть без його суперсили.

– То яка інша проблема?

Кліф насупився.

– Власне, саме тому я і покликав тебе сьогодні, Рудеусе.

– О?

– Річ у тому, що зараз цей магічний інструмент споживає забагато магії, щоб бути практичним.

Наскільки я пам’ятав, магічні інструменти потрібно наповнити магічною силою, щоб вони працювали. Очевидно, велике споживання робило прототип менш практичним або, іншими словами, менш придатним для реального використання. В ідеалі Кліф хотів, щоб інструмент споживав достатньо магії для того, щоб Еліналіз носила його безперервно. Але зараз пристрій був настільки спраглий до магічної сили, що сили Кліфа не вистачало для підтримки робочого стану навіть на годину, тож про ельфійку можна було і не говорити.

– Тепер ми спробуємо потроху вдосконалювати конструкцію, але мені потрібна твоя допомога з тестуванням. Без тебе ми будемо обмежені в кількості експериментів, які проводитимемо на день.

– Зрозумів. Я допомагатиму, коли матиму можливість.

Кліф вважав себе генієм, тому і запас магічної сили у нього мав бути досить пристойним. І все ж цього недостатньо. Саме тут я і знадобився.

Відтоді я також почав допомагати Кліфу з експериментами.

До речі, цей магічний інструмент… здавалося, він анітрохи не придушував сексуального збудження Еліналіз.

***

Останнім часом я відчував, що моє життя увійшло у плавний і приємний ритм.

Я прокидався вранці, тренувався і снідав. Далі йшов до університету, навідувався до Заноби і Кліфа, щоб дізнатися про хід їхніх досліджень та іноді даю поради. Після обіду я прямував до Нанахоші і допомагав їй з експериментами. Коли ж заняття закінчувалися, я годину був репетитором Норн.

Дорогою додому ми з Сільфи ходили купувати продукти, а коли поверталися, нас зустрічала Аїша. Ми з Сільфи разом приймали ванну, а потім утрьох вечеряли. Потім наша трійця практикувала магію у вітальні і говорили про різне.

Після того, як Аїша лягала спати, ми з Сільфі намагалися зробити дитину. Потім я міцно засинав, а моя дружина була подушкою. Кожен день був схожим на попередній, але я відчував, що крок за кроком рухався до досягнення своїх цілей.

Мабуть, саме це називають «щастям»?

Це те, чого я ніколи не мав у своєму минулому житті. Коли ж Пол через рік повернеться цілим і неушкодженим, далі все тільки ставатиме кращим.

~ ~ ~

Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.

Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.

У мене є Patreon, Buymeacoffee. Можете підтримати гривнею й отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.

Погуляйте хвилинку-дві по сайту або по блогу. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде маленькою підтримкою.  

Коментарі