СвТ. Том 6. Розділ 3-3

Розділ 3. Розшифровка карти-повідомлення! Частина 3

Повернись живим тут. | Госпітальєри тут. | Благодійний фонд Сергія Притули тут.
Русоріз тут. | Шахедоріз тут.

Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.

Щира подяка: D. Konarev, Shvaigzam, vch_m, Drakula, Kirito Kun, Timyrchik, Павло Ш., Matthew, Lex Ch., дроїд, PaaR_THur_NAX, Shinobu

У мене є Patreon, Buymeacoffee. Банка.  

Розділ 3. Розшифровка карти-повідомлення! Частина 3

***

Алексія, пригадавши розмову напередодні, говорила.

– …Отже, ось що сталося.

Закінчивши слухати, Крістіна зробила ковток кави і зітхнула.

– Ось так. Тож батько не зупинятиме мене від втручання у цю справу. Але, звісно, він також не надаватиме жодної допомоги.

– Проте ви можете робити все, що заманеться.

– Так… Що б не думав батько про мене, я буду діяти за власними переконаннями.

 – Це чудово з вашого боку.

– Однак, будь ласка, тримай в таємниці те, що ми сьогодні обговорювали.

– Звичайно.

– Д-до речі, змінимо тему… – Алексія раптом занервувала.

– Що таке?

– М-ми ж, ну, завтра ідемо до Білого особняка, так?

– Саме так.

– Тож, ну, нам потрібно обговорити багато речей, наприклад, підготовку і все таке.

– Га? Так, гадаю, так.

– Що ж… у такому разі я залишуся тут на ніч! – сказала Алексія, випнувши груди.

– Що?

– Н-нам потрібно багато чого обговорити, ось чому я залишаюся тут на ніч!

– Але ж час ще є… – сказала Крістіна, дивлячись на настінний годинник компанії Міцуґоші.

– Не встигнемо ми й оком мигнути, як сонце сяде. Було б жахливо, якби зі мною щось трапилося дорогою додому!

– Я приготую для вас карету з охороною. Крім того, якщо ми зв’яжемося з королівським замком…

– Цього було б достатньо у тихий час. Але зараз, коли Джек-Різник бігає навколо, небезпечно перебувати на вулиці вночі!

– Це… справді слушне зауваження. Тоді я підготую для вас кімнату, принцесо Алексіє.

– О, в цьому немає потреби. Це ж я раптово нав’язалася!

– Проте…

– До речі, я щойно згадала, що Почі… тобто, Сід Каґено і Канаде теж зупинилися тут, чи не так?

– Так, це правда.

– Я можу ділити кімнату з ними. Зрештою це я раптово нав’язалася! – енергійно сказала Алексія, наголошуючи на своїй думці.

– Ділити з ними кімнату? Я б ніколи не проявила такої грубості…

– О, все гаразд, все гаразд. Адже це я раптово нав’язалася!

– Т-та все ж…!

– Кажу ж, все гаразд! Я отримала дозвіл батька і все таке!

Крістіна була майже впевнена, що дозвіл був на щось інше, але, перш ніж вона встигла це обміркувати, Алексія потягнула її за руку і підняла на ноги.

– Ходімо, покажеш мені дорогу! Я хочу подивитися спальню!

***

– Чому ти тут? – сказав Сід Каґено щойно Алексія опинилася у спальні.

– Це дуже складне питання. Чому я тут? Воно філософське. Я мислю, отже, я існую – це слова Нацуме Кафки. Хоча ця жінка діє мені на нерви, але це не змінює правдивості її слів, – сказала Алексія.

– Я мислю, отже, я існую…

Сід сильно нахмурився, повторюючи слова романістки Нацуме.

– Що, ці слова знайшли відгук у тобі? Це цитата з лекції Нацуме Кафки, вона прочитала її на престижному семінарі Лаваґас. Всі науковці захоплюються цією промовою. Мені сказали, що це найпопулярніша тема серед студентів-філософів для цьогорічної дисертації.

– О, так, звісно, – Сід, ніби змирившись, потер скроню. – Однак моє питання не стосувалося філософії. Мені просто цікаво, чому принцеса Алексія, така благородна і недосяжна, прибула в подібне місце.

– В п-подібне місце…? – Крістіна, яка стояла позаду Алексії, насупилася.

– О, ви тільки погляньте. Ти нарешті усвідомив своє місце, – сказала Алексія. – Це правда, що я для тебе недосяжна, проте я вирішила для різноманітності опустити погляд і подивитися, що робиться внизу. Ось про що я.

– Це не відповідь, – зауважив Сід.

– Тобі не потрібно знати, що відбувається над тобою. Геть з дороги. Я збираюся спати на твоєму ліжку.

– Га? Ти залишаєшся на ніч?! Хвилинку, де тоді я маю спати?

– Думаю, на підлозі, – тріумфально сказала Алексія, скидаючи речі Сіда з ліжка на землю.

Крістіна тихцем передала йому ковдру:

– Вибач, Сіде. Тобі доведеться задовольнитися цим.

Сід подивився на ковдру порожнім поглядом.

– Можна мені додому?

– На тебе нападуть Клинки Ночі.

– У мене таке відчуття, що навіть якщо вони нападуть, то мені дивом пощастить і я виживу.

– Не роби цього, – сказала Алексія суворим голосом. – Я серйозно.

– …Добре, – Сід зітхнув і взяв ковдру.

Алексія сіла на ліжко й оглянула кімнату.

– Вам довелося важко, еге? Минулої ночі на вас напали у цій кімнаті, правда ж? Я так розумію, ця пляма – кров?

В Алексії був гострий погляд, коли вона вишукувала сліди нападу.

– Ні, напад стався у сусідній кімнаті, – відповіла Крістіна.

– До речі, ця пляма від того, що Канаде мить тому захопилася і розлила каву, – додав Сід.

– Х-хей! – вигукнула Канаде, яка ховалася в кутку кімнати і намагалася бути якомога непомітнішою відтоді, як зайшла Алексія.

– С-справді? – щоки Алексії почервоніли. – Ну, враховуючи вчорашні події, нічого дивного, що ти так нервувала.

– Т-так, – погодилася Канаде. – Я так хвилювалася, що не могла заснути…

– До речі, Канаде міцно і спокійно спала всю ніч, – сказав Сід. – Вона напрочуд стійка, тож нема про що турбуватися.

– Ти можеш просто помовчати? Я намагаюся проявити увагу, – різко сказала Алексія.

– Якби ти постійно не говорила недоречні речі, мені б не довелося тебе виправляти.

Погляди Алексії і Сіда зіткнулися.

– Н-ну ж бо, тихо, заспокойтеся, – втрутилася Крістіна.

– У будь-якому разі, нам потрібно ще раз вивчити події минулої ночі і дії Джека-Різника. Можливо, ми щось пропустили! – сказала Алексія, обводячи всіх поглядом.

– Це гарна ідея, – погодилася Крістіна.

– У мене нема жодних заперечень щодо цього, – сказав Сід.

– Отже, ви щось помітили? – запитала Алексія. – Це може стосуватися подій минулої ночі або чогось, що сталося до цього. Абсолютно будь-що.

– Після всього цього я все ж не вважаю, що Джек-Різник наш ворог. Якби було інакше, він міг залишити нас помирати минулої ночі, – сказала Крістіна.

– Час справді був надто ідеальним, – зауважила Алексія.

– Так. Джек-Різник, ймовірно, весь час стежив за рухами Клинків Ночі. Він побачив, як на нас напали, і втрутився, щоб допомогти.

– Я не був би так у цьому впевнений, – Сід не погодився зі словами Крістіни. – Можливо, так було просто ефективніше. Він міг подумати, що легше об’єднатися з вами всіма, ніж самотужки битися з Клинками Ночі.

– Я так не думаю, – одразу ж заперечила Крістіна. – Сіде, ти цього не бачив, тому не знаєш, але здібності Джека-Різника набагато вищі за здібності звичайної людини. Він сам знищив ворогів. Ми йому зовсім не рівня.

– Ну, воно і не дивно, що Сід Каґено, який утік посеред бою, не знає, – Алексія не втратила можливості вкусити.

– Так! – щосили погодилася Канаде. – Не дивно, що зрадник, який утік посеред бою, не знає.

– Н-ну, думаю, можна сказати, що нам вдалося протриматися завдяки тому, що Сід відволік увагу деяких ворогів… – сказала Крістіна, намагаючись захистити його.

– Він анітрохи не думав про щось подібне. А просто втік, бо злякався за власну шкуру.

– Я ніколи не забуду той момент. Його очі були очима зрадника.

– Це вже якось занадто, – знесилено сказав Сід, дивлячись на Алексію і Канаде.

– До речі, – заговорила Крістіна, ніби раптом щось згадала, – щойно надійшов звіт і там є одна річ, яка мене бентежить.

– Що це? – запитала Алексія.

– Здається, вазу, яка була твором мистецтва, вкрали з вілли. Вона ще була тут учора вдень, тож її, мабуть, вкрали під час нападу.

– Ого, це цікаво. Що це була за ваза?

– Ви знайомі з роботами кераміста Давінчі трьохсотлітньої давності?

– Хах?! Маєте на увазі ту вазу вартістю понад 200 мільйонів зені, яка стояла в коридорі?! – вигукнула Канаде. – Її вкрали?!

– Так, на жаль…

– Хвилинку, ці вази – національні скарби! Це не та річ, яку можна просто виставляти в коридорі! – з недовірою сказала Алексія.

– А, ні, вкрали всього лише репліку вази Давінчі.

– Га? – сказав Сід. – Це була репліка?

– Так, – відповіла Крістіна. – Ми б не виставляли справжню річ у такому місці. Ось чому це так дивно: навіщо винуватцю красти репліку?

– Це справді дивно, – погодилася Алексія. – Не можу зрозуміти, навіщо комусь це робити.

– Що ж, це була добре зроблена репліка, тому я думаю, що її все ж можна продати за десятки тисяч зені, але не більше.

– Якщо вони зробили це заради грошей, то краще було б вкрасти щось інше.

– Так, у коридорі є інші твори мистецтва вартістю мільйони зені. Навіщо красти найменш цінну репліку?

– Враховуючи час, можна припустити, що винуватець або Джек-Різник, або хтось, пов’язаний з Клинками Ночі.

– Можливо, вони просто не усвідомлювали, що ваза – це репліка.

– Мені важко таке уявити. Як би добре не була зроблена копія, будь-хто з першого погляду міг би сказати, що вона не справжня. Тільки абсолютно неосвічена людина без краплі витонченості у тілі цього б не помітила.

– Це правда.

Поки Крістіна й Алексія говорили, Канаде і Сід обмінялися поглядами.

– Абсолютно неосвічена…

– Без краплі витонченості…

Їхні плечі опустилися.

– Я не можу цього зрозуміти, – сказала Алексія. – Можливо, в цьому ще одне приховане послання від Джека-Різника?

– Цей варіант не можна виключати, – погодилася Крістіна. – Слід це розглянути.

– Я не думаю, що в цьому щось є.

– Тихо, Почі. Крістіно, веди мене на місце подій! Ми розгадаємо цю таємницю за допомогою підказки, яку маємо!

– Я ж кажу, ви даремно гаєте час.

– Іди з нами, Почі.

Того дня Алексія з іншими досліджували місце крадіжки до пізньої ночі, але зрештою нічого не знайшли.

~ ~ ~

Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.

Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.

У мене є Patreon, Buymeacoffee. Можете підтримати гривнею й отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.

Список розділів Сходженні в тіні. 

Коментарі